Побудова оборони взводу. Інженерне обладнання опорного пункту.

Побудова оборони механізованого взводу включає:

- бойовий порядок взводу;

- опорний пункт взводу;

- систему вогню.

Побудова оборони повинна забезпечувати відбиття противника і знищення його танків і живої сили перед переднім краєм, на флангах і в глибині оборони.

Розкриємо складові частини побудови оборони взводу.

Бойовий порядок (схема 2 і 3)

Бойовий порядок взводу будується відповідно рішення командира взводу на ведення оборонного бою. В кожному конкретному випадку він залежить від поставленого завдання і умов місцевості, дій противника, складу взводу і інших факторів.

Бойовий порядок в будь-яких умовах обстановки повинен забезпечувати:

- стійкість і активність оборони, успішне ведення бою з застосуванням сучасних засобів ураження;

- ефективне застосування вогневих засобів взводу для ураження противника при розгортанні і переході в атаку (у вихідному положення для наступу), знищенні його танків і піхоти перед переднім краєм оборони і при вклиненні в опорний пункт;

- найменшу уразливість підрозділів від ядерної, ВТЗ, і вогню противника що наступає;

- маневр вогнем і підрозділами взводу;

- підтримування безперервної взаємодії та зручність управління підрозділами;

- максимальне використання вигідних захисних і маскуючих властивостей місцевості.

Бойовий порядок взводу в обороні може бути в одну або дві лінії.

Бойовий порядок в одну лінію – коли всі три відділення розташовані в одній траншеї в одну лінію. Такий бойовий порядок застосовується при обороні взводу на важкодоступній для противника місцевості, при обороні взводу в другому ешелоні роти, при недостачі сил і засобів, а також при обороні взводу на другорядному напрямку.

Бойовий порядок в дві лінії – це коли позиція одного із відділень взводу, з метою посилення стійкості оборони може обладнуватися в глибині опорного пункту (на другій лінії), в 100-200м за траншеєю.

Такий бойовий порядок застосовується при обороні взводу на напрямку зосередження основних зусиль роти, на місцевості доступній для дій танків і інших броньованих машин противника.

При загрозі атаки з флангу бойовий порядок може будуватися уступом вправо або вліво, а танкового взводу крім того – кутом назад, або кутом вперед.

Опорний пункт (схема 4 і 5)

Опорний пункт – ділянка місцевості обладнана в інженерному відношенні найбільш насичена вогневими засобами і пристосована до кругової оборони

В опорному пункті взвод з засобами посилення розташовується (розміщується) в бойовому порядку, створює систему вогню і обладнує його в інженерному відношенні, ретельно маскується і знаходиться в готовності до відбиття наступу противника, особливо його танків.

Опорний пункт механізованого взводу складається із позицій відділень, вогневих позицій БМП (БТР) і приданих вогневих засобів, а опорний пункт танкового взводу – із вогневих позицій танків і приданих засобів.

БМП і танки в опорному пункті вводу розташовуються по фронту і в глибину з інтервалом до 200м. Вогневі позиції для них вибираються з врахуванням умов місцевості з таким розрахунком щоб забезпечувалось спостереження за противником і ведення вогню на граничну діяльність прямою наводкою із гармат, кулеметів, ПТКР, взаємна вогнева підтримка та можливість вести зосереджений вогонь перед переднім краєм і на флангах опорного пункту, а також кругова оборона, приховане розташування вогневих засобів і маскування.

БТР займають вогневі позиції, як правило, в глибині опорного пункту, так щоб забезпечувалась можливість ведення вогню із кулеметів переважно в сторону флангів і в проміжки.

Придані механізованому взводу протитанкове і вогнеметне відділення можуть розташовуватися на позиціях механізованих відділень, а гранатометне відділення в проміжках між ними або на фланзі опорного пункту. Передбачається можливість маневру цих відділень в ході бою та найбільш небезпечний напрямок і для заняття кругової оборони.

В опорному пункті взводу і на його флангах можуть займати вогневі позиції протитанкові засоби і танки, які не підпорядковані командиру взводу. Командир взводу повинен знати завдання цих засобів і підтримувати з ними тісну взаємодію.

Ширина фронту і глибина опорного пункту взводу встановлюються відповідно до його бойових можливостей. Взвод обороняє опорний пункт до 400 м по фронту і до 300 м в глибину.

Глибина опорного пункту взводу створюється за рахунок розташування БМП (БТР) і засобів посилення в глибину, а також за рахунок створення запасних позицій для відділень і бойової техніки.

Проміжки між опорними пунктами взводів можуть бути до 300м, а між позиціями відділень до 50м, вони повинні знаходитись під безперервним спостереженням, прикриватися вогнем і загородженнями.

По всьому фронту опорного пункту механізованого взводу відривається суцільна траншея, яка з’єднує одиночні (парні) окопи для особового складу механізованих відділень, окопи для БМП, танків, ПТКР, інших вогневих засобів і укриття для особового складу. Від опорного пункту в глибину оборони відривається хід сполучення, який обладнується для ведення вогню. Траншея, окопи і хід сполучення повинні забезпечувати ведення флангового і перехресного вогню по противнику, який атакує, потайний маневр і розосередження вогневих засобів, а також введення противника в оману відносно побудови оборони взводу. Хід сполучення використовується для потайного маневру підрозділами, ведення вогню по противнику, що вклинився в оборону, евакуації поранених і подачі боєприпасів і продовольства. Для кругової оборони опорного пункту підготовлюються запасні вогневі позиції для БМП(БТР), танків, ПТКР, гранатометів переважно для ведення вогню в бік флангів і тилу.

КСП командира взводу знаходиться в глибині опорного пункту, в такому місті звідки забезпечується найкраще спостереження за противником, діями своїх підрозділів, сусідів і місцевістю, а також безперервне управління взводом. Як правило, КСП командира взводу обладнується в ході сполучення.

Система вогню (схема 4)

Система вогню в обороні – це організоване за єдиним планом поєднання вогню всіх видів зброї для ураження противника.

Вогонь в обороні є основним засобом знищення противника. По кількості вогневих засобів противник що наступає буде переважать мв(тв) що обороняється, тому кількісній перевазі наступаючого в одиницях зброї підрозділи що обороняються повинні протиставити якість вогню, що можливо у визначеній системі застосування зброї.

Система вогню в обороні полягає в умілому розміщенні і організованому застосуванні вогневих засобів, створення зон суцільного вогню всіх видів перед переднім краєм, на флангах і в глибині оборони для ураження в першу чергу танків і інших бойових машин, а також в швидкому зосередженні вогню на любому загрозливому напрямку або ділянці.

Основну системи вогню складає вогонь танків, БМП, протитанкових гранатометів і кулеметів. Система вогню будується з врахуванням вогневих можливостей усіх видів зброї взводу і приданих йому вогневих засобів, у тісній їх взаємодії і в поєднанні з інженерними загородженнями і природними перешкодами. Вона повинна забезпечувати ураження противника, передусім його танків та інших броньованих машин, на підступах до оборони, перед переднім краєм, між сусідніми опорними пунктами і в глибині оборони, можливість ведення фронтального, флангового та перехресного вогню, а також кругову оборону опорного пункту.

Система вогню взводу в обороні включає:

- ділянки зосередженого вогню взводу, які підготовлені перед переднім краєм оборони;

- зони протитанкового вогню БМП (танків) і суцільного багатошарового вогню всіх інших вогневих засобів взводу перед переднім краєм, в проміжках, на флангах і в глибині оборони;

- підготовлений маневр вогнем БМП (танків) та інших вогневих засобів на напрямки, яким загрожують.

Дамо характеристику кожній складовій системи вогню взводу.

Зосереджений вогонь (ЗВ) – це вогонь стрілецької зброї, гранатометів, озброєння БМП (БТР, танків) який ведеться одночасно декількома вогневими засобами або декількома підрозділами по одній цілі, або по частині (частці) бойового порядку противника.

Щільність вогню на дільниці ЗВ повинна бути в 1,5-2 рази вище, як звичайна щільність перед опорним пунктом. З щільністю вогню 10-12 куль за хвилину на один погонний метр фронту ділянка зосередженого вогню взводу може бути до 150 м, а відділення до 50м.

Зосереджений вогонь взводу підготовляється перед найбільш небезпечними скритими (прихованими) підступами, де противник може непомітно зосередитися і раптово перейти в атаку. Якщо перед фронтом оборони взводу є два скритих підступи, то взвод підготовляє ЗВ по двох ділянках, але вогонь буде вестися тільки по одній із них, з наступним перенесенням вогню на іншу ділянку, якщо цього потребує обстановка.

Зосереджений вогонь із автоматів і ручних кулеметів ведеться на дальність 400-600м, із кулеметів ПК і ПКТ до 1000м, із КПВТ до 2000м.

Для БМП ділянки зосередженого вогню призначаються окремо і можуть бути на віддаленні 2-3 км від переднього краю оборони. Ширина ділянки ЗВ може бути до 75 м (по 25м на гармату, для осколочної гранати).

Зосереджений вогонь танків, БМП (БТР) і стрілецької зброї ведеться прямою наводкою, крім того танки і БМП можуть вести зосереджений вогонь і напівпрямою наводкою.

Основою системи вогню є протитанковий вогонь. Ретельна підготовка (організація) протитанкового вогню – найважливіший обов’язок всіх командирів підрозділів. Протитанковий вогонь повинен забезпечити ураження танків і інших броньованих цілей противника на граничну дальність, як перед переднім краєм, так і на флангах.

Зона протитанкового вогню – це ділянка місцевості перед переднім краєм оборони, на флангах в проміжках між опорними пунктами взводів і в глибині опорного пункту взводу по якій завчасно підготовляється і ведеться вогонь із танків, ПТКР, БМП і інших засобів. Зона має дві межі: ближню і дальню.

Ближня межа визначається переднім краєм оборони, а дальня максимальною прицільною дальністю наявних протитанкових засобів з врахуванням умов місцевості перед переднім краєм і на флангах опорного пункту. Так, для танкового взводу вона буде визначатися дальністю стрільби із танкових гармат, а для механізованого взводу – дальністю пуска ПТКР.

В межах зони протитанкового вогню призначаються рубежі відкриття вогню протитанкових засобів. З виходом противника на ці рубежі відкривають вогонь установки ПТКР, танки, БМП.

Зона суцільного багатошарового вогню всіх видів зброї створюється для відбиття масованої атаки танків і піхоти противника. Вона являє собою ділянку місцевості, по якій завчасно або під час бою взвод підготовляє і веде суцільний багатошаровий вогонь із всіх наявних видів зброї перед переднім краєм опорного пункту, на флангах, в проміжках і в глибині опорного пункту, знищуючи при цьому вогнем протитанкових засобів – броньовані машини, а вогнем стрілецької зброї - піхоту противника.

Зона суцільного вогню має ближню і дальню межу. Ближня межа визначається переднім краєм, а дальня - глибиною ведення ефективного вогню із стрілецької зброї з урахуванням умов місцевості. Вогонь стрілецької зброї в межах цієї зони посилюється кулеметами, що встановлені на танках, БМП, (БТР), а вогонь протитанкових засобів – ручними протитанковими гранатометами і вогнеметами.

В кожному конкретному випадку глибина зони суцільного вогню буде визначатися умовами місцевості і дальністю ефективного вогню наявних вогневих засобів і може бути 400-800м. Всі мертві простори, які є, повинні уражатися вогнем артилерії і мінометів із закритих вогневих позицій, а загородження та підступи до них повинні добре проглядатися і прострілюватися вогнем всіх видів.

Для знищення противника, що може вийти у фланг і в тил опорного пункту взводу, завчасно, ще до початку ведення оборонного бою підготовляється маневр вогнем БМП (танків) та інших вогневих засобів в бік флангів і тилу. Для чого БМП (танкам) і іншим вогневим засобом призначаються запасні вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної із них для ведення вогню в бік флангів і тилу.

Всі вогневі засоби взводу повинні бути готовими до широкого маневру, веденню вогню вночі і в інших умовах обмеженої видимості.

Готовність системи вогню визначається заняттям БМП (БТР), танками, гарматами та іншими вогневими засобами вогневих позицій, підготовною даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.

Під час організації системи вогню механізованому (танковому) взводу вказується смуга вогню, додатковий сектор обстрілу і одна-дві ділянки зосередженого вогню. Смуга вогню визначається межами справа і зліва. Кожна межа вказується двома точками (орієнтирами). Смуга вогню взводу повинна бути більш широкою, як фронт опорного пункту, і перехрещуватися зі смугами вогню сусідніх взводів, для того щоб вся місцевість перед переднім краєм прикривалася вогнем.

БМП (БТР), танкам, гарматам, ПТКР, гранатометам, вогнеметам і кулеметам призначається основні і запасні (для чергових вогневих засобів і тимчасові) вогневі позиції, вказується основний і додатковий сектор обстрілу з кожної позиції на дальність дійсного вогню. Вогонь протитанкових гранатометів підготовляється у смузі вогню своїх відділень.