Антихолінестеразні засоби (інгібітори холінестерази).

ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ЕФЕРЕНТНУ ІННЕРВАЦІЮ.

Усі еферентні нервові волокна поділяються на такі, що іннервують скелетні м'язи, і такі, що регулюють функції внутрішніх ор­ганів. Перші мають назву соматичних, другі - вегетативних нервів.

Вегетативна нервова система має два відділи - парасимпатич­ний і симпатичний, тонус яких знаходиться у стані динамічної рів­новаги. За впливом на функцію більшості органів парасимпатич­ний і симпатичний відділи вегетативної нервової системи є антагоністами.

 

Вплив парасимпатичної і симпатичної нервової системи

На функцію органів

Орган	Ефекти збудження
Парасимпатичного відділу	Симпатичного відділу
Око	Звуження зіниці (міоз), спазм акомодації, зниження внутрішньоочного тиску	Розширення зіниці (мідріаз) Параліч акомодації
Серце	Зменшення частоти (брадикардія), сили скорочень, провідності	Збільшення частоти, (тахікардія), сили скорочень, провідності
Артеріальний тиск	Зниження	Підвищення
Шлунково- кишковий тракт	Підвищення тонусу і перистальтики	Зниження тонусу і пе­ристальтики (спазмолітична дія)
Бронхи	Спазм	Розширення (бронхолітична дія)
Секреція залоз	Значне підсилення	Незначне підсилення

Місце контакту закінчення еферентного нервового волокна з клітиною виконавчого органа називається синапсом. Передача імпульсів через синапс здійснюється в результаті вивільнення хімічної речовини – медіатора. Медіатори збуджують рецептори клітин, але їх дія короткочасна, бо вони руйнуються ферментами. Передача нервових імпульсів у периферичній нервовій системі забезпечується двома основними медіаторами - ацетилхоліном та норадреналіном. Залеж­но від того, який медіатор бере участь у передачі нервових імпуль­сів, вегетативні та соматичні нервові волокна та синапси периферичної нервової системи поділяються на холінергічні (медіатором служить ацетилхолін) і адренергічні (медіатором служить норадреналін).

 

 

ПРЕПАРАТИ, ЯКІ ВПЛИВАЮТЬ НА ФУНКЦІЮ ХОЛІНЕРГІЧНИХ СИНАПСІВ.

Структура холінергічного синапсу:

Медіатор - ацетилхолін.

Рецептори, які він збуджує називаються холінорецептори.

Фермент, що руйнує ацетилхолін зветься ацетилхолінестераза.

Холінорецептори відрізняються за своєю чутливістю до певних сполук. Ті рецептори, які збу­джуються мускари­ном (алкалоїдом гри­бів мухоморів), мають назву М-холінорецепторів. Рецептори, які збуджуються невеликими дозами нікотину (алкалоїду тютюну), а блокуються його великими дозами, нази­ваються Н-холінорецепторами. Речовини, що збуджують холінорецептори, називаються холіноміметичними, а ті, які блокують холінорецептори, - холіноблокуючими (холінолітичними).

Класифікація лікарських речовин:

1. М-холіноміметики (пілокарпін, ацеклідин);

2. Н-холіноміметики (цититон, лобелін);

3. Антихолінестеразні засоби (прозерин, галантамін);

4. М-холіноблокатори (атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат,

скополаміну гідробромід, метацин);

5. Н-холіноблокатори: а) гангліоблокатори (бензогексоній,, пентамін);

б) міорелаксанти (тубокурарину хлорид, дитилін).

ПРЕПАРАТИ.

М-холіноміметики.

Це засоби, які збуджують М-холінорецептори, і проявляють всі симптоми збудження парасимпатичної нервової системи.

Пілокарпіну гідрохлорид (Pilocarpini hydrochloridum)

Форма випуску: 1 %, 2 % розчини у флаконах по 5 і 10 мл; 1 %, 2 % очна мазь, очні плівки 0,0027 г.

Механізм дії: Препарат є алкалоїдом, викликає звуження зіниці і зниження внутрішньоочного тиску при закапуванні в око; проявляє всі симптоми збудження парасимпатичної нервової системи, але системна дія препарату не використовується внаслідок його високої токсичності. Очну мазь та плівки закладати за повіку. Список А. Найбільш небезпечним про­явом отруєння пілокарпіном є набряк легенів.

Застосування: для лікування глаукоми. В офтальмології його та­кож призначають для покращання трофіки ока при тромбозі цент­ральної вени сітківки, гострій непрохідності артерій сітківки, атро­фії зорового нерва.

Ацеклідин (Aceclidinum)

Форма випуску: порошок для приготуван­ня 2-5 % очних крапель; ампули по 1 і 2 мл 0,2 % розчину.

Механізм дії: проявляє всі симптоми збудження парасимпатичної нервової системи. Після закапування в око звужує зіниці та знижує внут­рішньоочний тиск протягом 6 годин. При підшкірному введенні препарату підвищується тонус і скоротлива активність ки­шечника, сечового міхура, матки. Список А.

Застосування: для лікування глаукоми, профілактики і лікування післяопераційної атонії шлунка, ки­шечника, сечового міхура, при гіпотонії матки та іноді для зупинки післяпологових маткових кровотеч.

Побічні ефекти: припередозировці (введення під шкіру) –підвищення слиновиділення, понос, пітливість.

Протипоказання: при бронхіальній астмі, вагітності, стенокардії тощо.

Гостре отруєння речовинами М-холіноміметичної дії може ви­никати внаслідок їх передозування або ж при помилковому вжи­ванні грибів-мухоморів, що містять мускарин. Клінічна картина проявляється симптомами різкого збудження М-холінорецепторів. У хворого розвивається діарея, спостерігається біль у живо­ті, звуження зіниць, підвищення слиновиділення, утруднення ди­хання внаслідок спазму бронхів, сплутаність свідомості, судоми, коматозний стан. При цьому здійснюють заходи з очищення ор­ганізму від отрути. Внутрішньовенно вводять 0,1 % розчин атро­піну сульфату - по 2 мл кожні 10 хв, до появи сухості в роті і розширення зіниць. Проводять симптоматичне лікування.

 

Н-холіноміметики.

Це речовини, які збуджують Н-холінорецепто­ри каротидних клубочків і рефлекторно підвищують тонус дихального і судинорухового центру довгастого мозку, внаслідок чого рефлекторно посилюється дихання і підвищується артеріальний тиск. Обов'язко­вою умовою виникнення такого ефекту є збереження рефлексів. До Н-холіноміметиків відносяться цититон і лобелін. Пре­парати при внутрішньовенному введенні стимулюють дихання при його зупинці внаслідок вдихання подраз­нювальних речовин, при травмах, електрошоку, оперативних втручан­нях, при отруєнні чадним газом, але в останній час в якості стимуляторів дихання застосовуються дуже рідко. Деколи застосовують цититон (Cytitonum) в ампулах по 1 млприрефлекторній зупинці дихання при травмах, операціяї, інфекційних хворобах, для підвищення артеріального тиску при шокових і колаптоїдний станах.

Rp.:Cytitoni 1 ml

D.t.d. N. l0 in amp.

S. По 1 мл внутрішньовенно для рефлекторної стимуляції дихання.

Цититон і лобелін входять до складу таблеток "Табекс" і "Лобесил", які використовуються в якості допоміжних для полегшення відвикан­ня від тютюнокуріння.

Антихолінестеразні засоби (інгібітори холінестерази).

Група речовин, яку можна назвати непрямими М, Н-холіноміметиками. Механізм дії антихолінестеразних речовин полягає у зв'язуванні ацетилхолінестерази. При цьому в синапсах накопичується багато ацетилхоліну, який збуджує М- і Н-холінорецептори. При збуджені М-холінорецепторів виникають ефекти збудження парасимпатичної нервової системи: при закапуванні в око звужується зіниця і знижується внутрішньоочний тиск; при системній дії спостерігається підвищення тонусу непосмугованої мускулатури внутрішніх органів, зо­крема кишечника, сечового міхура, збільшення секреція за­лоз, сповільнення серцевих скоро­чень і зниження артеріального тиску. Одночасно покращується проведення імпульсів через нервово-м’язові синапси, що мають Н-холінорецептори.

 

ПРЕПАРАТИ.

Прозерин (Proserinum) (Неостигмін бромід)

Форма випуску: порошок, таблетки по 0,015 г; ампули по 1 мл 0,05 % розчину.

Механізм дії: синтетичний антихолінестеразний засіб оборотної дії, його ефект продовжується протягом 2,5-4 год. Звужує зіниці і знижує внутрішньоочний тиск, підвищує тонус непосмугованої мускулатури внутрішніх органів, підвищує секрецію залоз, відновлює нервово-м’язову провідність. Призначають всередину за 30 хвилин до їди по 1 таблетці 2 – 3 рази на день, під шкіру 0,5 – 1 мл, у вигляді 0,5% очних крапель. Список А.

Застосування: глаукома, для профі­лактики і лікування післяопераційної атонії кишечника і сечового мі­хура, для ліквідації залишко­вих явищ після перенесених невритів, паралічів, при міастенії, в якості антидоту м-холіноблокаторів, міорелаксантів при міастенії та пригніченні дихання, що виникають після їх застосування.

Побічні ефекти: гіперсалівація, міоз, нудота, підсилення перистальтики, пронос, загальна слабкість.

Протипоказання: епілепсія, гіперкінези, бронхіальна астма, стенокардія, брадикардія.

Галантаміну гідробромід (Galanthamini hydrobromidum) (Нівалін)

Форма випуску: ампули по 1 мл 0,1 %, 0,25 %, 0,5 % і 1 % розчину.

Механізм дії: алка­лоїд, який виділено з бульб підсніжників. Препарат проникає через гематоенцефалічний бар'єр, тому має не лише периферичну, але й центральну дію, тому полегшує проведення імпульсів у синапсах центральної нервової системи. Антихолінестеразний засіб оборотної дії, полегшує проведення імпульсів через нервово-м’язові синапси, відновлює нервово-м’язову провідність, що блокована тубокурарином, підвищує тонус непосмугованої мускулатури внутрішніх органів, підвищує секрецію залоз. Звужує зіниці і знижує внутрішньоочний тиск, але для лікування глаукоми не використовується, тому що викликає набряк кон'юнктиви. Призначають під шкіру 0,25 – 1 мл. Тривалість дії більша, ніж у прозерину, тому його мож­на призначати 1-2 рази протягом доби. Список А.

Застосування: для профі­лактики і лікування післяопераційної атонії кишечника і сечового мі­хура, для ліквідації залишко­вих явищ після перенесених невритів, паралічів, при міастенії, м’язовій дистрофії, при рухових порушеннях, що залишилися після травм голови, перенесених ме­нінгіту, поліомієліту, енцефаліту, при отруєнні речовинами з групи М-холіноблокаторів, передо­зуванні деяких міорелаксантів (тубокурарину хлориду).

Побічні ефекти: запаморочення, брадикардія, підвищення слиновиділення.

Протипоказання: епілепсія, гіперкінези, бронхіальна астма, стенокардія, брадикардія.

Також до антихолінестеразних препаратів відносяться – фізостигмін, калімін, оксазил, дистигмін, аміридин.

 

Гостре отруєння речовинами антихолінестеразної дії може роз­виватись при передозуванні препаратів цієї групи, а також при недотриманні правил безпеки під час роботи з фосфорорганічними спо­луками (інсектицидами). Останні (дихлофос, карбофос, хлорофос, метафос та ін.) широ­ко використовуються у побуті та сільському господарстві для боро­тьби із сільськогосподарськими шкідниками та комахами. У потер­пілих з'являються нудота, блювання, пронос, біль у животі. Спосте­рігається різке звуження зіниці, погіршується зір (спазм акомодації). Підсилюється слино-, потовиділення, розвивається бронхоспазм. Може бути як тахі-, так і брадикардія. У хворого виникають судо­ми, збудження, втрата свідомості, коматозний стан. Смерть настає внаслідок недостатності дихання, бронхоспазму і набряку легенів. Лікування необхідно розпочинати негайно. Проводяться заходи, що прискорюють виведення отрути з організму. Хворому промивають шлунок розчином натрію гідрокарбонату, призначають сольові проносні, ентеросорбенти, роблять сифонні клізми. Якщо отрута потрапила на шкіру, її ретельно змивають. Показаний форсований діурез, у тяжких випадках - гемосорбція, гемодіаліз. Обов'язковим є призначення антагоніста - атропіну сульфату. Його вводять внутрішньовенне повторно, по 2-4 мл 0,1 % розчину, з інтервалом 5-10 хв. Критеріями достатності дози атропіну сульфату є поява тахікардії, розширення зіниць, сухості в роті. Призначають також реактиватори холінестерази, які віднов­люють активність цього ферменту. До них належать дипіроксим, ізонітрозин. У разі необхідності хворому роблять штучне дихан­ня. Проводять симптоматичне лікування.

 

М-холіноблокатори

Це лікарські засоби, які блокують М-холінорецептори, перешкоджають їх взаємодії з ацетилхоліном і проявляють ефекти збудження симпатичної нервової системи.

ПРЕПАРАТИ.

Атропіну сульфат (Atropini sulfas).

Форма випуску: порошок для приготування 0,5 % і 1 % очних крапель, 1% очна мазь, очні плівки 0,0016 г, таблетки по 0,0005 г, ампули по 1 мл 0,1 % розчину.

Механізм дії: атропін є алкалоїдом, який міститься у беладоні, блекоті, дурмані, виявляє м-холіноблокуючі властивості. При закапуванні препарату в око викликає сильне розширення зіниці – мідріаз, параліч акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску. Після закапування атропіну в око вказані зміни зберігаються протягом 7-10 днів. Атропін викликає зниження функції залоз зовнішньої секреції - слинних, потових, бронхіальних, залоз шлунка, кишечника. При введенні препарату знижується тонус і знімається спазм непосмугованої мускулатури шлунково-кишкового тракту, бронхів, жовчо- і се­човивідних шляхів, матки (спазмо- і бронхолітична дія). Припинення передачі гальмівних імпу­льсів з блукаючого нерва на серце спричинює тахікардію. В терапевтичних дозах збуджує дихання, у великих дозах стимулює кору головного мозку і може викликати параліч дихання. Призначають всередину по 1 – 2 таблетки 1 – 2 рази на день, підшкірну, внутрішньом’язово, внутрішньовенно 0,25 – 1 мл, у вигляді очних крапель 2 – 6 раз на день, очну мазь та плівки закладати за повіку.

Застосування: для розширення зіниці при дослідженні очного дна, при запальних процесах та травмах ока, для зняття спазмів непосмугованої мускулатури при виразковій хворобі шлунка та 12-палої кишки, кишковій, печінковій, нирковій кольках, спастичних колітах, холециститі, жовчнокам’яній хворобі; при брадикардії; аерозоль “Атровент” для зняття бронхоспазму, коли він зв'язаний з підвищеним тонусом блукаючого нерва; перед оперативним втручанням для премедикації для попередження бронхо-, ларингоспазму, зупинки серця, обмеження секреції слинних та брон­хіальних залоз; при отруєннях М-холіноміметиками і антихолінестеразними засобами.

Побічні ефекти: сухість в роті, розширення зіниць, тахікардія, запаморочення, утруднення сечовипускання, атонія кишечнику.

Протипоказання: глаукома

Платифіліну гідротартрат (Рlаthурhуllіnі hydrotartras)

Форма випуску: таблетки по 0,005 г, ампули по 1 мл 0,2 % розчину для підшкірного введен­ня, свічки 0,01 г.

Механізм дії: М-холіноблокуюча дія,розширює зіниці протягом 5 – 6 годин; у меншій мірі, ніж атропін, знижує секреторну активність залоз і впливає на діяль­ність серця; блокує переважно М-холінорецептори непосмугованої мускулатури і виявляє пряму міотропну спазмолітичну дію на непосмуговані м’язи внутрішніх органів і судин, розширює кровоносні судини, знижує артеріальний тиск. Він має здатність проникати через гематоенцефалічний бар'єр і пригнічувати судиноруховий центр. Призначають під шкіру 1 – 2 мл, всередину по 1 таблетки 2 – 3 рази на день до їди, ректально по 1 свічці 2 рази на день, в очній практиці 1 - 2% розчин. Алкалоїд жовтозілля. Список А.

Застосування: для зняття спазмів непосмугованої мускулатури при виразковій хворобі шлунка та 12-палої кишки, кишковій, печінковій, нирковій кольках, для зняття бронхоспазму, при гіпертонічній хворобі, стенокардії, спазмах судин головного мозку, для розширення зіниць.

Побічні ефекти: сухість в роті, розширення зіниць, тахікардія, збудження ЦНС.

Протипоказання: глаукома, органічні захворювання печінки й нирок.

Скополаміну гідробромід (Sсороlamіni hydrobromidum)

Форма випуску: ампули по 1 мл 0,05 % розчину.

Механізм дії: алкалоїд, який міститься у беладоні, блекоті, дурмані, скоп олії, виявляє м-холіноблокуючі властивості. Розширює зіниці, викликає тахікардію, виявляє спазмо- і бронхолітичну дію;вплив на око і секрецію залоз сильніший, ніж у атропіну, але тривалість його дії в 2-3 рази менша. Препарат викликає седативний ефект та короткочасний сон, викликає амнезію, зменшує рухову активність.. Має здатність пригнічувати ядра вестибулярного апарату, в зв'яз­ку з чим виявляє протиблювотну дію. Призначають всередину і під шкіру, а також в очних краплях - 0,25 % розчин.

Застосування: для розширення зіниці, запальні захворювання очей, для премедикації, для лікування паркінсонізму, при морській та повітряній хворобах – таблетки “Аеronum”, в якості заспокійливого засобу.

Побічні ефекти: сухість в роті, розширення зіниць, тахікардія, запаморочення, утруднення сечовипускання, атонія кишечнику.

Протипоказання: глаукома

 

Синтетичні м - холіноблокатори – метацин, спазмолітин, бускопан – застосовуються в якості спазмолітичний засобів, атровент, вентилат, тровентол – в якості бронхолітиків, гастроцепін (гастрил, гастро пін, пірен), спаніл (бутилскополамін бромід) – як блокатори М₁- холінорецепторів при виразковій хворобі шлунка.

Препарати беладони - екстракти, настойки, комбіновані форми: Solutan, таблетки "Bellataminalum", "Bellaspon", "Besalolum", "Belloid", "Bellalginum" застосовують в якості спазмолітичний і анальгетичних засобів при виразковій хворобі, спазмах непосмугованих м’язів, свічки "Bethiolum", "Anusolum" при геморої, тріщинах заднього проходу.

 

Гостре отруєння М-холіноблокаторами може розвиватись при передозуванні відповідних препаратів, при вживанні дітьми рослин, що містять алкалоїди цієї групи. У клінічній картині отруєн­ня на перший план виступає симптоматика психічного збу­дження, так званий "атропіновий психоз". Він проявляється марен­ням, галюцинаціями, дезорієнтацією, руховою активністю. Карти­на може бути настільки яскравою, що хворого помилково госпіта­лізують у психіатричну клініку. Спостерігаються також почерво­ніння і сухість шкіри, підвищення температури тіла (внаслідок бло­кади потовиділення). Сухість слизових спричинює розлади ковтання (дисфагія), мови (дизартрія, захриплість голосу). Спостерігають­ся сильна спрага, різке розширення зіниць із виникненням світло­боязні (фотофобія). Порушується зір (параліч акомодації). Харак­терні тахікардія, атонія кишечника, затримка сечі. Початкова ста­дія збудження швидко переходить у фазу пригнічення. Смерть настає від паралічу дихального центру. Для видалення отрути з орга­нізму використовують промивання шлунка 0,5 % розчином таніну, призначають проносні, сорбенти, проводять форсований діурез. Як антагоністи застосовують антихолінестеразні засоби: повторне вве­дення прозерину, галантаміну гідроброміду до отримання симп­томів зникнення блокади М-холінорецепторів. Для зняття психо­моторного збудження вводять аміназин, сибазон, барбітурати. Тахікардію знімають анаприліном. Для полегшення фотофобії хворо­го поміщають у затемнену кімнату. Для зниження температури тіла його обкладають грілками з льодом. При сильному пригні­ченні дихання налагоджують штучне дихання з інгаляцією кисню.

 

 

Н-холіноблокатори

гангліоблокатори міорелаксанти