Оцінювання економічної ефективності інвестицій

До основних (базових) принципів оцінювання ефективності капіталовкладень належать:

1. Оцінювання ефективності проектів інвестування капіталу на підставі співставлення обсягу інвестованих коштів, з одного боку, та сум і термінів повернення інвестованого капіталу – з іншого.

2. Визначення необхідного обсягу інвестиційних витрат із врахуванням як основних, так і супутніх витрат капіталу. Це по­яснюється тим, що під час інвестування досить часто підприємство, крім основних витрат, передбачених проектом, має і супутні витра­ти, спричинені реалізацією цього проекту. Через це також необхідно їх враховувати у процесі оцінювання ефективності капіталовкла­день.

3. Оцінювання повернення інвестованого капіталу за допомогою показника грошового потоку від інвестицій. Під грошовими потоками від інвестицій (ГП) розуміють отрима­ні від їх реалізації чистий прибуток та суми амортизаційних відра­хувань:

, (8.1)

де П – річний прибуток, отриманий в результаті реалізації інвести­цій (гр. од), AB – річна сума амортизаційних відрахувань (гр. од).

4. Обов’язкове приведення до теперішньої вартості майбутніх грошових потоків від інвестицій. Це зумовлено тим, що грошові кошти під впливом фактора часу знецінюються, вартість сьогоднішніх грошей (тобто їх купівельна спроможність) є вищою за вартість грошей, що будуть отримані в майбутньому. Такий вплив часу на вартість грошей враховують шляхом дисконтування майбутніх грошових коштів. Дисконтування передбачає коригуван­ня майбутніх потоків грошей шляхом множення їх на коефіцієнт, який відповідає певній дисконтній ставці, що враховує ризик та не­певність, пов'язані з фактором часу. В умовах очікування постійного річного темпу інфляції за допомогою постійної річної ставки дискон­ту обчислюють теперішню вартість отриманих у майбутньому гро­шових потоків:

, (8.2)

де ТВ – теперішня вартість майбутніх грошових потоків від інвести­ційного проекту (гр. од); ГП – грошовий потік, очікуваний в і-му році від реалізації проек­ту; r – річна ставка інфляції (у вигляді десяткового дробу); t – кількість років; – коефіцієнт коригування майбутніх сум грошових потоків.

Необхідність приведення сум інвестованого у майбутньому капі­талу до теперішньої його вартості пояснюється тим, що у більшості випад­ків інвестування здійснюється не воднораз, а протягом певного пері­оду (декількох років). Тому всі наступні після першого року інвесто­вані суми також потрібно приводити до їх теперішньої вартості за до­помогою відповідних дисконтних ставок.

5. Диференційований вибір дисконтної ставки. Ставки для дисконтування грошових потоків від реалізації різ­них проектів обираються диференційовано, з урахуванням таких чинників, як очікуваний темп інфляції, премії за ризик та ймовір­ність низького рівня платоспроможності, тривалість періоду інвес­тування тощо.

Виходячи з наведених принципів проводяться обчислення основ­них характеристик інвестиційних проектів, таких як:

· чиста теперішня вартість;

· індекс прибутковості;

· термін окупності;

· внутрішня ставка доходності.

Чиста теперішня вартість інвестиційного проекту (ЧТВ) характеризує загальну абсолютну величину ефекту від реалізації інвестицій. Обчислюється як різниця між теперішньою вартістю майбутніх грошових потоків, отриманих протягом періоду експлуатації об'єкта інвестування, та сумою початкових інвестицій:

, (8.3)

де ТВ – теперішня вартість грошового потоку (гр. од); ПІ – початкові інвестиції (гр. од).

Якщо чиста теперішня вартість проекту перевищує нульове зна­чення, проект має бути схвалений як прибутковий, а якщо він має від'ємне значення або дорівнює нулю – проект слід відхилити, ос­кільки його реалізація завдасть збитків або не принесе підприємству додаткового доходу на вкладений капітал.

Наступна характеристика інвестиційного проекту – індекс прибутко­вості, – загалом величина дуже наближена до показника чистої теперішньої вар­тості. Індекс прибутковості порівнює теперішню вартість майбутніх грошових потоків з початковими інвестиціями:

. (8.4)

Проект, що має індекс прибутковості більший за одиницю, схва­люється як прибутковий, а менший за одиницю – відхиляється.

Показник терміну окупності інвестицій дає змогу обчислити тривалість періоду, за якого будуть відшкодовані початкові інвес­тиції. Термін окупності визначається як відношення початкових інвестицій до середньорічної величини дисконтованих грошових потоків:

, (8.5)

де – термін окупності (роки); ПІ – початкові інвестиції (гр. од); ГП (дисконтовані) – середньорічна величина дисконтованих грошо­вих потоків.

Середньорічну величину дисконтованих грошових потоків можна визначити наступним чином:

, (8.6)

де ТВ – теперішня вартість проекту (гр. од); – термін експлуатації об'єкта інвестування, впродовж якого очікується надходження грошових потоків (роки).

Внутрішня ставка доходності інвестицій характеризує рівень прибутковості здійснених інвестицій. Внутрішня ставка доходу дорівнює дискон­тній ставці, за якої чиста теперішня вартість проекту дорівнює нулю. Це може мати такий вигляд:

, (8.7)

де ГП – грошові потоки за рік (гр. од); d – дисконтна ставка (внутрішня ставка доходу); t – період (роки); ПІ – початкові інвестиції (гр. од).

Для схвалення рішення про прийнятність проекту внутрішня ставка доходу порівнюється з необхідною ставкою доходності діяльності під­приємства, яка визначається виходячи з вартості залучення капіталу та рівня ризику проекту. Якщо значення внутрішньої ставки доходу бу­де вищим за необхідну ставку, то проект схвалюється як прибутковий.