Основні формули для розв’язання задач.

План

1. Місце основних засобів у необоротних активах підприємства. Поняття, склад, структура, класифікація основних виробничих засобів.

2. Знос та амортизація основних засобів.

3. Показники використання основних виробничих засобів. Шляхи покращення використання основних виробничих засобів.

4. Нематеріальні ресурси і активи підприємства.

Необхідною умовою реалізації основної мети підприємства – отримання прибутку – є відтворення капіталу, що охоплює стадії інвестування, виробництва і реалізації.

Економічні суб'єкти (корпорації, підприємства, індивідуальні виробники) для здійснення виробничого процесу повинні використовувати певні ресурси: матеріальні, трудові, природні, інформаційні та грошові. Важливого значення при цьому набувають засоби виробництва.

Засоби виробництва – це сукупність усіх елементів, що беруть участь у процесі виготовлення продукції. Вони поділяються на засоби праці (верстати, машини, печі тощо) і предмети праці (сировина, матеріали, напівфабрикати та ін.).

У економічній літературі існує такі поняття як основні активи, які становлять виробничу основу підприємств (будівлі, споруди, машини, устаткування, ін.) – звідси їх назва.

На відміну від оборотних основні активи не беруть участі в обороті коштів. Свою вартість вони відтворюють через оборотні активи, поступово переносячи її на вартість виробленої продукції. Отже, основні активи знаходяться поза безпосереднім оборотом коштів. Звідси – їх ще дві назви: «необоротні», або «позаоборотні» активи.

Поняття «капітал» і «активи» (наприклад, «основний капітал» і «основні активи») дуже близькі за змістом. І все-таки існує деяка значеннєва відмінність. Капітал – це більш загальне поняття, що характеризує умову формування вартості. Активи – конкретні форми капіталу, що реалізують його певні економічні функції, (наприклад, виробничу). Залежно від того, який значеннєвий відтінок хочуть передати, використовують той чи інший термін. Часто вони використовуються як тотожні поняття. Основний капітал у балансі представлено у І – ому розділі активу балансу «Необоротні активи». Найбільшу питому вагу у складі необоротних активів займають основні засоби.

Термін «основні засоби» закріплено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (П(С)БО-7) № 7 «Основні засоби», які затверджено наказом МФУ від 27.04.2000 р. за № 92.

Згідно з офіційним визначенням, сформованим у Положенні, основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство має з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за один рік).

Новий порядок податкового обліку основних засобів (саме засобів, але ні фондів), установлений ст. 144 – 146 ПКУ, достатньо суттєво відрізняється від звичного раніше. Якщо оцінювати його у цілому, необхідно відзначити спробу законодавців максимально притягнути його до бухгалтерського обліку основних засобів, тобто уніфікація термінів. Варто зазначити, що визначення терміна «основні засоби з п.п. 14.1.138 ПКУ не підміняє собою термін, який значиться у п. 4 П(С)БО 7, а являє собою бухгалтерсько-податковий симбіоз.

По ПКУ під «основними засобами» розуміють матеріальні активи, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 грн. і поступово знижуються у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких здати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Тобто встановлені раніше Законом про податок на прибуток критерії щодо віднесення активів к основним фондам залишилися практично незмінними. Проте варто відмітити, що передбачено ділення основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, як і в бухгалтерському обліку, на 16 груп замість 4, які були раніше.

Перш за все, потрібно знати, як оцінюються основні засоби (за первинною та відновною, повною та залишковою вартістю), вивчити класифікацію основних засобів за різними ознаками, визначити видову (технологічну) та вікову структуру основних засобів.

Далі необхідно охарактеризувати процес відтворення основних засобів, з'ясувати поняття фізичного та морального зношення основних засобів. Амортизаційні відрахування є основним власним джерелом фінансування простого відтворення основних засобів під­приємства. Амортизація основних засобів згідно з ПКУ нараховується із застосуванням таких методів: прямолінійного, кумулятивного; виробничого, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості. Останній метод застосовується лише при нарахуванні амортизації до об’єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби).

Необхідно також знати методику розрахунку найважливіших показників ефективності відтворення та рівня використання основних виробничих засобів, у тому числі устаткування, а також шляхи підвищення рівня використання основних виробничих засобів і виробничої потужності.

Важливою умовою успішного функціонування будь-якого підприємства в ринковій економіці є ефективне використання його власних нематеріальних ресурсів. Варто пам'ятати, що ці ресурси об'єднує те, що вони: є результатом творчої діяльності; мають вартісну оцінку і, отже, можуть бути предметом купівлі – продажу; можуть одночасно використовуватися необмеженим колом осіб, у тому числі власником і невласником, після покупки або придбання відповідної ліцензії; нематеріальні ресурси лише будучи втіленими у форму статей, наукових звітів, описів винаходів, знаків для товарів і послуг й таке інше можуть бути включені в науково-технічний або комерційний оборот у якості інтелектуального продукту; є предметом правового регулювання. Нематеріальні ресурси підприємства формують об'єкти інтелектуальної власності. Необхідно знати, що серед них виділяють об'єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, зазначення походження товару, фірмове найменування, способи захисту від недобросовісної конкуренції), об'єкти, що охороняються авторським правом і суміжними правами (твори в галузі науки, літератури та мистецтва, комп'ютерні програми, бази і банки даних, топології інтегральних мікросхем), інші об'єкти інтелектуальної власності (раціоналізаторські пропозиції, "ноу-хау", комерційні таємниці, гудвіл). Потрібно охарактеризувати ці об'єкти і визначити їх місце серед активів підприємства і роль у підвищенні ефективності діяльності суб'єктів господарювання.

Необхідно уяснити, що нематеріальні активи – це категорія, яка виникає внаслідок володіння правами на об'єкти інтелектуальної власності або на обмежені ресурси та їх використання в господарській діяльності з отриманням доходу. Право власності на нематеріальні ресурси засвідчується патентом чи свідоцтвом. Треба знати, що забезпечують їх власникам ці охоронні документи. Реалізація права власності на нематеріальні ресурси можлива або через їхнє використання самим власником, або наданням з його дозволу такого права іншій заінтересованій стороні. Така передача права щодо використання здійснюється у формі ліцензійної угоди. Необхідно знати, що таке ліцензія, ліцензійна угода, які є види ліцензій.

В умовах ринкових відносин важливе значення має оволодіння знаннями методики оцінки вартості нематеріальних активів. Треба знати обставини, що зумовлюють необхідність такої оцінки; послідовність її здійснення; методи оцінки. Необхідно мати на увазі, що нематеріальні активи також підлягають амортизації. Треба з'ясувати особливості здійснення розрахунків амортизаційних відрахувань.

Термінологічний словник

АВТОРСЬКЕ ПРАВО – право інтелектуальної власності, об'єк­тами якого є літературні та художні твори, витвори мистецтва, ком­п'ютерні програми, бази даних, наукові відкриття, виконавська дія­льність артистів, звукозапис, радіо- і телепередачі.

АКТИВИ ПІДПРИЄМСТВА — майно підприємства в речовій і грошовій формах і у формі затрат, враховане в активі балансу під­приємства. Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік», ак­тиви — ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких надалі приведе до отримання економічних вигід у майбутньому. Економічна вигода — потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання акти­вів.

АМОРТИЗАЦІЙНІ ВІДРАХУВАННЯ – сума перенесеної на собівартість продукції вартості основного капіталу по нормах і в по­рядку, визначеному законодавством України.

АМОРТИЗАЦІЯ – систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизуються протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

ВИНАХІД – принципово нове технічне вирішення існуючої виробничої проблеми, що дає позитивний ефект для народного господарства.

ВИРОБНИЧА ПОТУЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА – максималь­на кількість (об'єм) продукції, яка може бути вироблена підприємством у певному асортименті в одиницю часу за певних умов вироб­ництва.

ГЕОГРАФІЧНІ ПОЗНАЧЕННЯ, або «позначення географічного походження» – позначення, за яким товар (послуга), виготовляються (надаються) повністю або частково в одному гео­графічному місці, можна відрізняти від товару (послуги), виготовле­ного (наданого) в якомусь іншому географічному місці.

ЗНОС ОСНОВНИХ ФОНДІВ (ОСНОВНОГО КАПІТАЛУ) – процес втрати їх споживчої вартості та вартості внаслідок участі у ви­робничому процесі або дії природних чинників.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ – відносини володіння, ко­ристування, розпорядження товарами, що втілюють науково-технічну, літературну та іншу творчість, це – результати інтелектуа­льної, творчої діяльності, що належать суб'єктам права інтелектуаль­ної власності відповідно до законодавства України.

ЛІЦЕНЗІЯ – дозвіл на використання відповідного об'єкта про­мислової власності на основі ліцензійного договору.

НЕМАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ ПІДПРИЄМСТВА – активи, що не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокре­млені від підприємства), містяться підприємством у цілях викорис­тання протягом періоду більше року (або одного операційного цик­лу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, у адмі­ністративних цілях або надання в оренду іншим особам, виступають у вигляді придбаних підприємством прав на об'єкти інтелектуальної власності.

НЕМАТЕРІАЛЬНІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА – об'єкти права інтелектуальної власності, що належать підприємству (створені його працівниками, виробничими колективами).

ОСНОВНІ ВИРОБНИЧІ ФОНДИ – це засоби праці, за допомогою яких працівники підприємств здійснюють процес виробництва матеріальних благ. Вони довгий час беруть участь у процесі виробництва, зберігають при цьому свою натуральну форму, їх вартість переноситься на готовий продукт частинами, в міру зношування або частина основного вироб­ничого капіталу, упредметнена в знаряддях праці, що обслуговують безпосередньо виробничий процес на підприємстві.

ОСНОВНІ ЗАСОБИ ПІДПРИЄМСТВА – фінансові ресурси, що опосередковують формування і рух основного капіталу в проце­сах виробництва і реалізації продукції.

ПАТЕНТ – документ, підтверджуючий і закріплюючий права інтелектуальної власності.

ПРОМИСЛОВА ВЛАСНІСТЬ – сектор інтелектуальної власно­сті, до об'єктів якої віднесені: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування, найменування місця походження товару, а також припинення несу­млінної конкуренції.

ТОРГОВІ МАРКИ (ЗНАКИ ДЛЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ) – по­значення або комбінація позначень, що відрізняють товари (послу­ги) одних виробників від однорідних товарів (послуг) інших вироб­ників; застосовується також термін «бренд»; включає «логотип» (словесне позначення) і зображення (малюнок, схема).

ФОНДОВІДДАЧА – прямий показник продуктивності основних виробничих засобів; виражає величину продукції (у натуральному або вартісному вимірюванні) в розрахунку на одиницю вартості ос­новних виробничих фондів; розраховується як відношення об'єму продукції до середньої за даний період вартості основних виробни­чих засобів.

ФОНДОМІСТКІСТЬ – зворотний показник продуктивності ос­новних виробничих фондів; є величиною основних виробничих фо­ндів у розрахунку на одиницю продукції (натуральну або вартісну); розраховується як відношення середньої за період величини основ­них виробничих фондів до об'єму продукції, виробленої в даному періоді.

ФОНДООЗБРОЄНІСТЬ – обсяг основних виробничих засобів у вартісному вимірі, що припадає на одного працівника.

ФОНДОРЕНТАБЕЛЬНІСТЬ – прямий показник прибутковості (рентабельності) основних виробничих засобів; виражає величину прибутку в розрахунку на одиницю вартості основних виробничих засобів; розраховується як відношення прибутку до середньої за да­ний період вартості основних виробничих фондів.

Запитання для самоперевірки знань

1. У чому виражається економічна сутність основних фондів підприємства?

2. Назвіть ознаки за якими відбувається класифікація основних фондів.

3. Охарактеризуйте методи оцінки основних фондів.

4. У чому полягають особливості фізичного та морального зношення?

5. Розкрийте сутність амортизації основних фондів.

6. Яким чином розраховуються амортизаційні відрахування?

7. Розкрийте методику розрахунку показників ефективності використання основних виробничих фондів.

8. Перелічіть ознаки, які характеризують сутність нематеріальних ресурсів.

9. Що належить до об'єктів промислової власності?

10. Охарактеризуйте сутність винаходу, корисної моделі, промислового зразку.

11. Поясніть, що таке "Ноу-хау".

12. Визначте мету і поняття ліцензійного узгодження, ліцензії.

13. Перелічіть цілі та особливості оцінки нематеріальних активів.

14. У чому виражається сутність нематеріальних активів?

15. Яке значення мають нематеріальні активи у підвищенні ефективності діяльності підприємства?

16. Що забезпечує власникам володіння ліцензією та (чи) патентом?

17. У чому полягає об'єктивна необхідність володіння сучасними
методиками оцінки нематеріальних активів?

18. Охарактеризуйте особливості амортизації нематеріальних активів?