Форми й системи заробітної платні

Розрізняють три форми оплати праці:

· погодинну, яка передбачає оплату праці в залежності від відпрацьованого часу та рівня кваліфікації;

· відрядну, яка передбачає залежність суми заробітку від кількості виготовлених виробів або обсягу виконаних робіт за визначений період часу;

· змішану, яка передбачає використання елементів як погодинної так і відрядної форм оплати праці.

При погодинній формі оплати праці на підприємстві є можливим використання наступних систем оплати праці:

– прямої погодинної:

, (4.15)

де – фактично відпрацьований за місяць час; – годинна тарифна ставка відповідного кваліфікаційного розряду;

– погодинно-преміальної:

, (4.16)

де – сума преміальних доплат за досягнення визначених якісних або кількісних показників;

– оплати праці керівників, спеціалістів та службовців конкретних підприємств – погодинників за встановленими державою посадовими окладами згідно штатного розпису з урахуванням застосовуваної системи стимулювання високоефективної роботи чи контрактною (договірною) системою роздержавлених підприємств (організацій).

При відрядній формі оплати праці на підприємстві є можливим використання наступних систем оплати праці:

– прямої відрядної:

, (4.17)

де відрядно розцінка за виготовлення одного виробу і-го виду; – фактична кількість виробів і-го виду, виготовлених працівником за визначений час, шт; n – кількість видів виробів; – час на виготовлення одного виробу і-го виду;

– відрядно-преміальної:

, (4.18)

, (4.19)

де тарифний заробіток працівника при прямій відрядній системі оплати праці; сума преміальних доплат; відсоток доплат за виконання плану; відсоток доплат за кожен відсоток перевиконання плану; – відсоток перевиконання плану; – відповідно фактичний і запланований обсяг випуску продукції за місяць, шт/міс;

– відрядно-прогресивної, яка передбачає, що праця робітника в межах установлених норм оплачується за прямими відрядними розцінками, а виробіток понад норму – за підвищеними;

–непрямої відрядної, яка використовується для оплати праці допоміжних працівників, заробітна платня яких залежить від результативності праці тих робітників, яких він обслуговує;

– акордної системи, яка передбачає встановлення розцінки не на одиницю виконаної роботи, а відразу на весь обсяг робіт із встановленням терміну його виконання;

– колективної системи оплати праці (бригадної) передбачає спочатку розрахунок зарплатні всієї бригади як при відрядній системі, використовуючи бригадну розцінку, а потім заробіток розподіляється між членами бригади із використанням методу годино-коефіцієнтів або коефіцієнту виконання норм.

При змішаній формі оплати праці на підприємстві є можливим використання наступних систем оплати праці:

– безтарифної системи оплати праці,якавраховує, що фактична заробітна платня кожного працівника підприємства є частиною усього фонду оплати праці колективу й окремого підрозділу та залежить від кваліфікаційного рівня працівника (К), коефіцієнта трудової участі (КТУ) і фактично відпрацьованого часу. Кваліфікаційний рівень встановлюється залежно від виконуваних функцій та рівня кваліфікації;

– контрактної системи оплати праці, яка ґрунтується на укладанні договору між працедавцем і виконавцем, у якому обговорюються режим та умови оплати праці, права та обов’язки сторін, рівень оплати праці тощо. Договір може оплачувати час перебування виконавця на підприємстві (погодинна форма оплати праці) або конкретне виконане завдання (відрядна оплата)

– системи участі в прибутках, яка передбачає розподіл визначеної частини прибутку підприємства між його працівниками.