Інноваційні процеси, їх види та особливості

Інноваційна діяльність підприємства пе­редбачає як безпосередньо інноваційні процеси, так і широке коло робіт з опанування наукомістких та ресурсозбережувальних техно­логій, а також ефективне використання ліцензій, винаходів, ноу-хау, розповсюдження та тиражування нових виробів, технологій, методів організації виробництва та управління. Системні знання з ін­новаційної політики, що визначаються їх принциповим змістом, нап­рямами використання та розповсюдження, знаходять своє практичне впровадження через тлумачення таких понять, як новації, інновацій­ні процеси та нововведення.

Новація (новизна) – нова продукція (техніка), технологія, що можуть бути кінцевим результатом науково-технічної діяльності, ре­алізації ідеї, винаходу, методу, що змінює середовище.

Інноваційний процес – сукупність прогресивних, якісно нових змін, що відбуваються у часі та просторі.

Нововведення – новація, впроваджена у виробництво, побут, інші сфери діяльності.

Усі ці поняття мають певний життєвий цикл (період від ідеї до мо­рального (фізичного) старіння (зносу) інформаційного продукту або послуги. Так, багато новацій, не дочекавшись впровадження, втратили свою новизну і комерційну привабливість, якісно-кількісні виміри, соціально-економічний ефект. Інновація – це не просто нововведен­ня, а нова функція виробництва. Вона означає вже іншу якість засобів виробництва. Інновація є нововведенням, однак не кожне нововве­дення є інновацією. Основою інноваційного процесу є процес створення і освоєння продукту (технології) – науково-інноваційний процес. Він містить ту чи іншу сукупність стадій: фундаментальні та прикладні дослід­ження; дослідницько-конструкторські, проектні напрацювання, випробування та промислове освоєння новації. Ці види робіт можуть бути віднесе­ні до циклу створення інновації. Однак усі вони мають бути спрямовані на результат, придатний до практичного використання задля одержання прибутку. Тільки за таких умов вони можуть бути віднесені до інно­ваційної діяльності. Всі вони потребують певних джерел фінансуван­ня, оскільки є "збитковими" – знаходяться нижче лінії беззбитковос­ті. Тому при побудові інноваційної стратегії розвитку підприємства для робіт на стадії створення інновації повинні передбачатися певні економічні стимули.

Крім науково-інноваційних процесів, до інноваційної діяльності належить також діяльність з реалізації інновації. Роботи, що належать до цього циклу, є переважно прибутковими (серійне вироб­ництво та його вдосконалення, а також освоєння новацій у спожива­чів через широку рекламну діяльність, застосування різних каналів збуту тощо).

Для успішної реалізації інновацій підприємству необхідно врахо­вувати багато чинників:

· орієнтацію на ринок;

· відповідність інновації меті виробничої діяльності;

· наявність на підприємстві джерела творчих ідей або сприйнят­ливість до нововведень;

· ефективне управління технічними проектами і контроль;

· індивідуальну та колективну відповідальність за результати ін­новаційної діяльності тощо.

Особливості інноваційної діяльності визначаються умовами під­приємницького середовища. У конкурентному середовищі підпри­ємства намагаються першими вийти на ринок з новим продуктом (технологією), щоб отримати додаткові прибутки у вигляді інтелек­туальної ренти, оскільки з тиражуванням новації попит на неї змен­шується. Крім того, вони зацікавлені у створенні продукції, що суттє­во перевищує за своїми споживчими властивостями існуючі аналоги і може стати базовою для подальшої модифікації.

Оскільки на фазі розроблення інновацій підприємство пере­живає певні фінансові труднощі, необхідно створити дієву систему стимулювання інноваційної діяльності відповідно до наступної класифікації ін­новацій:

· за типом, сферою застосування інновації бувають технічними та технологічними, організаційними та економічними, суспільними (позавиробничими);

· за ступенем новизни інновації поділяються на радикальні (впровадження відкриттів, винаходів, патентів) та ординарні (ноу-хау, раціоналізаторські пропозиції);

· за масштабом новизни інновації бувають новими у світовому масштабі (відкриття, патенти, винаходи), новими у країні, новими у галузі та новими для підприємства;

· за частотою застосування інновації поділяються на разові та дифузійні (ті, що повторюються);

· за видом ефекту, отриманого в результаті впровадження інновації бувають науково-технічними, соціальними, екологічними, економічними та інтегральними.

Тема 9