Засоби, що впливають на функції органів дихання

АНАЛЕПТИЧНІ ЗАСОБИ (АНАЛЕПТИКИ)

Під аналептичними засобами (від греч analeptikos - поновлюючий, зміцнюючий) мають на увазі групу лікарських засобів, збуджуючих, в першу чергу, життєво важливі центри довгастого мозку, - судиноруховий і дихальний. У великих дозах ці засоби можуть збуджувати моторні зони головного мозку і викликати судоми.

У терапевтичних дозах аналептики використовують при послабленні судинного тонусу, при пригнобленні дихання, при інфекційних захворюваннях, в постопераційному періоді і ін.

Нині групу аналептиків по локалізації дії можна умовно розділити на три підгрупи:

1) Препарати, безпосередньо, прямо, що активують дихальний центр (оживляючі):

 

- - бемегрид;

- - этимизол.

2) Засоби, рефлекторно стимулюючі центр дихання:

- - цититон;

- - лобелін.

3) Засоби змішаного типу дії, що володіють і прямим, і рефлекторною дією: - кордіамін;

- - камфора;

- - коразол;

- - вуглекислий газ.

БЕМЕГРИД (Bemegridum; у амп. по 10 мл 0, 5% розчину) є специфічним антагоністом барбітуратів і робить "оживляючий" ефект при інтоксикації, викликаній препаратами цієї групи. Препарат знижує токсичність барбітуратів, пригноблення ними дихання і кровообіги. Препарат також стимулює ЦНС, тому ефективний не лише при отруєнні барбітуратами, але і іншими засобами, тотально пригноблюючими функції ЦНС.

Бемегрид застосовують при гострих отруєннях барбітуратами, для відновлення дихання на виході з наркозу (ефір, фторотан та ін.), для виведення хворого з важкого стану гіпоксії. Вводять препарат внутрішньовенно, повільно до відновлення дихання, АТ, пульсу.

Побічні ефекти: нудота, блювота, судоми.

У ряді аналептиків прямої дії особливе місце займає препарат этимизол.

ЭТИМИЗОЛ (Aethimizolum; у таблиці. по 0, 1; у амп. по 3 і 5 мл 1% розчину). Препарат активує ретикулярну формацію ствола мозку, підвищує активність нейронів дихального центру, посилює адренокортикотропну функцію гіпофіза. Останнє призводить до викиду додаткових порцій глюкокортикоїдів. В той же час, від бемегрида препарат відрізняється легким гнітючим впливом на кору головного мозку (седативний ефект), покращує короткострокову пам'ять, сприяє розумовій працездатності. Внаслідок того, що препарат сприяє викиду глюкокортикоидных гормонів, він повторно робить протизапальне і бронхорасширяющее дія.

Показання до застосування: этимизол використовують як аналептик, стимулятор дихання при отруєнні морфіном, ненаркотичними анальгетиками, у відновному періоді після наркозу, при ателектазі легені. У психіатрії використовують його седативну дію при станах тривоги. Враховуючи протизапальний вплив препарату, призначають його при лікуванні хворих з поліартритами і бронхіальною астмою, а також як протиалергічний засіб.

Побічні ефекти: нудота, диспепсія.

Рефлекторно діючими стимуляторами є Н-холиномиметики. Це препарати ЦИТИТОН і ЛОБЕЛІН. Вони збуджують Н-холинорецепторы синокаротидной зони, звідки аферентні імпульси поступають в довгастий мозок, підвищуючи тим самим активність нейронів дихального центру. Ці засоби діють короткочасно, протягом декількох хвилин. Клінічно відбувається почастішання і поглиблення дихання, підвищення АТ. Препарати вводять тільки внутрішньовенно. Використовують по єдиному свідченню - при отруєнні чадним газом.

 

У засобів змішаного типу дії (III підгрупа) центральний ефект (безпосереднє збудження дихального центру) доповнюється стимулюючим впливом на хеморецептори каротидного клубочка (рефлекторний компонент). Це, як вказано вище, КОРДІАМІН і ВУГЛЕКИСЛИЙ ГАЗ. У медичній практиці використовується карбоген: суміш газів - вуглекислого (5-7%) і кисню (93-95%). Призначають у вигляді інгаляцій, які збільшують об'єм дихання в 5-8 разів.

Карбоген використовують при передозуванні загальних анестетиков, отруєннях чадним газом, при асфіксії новонароджених.

Як стимулятор дихання використовують препарат КОРДІАМІН - неогаленовий препарат (виписується як официнальный, але є 25% розчин диэтиламида нікотинової кислоти). Дія препарату реалізується стимуляцією дихального і судинного центрів, що позначиться поглибленням дихання і поліпшенням кровообігу, підйомом тиску.

Призначають при сердечній недостатності, при шоці, асфіксії, інтоксикаціях (внутрішньовенний або внутрішньом'язовий шляху введення), при сердечній слабкості, непритомних станах (краплі в рот).

ПРОТИКАШЛЬОВІ ЗАСОБИ

Препарати цієї групи пригнічують кашель - захисний механізм видалення вмісту з бронхів. Застосування протикашельних препаратів доцільне тоді, коли кашель неефективний (непродуктивний) або навіть сприяє ретроградному руху секрету углиб легких (хронічний бронхіт, емфізема, муковісцидоз, а також при рефлекторному кашлі).

По переважному компоненту механізму дії виділяють дві групи протикашельних засобів:

1. Засоби центрального типу дії - наркотичні анальгетики (кодеїн, морфін, этилморфина гидрохлорид - дионин).

2. Засоби периферичного типу дії (либексин, тусупрекс, глауцина гидрохлорид - глаувент).

КОДЕЇН (Codeinum) - препарат центрального типу дії, алкалоїд опію, похідне фенантрену. Робить виражений протикашлевий ефект, слабку анальгетичну дію, викликає лікарську залежність.

Кодеїн випускається у вигляді основи, а також кодеїну фосфату. Кодеїн входить до складу ряду комбінованих препаратів: мікстура Бехтерева, пігулки "Кодтерпін", панадеин, солпадеин (Стерлінг Хелс СВ) та ін.

Мікстура Бехтерева містить настій горицвіту, натрію бромід і кодеїн.

Кодтерпін включає кодеїн і відхаркувальний засіб (терпингидрат або гідрокарбонат натрію).

МОРФІН - наркотичний анальгетик, алкалоїд опію, група фенантрену. Сильніше за кодеїн по протикашельному ефекту, але використовується в цьому плані рідко, оскільки пригноблює центр дихання і викликає наркоманію. Застосовують тільки за життєвими свідченнями, коли кашель стає загрозливим життю хворого (інфаркт або травма легені, операція на органах грудної клітки, що нагнивала туберкулома та ін.).

До протикашельних засобів з переважно периферичною дією відносять наступні препарати: