Теоретичні засади аналізу прибутковості діяльності підприємства

ВСТУП

Метою створення будь-якого підприємства у ринкових умовах є отримання прибутку в результаті здійснення його господарської діяльності. Забезпечення безперебійного потоку фінансових ресурсів для виконання підприємством визначених статутних завдань знаходиться в центрі уваги керівників підприємства, власників і господарських партнерів та органів державного управління і контролю.

Прибуток є основним джерелом збагачення власників підприємства, розширення і модернізації виробництва.

Актуальність даної теми полягає у з’ясуванні суті прибутку, показників рівня рентабельності та напрямків підвищення прибутковості. Зокрема, на прикладі державного підприємства «Дослідне господарство агрофірма «Надія» НААН України» обґрунтувати використання внутрішніх резервів підвищення рентабельності підприємства.

Метою дослідження є визначення, аналіз та можливість підвищення прибутковості діяльності підприємства.

Для досягнення поставленої мети були поставлені та виконані наступні завдання:

· дослідити сутність поняття «прибутковості», його функції, структуру та роль у забезпеченні діяльності підприємства;

· проаналізувати ефективність формування та використання прибутку;

· дослідити основні шляхи підвищення рівня прибутковості державного підприємства «Дослідне господарство агрофірма «Надія» НААН України».

Предметом дослідження є теоретичні і практичні аспекти використання прибутків підприємства.

Об’єктом дослідження є результати діяльності державного підприємства «Дослідне господарство агрофірма «Надія» НААН України».

Інформаційно-аналітичною базою дослідження послужили дані за 2013-2015 роки:

1) форма 1 «Баланс»;

2) форма 2 «Звіт про фінансові результати»;

3) форма 3 «Звіт про рух грошових коштів»;

4) наукові видання відповідно обраної теми.

У роботі використані як загальнонаукові так і спеціальні методи дослідження. Зокрема, у процесі обґрунтування теоретичних основ широко використовувались методи:

- абстрагування,

- порівняння,

- аналізу і синтезу.

Отримання прикладних результатів стало можливим завдяки використанню методів економічного аналізу:

- групування,

- порівняння,

- розрахунково – конструктивний.

 

Теоретичні засади аналізу прибутковості діяльності підприємства

 

1.1 Сутність теорії прибутку

 

Основною метою діяльності підприємств, фірм і компаній є привласнення максимального прибутку. Увагу економістів здавна привертала проблема з’ясування суті прибутку, його джерел та функцій.

Вперше спробували з'ясувати сутність прибутку А. Сміт і Д. Рікардо.

А.Сміт під прибутком розумів дохід промислового капіталіста, що залишився після сплати ренти земельному власнику і відсотка власнику грошового капіталу. Прибуток вважався породженням всього авансового капіталу, а його отримання визнавалося кінцевою метою капіталістичного виробництва [1].

Д. Рікардо дійшов висновку, що зміна прибутку залежить від зміни заробітної плати. Зокрема, при зростанні продуктивності праці, на його думку, знижується вартість засобів існування, а це зменшує заробітну плату і збільшує прибутки.

Дослідивши наукову спадщину своїх попередників К.Маркс характеризує прибуток як перетворену форму додаткової вартості, яка виступає не як результат експлуатації робочої сили, а як породження всього авансового капіталу. Вчений показав причини і механізми утворення загальної норми прибутку. Закон тенденції норми прибутку до зниження, сформульований Марксом, засвідчує, що зростання продуктивної сили праці, сприяючи підвищенню органічної будови капіталу, веде до падіння норми прибутку [1].

Найбільш відомими сучасними представниками теорії прибутку як «монополістичного доходу» є Е.Чемберлен та Дж. Робінсон, які опублікували результати своїх досліджень в двох роботах в 1993 році. В них автори показали, що в частині ринкової економіки XX сторіччя панує монополістична або недосконала конкуренція.

В сучасній економічній літературі сутність прибутку тлумачиться по-різному.

По-перше, раніше прибуток розглядався як грошове вираження додаткового продукту. Це означало, що він не міг бути використаний для задоволення особистих потреб людини. Сьогодні прибуток уже не вважають тільки додатковим продуктом. Частина прибутку може становити винагороду такого специфічного чинника, як підприємництво (так званий нормальний прибуток). Крім того, працівники підприємства також можуть брати участь у розподілі прибутку, який далі використовується для задоволення особистих потреб. Отже, не весь прибуток є додатковим продуктом.

По-друге, деякі економісти визначали прибуток, як частину чистого доходу. Іншу частину чистого доходу відносили до податку з обороту, який був одним з головних складових доходу державного бюджету. Сьогодні податок з обороту не застосовується, і тому прибуток уже не є частиною чистого доходу.

У реальній дійсності прибуток - кінцева мета і рушійний мотив ринкової економіки, головний стимул і основний показник ефективності функціонування будь-якого підприємства.

У Законі України «Про підприємства в Україні» записано:

«Підприємство — самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу)... На всіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів і господарської діяльності є прибуток (доход)». Цими нормативними положеннями визначається роль і місце прибутку в економіці підприємства.

Роль прибутку в сучасних умовах полягає в наступному:
1) прибуток - це головна мета підприємницької діяльності та основа для економічного розвитку галузі та економіки в цілому;

2) прибуток і рентабельність - критерії ефективності господарської діяльності;
3) прибуток - основний внутрішній джерело формування фінансових ресурсів організації і джерело задоволення соціальних потреб трудового колективу;

4) прибуток - основний захисний механізм від загрози банкрутства;

5) прибуток - головне джерело зростання ринкової вартості організації (підприємства).

Можна сказати, що прибуток дозволяє задовольнити економічні інтереси держави, організації, працівників і власників. А от об'єктом економічних інтересів держави є частина прибутку, яку організація сплачує у вигляді податку на прибуток і яку суспільство використовує для розвитку економіки країни. Економічні інтереси організації задовольняються за рахунок чистого прибутку. Економічні інтереси працівників пов'язані з матеріальним стимулюванням і соціальними виплатами, джерелом яких є також чистий прибуток організації. Власники також зацікавлені в збільшенні прибутку організації, оскільки збільшуються дивіденди, забезпечується зростання їхнього капіталу.

Так, у виробничих підприємствах кошти, що надходять за реалізовану продукцію без акцизів і ПДВ, називаються "чистою виручкою від реалізації". Якщо від неї відняти собівартість реалізованої продукції, то частина, що залишилась, буде складати прибуток від реалізації (валовий прибуток).

ПР = ЧВ - Св,

де ПР — прибуток від реалізації продукції;

ЧВ — чиста виручка від реалізації продукції (тобто виручка без ПДВ і акцизного збору);

Св — собівартість реалізованої продукції.

Прибуток виробничих підприємств може бути отримано за рахунок різних видів діяльності. Сума всіх прибутків утворює загальний прибуток.

Найважливішим критерієм успішної роботи підприємств є їх прибутковість. Всі підприємства та організації зобов'язані одержувати такі доходи, які не тільки покривають видатки, але й перевищують їх. Факт перевищення прибутків над витратами, означає, що підприємство отримує прибуток, тобто, позитивний фінансовий результат.

Прибуток — найважливіша економічна категорія, основна стратегічна й найближча ціль підприємства, основна умова функціонування підприємств у ринковій економіці [19].

До основних видів прибутку можна віднести:

1) чистий обліковий (бухгалтерський) прибуток, який обчислюють як різницю між вартістю реалізованої продукції та витратами на її виробництво;

2) економічний прибуток, який розраховують як різницю між обліковим і нормальним прибутком;

3) нормальний прибуток, який входить до складу так званих нефінансових витрат виробництва.

Вирішальним критерієм визначення реальної прибутковості підприємства вважають величину економічного прибутку. Вона показує, наскільки обліковий прибуток перевищує нормальний.

ЕП = ОП – НП,

де ЕП, ОП, НП — відповідно економічний, обліковий і нормальний прибуток.

Можна сказати, що економічний прибуток виникає тоді, коли загальна виручка перевищує всі зовнішні та внутрішні витрати, включаючи в останні нормальний прибуток на капітал у вигляді відсотка.

Одержання прибутку стимулює найбільш ефективне використання економічних ресурсів, зниження витрат, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, освоєння нових виробництв.

Підприємство більшу частину прибутку отримує від основної виробничої діяльності. Деяка частина прибутку утворюється за рахунок виконання для інших підприємств різноманітних непромислових робіт і послуг (будівельних, транспортних тощо), надання платних послуг населенню. Крім того, підприємство може мати прибуток від позареалізаційної діяльності (різниця між штрафами, пенею, неустойками, що одержані та сплачені, доход за операціями з тарою, орендна плата від здавання в оренду приміщень, тощо).

Прибуток виконує три основні функції:

1) оцінна (прибуток використовується для оцінки ефективності діяльності суб'єктів господарювання);

2) розподільна (через прибуток і рентабельність вирішується завдання найбільш ефективного розподілу ресурсів серед альтернативних видів діяльності);

3) стимулююча (одержання і зростання прибутку є основним стимулом розвитку економіки) [22].

Прибуток синтезує в собі всі найважливіші сторони роботи підприємства. Щоб прибуток підприємства зростав, воно повинне:

— нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг;

— розширювати, орієнтуючись на ринок, асортимент і якість продукції;

— впроваджувати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;

— зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції (тобто її собівартість);

— з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є у його розпорядженні, у тому числі фінансові ресурси;

— зі знанням справи вести цінову політику, бо на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;

— грамотно будувати договірні відносини з постачальниками і покупцями;

— вміти найбільш доцільно розміщати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту.

Отже, отримання прибутку є визначальним рушієм організації підприємницької діяльності і одночасно визначним критерієм ефективності його діяльності.