Сутність поняття „власність”, суб’єкти та об’єкти власності

ТЕМА 6

 

МУНІЦИПАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ ЯК ЕКОНОМІЧНА ОСНОВА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Сутність поняття„власність”. Економічна та юридична трактовка власності. Суб’єкти та об’єкти власності. Зміст відносин власності.

Сутність поняття„муніципальна власність”. Муніципальна власність в системі відносин власності. Основні характеристики муніципальної власності. Суб’єкти та об’єкти муніципальної власності. Місцеве та муніципальне господарство населеного пункту. Спільна сумісна та спільна часткова муніципальна власність.

 

Сутність поняття „власність”, суб’єкти та об’єкти власності

 

Узагальнюючи основні принципові положення розглянутих підходів у тлумаченні власності в контексті розвитку теорії власності, слід зазначити наступне.

Власність дійсно належить до числа найважливіших і найскладніших проблем економіки та економічної теорії. Власність – один з наріжних каменів людського буття, основний, системоутворюючий елемент соціально-економічних відносин. Власність визначає: [66, с.71] 1) характер функціонування не лише соціально-економічних, а й організаційно-економічних відносин; 2) цілі й мотиви розвитку виробництва; 3) спосіб поєднання робочої сили та засобів виробництва; 4) соціальну структуру суспільства, його поділ на класи; 5) характер використання і споживання створеного в процесі виробництва продукту; 6) специфіку обміну та розподілу створюваного продукту; 7) мету виробництва та характер управління економічними процесами, інші явища і процеси у суспільстві.

Власність – це сукупність відносин між суб’єктами господарювання з приводу привласнення засобів виробництва та його результатів.

Власність як економічне поняття об’єктивна, незалежна від волі й свідомості людей, має історичну природу. Економічний зміст власності становлять виробничі відносини, як відносини привласнення. Власність є системою економічних відносин привласнення, має свою структуру, що представлена різними типами та видами відносин. Їх конкретизують і класифікують за суб’єктами та об’єктами.

Таким чином, суб’єкти власності – це персоніфіковані носії відносин власності. Суб’єктами відносин власності є: 1) окремі індивіди і/або їхні сім’ї; 2) групи людей, якими можуть бути трудові колективи підприємств, організацій; 3) суспільство країни загалом; 4) держава; 5) територіальні громади та органи місцевого самоврядування тощо.

Суб’єктів власності можна класифікувати за різними ознаками:

1. За роллю у ринковому обміні та ринковій економіці виокремлюють відповідно: 1) продавців та покупців; 2) домашні господарства; підприємства різних типів, видів і підвидів (малі, середні і великі; товариства, корпорації, ферми тощо); 3) громадські організації; 4) політичні партії; 5) державу, місцеві органи влади; 6) міжнародні співтовариства.

2. За використовуваним ресурсом як об’єктом власності виділяються власники: майна, робочої сили, знань, інтелекту та ін.

3. За цивільними (майновими і немайновими) правами та обов’язками: фізичні та юридичні особи.

4. За управлінськими ролями в економіці та суспільстві: держава і муніципальні (комунальні) утворення (органи місцевого управління і самоврядування).

В суб’єктній структурі відносин власності досліджуються: 1) відносини між індивідуальними власниками (фізичними особами); 2) відносини між індивідуальними і колективними власниками (фізичними особами, фізичними і юридичними особами, юридичними особами); 3) відносини між колективними власниками (фізичними особами; фізичними і юридичними особами; юридичними особами); 4) відносини між індивідуальними/колективними суб’єктами та державою (фізичною особою та державою; юридичною особою та державою; фізичною особою, юридичною особою та державою) тощо.

Об’єкти власності – це все те, що можна привласнювати і/або відчужувати: 1) засоби виробництва в усіх галузях народного господарства (знаряддя праці та предмети праці/сировинний матеріал); 2) нерухомість (будинки і споруди, відокремлені водні об’єкти, багаторічні насадження тощо); 3) природні ресурси (земля, її надра, ліси, води тощо); 4) предмети особистого споживання та домашнього вжитку; 5) гроші, цінні папери, дорогоцінні метали та вироби з них; 6) продукти інтелектуальної діяльності – ідеї, знання, інформація, комп’ютерні програми, технології тощо; 7) культурні та історичні цінності; 8) робоча сила і т. ін.