Выготский Я С. Педагогическая психология / Под ред. В.Давыдова. - М. 1999. -С245. Еременко И. Г. Олигофренопедагогика. - К.: Вища шкода, 1985. - С. 218.

естетичної інформації, але для цього потрібно застосовувати спеціальні засоби корекційно-педагогічного керівництва.

Рівень художньо-естетичного розвитку учнів допоміжної школи багато в чому залежить від ефективності корекційного педагогічного процесу, спрямованого на розвиток інтелектуальних, емоційно-чуттєвих, ціннісних компонентів естетичної свідомості та елементів художньо-творчої діяльності, адже лише цілеспрямовано організоване залучення школярів до різноманітної художньо-естетичної діяльності здатне оптимально розвинути в них естетичне сприймання, естетичний смак, естетичні почуття й потреби. Крім того, важливо, коли й у якій мірі учні були залучені до сфери прекрасного. На думку Г. М. Дульнєва, "уже з перших днів перебування в школі слід прищеплювати вихованцю звички до красивого життя, затишної обстановки, красивих іграшок тощо"¹.

У зв'язку з цим Т. М. Головіна зазначає: "Завдання допоміжної школи в питаннях естетичного виховання учнів полягає не лише в тому, щоб сформувати в учнів певну інтелектуальну та емоційну чуйність щодо об'єктів естетичного сприймання та надати "їм низку відповідних навичок, але й у тому, щоб виховати в них певні естетичні потреби. На момент закінчення школи в учнів має бути сформована потреба читати художню літературу, відвідувати музеї, кінотеатри, театри, слухати музику, насолоджуватися красою природи..., бути завжди охайними, просто й красиво одягненими".

Варто зауважити, що нехтування цілеспрямованим естетичним розвитком дітей робить їх "глухими" до прекрасного, оскільки в сучасних умовах на дітей звалюється потік негативної інформації з навколишнього життя, преси, телебачення тощо. У протистоянні цьому розумово відсталі діти більш беззахисні, ніж їхні однолітки, які розвиваються нормально. Як правило, діти з інтелектуальними порушеннями не здатні повно і глибоко самостійно розібратися в якості отримуваної ззовні інформації, проаналізувати її, адекватно оцінити. Отже, запровадження чітко обгрунтованої й ефективної у корекційно-виховному плані безперервної системи педагогічного керівництва естетичним розвитком розумово відсталих учнів з урахуванням їхніх індивідуальних та вікових особливостей постає об'єктивною необхідністю.

Дульнев Г. М. Учебно-воспитательная работа во вспомогательной школе: Пособие для учителей / Под ред. ^Т- А. Власовой и В. Г. Петровой. - М.: Просвещение, 1981. - С. 163.

Эстетическое воспитание во вспомогательной школе / Под ред. Т. М. Головиной. - М.: Просвещение, 1972. •С. 3-4., і

Мета естетичного виховання у допоміжній школі - навчити школярів цілеспрямовано й цілісно сприймати, відчувати, розуміти й адекватно оцінювати прекрасне в різноманітних його проявах, як-то: мистецтві, природі, суспільних стосунках, вчинках людей тощо, — а також максимально розвинути творчі здібності й нахили учнів.

О. М. Граборов вказував, шо розвиток естетичного сприймання та естетичної творчості - взаємопов'язані й взаємозумовлені аспекти естетичного виховання в допоміжній школі: "якщо естетичне сприймання с стимулом для розвитку естетичної творчості, то й сама естетична творчість містить елемент естетичного сприймання. Привчаючись бачити та творити прекрасне, учень і до самого себе поступово підвищує вимоги - учень естетично розвивається. У нього поступово складається естетична свідомість, тобто розглядання оточуючого з естетичної позиції, і стимул до створення естетичних цінностей. Естетична свідомість стає важливим стимулом поведінки"¹.

Учням потрібно прищеплювати любов до прекрасного в природі, творах мистецтва, формувати в них уміння спостерігати, розуміти й оцінювати прекрасне у вчинках людей (мужність, скромність, чуйність, доброта, чесність тощо), розвивати інтерес до творчої діяльності, бажання брати участь в інсценівках, у хоровому співі, танцях, організації виставок, концертів тощо.

Естетичне виховання у допоміжній школі тісно пов'язується з розумовим, моральним, фізичним, трудовим вихованням і виконує пізнавальну, корекційно-розвиткову та виховну функції.

Пізнавальна функція естетичного виховання розумово відсталих школярів полягає у формуванні активізації і спеціальній спрямованості їхньої інтелектуальної діяльності на оволодіння елементарними художньо-естетичними знаннями та уміннями: осягати замисел, закладений автором у творі мистецтва, вичленовувати в змісті художнього твору суттєві ознаки, розуміти значення основних засобів виразності, встановлювати логічні зв'язки між формою і змістом художнього образу, порівнювати твори мистецтва. З цього приводу Огюст Роден зазначав: "Мистецтво -- це лише почуття. Але без знання найбільш живе почуття паралізоване". Провідною умовою реалізації пізнавальної функції естетичного виховання є педагогічно доцільна організація процесу активізації інтелектуальної діяльності, що

Граборов A. H. Очерки по олигофренопедагогике. - М: Гос. уч.-пед. изд-во Мин. Проев. РСФСР, 1961. -С. 172.

підвищує свідомість засвоєння художньо-есгетичних знань та умінь, мотивацію пізнавальної діяльності та інтелектуальну самостійність розумово відсталих дітей.

Корекційно-розвиткова функція естетичного виховання передбачає використання його засобів з метою удосконалення вищих психічних функцій, вироблення їх усвідомленості та довільності. Так, естетичний розвиток розумово відсталих учнів включає відпрацювання й корекцію довільної уваги, образної та логічної пам'яті, інтелектуальної та емоційно-чуттєвої сфери особистості в їх системній єдності, розвиток цілісності, осмисленості й узагальненості сприймання, удосконалення мовленнєвих навичок, формування елементів творчої уяви та свідомого емоційно-особистісного ставлення до прекрасного, вироблення умінь адекватно мотивувати оцінку результатів практично-творчої діяльності істотними ознаками тощо.

Виховна функція реалізується через усвідомлене сприймання дійсності й мистецтва та формування морально-естетичиого ставлення до них на основі переживання почуття прекрасного. Натхнуте розумом, це почуття набуває більшого впливу на свідомість та поведінку школярів, підштовхує до побудови власного життя за законами краси, викликає неприйняття всього негарного, потворного, негативного в житті. Адже, як справедливо підкреслює І. Г. Єременко, "моральне — завжди прекрасне, і навпаки, прекрасне - це те, що морально".

Таким чином, естетичні й моральні почуття в учнів формуються на основі збагачення чуттєво-емоційного досвіду. їхнє взаємопроникнення та емоційне осмислення сприяють розвиткові оцінного сприймання явищ мистецтва та дійсності як основи утворюваної системи ціннісних відносин учня допоміжної школи з оточуючим світом та самим собою.

Підґрунтя організації системи естетичного виховання розумово відсталих учнів становлять як загальні принципи виховання, так і низка специфічних принципів. Так, принцип загальності й обов'язковості естетичного виховання обумовлено тим, що учні усіх вікових груп постійно взаємодіють з естетичними явищами в побуті, міжособистісному спілкуванні зі старшими та однолітками, спілкуванні з природою та мистецтвом. Повсюди й завжди їх супроводжує прекрасне й потворне, трагічне й комічне. З огляду на це цілеспрямоване збагачення чуітєвого досвіду, естетичних уявлень і понять на уроках, у позакласній та позашкільній роботі, у родині сприяє формуванню у школярів адекватного стійкого емоційно-оцінного ставлення до дійсності. Естетичний розвиток кожної розумово відсталої

MJ

дитини має стати найважливішою умовою її соціальної реабілітації, підготовки до самостійного життя.

Органічний взаємозв'язок естетичного та корекційного впливу педагогічного процесу спричинює актуальність принципу єдності художньо-естетичного розвитку та корекції пізнавальної, емоційно-чуттєвої, ціннісно-орієнтаційної сфер особистості розумово відсталих школярів. Результати вивчення досвіду організації естетичного виховання учнів допоміжних шкіл свідчать про те, що в розв'язанні цього питання наразі чимало недоліків, основний з яких - недостатнє розуміння вчителями й вихователями значення естетичного виховання для корекції психічних недоліків школярів.

У цьому зв'язку дуже важливо, щоб учитель, який працює з такими дітьми, чітко усвідомлював, що необхідними педагогічними умовами повноцінного запровадження естетичного виховання у допоміжній школі є спрямування навчально-виховного процесу на системний розвиток і корекцію інтелектуальних, емоційно-чуттєвих і ціннісних компонентів свідомості учнів, а також цілеспрямована організація їхньої практично-творчої діяльності. Для цього потрібні спеціальні прийоми активізації, упорядкування, спрямування, підкріплення пізнавальної діяльності школярів, виклику й закріплення у них адекватних емоційних реакцій, мотивованих естетичних і моральних суджень-оцінок, розвитку самостійності творчої діяльності тощо.

Принцип постійності зв'язку із життям реалізується через актуалізацію та активізацію особистого емоційного та пізнавального досвіду розумово відсталих учнів у різних життєвих, зокрема побутових, ситуаціях; організація спілкування школярів з мистецтвом (емоційність таких зустрічей буде запорукою та стимулом для підтримання стійкого пізнавального інтересу й активного оволодіння художніми знаннями); сполучення класних, позакласних, позашкільних занять, різноманітних форм комплексного впливу мистецтв, що посилюють своєю взаємодією емоційність художньо-естетичного сприймання; використання міжпредметних зв'язків, що сприяє усвідомленому переносу отриманих знань та їх практичному застосуванню в нових умовах.

Принцип естетики всього дитячого життя потребує організації корекційно-виховної роботи зі школярами за законами краси, що приносить радеть та естетичну насолоду. Для учнів виховного значення набуває і оформлення шкільних приміщень, і охайність у одязі, житті, і форма

спілкування з однолітками та дорослими, і естетика в організації трудового, фізичного виховання, і характер шкільного таї сімейного дозвілля тощо. Важливо залучати учня до активної діяльності щодо створення та збереження краси навколо себе й у самому собі.

Система естетичного виховання учнів допоміжної школи будується також на основі принципу врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів. Вимоги до естетичних суджень, смаків, почуттів, результатів творчої діяльності мають оптимально співвідноситися з віковими можливостями дитини. Індивідуальний підхід створює найбільш сприятливі умови для розвитку творчих можливостей, нахилів кожного учня.

12.2. Особливості естетичного розвитку учнів допоміжної

ІНКОЛИ

Поняття "естетичне виховання" щодо розумово відсталих дітей передбачає не всебічний естетичний розвиток, а лише його певний рівень, що максимально відповідає індивідуальним потенціям учнів, адже при інтелектуальних порушеннях повноцінно пізнавати дійсність та мистецтво, а також практично вправлятися в галузі мистецтва, безумовно, перешкоджають недоліки психофізичного розвитку. Г. М. Дульнєв, характеризуючи рівень естетичного розвитку учнів допоміжної школи, доходить такого висновку: "Розумово відсталі учні-підлітки не виявляють певного глибокого, адекватно емоційного ставлення до музики, живопису, поезії. Вірогідно, як пізнавальні інтереси, так і естетичні емоції як найбільш складні утворення психіки, що

І перебувають у тісній залежності від загального інтелектуального розвитку, у розумово відсталих підлітків закономірно менше розвинені"'.

Насамперед у процесі естетичного розвигку та виховання розумово відсталих школярів варто враховувати особливості їхнього естетичного сприймання, а саме те, що ці діти часто не розрізняють прекрасне й потворне, красиве й некрасиве; характерною їхньою ознакою є фрагментарне сприймання, якому властиві дифузність і невибірковість; наявні слабкість розумових операцій (аналізу й синтезу, порівняння, індукції й дедукції, узагальнення й конкретизації), низький рівень мовленнєвої активності; відсутні достатній життєвий досвід і знання. Ці особливості естетичного