Оцінка потенційного банкрутства підприємства

Однією з основних задач аналізу є оцінка ступеня близькості підприємства до банкрутства. Існують критерії формального і неформального характерів, за якими підприємство може бути визнане неспроможним (банкрутом).

У 1968 р. відомим західним економістом Е. Альтманом був запропонований метод, що дозволяє в першому наближенні розділити об'єкти, які господарюють, на потенційних банкрутів і не банкрутів.

Індекс Альтмана являє собою функцію від деяких показників, що характеризують економічний потенціал підприємства і результати його роботи за минулий період. У загальному вигляді показник, який називається z-рахунком Альтмана, має такий вигляд:

 

z-рахунок = 1,2 ´ К1 + 1,4 ´ К2 + 3,3 ´ К3 + 0,6 ´ К4 + 1,0 ´ К5 (4.35)

 

де показники К1, К2, К3, К4, К5 розраховуються за такими формулами:

 

К1 =	Власний оборотний капітал	,
Усього активів

 

К2 =	Нерозподілений прибуток	,
Усього активів

 

К3 =	Чистий прибуток	,
Усього активів

 

К4 =	Ринкова вартість власного капіталу	,
Позичковий капітал

 

К5 =	Виручка від реалізації	.
Усього активів

 

У залежності від значення z-рахунку встановлюється ступінь ймовірності банкрутства (табл. 4.18).

Таблиця 4.18

Ступінь ймовірності банкрутства

Значення z-рахунку	Ймовірність банкрутства
1,8 і менше	Дуже висока
Від 1,81 до 2,7	Висока
Від 2,71 до 2,9	Існує можливість
3,0 і вище	Дуже низька

Метод Альтмана застосовується насамперед для великих акціонерних компаній, яких в Україні небагато. Тому для вітчизняних підприємств існує інший підхід до прогнозування можливого банкрутства.

Показниками для оцінки задовільності структури балансу є:

- коефіцієнт поточної ліквідності (покриття) – Кп,

- коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами, Кок;

- коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності, Квп.

Вказані вище показники розраховуються за даними балансу за такими формулами:

 

Кпл =	Оборотні засоби в запасах, витратах та інших активах	,
Поточні зобов'язання

 

Кок =	Оборотні засоби	,
Оборотні засоби в запасах, витратах та інших активах

 

Квп =	Розрахований Кпл	.
Встановлений Кпл

 

На відміну від показників Кпл і Кок коефіцієнт Квп являє собою достатньо штучну конструкцію, в чисельнику якої прогнозне значення коефіцієнта поточної ліквідності, розрахованого на перспективу, а в знаменнику – його нормативне, "нормальне" значення.

Дані показники мають такий економічний зміст:

- коефіцієнт Кпл характеризує загальну забезпеченість підприємства оборотними коштами для проведення господарської діяльності і своєчасного погашення термінових зобов'язань підприємства;

- коефіцієнт Кок характеризує частку власних оборотних коштів у загальній їхній сумі;

- коефіцієнт Квп показує наявність реальної можливості підприємства відновити або втратити свою платоспроможність протягом певного періоду.

Підставою для визнання структури балансу незадовільною, а підприємства неплатоспроможним є виконання одного з таких умов:
Кпл < 2 або Кок < 0,1. Але існують і інші підходи, які дозволяють с тим або іншим ступенем ймовірності прогнозувати банкрутство підприємства (табл. 4.19). Причини банкрутства підприємства наведені на рис. 4.4

Таблиця 4.19

Інтегральні моделі оцінки ймовірності

Банкрутства

 

Назва моделі	Моделі визначення банкрутства, умовні позначки та їх розрахунок	Визначення ступеню можливого банкрутства
Індекс ZКГ Копана і Гольдера	ZКГ = 0,16 Х1 – 0.22 Х2+ 0,87 Х3 + 0,10 Х4 ± 0,24 Х5, де Х1 – (дебіторська заборгованість + грошові кошти) / валюта балансу; Х2 – постійний капітал / валюта балансу; Х3 – фінансові витрати / доход від реалізації; Х4 – витрати на персонал / додана вартість; Х5 – валовий прибуток / залучений капітал	значення zкг	імовірність затримки платежів, %
+ 0,210
-0,480
+0,002
-0,026
-0,068
-0,087
-0,107
-0,131
-0,164
Індекс ZТ Таффлера	ZТ = 0,03Х1 + 0,13 Х2+ 0,18 Х3+ 0,16Х4, де Х1 – прибуток від реалізації / короткострокові зобов’язання; Х2 – оборотні активи / сума зобов’язань; Х3 – короткострокові зобов’язання / сума активів; Х4 – обсяг продажу (виручка) / сума активів	Якщо ZТ > 0,3, то підприємство має стійкий фінансовий стан, коли ZТ < 0,2, то є ймовірність банкрутства

Закінчення табл. 4.19

Індекс Zt Тішоу	Zt = 0,063 Х1 + 0,092 Х2 + 0,057 Х3 + 0,001 Х4, де Х1 – оборотні активи / валюта балансу; Х2 – валовий прибуток / валюта балансу; Х3 – реінвестований (нерозподілений) прибуток / валюта балансу; Х4 – валюта балансу / залучений капітал	Якщо Zt < 0,037, то підприємству загрожує банкротство, якщо Zt > 0,037, то у підприємства стійкий фінансовий стан
Показники діагностики банкрутства підприємства за У.Бівером	Показники та їх розрахунок	Значення показників
добрий стан	за 5 років до банкрутства	за 1 рік до банкрутства
Коефіцієнт Бівера = (Чистий прибуток – Амортизація) / Зобов’язання	0,4-0,45	0,17	-0,15
Рентабельність активів = Чистий прибуток / Активи ´ 100	6-8		-22
Фінансовий ліверидж = Зобов’язання / Активи	≥ 37	≥ 50	≥ 80
Коефіцієнт маневрування = Власний оборотний капітал / Активи	0,4	≥ 0,3	0,06
Коефіцієнт покриття = Оборотні активи / Короткострокові зобов’язання	≥ 3,2	≥ 2	≥ 1

 

 

Рис. 4.4. Причини банкрутства підприємства

Суттєвим, однак, є те, що серед підприємств, справи про банкрутство яких розглядаються судами, значна кількість таких, які тимчасово потрапили в скрутне становище. За умови проведення санації (оздоровлення) чи реструктуризації ці підприємства можуть розрахуватися з боргами й успішно функціонувати далі. Проте через недосконале законодавство відсутність належного теоретико-методичного забезпечення процесу санації, дефіцит кваліфікованого фінансового менеджменту, брак державної фінансової підтримки виробничих структур та з інших суб'єктивних і об'єктивних причин багато потенційно життєздатних підприємств, у тім числі тих, що належать до пріоритетних галузей народного господарства України, стають потенційними банкрутами.

Термін "санація" походить від лат. "sanare" і перекладається як оздоровлення або видужання. Економічний словник трактує це поняття як систему заходів, що здійснюються для запобігання банкрутству промислових, торгових, банківських монополій. Санація може відбуватися злиттям підприємства, яке перебуває на межі банкрутства з потужнішою компанією; випуском нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіталу; збільшенням банківських кредитів і наданням урядових субсидій; перетворенням короткострокової заборгованості на довгострокову; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства.

Рішення про проведення санації приймають, як правило, у таких випадках:

1. З ініціативи суб'єкта господарювання, що перебуває в кризі, коли існує реальна загроза неплатоспроможності та оголошення його банкрутом у недалекому майбутньому. Рішення про санацію приймається після зверненням кредиторів до арбітражного суду з вимогою визнати це підприємство банкрутом.

Після цього боржник з власної ініціативи звернувся до арбітражного суду з заявою про порушення справи про своє банкрутство (якщо підприємство є фінансово неспроможним або існує реальна загроза таких неспроможності). Право вибору умов санації (реорганізації) при цьому залишається за боржником. Одночасно з поданням заяви боржник повинен подати до арбітражного суду список кредиторів та дебіторів, бухгалтерський баланс, іншу інформацію, яка характеризує фінансово-майновий стан підприємства, а також вибрані ним умови проведення санації.

2. З ініціативи фінансово-кредитної установи. Згідно з Законом України "Про банки та банківську діяльність", банківська установа має право до клієнта, оголошеного неплатоспроможним, застосувати комплекс санаційних заходів, зокрема передати оперативне управління підприємством адміністрації, сформованій за участю банку; реорганізувати боржника, змінити порядок платежів; направити на погашення кредиторської заборгованості виручку від реалізації продукції.

3. З ініціативи заставодержателя цілісного майнового комплексу підприємства.

4. З ініціативи Агентства з питань запобігання банкрутством підприємств, якщо йдеться про державні підприємства. Після внесення боржника до реєстру неплатоспроможних підприємств Агентство вповноважене здійснювати управління його майном та розробляти пропозиції щодо проведення фінансової санації.

5. З ініціативи Національного банку України – якщо йдеться про фінансове оздоровлення комерційного банку. Режим санації є превентивним заходом впливу НБУ на комерційний банк перед застосуванням санкцій, передбачених Законом України "Про банки та банківську діяльність".

Згідно з класичною моделлю процес фінансового оздоровлення підприємства починається з виявлення та аналізу фінансової кризи. На основі первинної інформації (первинні бухгалтерські документи, рішення зборів акціонерів, фінансові плани тощо) визначаються зовнішні та внутрішні фактори кризи, а також реальний фінансовий стан підприємства.

Успішна фінансово-господарська діяльність підприємства залежить приблизно на 70% від стратегічної спрямованості, на 20% – від ефективності оперативного управління і на 10% – від якості виконання поточних завдань. Виходячи з цього, загальний успіх санації забезпечують якість стратегічного аналізу, реальність стратегічного планування, рівень реалізації стратегічних завдань.