К о н т р о л ь н а р о б о т а №2

Робота складається із чотирьох завдань. Перші два завдання виконують на стандартних аркушах паперу (формат А4), третє і четверте - на одному аркуші міліметрового паперу (формат А3).

3.2.1 Завдання 1. Відповіді на контрольні питання тем 2.2.1-2.2.4 розділу 2.2 „Основні види робіт із забезпечення вишукувань, проектування, будівництва та експлуатації споруд”

Студент відповідає на чотири питання із списку питань для самостійної роботи, які даються в цих методичних указівках (по одному питанню для кожної з чотирьох тем). Номер питання визначається останньою цифрою залікової книжки студента, а саме: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 0 (10).

3.2.2 Завдання 2. Обробка результатів поздовжнього геометричного нівелювання

Для проектування ділянки автодороги від існуючого шосе до будівельного майданчика було виконане розмічування пікетажу траси, її поздовжнє геометричне нівелювання та проведена вздовж неї зйомка ситуації. Траса має один поворот і один поперечний профіль, вона прив'язана до точок (реперів) із відомими висотними позначками. Нівелювання виконувалося способом „із середини” технічним нівеліром НТ із використанням двобічних шашечних нівелірних рейок типу РН 3. Результати нівелювання, зйомки ситуації та інші вихідні дані для виконання завдання 2 контрольної роботи наведені в додатку А2.

Обрахунки ведуть в „Журналі геометричного нівелювання траси” (табл. 3.3). У журнал записують свої вихідні дані згідно з додатком А2: номери станцій (графа 1), назви точок (графа 2), відліки з рейок а, в, с (графи 3, 4, 5), позначки Н_п і Н_к початкового й кінцевого реперів та показують пікетажний журнал.

3.2.2.1 Обробка пікетажного журналу

Мета обробки - визначення пікетажного положення головних точок колової кривої й обчислення румба траси після повороту.

- Пікетажне положення головних точок кривої визначають на основі вихідних даних (дод. А2) за зразком, наведеним у додатку Б.2.

Таблиця 3.3 - Журнал геометричного нівелювання траси

Пікетажний журнал

№ станції	Назва точки	Відліки з рейки	Перевищення	Горизонт приладу ГП	Позначки Н
задні	перед-ні	про-міжні	обч. h^', h^''	середні h_с	ув'яз. h_у

	Реп. поч. ПК0				+1168 +1166	+1167^-3	+1164		45.450 46.614
	ПК0 ПК0 + 49 ПК1				+1930 +1933	+1932^-2	+1930	49.078 49.078 49.078	46.614 49.005 48.544
	ПК1 ПК2				+1836 +1835	+1836^-3	+1833		48.544 50.377
	ПК2 Х				-2461 -2459	-2460^-2	-2462		50.377 47.915
	Х ПК3				-2541 -2538	-2540^-3	-2543		47.915 45.372
	ПК3 Л7 Л15 П8 П15 ПК4				+2850 +2850	+2850^-2	+2848	48.277 48.275 48.276	45.372 45,706 45.281 48.226 48.265 48.220
	ПК4 ПК5				+301 +299	+300^-3	+297		48.220 48.517
	ПК5 ПК5 + 40 ПК6				-2396 -2391	-2394^-2	-2396	49.058 49.058 49.058	48.517 47.197 46.121
	ПК6 Реп. кін.				-2510 -2508	-2509^-3	-2512		46.121 43.609

Σ 69537 73173 -3636 -1818 -1841 -1841

-1818 -1818

Рисунок 2 - Елементи і головні точки колової кривої

(ВКП - вершина кута повороту траси, β - кут повороту траси;

ПК, СК, КК - початок, середина, кінець кривої;

Т - тангенс кривої, К - крива, Б - бісектриса кривої, Д = 2Т – К - домір)

Елементи кривої (К, Т, Б, Д) обчислюють за формулами або вибирають із таблиць [5] по куту повороту траси β і радіуса кривої R.

У роботі величини β і R однакові для всіх студентів, а також уже обчислені значення елементів кривої.

- Румб траси після повороту обчислюють на основі вихідних даних (дод. А2), за зразком, наведеним у додатку Б2 Спочатку від румба r₁ переходять до дирекційного кута α₁ траси за відомими формулами залежності [1, с. 26], після чого враховують кут повороту траси β і знаходять дирекційний кут α₂ траси після повороту і накінець, переходять до румба r₂ траси після повороту, використовуючи залежності [1, с. 26]. Результати обчислень підтверджують відповідним рисунком. Румби r₁ і r₂ показують на поздовжньому профілі у графі 6 (дод. В2).

3.2.2.2 Обчислення перевищень між зв'язковими точками

На кожній станції нівелювання знаходять два значення перевищень, обчисливши їх за різницями чорних і червоних відліків із рейок:

h^' = а _чор. - в _чор.,

h^'' = а _чер. - в _чер. (3.20)

і записують у графу 6 журналу. Якщо розбіжність між h^' та h^'' не перевищує 10 мм, обчислюють середнє перевищення

, (3.21)

округляють його до цілих міліметрів і записують у графу 7 журналу. Округлення чисел із десятими проводять до парних міліметрів, наприклад замість 123,5 беруть 124, а замість 124,5 - 124.

Для перевірки правильності обрахунків на лівій частині журналу виконують посторінковий контроль (перша частина), який зводиться до обчислення в графах 3, 4, 6 і 7 суми задніх відліків Σ а, суми передніх відліківΣ в, суми обчислених перевищень Σ(h^' h^'') й суми середніх перевищеньΣ h_c. Контроль полягає у виконанні умови:

(Σ а- Σ в) = Σ(h^' h^'') ≈ Σ h_c (3.22)

у межах точності обчислень, тобто декількох мм.

3.2.2.3 Оцінка якості та ув'язування нівелірного ходу

На окремому аркуші за зразком (дод. Б2) обчислюють нев'язку f_h нівелірного ходу за формулою

f_h = , (3.23)

де - сума середніх перевищень ходу,

Н_к, Н_п - позначки відповідно кінцевого і початкового реперів, до яких виконана висотна прив'язка нівелірного ходу.

Значення f_h порівнюють із граничною нев'язкою (f_h)_гр., яку обчислюють за формулою

(f_h)_гр. = 50 мм , (3.24)

де L - довжина ходу, виражена в кілометрах.

При виконанні умови │f_h│ ≤ │(f_h)_гр.│ хід прокладений з належною точністю і його ув'язують, розподіляючи нев'язку f_h із протилежним знаком порівну рівномірно на всі перевищення. Для цього обчислюють поправку δ_h в окреме середнє перевищення за формулою

δ_h = - , (3.25)

де n - число середніх перевищень ходу.

Обчислене значення δ_h округляють до цілих міліметрів і записують у журналі нівелювання над середніми перевищеннями (графа 7). Контроль правильності розподілу поправок - виконання умови:

. (3.26)

Ув'язані перевищення знаходять за формулою

h_ув. = h_с. + δ_h (3.27)

і записують у графу 8 журналу.

Контроль обчислень:

Σ h_ув. = Н_к – Н_п (3.28)

3.2.2.4 Обчислення позначок зв'язкових і проміжних точок ходу

Позначки зв'язкових точок обчислюють через ув'язані перевищення h_ув. послідовно, починаючи з позначки початкового репера Н_п, за формулою

Н_n = Н_n-1 + h_ув., (3.29)

де Н_n, Н_n-1 - позначки відповідно наступної і попередньої точок ходу,

h_ув. - ув'язане перевищення між цими точками.

Значення позначок, виражені в метрах, записують у графу 10 журналу навпроти відповідних точок (двічі). Опорними є позначки Н_п і Н_к відповідно початкового й кінцевого реперів, до яких по висоті прив'язаний хід. Слід урахувати, що позначки Н_п і Н_к, а також обчислені позначки точок, виражені в метрах, а ув'язані перевищення h_ув. - у міліметрах.

Контролем правильності обчислень позначок зв’язкових точок є отримання в підсумку значення заданої позначки кінцевого репера Н_к. На правій частині журналу виконують також другу частину посторінкового контролю, що зводиться до перевірки умови

Σ h_ув. = Н_к – Н_п. (3.30)

Позначки проміжних точок обчислюють після обчислення позначок усіх зв'язкових точок. Для цього на станціях, із яких проводилось нівелювання проміжних точок, двічі обчислюють горизонт приладу ГП, за формулами

ГП_І = Н _а + а;

ГП_ІІ = Н _в + в, (3.31)

де Н _а, Н _в - позначки відповідно задньої і передньої зв'язкових точок на станції,

а, в - відліки з чорних боків рейок на цих точках.

Одержані значення горизонту приладу можуть відрізнятися між собою у межах до 10 мм. Із них беруть середнє значення

ГП = (ГП_І + ГП_ІІ) (3.32)

і записують у графу 9 журналу.

Позначку проміжної точки на станції обчислюють за формулою

Н = ГП – с, (3.33)

де с - відлік із рейки на цій точці (графа 5 журналу).

3.2.3 Побудова профілів траси

Профілі будують на міліметровому папері (формат А-3) за даними журналу нівелювання і пікетажного журналу. Спочатку побудову й написи виконують олівцем, а остаточне оформлення - кольоровими кульковими ручками.

Порядок побудови:

1 У нижній лівій частині аркуша креслять профільну сітку - систему горизонтальних граф, розміри і назви яких подані в додатку В2. Сітка дається спрощена, оскільки робота лише навчальна. Верхня лінія сітки називається лінією умовного горизонту.

2 За даними „Журналу нівелювання” заповнюють графу 5 „Віддалі”, відкладаючи в ній горизонтальні віддалі між точками нівелювання в масштабі 1:5000. Планове положення пікетів і плюсових точок фіксують у цій графі вертикальними відрізками. Під нижньою лінією віддалей, яка називається лінією пікетажу, підписують номери пікетів. Пікетажне положення плюсових точок не підписують, але між вертикальними відрізками в графі 5 записують горизонтальні віддалі між кожними двома сусідніми точками профілю (як між пікетами 0-1 і 5-6 дод. А2). Якщо між сусідніми пікетами плюсових точок немає, то віддаль 100 м між пікетами у графі 5 не записують.

3 Заповнюють графу 4 „Позначки поверхні землі”, записуючи в неї із графи 10 „Журналу нівелювання” позначки точок поверхні землі вздовж осі дороги, округляючи їх до 0,01 м.

4 За позначками поверхні Землі будують лінію фактичного профілю, вікладаючи їх угору від лінії умовного горизонту. Позначку умовного горизонту вибирають залежно від фактичних позначок: вона повинна бути кратною 2 м і притому такою, щоб найнижча точка профілю знаходилась не ближче, ніж на 4 см від лінії умовного горизонту. Позначку умовного горизонту підписують над лінією.

Усі пронівельовані точки будують на перпендикулярах до лінії умовного горизонту, відкладаючи від неї вгору різниці позначок землі і лінії умовного горизонту в масштабі 1:200. Для зручності побудов на профілі зліва можна нанести допоміжний вертикальний масштаб, підписавши через кожен сантиметр по вертикалі позначки через 2 м.

5 Графи 1 і 6 заповнюють за даними пікетажного журналу. По середині графи 1 проводять вісь дороги, умовно розгорнуту в пряму лінію, і в масштабі 1:5000 будують план смуги місцевості вздовж траси. Замість зображення умовних знаків угідь, як правило, записують відповідні назви: „луг”, „чагарник”, „рілля” тощо. У графі 6 нижче від лінії пікетажу на відстані 20 мм проводять горизонтальну лінію, що зображує вісь дороги. Розраховані для кривої пікетажні значення початку (ПК) і кінця (КК) кривої відкладають у прийнятому масштабі 1:5000 на лінії пікетажу, відмічаючи їх перпендикулярами, опущеними від цієї лінії на проведену вісь дороги. Вздовж перпендикулярів записують віддалі від початку та кінця кривої до найближчих заднього та переднього пікетів. Криві умовно показують заокругленнями, висотою (глибиною) 5 мм повернутими випуклістю вгору при поворотах траси праворуч і випуклістю вниз при поворотах траси ліворуч. Під кривою підписують значення всіх її шести елементів. Над серединою кожної прямолінійної ділянки траси записують її довжину, а під нею - її румб, який розраховують як у додатку Б2.

Для зображення кілометрового покажчика (на ПК0) від лінії пікетажу опускають вниз перпендикуляр довжиною 35 мм, нижні 5 мм із яких служать діаметром кола, праву половину котрої при оформленні профілю зачорнюють.

6 Приблизно на 1,5 см над лінією профілю показують положення реперів. Для цього проводять вертикальні відрізки довжиною близько 2 см, уздовж яких зліва і справа записують прямокутні координати репера відносно траси. Над горизонтальною рискою зверху вказують номер репера і його позначку.

7 Заголовний та інші написи виконують відповідно до зразка (дод. В2).

Поперечний профіль будують справа від поздовжнього. Горизонтальний масштаб приймають 1: 500, вертикальний - 1: 200.

- Для поперечного профілю сітка складається з двох граф: „Віддалі” й „Позначки поверхні Землі”. Горизонтальні віддалі відкладають ліворуч і праворуч від вертикального відрізка, що позначає в графі віддалей положення точки, на якій був розмічений поперечник (у роботі - ПК3). Точку підписують під вертикальним відрізком лінії віддалей.

- За позначками поверхні Землі будують поперечний профіль, причому позначку його лінії умовного горизонту можна прийняти таку ж, як і на поздовжньому профілі.

- Над поперечним профілем підписують його назву „Поперечний профіль на ПК3”, а під рисунком указують масштаби його побудови.

3.2.4 Завдання 4. Нанесення на профіль проектної лінії

- Проектну лінію наносять відповідно до завдання, сформульованого у вихідних даних (додаток А2). Проектна лінія складається із двох відрізків: ПК0 - ПК4, ПК4 - ПК6. Для її нанесення обчислюють проектні позначки кінців відрізків за формулами:

(Н_пр.)_ПК4 = (Н_пр.)_ПК0 + і ₁· 400,

(Н_пр.)_ПК6 = (Н_пр.)_ПК4 + і ₂· 200. (3.34)

При обчисленнях вважається, що проектна позначка ПК0 дорівнює позначці поверхні Землі на цьому пікеті, уклони необхідно виражати в тисячних і враховувати їх знаки. Проектну позначку ПК0 й обчислені проектні позначки ПК4 та ПК6 (заокруглені до 0,01 м) червоним кольором записують у графі 2 сітки профілю, за цими позначками наносять червоним кольором проектну лінію.

- Заповнюють графу 3 - уклонів, прокресливши між вертикальною лінією в точці зміни уклону (пікет 4) і вертикальними лініями на початку й у кінці траси діагоналі із нижнього лівого кута у верхній правий для додатного уклону і навпаки для від'ємного. Над діагоналлю підписують уклони ділянок (у проміле), а під діагоналлю - відповідні віддалі (у метрах).

- Обчислюють проектні позначки для всіх точок, у яких відомі позначки поверхні землі за формулою

Н_п = Н_п-1 + і d, (3.35)

де Н_п - визначувана проектна позначка;

Н_п-1 - відома проектна позначка попередньої точки;

і - проектний уклон;

d - горизонтальне прокладення між цими точками.

Обчислені проектні позначки, заокруглені до 0,01 м, записують у графу 2 сітки профілю напроти відповідних точок.

- На всіх пікетах і плюсових точках обчислюють робочі позначки (тобто висоти насипів та глибини виїмок), як різниці відповідних проектних позначок і позначок поверхні землі:

Н_роб. = Н_пр. - Н_ф., (3.36)

де Н_пр. та Н_ф. - відповідно проектна і фактична (позначка поверхні Землі) позначки точки.

На виїмках робочі позначки записують під проектною лінією, а на насипах - над нею.

Над точками перетину проектної лінії з лінією профілю (точки нульових робіт) записують робочі позначки 0,00.

- Знаходять точки нульових робіт (точки перетину лінії профілю і проектної лінії), з них опускають перпендикуляр (ординату) на лінію умовного горизонту й обчислюють відстані від найближчих пікетів (плюсових точок) до точок нульових робіт. Обчислення виконують за формулами:

х₁ = , х₂ = , (3.37)

де х₁, х₂ - відстані до точки нульових робіт,

а, в - робочі позначки на відповідних точках профілю,

d - горизонтальне прокладення між точками профілю.

Контроль обчислень:

х₁ + х₂ = d. (3.38)

Значення х₁і х₂ записують ліворуч та праворуч ординати над лінією умовного горизонту.

- Обчислюють позначки точок нульових робіт за формулою для обчислення проектних позначок

Н_т.о. = Н_пр. + і х₁, (3.39)

де Н_пр. - проектна позначка попередньої точки проектної лінії,

і - уклон проектної лінії,

х₁ - віддаль між точкою нульових робіт та точкою з проектною позначкою Н_пр.

Заокруглені до 0,01 м проектні позначки точок нульових робіт записують синім кольором у графі 2 профільної сітки.

3.2.5 Оформлення профілів

Усі написи й побудови виконують кольоровими кульковими ручками.

Червоним кольором показують проектну лінію і всі робочі позначки (крім нульових), вісь дороги в графі 1 та стрілку повороту, усі лінії і цифри в графі уклонів, розділову лінію між графами 2 та 3, проектні позначки, усі лінії й написи в графі 6 (крім номерів пікетів).

Синім кольором показують перпендикуляри з точок нульових робіт на лінію умовного горизонту, робочі позначки 0,00, позначки точок нульових робіт, а також лінію пікетажу (між графами 5 і 6).

Усі інші написи і цифри показують чорним кольором.

Насипи зафарбовують у червоний колір, виїмки - у жовтий.

3.2.6 Перелік матеріалів, які підлягають здаванню

На перевірку подають такі матеріали:

1) титульний аркуш (дод. Е1);

2) перелік документів роботи (зміст);

3) відповіді на контрольні питання;

4) журнал геометричного нівелювання траси і пікетажний журнал;

5) матеріали обчислення нев'язки нівелірного ходу, визначення пікетажного положення головних точок кривої і румба траси після повороту (дод. Б2);

6) поздовжній та поперечний профілі трас із нанесенною проектною лінією й числовими даними на міліметровому папері (дод. В2).

Порядок здавання контрольної роботи такий же, як і роботи №1.

Література

1. Курс инженерной геодезии: Учебник для вузов / Под ред. В.Е. Новака. - М.: Недра, 1989. - 490 с.

2. Кулешов Д.А., Стрельников Г.Е. Инженерная геодезия для строителей: Учебник для вузов. - М.: Недра, 1987. - 256с.

3. Практикум по инженерной геодезии: Учебное пособие для вузов / Под ред. В.Е. Новака. - М.: Недра, 1987. - 334 с.

4. Ратушняк Г.С. Інженерна геодезія. Практикум. - К.: Вища школа, 1992. - 262 с.

5. Ганьшин В.Н., Хренов Л.С. Таблицы для разбивки круговых и переходных кривых. - К.: - Будівельник, 1994. - 432 с.

Додаток А1 - Вихідні дані для виконання завдання 2

контрольної роботи №1

Абрис горизонтальної зйомки

Кути β і горизонтальні прокладення d теодолітного ходу

Дирекційний кут α_І-ІІ початкової лінії І-ІІ теодолітного ходу береться відповідно до шифру студента: число градусів дорівнює двозначному числу, яке складається з двох останніх цифр номера залікової книжки, число мінут дорівнює кількості літер у прізвищі студента.

Координати х₁ і у₁ першої точки ходу (у метрах) дорівнюють кількості літер у прізвищі студента.

Приклад: студент Сидоренко (номер залікової книжки 06348), α_І-ІІ = 48⁰09', х_І = у_І = 9,00 м.

Додаток А2 - Вихідні дані для виконання завдання 2

контрольної роботи № 2

№ станції	Назва точки	Відліки з рейки
задні	передні	проміжні
	Реп. поч. ПК0
	ПК0 ПК0 + 49 ПК1
	ПК1 ПК2
	ПК2 Х
	Х ПК3
	ПК3 П8 П20 Л10 Л20 ПК4
	ПК4 ПК5
	ПК5 ПК5 + 39 ПК6
	ПК6 Реп. кін.

Продовження дод. А2

1. Позначка початкового репера Н_р.п. береться умовно: кількість цілих метрів у позначці складає трьохзначне число, що дорівнює трьом останнім цифрам номера залікової книжки студента, а дробова частина береться такою ж. Позначку кінцевого репера Н_р.к. для всіх студентів приймають більшою від позначки Н_р.п.. на число, яке дорівнює 1,900 м плюс кількість міліметрів, що дорівнює кількості букв у прізвищі студента.

Приклад. Студент Сидоренко, залікова книжка № 06348,

Н_р.п. = 348,348 м, Н_р.к. = (348,348 + 1,900 + 0,009) м = 350,257 м.

2. Для усіх студентів:

- кут повороту траси β = 70^о15', лівий

- радіус кривої R = 100 м,

- румб траси до повороту r₁ = П_нС: 10⁰30'.

Табличні дані основних елементів кривої для кута повороту β = 70^о15' і радіуса заокруглення R = 100м:

Т = 70,35м, К = 122,61м, Д = 18,08м, Б = 22,26м.

3. Дані для нанесення проектної лінії:

на ПК0 проектна позначка збігається з фактичною,

на ділянці ПК0-ПК4 уклон проектної лінії і ₁ = +0,010 = + 10 ‰,

на ділянці ПК4-ПК6 уклон проектної лінії і ₂ = -0,015 = - 15 ‰.

Додаток Б1 - Вихідні дані для виконання завдання 3

контрольної роботи №1

Горизонтальні кути А, віддалемірна відстань Д_в і від-ліки КЛ з вертикального круга при тахеометричній зйомці

Абрис тахеометричної зйомки

МО = +0⁰01'

Точки

Д_в

КЛ

ІІІ

0⁰00'

12 24

11,8

+1⁰40'

102 24

15,1

-2 05

159 40

10,9

-3 38

210 00

18,7

-3 28

260 10

14,5

-3 30

310 15

14,7

-2 39

8 14

24,7

+0 15

38 24

27,4

+2 07

75 54

24,0

+0 30

97 25

25,6

-1 13

121 30

25,1

-2 14

159 42

26,6

-3 08

199 05

28,8

-3 41

241 15

28,6

-3 50

274 25

28,3

-3 51

310 21

32,1

-2 45

337 45

28,5

-1 54

20 00

35,2

-0 32

Позначка станції (точки) ІV теодолітно-нівелірного ходу, з якої виконана тахеометрична зйомка, приймається умовно: кількість цілих метрів у позначці повинно дорівнювати 50 плюс число, яке складається з двох останніх цифр номера залікової книжки студента. У дробовій частині позначки (дециметри й сантиметри) ставляться ті ж цифри, що і в цілій частині.

Приклад: Для студента із заліковою книжкою № 06348 Н _І_V = 98,98 м.

Додаток Б2 - Приклад обчислення нев'язки нівелірного ходу,

пікетажного положення головних точок кривої та румба траси

1. Оцінка якості нівелювання

Нев'язка нівелірного ходу

f_h = Σ h_c – (Н_р.к. - Н_р.п.) = - 1818 – (43,609 – 45,450) = +23 мм

Довжина ходу

L = 600+26+18+47+39 = 730 м = 0,73 км

Гранична нев'язка нівелірного ходу

(f_h)_гр..= ± 50 мм = ± 50 мм = 42 мм.

Висновок: нівелювання виконано якісно.

2. Розрахунок пікетажного положення головних точок кривої

Кут повороту траси β_л = 48^о37', радіус заокруглення R = 185 м.

Основні елементи кривої

Т = 83,56 м, К = 156,98 м, Д = 10,15 м, Б = 17,07 м.

Контроль 2Т-К = Д = 167,12 м – 156,98 м = 10,14 м

ВКП - Т	ПК3 + 37,00 - 83,56	ВКП + Т - Д	ПК3 + 37,00 + 83,56 - 10,15
ПК + 0,5К	ПК2 + 53,44 + 78,49
СК + 0,5 К	ПК3 + 31,93 + 78,49	КК	ПК 3 + 10,41
КК	ПК4 + 10,42

3. Обчислення румба траси після повороту

r₁ = П_дС: 65⁰15', β_л = 48⁰37'

α₁ = 180⁰00' - r₁ = 180⁰00' - 65⁰15' = 114⁰45'

α₂ = α₁ – β = 114⁰45' - 48⁰37' = 66⁰08'

r₂ = α₂ = П_нС: 66⁰08'

α₁

r₁

α₂

r₂

r₁

β_л

Додаток В1 - Абриси теодолітної і тахеометричної зйомки

Для зразка роботи №1

Абрис теодолітної зйомки

Абрис тахеометричної зйомки

Додаток Г1 - Умовні знаки

Перетин координатних ліній (зеленим кольором)

Точка знімальної основи (Іv - номер, 64.1 - позначка, висота цифр - 2 мм)

Пікет (65.2 - позначка, висота цифр - 2 мм)

Город, рілля (шрифт - курсив, висота 2 мм), границя угідь - пунктирна лінія з інтервалом 1,0 мм

Вулиця (викреслюється в масштабі, назва – гротеск, висота 2 мм, відмивається - рожевим кольором, бордюри - чорні суцільні лінії, вказується матеріал покриття: А - асфальт, курсив, висота - 3 мм)

0,8

Сіножать (попередньо наносять сітку квадратів із стороною 7 мм паралельно координатним лініям, напис - курсив, висота - 2 мм)

Трубопровід (К - каналізація з оглядовим колодязем, шрифт - курсив, висота 3 мм)

Чотириповерхова житлова будівля із цегли (шрифт - гротеск, висота - 3 мм)

Горизонталь потовщена з підписом позначки і бергштрихом (викреслюється коричневим кольором)

Примітка: розміри дані в міліметрах.

Додаток Д1

м. Полтава Топографічний план ПолтНТУ

виконав Масштаб 1:500 Горизонтальна зйомка

Сидоренко І.П. Суцільні горизонталі Тахеометрична зйомка

проведені через 0,5 м