ПРОБЛЕМА ЗАРОСТАННЯ ВОДОЙМ ОЧЕРЕТОМ
Д.В. Кольчак
ЧДУ імені Петра Могили
Актуальність: На ділянках, які тривалий час не викошують, утворюються загущені зарості з низькою (іноді менше 20%) часткою стебел поточного року вегетації,великою кількістю старих відмерлих стебел та товстим шаром багаторічного опаду, який утворюється з відмерлих рослинних решток.Зазначене призводить до утворення зон, де відбувається виділення біогенних газів – сірководню і метану.
Мета: Вивчити сучасний стан проблеми заростання водойм. Завдання:
1) Ознайомитися з дослідженістю проблеми заростання водойм.
2) Дослідити сучасний стан водойм, що до заростання.
3) Зробити рекомендації по гальмуванню заростання водойм.
Об'єкт дослідження: річки причономор`я.
Предмет дослідження: Загальний стан заростання водойм Причорномор’я.
Очерет росте по берегах річок, озер, ставків, на болотах і сирих луках. Цедуже велика рослинависотоюіноді до 4 метрів. Товщина полого стебламожедосягатидвохсантиметрів. Пряместеблопісляцвітіннястаємайжедерев'янистим. Листя очерету сірувато -зелені, жорсткі, подовжені. Суцвіття - велика волоть з безліччюокремихдрібнихколосків. Запилюється очерет за допомогоювітру.
Очерет завждиутворюєвеликізарості. Йогодовгікореневищапостійноростуть і гілкуються,захоплюючиновіпростори. Підсильнимипоривамивітрустебла очерету можутьзгинатися так, щоторкаютьсяповерхні води, але майженіколи не ламаються.
Зарості очерету мають важливе екологічне значення: оселившись на багнистих або болотистих місцях, очерет з часом перетворює їх у більш сухі ділянки: велика маса листя і стебел випаровує багато вологи, як би викачуючи її з сирого грунту. Цвіте очерет в липні- серпні.
Очерет бере участь в утворенні торфу. Люди використовують очерет на корм худобі,плетуть з нього циновки, кошики, легкідачнімеблі. У безліснихмісцевостяхстебласлужатьпаливом і сировиною для виробництвапаперу; ними інодікриютьдахисараїв. Ніжнімолодіпагони очерету їстівні, за смаком нагадують спаржу.
Заходи, які проводять для знищення очерету
Навесніможназакритимісцину, окуповану очеретом, товстоючорноюполіетиленовоюплівкоючиіншимматеріалом так, щоб не було доступу світла. Коли очерет загине, викопайтейогокоріння і спаліть.
Оскількинасіння очерету розноситьсявітром, йоговартокосити до цвітіння.
Дехтобореться з очеретом, спалюючийогосухої пори року, але такевипалювання, нагадуємо, забороненезаконодавством. Так і штраф можна «заробити».
Ізхімічнихзасобівможнавикористатигербіцид «Раундап»: 200 г препарату на 7 л води. Розчинрозбризкують, коли очерет уже виткнувсьізземлі, по молодихлистках. Рослинавсотує «Раундап», і він через листядобирається аж до коріння. Можливо, обприскуваннядоведетьсяповторити. Майте на увазі: якщосеред очерету є й кориснірослини, вони такожзагинуть, а також треба брати до уваги, що хімікати можуть негативно вплинути на якість води.
На ділянках, де очерет щороку не викошують, з часом нагромаджуєтьсябагатовідмерлиходнорічнихпагонів, так званістарники, щозаважаютьрозвиткумолодихпоколінь. Внаслідокцьогорізкознижуєтьсяпродуктивністьочеретянихзаростей. Щорічнескошування очерету Сприяєпідвищеннюйоговрожайності на 10-15%, а випалювання — на 20-60%, при цьомузнищуютьсяшкідники й хвороби[1].
Унікальні екологічні процеси відбуваються в Дніпровських водосховищах. Там швидко заростають мілководдя й утворюються нові ландшафти.
Історія каскаду починається ще з будівництва у 1932 р. Дніпрогесу. А в повоєнні роки наповнюються Каховське (1956-1957), Кременчуцьке (1960-1961), Київське й Дніпродзержинське (1964-1965), нарешті – Канівське (1974-1975) водосховища. Вони слугують розвитку економіки країни, та викликають й негативні наслідки. Сповільнилась течія ріки, у водоймах акумулюється твердий стік, недостатньо очищені скидні води спричиняють евтрофікацію водойм та забруднення води, підтоплюються та руйнуються береги. На мілководдях у верхніх частинах водосховищ утворюються нові острови, навколо них стрімко розвивається водно-болотна рослинність. По-суті, тут формуються нові річкові дельти із унікальними комплексами наземних, прибережно-водних і водних екосистем, які ми назвали гідроморфними ландшафтами, тобто створеними за участю річкових вод[2].
Враховуючи екологічну та економічну важливість вказаних процесів, науковці України за особистою ініціативою розпочали в 2009 р. наземні дослідження та дистанційний моніторинг заростання прибережної зони[3].
За результатами цих досліджень було встановлено, що загальна площа дельтоподібних ландшафтів у верхів’ях водосховищ досягла понад 70 000 га, а площа самих заростей (тобто наземних, гігрофітних і гідрофітних екосистем) перевищила 37 000 га. Зокрема, в Київському водосховищі площа таких ландшафтів досягла 15 тис. га (разом з водною поверхнею в таких мілководдях - 26 тис. га), в Канівському відповідно 3 тис. га і 8 тис. га, в Кременчуцькому – 7 тис. га і 18 тис. га, в Дніпродзержинському – 6 тис. га і 13 тис. га, в Каховському – 4 тис. га. Активно заростає і дельта Дніпра південніше Херсону[4].
Загрозливим фактором стало збільшення темпів приросту до зарослих площ. Якщо за останні 25 років середній приріст таких площ складає від 300-400 га за рік в Київському до 50-150 га – в нижчих водоймах, то за останні 5 років тільки в Київському водосховищі приріст перевищив 1000 га за рік. Важливо й те, що найактивніше розростається такий «червонокнижний» вид, як водяний горіх плаваючий (Trapanatans), а також очерет, рогоз, осока, лілія біла, глечики жовті, численні водорості. А на нових островах, що формуються у водосховищах, поширюються заплавні ліси й луки[3].
Основними факторами заростання мілководь та формування у верхів’ях водосховищ дельтоподібних ландшафтів слугують як природні, так і антропогенні процеси. Це – акумуляція твердого стоку Дніпра і матеріалу абразії берегів, накопичення органічного мулу відмираючої рослинності, поступання органічних речовин в Дніпро та Прип’ять з осушувальних меліоративних систем України, Білорусі й Російської Федерації, скидання біогенних елементів в Дніпро із стічними водами, зменшення руслоочисних робіт для судноплавства, зменшення швидкості течій, недостатній обсяг робіт по зарибленню водосховищ рослиноїдними рибами, та інші.
Найбільш істотними негативними наслідками заростання мілководь ми вважаємо наступні:
- Погіршення якості води через «цвітіння» водоростей і розпад органічної маси вищої рослинності.
- Погіршення умов пропуску великих паводків через водосховища, особливо – Київське і Канівське.
- Суттєве погіршення умов для роботи водного транспорту через заростання акваторії.
- Зменшення у водоймах обсягів води, яка використовується для гідроенергетики та водопостачання.
- Погіршення умов для рибного господарства, замори риби.
- Активізація руйнівних процесів (руйнування берегів і підтоплення) внаслідок регресивної ерозії в руслах вище водосховищ і в зоні перемінного підпору.
- Можливі міграційні процеси радіонуклідів у каскаді внаслідок їх виносу рослинами із мулу і залучення у кругообіг[3].
Висновок:
1) На сьогоднішній ця проблема є достатньо вивченою. На основі існуючих досліджень почало інтенсивніше розвиватися виробництво з очеретяної маси і це є найпродуктивнішим способом вирішення вище згаданої проблеми.
2)Таким чином, процес заростання водойм Причорномор’я став настільки потужним, що створює істотні проблеми для раціонального використання водних ресурсів і особливо – для забезпечення населення якісною питною водою. Тому вкрай необхідно звернути увагу на цю невідкладну проблему як державних органів, так і широкої громадськості.
3)Шлях вирішення проблеми заростання водойм очеретом може бути спрямований на такий напрямок, як викошування очерету з подальшим його використанням у виробництві найрізноманітніших виробів наприклад: дахи, паркани.
Очерет, як покриття для покрівлі використовувався протягом не одного століття. Гнучкість стеблинок цієї рослини дає безліч можливостей для дизайну і форми покрівлі.Така покрівля виділяється натуральністю і розкутістю стилю, що дає нам право віднести її до унікального покриття.
Безперервно зростає популярність очеретяних покриттів, за рахунок архітектурним можливостям, дуже високим технічним характеристикам, і сучасної, надійної укладці.
Очеретяна покрівля монтується на підготовлену кроквяну систему з латами (може бути суцільним настилом і не суцільним) яка повинна витримувати вагу покрівельного покриття не менше 40 кг/м2. Очерет укладається снопами (пучками) і перетягується сталевим нержавіючим дротом. Укладання обов'язково проводять монтажники -професіонали за допомогою спеціальних інструментів. Як правило покрівля порядку 200м2 вкладається 2-3 тижні. І при правильному монтажі прослужить Вам більше 80 років.
Сировина для покрівель проходить спеціальну обробку, збирається в певний час. Товщина покрівлі становить 30см. За допомогою дроту та спеціальних сталевих кріпленнях, пучки очерету кріпляться до кроквяної системи. При монтажі покрівлі обов'язково потрібно дотримуватися правильного кута нахилу, як правило він не повинен бути менше 30 градусів.
Коник таких покрівель може бути виконаний з різних матеріалів, у залежності від архітектурно-дизайнерського рішення. Найчастіше використовується верес, метал, кераміка... Покрівля не боїться гризунів, так як, їх залучають щілини, де вони прокладають нори. Він настільки щільно вкладається, що навіть не має цікавості для щурів і мишей. Очерет занадто важкий та дуже міцно закріплений, таким чином не створює інтересу для птахів, оскільки практично не реально витягнути окремі стебельця.
Очеретяна покрівля дуже стійка до поганих погодних умов. Вона не боїться дощу, снігу, морозу, вітру, спеки. Добре переносить перепади температури. Має високу вологостійкість, не гниє, не промокає. При дотриманні правильного кута нахилу і професійного монтажу, вода і сніг скочуються вниз, навіть при сильному дощі покрівля з очерету не промокне більш ніж на 5-6см. Вітер не зашкодить правильно покладеної покрівлі, і вона збереже на довгий час свій дизайнерський вигляд, при цьому залишиться цілою і неушкодженою.
