Поняття про зовнішні ефекти

 

Зовнішні ефекти (ефекти третіх осіб) — це ситуація, коли частина вигод або витрат, пов’язаних з виробництвом або споживанням продукту, впливає на тих, хто не є безпосереднім виробником або споживачем продукту.

Зовнішні ефекти є негативні та позитивні, а також зовнішні ефекти в споживанні та у виробництві.

Негативні зовнішні ефекти полягають у тому, що не всі витрати мають втілення у ціні (наприклад, витрати пов’язані із знешкодженням забруднювачів довкілля). Тобто, частину витрат виробник перекладає на плечі «третіх осіб», зменшуючи свої власні витрати. Це призводить до надвиробництва та надспоживання такого роду благ, оскільки пропозиція виробника формується без урахування частини витрат, тобто крива пропозиції переміщується вниз (праворуч). Прикладом негативних зовнішніх ефектів є вплив виробництва на довкілля.

Позитивні зовнішні ефекти полягають в отриманні додаткових вигід від блага особами, що не сплачують за нього. Наприклад, пасіка приносить вигоду не лише бджоляреві, який продає мед, а й фермерам, сади яких розташовані неподалік.

Наявність позитивних ефектів спричиняє недооцінку корисності блага, тобто не всі вигоди від нього знаходять відображення у ціні, а отже, і не всі вигоди враховуються при формуванні попиту споживача.

Аналогічно до негативних зовнішніх ефектів можна запровадити відповідні поняття для позитивних зовнішніх ефектів.

Суспільна корисність (SU) — сукупна корисність середніх споживачів блага, а також і третіх осіб, за рахунок позитивних зовнішніх ефектів. Вона складається з суми індивідуальної та зовнішньої корисності.

Також існують гранична індивідуальна корисність (МРU) (додаткова корисність від придбання індивідом додаткової одиниці блага); гранична зовнішня корисність (МEU) (додаткова корисність для третіх осіб при збільшенні споживання блага на одиницю) та гранична суспільна корисність (MSU) (додаткова корисність всього суспільства при збільшенні споживання на одиницю).

Рис. 1 ілюструє фіаско ринку, яке є наслідком позитивних зовнішніх ефектів.

Рис. 1. Позитивний зовнішній ефект

Ефективний обсяг виробництва (точка Е_S), коли MSC = MSU. Ринковий механізм у цьому випадку зазнає невдачі і здатний долати лише точки Е ₁ площа криволінійного трикутника ВЕ _І Е_S є графічною моделлю втрат суспільства, пов’язаних з позитивними зовнішніми ефектами.

Зовнішні ефекти в споживанні — це дія, яка впливає на споживання блага одним суб’єктом на споживання або виробництво іншого суб’єкта. Наприклад, паління в різних установах, сусіди, які полюбляють грати на піаніно і т.д. Вони також є негативні та позитивні.

У темі про зовнішні ефекти, також розглядається «теорема Коуза».

Головна ідея теореми полягає у тому, що інтернаціоналізація зовнішніх ефектів значною мірою досягається шляхом запровадження прав власності на спільні блага.

Наприклад, існують два підприємництва з виробництва паперу та пива, що розташовані нижче за течією річки.

Отже розглянемо три варіанти:

1) річка не належить нікому;

2) річка належить пивному заводу;

3) річка належить паперовій фабриці.

У першому випадку паперова фабрика мінімізує витрати та максимально забруднить річку, знищить пивзавод. У другому та третьому випадках право власності будуть мати чи одні, чи інші. В результаті досягається соціальний оптимум, інтерналізація зовнішніх ефектів відбувається внаслідок зрозуміння і наочного намагання кожної сторони до максимізації прибутку.

 

 

Нецінова конкуренція

 

Основні характеристики монополістичної конкуренції:

— велика кількість учасників, яка виключає повний контроль над ринком або змову;

— випуск продукту, який обов’язково чимось відрізняється від інших і захищений патентом, торговою маркою, фірмовим знаком;

— ціна формування ринком, якщо продукт диференційований виробником;

— відносно легкий вхід на ринок та вихід з нього.

Ситуація на такому ринку буде визначатись двома різноманітними тенденціями. З одного боку — ступенем диференціації продукту: чим він вищий, чим більш індивідуалізовані товари та послуги, що пропонуються, тим менш еластичний попит, більша можливість підняти ціну вище середніх витрат та отримувати чистий економічний прибуток. З іншого боку — існуванням достатньо широкого кола конкурентів, ріст кількості яких збільшує еластичність попиту, знижує ціни та знижує прибуток до нормального рівня.

Намагаючись максимізувати прибуток, фірма може підвищити ціну без певного ризику втратити всіх своїх покупців, оскільки вони надають перевагу по будь-яких характерних числах продукції даної фірми і готові платити за неї навіть підвищену ціну. В цьому випадку вона веде себе як монополіст, та її ринкова пропозиція в короткостроковому періоді характеризується тими ж рисами, що і у чистої монополії: рівень випуску визначається рівністю граничного доходу та граничних витрат при ціні, котра перевищує цю точку рівноваги. Це можна показати на графіку:

Рис. 1. Рівновага на ринку монополістичної конкуренції в короткостроковому періоді

Рівень випуску, котрий відповідає точці перетину кривої граничного доходу (MR) та кривій граничних затрат (МС), досягається при ціні Р ₁. Однак попит підтримується на більш високому рівні, оскільки певна група покупців погоджується платити більше за продукцію тієї фірми, якій надають перевагу і ціна встановлюється на рівні Р₂. Фірма отримує чистий прибуток. Але, в порівнянні з чистою монополією, даний ринок відносно вільний для появи на ньому нових фірм, яких приваблює сюди більш високий прибуток.

Зрозуміло, що вони не можуть випускати продукцію, абсолютно ідентичну тій, яку випускають вже існуючі фірми, але виготовляти достатньо близькі замінники можуть. В результаті посилиться конкуренція, знижується попит та збільшуються граничні витрати. Крива попиту та крива граничних витрат (МС) будуть рухатись назустріч одна одній до тих пір, поки не буде досягнута довгострокова рівновага в точці їх перетину, яка означає зникнення надприбутку, який приваблює нові фірми. Це також можна показати за допомогою графіка:

Рис. 2. Рівновага монополістичної конкуренції в довгостроковому періоді

Конкуренція грає, таким чином, важливу роль в досягненні рівноваги в даній ринковій структурі. Однак, на відміну від ринку чистої конкуренції, вплив на попит тут здійснюється не через ціни, а за допомогою методів нецінової конкуренції. Характерною особливістю даного типу ринку є те, що споживчий попит для фірми-виробника стає об’єктом активного формування. Споживачу потрібно запропонувати продукт, який чимось відрізняється, в кращий бік, від того, що вже був на ринку і запевнити його в перевагах нової моделі, її більшій відповідності потребам. Звідси постійне прагнення зробити різновид тих товарів, які пропонуються, покращити їх споживчі якості.