Лекции.Орг


Поиск:




Ландшафтна архітектура Китаю.




 

Коріння розвитку СПМ Китаю сягають XII ст. до н.е. (перша згадка про Пекін), тобто часу розквіту ассирійських міст. Про старі китайські парки можна судити лише за описами і рисунками, але стійкість містобудівних традицій, контрольованих релігійно-філософськими вченнями (буддизмом, конфуціанством), дає змогу уявити розвиток цього виду мистецтва. Китайці здавна були залюблені в природу і розуміли її витончену красу. В різних видах мистецтва, особливо в садово-парковому, китайці прагнули відбити найбільш характерні пейзажі свого краю. Цікавої форми пагорби вулканічного походження, численні озера і річки, в яких віддзеркалюються пагорби, ліси, гори, - ось своєрідний пейзаж, що ліг в основу ЛА Китаю. Садівники, узагальнюючи спостереження явищ оточуючого світу, з невичерпною фантазією створювали чудові пейзажі. Характерним для китайського СПМ був глибокий символізм, що відображав релігійні вчення.

Один з перших парків був створений 3200 р. тому і належав імператору, чи богдихану Че-У. Новий богдихан Му-Юанг, заповзятливий і грізний, відвідав Персію, Пакистан, інші східні країни, де зібрав кращих садівників і побудував просторі сади з пишними палацами та храмами. У 247 р. до н.е. китайський престол зайняв Цзин Хі-Хаонг, який за 41 рік свого правління довів розміри імператорських садів до 120 км по периметру. Він побудував в них стільки ж палаців, скільки захопив нових князівств і царств. В садах зводили штучні скелі та різноманітні будівлі, було насаджено понад 3 тис. видів дерев.

Своєрідний рекорд у 197 р. до н.е. встановив богдихан У Ті - китайський «Людовік ХІV», що заклав парк 200 км по периметру. Порівняно з ним Версаль лише маленький партер. 30 тис. рабів були задіяні до робіт в цьому парку. Кожна провінція величезної держави прислала для нього кращі рослини. Спадкоємці У Ті значно скоротили площу садів, бо більшу увагу приділяли їх оздобленню.

У мистецтві паркобудівництва вирізняються 2 головні напрями: створення великих імператорських парків і невеликих садів при помістях (необхідних жінкам, пересуванню яких істотно заважали одяг і взуття). В садах і для прикраси житла широко використовувались карликові дерева, які вирощували в спеціальних умовах з тим, аби вони точно відтворювали форми і пропорції великих.

Найдетальніший опис китайського парку можна знайти у вірші Хсі-Ма-Куанґа, видатного політичного діяча ХІ-ХІІ ст. В центрі саду був головний павільйон з бібліотекою для відпочинку і читання. Біля нього простягалась глибока водойма, утворена струмками, що текли зі сходу. З басейну вода розтікалась у 5-и напрямах, що згори мало нагадувати кігті леопарда. В басейні плавали лебеді. На краю каскаду, що линув у ставок, здіймалась стрімка скеля, вершина якої вигиналась як спина слона і нависала над водою. На її горі був легкий павільйон, в якому відпочивали і спостерігали схід сонця. Окремі рукави струмків огинали острівці, часто збігались, створюючи водні плеса, і, нарешті, дзвінко спадали в лабіринти поміж скелями, перетворюючись в бурхливі каскади. По саду було розміщено павільйони і штучні пагорби, поєднані містками. На галявинах зростали духмяні квіти, цілющі трави і декоративні чагарники. Довкола амфітеатром здіймались скелі.

Аналізуючи описи китайських парків, можна дійти висновку, що пейзажі їх поділялись на 3 основних типи: залякуючий, звеселяючий, ідилічний.

Китайські майстри творили залякуючий пейзаж, зводячи штучні пагорби та стрімчаки, що грізно нависали над головою. Стежка вилась поміж густих крон широколистяних та хвойних порід у рукотворних сутінках. Під ногами було чути шум підземної річки, вирване з корінням дерево перегороджувало бурхливий потік. Цей пейзаж, як правило, змінювався звеселяючим. За поворотом дороги темні туї та ялинки розбігались, відкриваючи простору галявину, вкриту квітами. В будь-яку пору року тут цвіли певні рослини і, здавалось, що весна ніколи не полишає цього місця. Світлий, життєрадісний пейзаж був сповнений контрастами: поряд з сивим звисаючим гіллям плакучої верби линула до неба струнка стрілчаста ялинка, сплітались туя і біла акація, в оточенні хвойних росли вишні, яблуні, мигдаль, кущі бузку, камелії, азалії і рододендрону. 3-й тип пейзажу - ідилічний, чи романтичний, - навіював легкий смуток, меланхолію. Тут основою могло бути озеро з острівцем і хижею рибалки чи ажурна пагода на скелі, вигнутий місток і коси плакучої верби, схилені до води.

Створення різних типів пейзажів було можливе завдяки значній розмаїтості композиційних засобів, вмілому викор. законів повітряної перспективи, ефектів, що супроводили зміну пір року. До цього часу відноситься і виникнення перших теоретичних досліджень, що сприяли становленню стрункої системи СПМ.

Спеціальний підбір дерев та чагарників допомагав досягти певної мети. Так, суцільні ряди струнких кипарисів у загальному ансамблі парку підкреслювали величавість оточення, вічнозелені хвойні та листяні породи створювали ілюзію природних гірських лісових пейзажів.

Вода - обов'язковий атрибут китайського саду. Водойми займали великі площі. Вода омивала штучно створені острови та півострови з вузькими вигнутими перешийками. Великі водні простори, збагачуючи паркові пейзажі, дозволяли використовувати багатопланові композиції з використанням повітряної перспективи і архітектурних споруд на берегах.

Використання в парках води потребувало кам'яних і дерев'яних мостів різних за розмірами. Зводили їх зі справжньою майстерністю. Особливо довершеними є «горбисті», або «верблюжі», містки, в яких арка разом з відображенням у воді складає замкнене коло, своєрідну раму з пейзажем. Дуже цікавими були також зигзагоподібні містки, які робили і над водою і над сушею. Вони орієнтували глядача на головні елементи пейзажу. Будівництво живописних за кольором і витончених за архітектурою павільйонів - улюблений архітектурний засіб в оформленні садів і парків Китаю. Особливо часто павільйони розміщували біля води. Водне плесо і свіжість за спекотної літньої пори сприяли хорошому відпочинку. Не лише архітектура, але й назви павільйонів і бесідок повинні були викликати певний настрій: «Павільйон споглядання і спогадів», «Бесідка омита ароматом лісу», «Бесідка очікування паморозі» тощо.

В парках Китаю набули поширення павільйони з критими галереями, які пов'язували окремі павільйони у єдиний комплекс. Цікавим також є пов'язування різних паркових комплексів при допомозі отворів у кам'яних стінах, так званих проникаючих вікон. Зазвичай ажурне заповнення цих отворів робилось з м'яких порід каменю технікою різьблення, яка досягла в Китаї своєї довершеності. Іноді отвори оздоблювали лише по контуру, і він був рамою для пейзажу, що знаходився за межами павільйону чи стіни. До декоративних паркових споруд відносяться і ворота «пайлоу», використовувані з глибокої давнини. Ними прикрашали імператорські палаци, місця поховань, храми, монастирі, міські вулиці. Своєрідні за архітектурою, ефектні «пайлоу» знайшли своє місце і в парках.

Дуже широко використовували в парках Китаю і різні скульптури. Найчастіше це були леви, курильниці, стели і хуацяни - невеликі скульптурно прикрашені цегляні стіни з череп'яними дахами. Скульптурні твори значною мірою сприяли цілісності ансамблів. Вони пов'язували між собою грандіозні будівлі з витонченими, легкими за своєю формою бесідками, павільйонами і галереями.

Славнозвісний парк Іхеюань («Парк спокою») при літньому палаці імператора займав площу 330 га в живописній місцевості, за 10 км від Пекіну. У ХVІІІ ст. він звався «Парк найчистішого водяного брижу». Лише 1/5 його території займала гора, вузькі скибки землі і острівці, решта була вкрита водою. Складне планування парку Іхеюань містило всі типові особливості ландшафтів і всі основні засоби паркобудівництва Китаю. Тут представлені копії визначних і найгарніших місць Китаю. Різноманітні пейзажі органічно поєднувались з кряжами Західних гір, вершини яких ховались у хмарах.

Парк Бейхай («Північне море») знаходився в центрі Пекіну, зі 104 га його площі 54 - займали озера. Цей парк був базований на традиціях давнього СПМ Китаю. Центральне місце в ньому займає гора у вигляді острова. З одного боку вона оточена галереєю з білокам'яними перилами, з другого - над водою здіймається павільйон «П'ять драконів». В середній частині гори витесано кам'яні гроти, а на вершині на закладених терасах зведено храми, павільйони, бесідки.

На основі цього короткого огляду можна дійти наступних висновків. Садово-паркові ансамблі Китаю були трьох видів: великі імператорські парки; сади монастирів і храмів; невеликі приватні сади.

Ідеологічна основа паркобудівництва - релігійні вірування китайців, пов'язані з одухотворенням сил і явищ природи (конфуціанство і даосизм). Композиція парків базована на мистецькому відтворенні природних ландшафтів Китаю з використанням наступних принципів:

 

ІНЬ - діяти в залежності від місцевих умов,





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2017-02-25; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 396 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Велико ли, мало ли дело, его надо делать. © Неизвестно
==> читать все изречения...

997 - | 760 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.011 с.