Анализ количественных факторов трудового потенциала Луганской области

 

Выполнен анализ количественных факторов трудового потенциала Луганской области на основе корреляционно-регрессионого моделирования. Табл. 4, лит. источ. 14.

Социально-экономическое развитие региона предполагает участие в этом процессе различных составляющих его экономического потенциала, в том числе и трудового потенциала.

В общепринятом смысле под трудовым потенциалом региона понимают максимально возможное на данный момент времени участие активной части населения в производстве с учетом его состояния здоровья, уровня профессиональной подготовки и накопленного опыта. Уровень трудового потенциала и эффективность его использования в значительной мере определяют возможности конкретного региона по созданию общественно необходимых благ и соответственно его доходность. Поэтому вопросы оценки состояния и эффективного использования трудового потенциала региона и страны в целом, имеют важное практическое значение и составляют одну из наиболее интересных сфер научного познания.

Анализ имеющихся публикаций данной направленности показал, что в основном в экономической литературе рассматриваются такие вопросы, как методика оценки трудового потенциала, его структура и измерение на уровне предприятия [1-5, 12, 13]. При этом во внимание берутся личностные характеристики трудовых ресурсов и используемые на микроуровне показатели. На уровне региона анализируются либо отдельные элементы трудового потенциала [14], либо рассматриваются региональные особенности, состояние и тенденции развития составляющих интегрального показателя уровня трудового потенциала [7, 11]. При этом недостаточно внимания уделяется выявлению взаимосвязей и взаимообусловленности между показателями, формирующими трудовой потенциал региона. Это и определило направление исследования, результаты которого представлены в данной статье.

Анализировать трудовой потенциал региона можно по количественным и качественным факторам. По мнению авторов [6], факторами, определяющими трудовой потенциал региона в современных условиях, являются: рост численности и качества трудовых ресурсов; рационализация их распределения по профессиям, видам деятельности, территориям, секторам экономики; повышение эффективности использования трудовых ресурсов, повышение удельного веса экономически активного населения в численности трудовых ресурсов, а также доля занятых в численности экономически активного населения. Из данного перечня видно, что доминирующими являются количественные факторы, что объясняется доступностью статистической информации и простотой процедур анализа таких факторов.

В работе [11, с.76-92] выделены следующие количественные показатели для анализа трудового потенциала региона: численность экономически активного населения, численность занятого населения, доля занятого населения в численности активного населения, среднегодовая численность работников, численность безработных, использование фонда рабочего времени работников (часов в среднем на одного работника). При этом в результате исследования составляющих трудового потенциала отдельно взятого региона авторы делают вывод, что преимущественно потенциал формируется количественными характеристиками, которые быстрее реагируют на изменения в социально-экономической среде региона (страны), предвосхищая изменения качественных показателей трудового потенциала.

Рассмотрев, используемые и рекомендуемые в экономической литературе [1-5, 11-14] методы оценки потенциала, их можно подразделить на две группы: 1) фактографические; 2) эвристические. Ученые Федонин А.С., Репина И.Н., Алексюк А.И. в качестве основных в группе фактографических методов выделяют методы экстраполяции функций и корреляционно-регрессионного моделирования [12].

Таким образом, в результате детального изучения вышеперечисленных работ, цель исследования была сформулирована следующим образом: проанализировать количественные факторы трудового потенциала региона на основе оценки связей между ними с использованием корреляционно-регрессионного метода.

В качестве объекта исследования выбран трудовой потенциал Луганской области.

Учитывая то, что метод корреляционно-регрессионного анализа используется для определения влияния факторов, не находящихся с результативным показателем в функциональной зависимости, в перечень анализируемых показателей вошли: фонд рабочего времени (ФРВ), численность экономически активного населения, численность занятого населения, среднегодовая численность работников.

Анализ этих факторов важен как для региона, так и для страны в целом, так как с его помощью можно отследить динамику показателей влияющих на потенциал региона и страны, возможно, осуществлять планирование в сфере трудовых отношений, принимать и корректировать законодательные акты для повышения эффективности использования трудового потенциала.

Исходные данные для проведения анализа представлены в табл.1, составленной по статистическим данным Луганской области [8-10].

Таблица 1.

Характеристика трудового потенциала Луганской области

Год	Фонд рабочего времени, час.	Численность экономически активного населения, тыс.чел	Численность занятого населения, тыс.чел	Среднегодовая численность работников, тыс.чел
	1927,00	1108,00	988,10	637,40
	1929,00	1078,40	978,70	631,00
	1939,00	1122,90	1019,80	607,90
	1930,00	1143,20	1054,40	604,40
	1923,00	1137,00	1054,60	596,80
	1928,00	1142,30	1066,70	586,20
	1934,00	1144,00	1068,80	583,90
	1914,00	1111,60	1026,20	548,00

 

Из данных таблицы видно, что в течение рассматриваемого периода колебания величин количественных факторов незначительны. Причем в период 2002-2008 гг. по показателям «численность экономически активного населения» и «численность занятого населения» наблюдается достаточно устойчивая тенденция роста. Ухудшение всех показателей в 2009 году стало следствием кризисных явлений в экономике Украины.

На первом этапе исследования был выполнен анализ количественных факторов трудового потенциала с помощью парной корреляции.

Цель данного этапа заключалась в оценке тесноты (силы) парных связей между фондом рабочего времени и каждым из остальных количественных факторов соответственно.

Результаты расчетов представлены в табл. 2-4.

Таблица 2

Расчет коэффициента корреляции ФРВ и среднегодовой численности работников

Год	Среднегодовая численность работников, тыс.чел(х)	Фонд рабочего времени, час.(у)
	637,40	1927,00	406278,76	1228269,80	3713329,00
	631,00	1929,00	398161,00	1217199,00	3721041,00
	607,90	1939,00	369542,41	1178718,10	3759721,00
	604,40	1930,00	365299,36	1166492,00	3724900,00
	596,80	1923,00	356170,24	1147646,40	3697929,00
	586,20	1928,00	343630,44	1130193,60	3717184,00
	583,90	1934,00	340939,21	1129262,60	3740356,00
	548,00	1914,00	300304,00	1048872,00	3663396,00
Итого:	4795,60	15424,00	2880325,42	9246653,50	29737856,00

Результаты расчетов

									r
599,5				700,4		26,5		1155831,7	0,5

 

По результатам расчетов, представленных в табл.2 можно сделать вывод, что между показателями ФРВ и среднегодовая численность работников существует связь средней силы. Это свидетельствует об определенном влиянии этих факторов друг на друга.

Таблица 3

Расчет коэффициента корреляции ФРВ и численности экономически активного населения

Год	Среднегодовая численность работников, тыс.чел(х)	Фонд рабочего времени, час.(у)
	1108,00	1927,00	1227664,00	2135116,00	3713329,00
	1078,40	1929,00	1162946,56	2080233,60	3721041,00
	1122,90	1939,00	1260904,41	2177303,10	3759721,00

Продолжение табл.3

	1143,20	1930,00	1306906,24	2206376,00	3724900,00
	1137,00	1923,00	1292769,00	2186451,00	3697929,00
	1142,30	1928,00	1304849,29	2202354,40	3717184,00
	1144,00	1934,00	1308736,00	2212496,00	3740356,00
	1111,60	1914,00	1235654,56	2127602,40	3663396,00
Итого:	8987,40	15424,00	10100430,06	17327932,50

Результаты расчетов

									r
1123,4		1262553,8		470,03		21,7	6,93		0,19

 

Из табл. 3 видно, что связь между ФРВ и численностью экономически активного населения оценивается как слабая, т.е. взаимное влияние этих факторов незначительное.

Таблица 4

Расчет коэффициента корреляции ФРВ и численности занятого населения

 

Год	Численность занятого населения, тыс.чел(х)	Фонд рабочего времени, час.(у)
	988,10	1927,00	976341,61	1904068,70	3713329,00
	978,70	1929,00	957853,69	1887912,30	3721041,00
	1019,80	1939,00	1039992,04	1977392,20	3759721,00
	1054,40	1930,00	1111759,36	2034992,00	3724900,00
	1054,60	1923,00	1112181,16	2027995,80	3697929,00
	1066,70	1928,00	1137848,89	2056597,60	3717184,00
	1068,80	1934,00	1142333,44	2067059,20	3740356,00
	1026,20	1914,00	1053086,44	1964146,80	3663396,00
Итого:	8257,30	15424,00	8531396,63	15920164,60	29737856,00

Результаты расчетов

									r
1032,2		1066424,6		1065,2		32,7	6,93		0,05

Оценка тесноты связи между ФРВ и численностью занятого населения показала, что связь между этими показателями практически отсутствует.

На втором этапе исследования с целью обнаружения мультиколлинеарности, вышеназванные факторов были проанализированы с помощью множественной регрессии.

Оценка мультиколлинеарности в массиве переменных выполнялась на основе значения детерминанта r корреляционной матрицы, составленной из парных коэффициентов корреляции между факторами.

 

.

 

Для дальнейшего выявления мультиколлинеарности был рассчитан критерий согласия Пирсона :

Сравнение данной величины с табличным значением этого же критерия позволяет сделать взвод о том, что на уровне 95% надежности мультиколлинеарность в массиве факторов отсутствует.

В результате выполненного анализа в совокупности количественных признаков, влияющих на трудовой потенциал, не выявлено общей мультиколлинеарности, однако обнаружена связь средней силы между показателями среднегодовой численности работников и фондом рабочего времени (r=0,5). Поэтому, при построении математических моделей трудового потенциала представляется правильным брать в число факторов только одну из этих величин. Практически отсутствие связи между численностью занятого населения и фондом рабочего времени (r=0,05) с нашей точки зрения объясняется следующими причинами:

1.Неполной занятостью работников вследствие работы неполный рабочий день, неделю и т.п.

2.Неполным учетом занятости, т.е. регистрацией по одному месту работы, или вообще отсутствием таковой.

3.Нелигальной работой за границей региона и страны.

Таким образом, математические расчеты подтверждают присутствие в экономике Луганской области таких негативных явлений как скрытая занятость, безработица и отток трудовых ресурсов из региона. Но также полученные результаты могут свидетельствовать об имеющихся недостатках в системе статистического учета, снижающих достоверность и надежность предоставляемой ею информации. Сделанные выводы требуют дальнейшей проработки, чему и будут посвящены дальнейшие исследования.

Список литературы:

1. Беззубко Л.В. Вопросы трудових отношений в условиях рынка / Л.В. Беззубко, В.М. Лобас, А.Р. Чернобай – Макеевка: ДонГАСА, 2000. - 206 с.

2. Большенко С.Ф. Трудовой потенциал предприятия: проблемы оценки и управления / Большенко С.Ф. // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. Праць Дніпропетровського національного університету. Випуск 185: В 4т. – Том 1. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. – С. 91-99.

3. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносин: Підручник.- К.: Знання, 2004. – 535с.

4. Єсінова Н.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини: навч.посіб./ Єсінова Н.І. – К.: Кондор, 2004, - 432 с.

5. Лукашевич В.М. Економіка праці та соціально-трудові відносини: навч.посіб.[для студ. вищ.навч. зал.] / Лукашевич В.М. – Львів: «Новий Світ-2000», 2004. – 248с.

6. Полякова И.А. Трудовой потенциал: сущность и методы оценки. – 2006. - [Электронный ресурс]. – режим доступа: http://science-bsea.narod.ru/2006/ekonom_2006/poljakova_trud.htm

7. Регіони України: проблеми та пріоритети соціально-економічного розвитку: Монографія / За ред. З.С. Варналія. – К.: Знання України, 2005. – 498 с.

8. Статистичний щорічник Луганської області за 2006 рік / [за ред. С.Г. Пілієва]. – Частина 1. – Луганськ, 2007. – 406 с.

9. Статистичний щорічник Луганської області за 2008 рік / [за ред. С.Г. Пілієва]. – Частина 1. – Луганськ, 2009. – 382 с.

10. Статистичний щорічник Луганської області за 2009 рік / [за ред. С.Г. Пілієва]. – Луганськ, 2010. – 514 с.

11. Управління розвитком трудового потенціалу регіонів України: монографія / За заг. ред. Г.Г. Савіної. - Херсон. – ХНТУ, вид-во ПП Вишемирський В.С. – 2010.- 370 с.

12. Федонін О.С., Рєпіна І.М., Олексюк О.І. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посіб. - Вид 2-е, без змін. - К.: КНЕУ, 2008. - 316с.

13. Формування та оцінювання потенціалу підприємства: Навчальний посібник/Т.В.Калінеску,Ю.А.Романовська,Н.В.Швець,О.В.Маслош,С.Ф.Большенко,Г.В.Пчелинська,О.Д.Кирилов. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля, 2007. – 352с.

14. Шевчук Л.Т. Медико-соціальні аспекти використання потенціалу: Регіональний аналіз і прогноз: Монографія / Шевчук Л.Т. – Львів: 2003.-498 с.

 

 

УДК 330.341.1

 

Овєчкіна О.А.

 

Оцінка готовності мезоінноваційних потенціалів до переходу на етап розвитку (на прикладі Донецького регіону)

 

Застосована методика оцінки готовності мезоінноваційного потенціалу Донецького регіону до переходу на етап розвитку з використанням індикаторів внутрішніх і зовнішніх змін ресурсних складових

 

Постановка проблеми у загальному вигляді. Комплексне нарощування інноваційного потенціалу України вимагає розв’язання теоретико-методичних проблем, пов’язаних з детальною оцінкою потенціалів мезоекономічних підсистем, виявленням можливостей їх подальшого розвитку та характеру впливу на мікро- й макроінноваційні потенціали. Крім того, в межах означених підсистем закладається ресурсна база активізації інноваційної діяльності підприємств, впливаючи на стан й динаміку їх інноваційних потенціалів. Отже, в ході досліджень актуалізуються питання методичного характеру щодо оцінювання відповідності ресурсних можливостей мезоекономічних підсистем умовам відповідного забезпечення процесів генерування та розповсюдження інновацій на всіх рівнях вітчизняної економічної системи.

Аналіз останніх наукових публікацій. Аналіз існуючих в літературі підходів до розгляду інноваційного потенціалу будь-яких економічних систем показав, що змістовна наповнюваність цієї категорії поступово поглиблюється: дослідники переходять від трактовки інноваційного потенціалу як сукупності ресурсів і можливостей їх використання певними економічними системами [1, с. 6; 2, с. 4] до його розуміння як інтегрованої структури ресурсних елементів, поєднаних у певні комплекси. Застосування поглибленої трактовки інноваційного потенціалу в практиці керування його нарощуванням дозволяє більш ефективно маневрувати фінансами, фондами, персоналом, інформацією тощо [3, с. 9].

Перспективи подальшого зростання інноваційного потенціалу мезоекономічних систем з’ясовуються науковцями на основі: аналізу впливу мікро- й макроінноваційних потенціалів; оцінки дії інституціонально-економічних форм, що відбивають результати ринкових трансформацій вітчизняної економіки [4, с. 91-96; 5, с. 7] тощо. Незважаючи на означені теоретико-методичні наробки, в науковій літературі практично відсутні оцінки сформованих умов, які підвищують/знижують готовність даних потенціалів до змін в процесі їх функціонування.

Враховуючи вищесказане, метою даної статті є визначення ступеню готовності мезоінноваційного потенціалу регіональних економічних систем до переходу на якісно новий рівень існування. Задачами дослідження мають стати такі:

- характеристика етапів процесу функціонування інноваційного потенціалу економічних систем;

- виділення ознак системних змін інноваційного потенціалу;

- визначення індикаторів внутрішніьої і зовнішньої готовності мезоінноваційних потенціалів вітчизняної економіки до означених змін;

- розробка моделі оцінки ступеня готовності інноваційного потенціалу регіональної економічної підсистеми до переходу на етап розвитку;

- проведення розрахунків ступеня готовності до розвитку інноваційного потенціалу Донецького регіону.

Виклад основного матеріалу дослідження. Досліджуючи етапи функціонування інноваційного потенціалу будь-яких економічних суб’єктів, нами було з’ясовано наступне [6, с. 101-103; 7, с. 91-96]:

- на етапі формування інноваційного потенціалу створюється внутрішній комплекс ресурсів, які, взаємодіючи, утворюють ресурсні елементи;

- на етапі адаптації схема взаємозв’язків ресурсних елементів інноваційного потенціалу ускладнюється: з’являються інтегральні підкомплекси (складові), які об’єднують ресурси, східні за механізмом дії (інвестиційно-фінансова складова), за походженням (інтелектуальна складова, складова матеріальних активів тощо). За кінцевим результатом даного етапу виділяютьсяться ресурсні потенціали (фінансово-інвестиційний, потенціал матеріальних активів, інтелектуальний) [8, с. 79-80; 9, с. 16];

- створення функціональних ресурсних потенціалів на етапі адаптації закладає можливості покращенням існуючих моделей використання інноваційних ресурсів, з тим, щоб на етапі розвитку ці потенціальні можливості стали реальними. На етапі розвитку ресурсні потенціали від чувають суттєвих змін, що асоціюються із переходом інноваційного потенціалу на якісно новий рівень функціонування.

З цього приводу слід зазначити, що накопичення обсягів інноваційних ресурсів регіональної підсистеми відповідає кількісним змінам мезоінноваційного потенціалу та обумовлене дією факторів внутрішнього і зовнішнього середовища. З переходом до якісних, а надалі – до системних змін, власні можливості регіону щодо раціональної композиції ресурсів інноваційного потенціалу збільшуються через те, що формується комплекс переваг спільного ресурсного забезпечення мезоінноваційного потенціалу; відбувається процес утворення окремих спільних ресурсних факторів підприємств регіону з підвищеним доступом до інвестиційно-фінансових коштів, що полегшує залучення сукупних матеріальних активів та інформаційних ресурсів. На системному рівні змін мезоекономічних підсистем взаємодія та взаємопроникнення ресурсних факторів їх внутрішнього та відповідних чинників зовнішнього макросередовища стають настільки інтенсивними, що утворюється якісно нове середовище, дія чинників якого змінює якість інноваційних потенціалів регіонів та економіки в цілому [9, с. 78-83] та забезпечує перехід мезоінноваційних потенціалів до етапу розвитку.

Отже, саме системні зміни інноваційного потенціалу мезоекономічних систем найбільшою мірою відповідають етапові розвитку останніх. Перехід мезоінноваційного потенціалу від якісних до системних змін може бути здійснено лише за наявності індикаторів його внутрішньої і зовнішньої готовності:

- існування завершених складових інноваційного потенціалу мезоекономічної системи;

- завершеність побудови ресурсних потенціалів макроекономічної системи, що демонструють ознаки інтеграції у спільний науково-технічний потенціал.

Для оцінки даних індикаторів застосовується методика побудови сукупності показників, що характеризують ефективність використання складових елементів інноваційних потенціалів мезо- та макроекономічних систем [10, с. 6-14]. За даною методикою, спочатку розробляється матриця спостережень значень ресурсних складових, на основі чого розраховуються відстані між окремими точками-одиницями і точкою, що є «еталоном» розвитку (c_io), за формулою:

 

(1)

 

 

де z_is – стандартизоване значення складової s (s=1,2,…, n), для і-того регіону або країни (i=1,2, …w);

z_os – координати «еталона» розвитку, (, якщо ; , якщо , де I – множина стимуляторів).

Отримані відстані служать вихідними величинами для розрахунку показника рівня використання ресурсних потенціалів за формулами:

(2)

 

де Х_ij – показник ефективності використання відповідного ресурсної складової інноваційного потенціалу j (j=1,…4) для регіональної та національної економічних систем, частки одиниці.

Визначення даного показника вимагає додаткових розрахунків за такими формулами:

(3)

 

 

(4)

 

 

(5)

(6)

 

Результати проведеного дослідження відповідно до запропонованої методики дозволять, на думку її автора, виявити значні розходження за рівнем використання ресурсних потенціалів в межах мезо- й макроінноваційних потенціалів. На основі отриманих оцінок ефективності використання ресурсних потенціалів визначається інтегральний рівень використання інноваційних потенціалів із застосуванням моделі еластичності:

 

(7)

 

 

де Y_ІПР – показник інтегрального рівня використання мезо- та макроінноваційних потенціалів, частки одиниці;

εj – коефіцієнт еластичності впливу вихідних факторів (ресурсних потенціалів) на результуючий показник (інноваційний потенціал).

Застосування наведеної вище сукупності показників функціонування інвестиційно-фінансового, інтелектуального потенціалів та потенціалу матеріальних активів дозволило розрахувати показники еластичності ресурсних потенціалів інноваційного потенціалу вітчизняної економічної системи та її регіональної підсистеми (на прикладі Донецького регіону). Еластичність інноваційного потенціалу за його ресурсно-функціональними потенціалами в макро- та мезоекономічній системах, що розрахована за формулами 1-7, наведена у табл. 1 (за [11, с. 34-35, 136-246; 12, с. 34-35, 137-254; 13, с. 136-137; 14, с. 141-142; 15; 16, с. 54-55; 17, с. 66-67; 18]).

Таблиця 1

Значення коефіцієнтів еластичності інноваційного потенціалу за ресурсними потенціалами (Україна та Донецький регіон)

Коефіцієнти еластичності інноваційного потенціалу	Україна	Донецький регіон
- за інтелектуальним потенціалом	0,7341	0,3753
- за інвестиційно-фінансовим потенціалом	0,0547	-0,0108
- за потенціалом матеріальних активів	-0,3011	0,3868

 

Аналізуючи результати розрахунків, наведені у табл.1, слід зазначити, що найбільшу чутливість за інтелектуальним потенціалом демонструє вітчизняний макроінноваційний потенціал, мезоінноваційний потенціал Донецького регіону має також позитивну чутливість, хоча меншу. Негативні значення еластичності інноваційного потенціалу Донецького регіону за інвестиційно-фінансовою складовою та макроінноваційного потенціалу – за потенціалом матеріальних активів показують, що означені складові передають власні інноваційні ресурси на користь інших. Виявлені взаємозв’язки між складовими мезо- та макроінноваційних потенціалів дозволяють стверджувати, що дані потенціали пройшли етапи формування (Донецький регіон) та адаптації (Україна в цілому).

Висновки і перспективи подальших досліджень. У підсумку результати розрахунків дають підставу стверджувати те, що інноваційний потенціал Донецького регіону демонструє зовнішню готовність до переходу на етап розвитку при значно менший внутрішній готовності. Зроблений висновок щодо ступеня готовності мезоінноваційного потенціалу Донецького регіону до переходу на етап розвитку має певне практичне значення, дозволяючи поглибити оцінку інноваційного потенціалу даного регіону та окреслити перспективи й можливості його нарощування за умов доступу до вітчизняних макроінноваційних ресурсів. У подальших дослідженнях застосування запропонованої методики за умов спрощення залучення іноземних макроінноваційних ресурсів (наприклад, шляхом відкриття офшорних зон та С(В)ЕЗ), продемонструє пришвидшення переходу мезоінноваційних потенціалів до етапу розвитку, що підтверджує теоретичні розробки вітчизняних і зарубіжних вчених [19, с. 149-155; 20, с. 60-63].

Список літератури:

1. Новікова І.В. Інноваційний потенціал підприємства: оцінка та фінансово-інвестиційне забезпечення розвитку (за матеріалами підприємств алмазно-інструментального виробництва України): Автореф.дис. канд. економ.наук: 08.06.01 / КНЕУ – К., 2003. – 17 с.

2. Галушко Є.С. Підвищення ефективності використання інноваційного потенціалу в умовах переходу до ринкових відносин (на прикладі промислових підприємств Донбасу): Автореф.дис. канд. економ.наук: 08.02.02 / ІЕП НАНУ – Донецьк, 1999. – 23 с.

3. Рудика О.В. Розвиток інноваційного потенціалу підприємства у трансформаційній економіці: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.01 / Харківський національний економічний університет – Харків, 2006. – 22 с.

4. Власенко Н.В. Трансформація відносин власності в умовах інверсійного переходу до ринкової економіки: Автореф.дис. канд. економ.наук: 08.01.01 / ХНУ ім. В.Н. Каразіна – Харків, 2000. – 15 с.

5. Гончаров В.М., Навроцький А.А., Коломійцев О.А. Інвестиційні ресурси та їх економічне регулювання: Монографія. – Донецьк: СПД Купріянов В.С., 2006. – 204 с.

6. Матросова Л.М., Овєчкіна О.А., Іванова К.В. Забезпечення гармонійності цілей стратегії інноваційного розвитку підприємства за етапами функціонування економічної системи // Управління розвитком. Збірник наукових статей. Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні технології менеджменту: проблеми теорії та практики» (23-24 жовтня 2008 р., м. Харків). – 2008. – С. 101-103.

7. Овєчкіна О.А., Іванова К.В. Багатокомпонентна методика оцінки зовнішніх і внутрішніх передумов ефективної реалізації інноваційних стратегій вітчизняних підприємств // Економіка та право. – 2010. – № 1 (26). – С. 91-96.

8. Криворучко Н.Ю. Совершенствование государственного регулирования инновационной деятельности в промышленности: Дис. на соиск. уч. степени канд.экон.наук: 08.00.05 / Дальневосточная академия государственной службы – Хабаровск, 2006. – 155 с.

9. Іванова К.В. Дослідження впливу факторів внутрішнього середовища на умови функціонування інноваційного потенціалу підприємств // Збірник наукових праць ДІРСП: «Методологія досліджень та сучасні соціальні, економічні і психологічні проблеми розвитку суспільства». Серія: «Економіка і менеджмент». – Донецьк: ТОВ «Східний видавничий дім», 2010. – С. 78-83.

10. Давискіба К.В. Економічний потенціал регіону та його ефективне використання в умовах ринкової трансформації: Автореф.дис. канд. економ.наук: 08.10.01 / Харк. нац. академія міськ. госп. – Харків, 2005. – 23 с.

11. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат. зб./ Держкомстат. – К. 2007. – 360 с.

12. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат. зб./ Держкомстат. – К. 2009. – 360 с.

13. Наукова та інноваційна діяльність у Донецькій області. Статистичний збірник. – Донецьк: Головне управління статистики у Донецькій області. – 2007. – 188 с.

14. Наукова та інноваційна діяльність у Донецькій області. Статистичний збірник. – Донецьк: Головне управління статистики у Донецькій області. – 2009. – 222 с.

15. Головне управління статистики у Донецькій області // http://www.donetskstat.gov.ua/

16. Наукова та інноваційна діяльність у Луганській області. Статистичний збірник. – Луганськ: Головне управління статистики у Луганській. – 2007. – 79 с.

17. Наукова та інноваційна діяльність у Луганській області. Статистичний збірник. – Луганськ: Головне управління статистики у Луганській. – 2009. – 97 с.

18. Головне управління статистики у Луганській області // http://www.lugastat.lg.ua/

19. Кривоус В.Б. Зони високих технологій в системі інноваційного розвитку ЄС та України // Економіка промисловості. – 2006. – №2. – С. 149-157.

20. Михайловська О. Модель інвестиційної привабливості спеціальних економічних утворень // Економіст. – 2004. - № 8. – С. 60-63.

 

УДК 330.13

 

Саєнко Г.В., Мікуленко Л.І.