Розділ 10. Трудове навчання і виховання розумово відсталих дітей

10.1. Мета і завдання трудового навчання

Трудове навчання - один із предметів навчального плану спеціальної загальноосвітньої школи для розумово відсталих дітей, спрямований на підготовку учнів до майбутньої самостійної трудової діяльності. У процесі трудового навчання учні здобувають знання з основ техніки, технології, організації виробничих процесів у різних галузях господарства та уміння і навички, необхідні в житті і праці. Зокрема, програмами передбачено ознайомлення розумово відсталих учнів з ручною і машинною обробкою матеріалів, які широко використовуються у виробничій сфері. Завдяки цьому в учнів формуються загальні принципи ручної і механічної технології, що має важливе значення для розширення їхнього політехнічного світогляду. Крім цього, програмами передбачено виконання таких важливих дій, які забезпечують формування достатніх уявлень про професію.

Важливе значення має також ознайомлення учнів з організацією праці у шкільній майстерні та на виробництві. На уроках: трудового навчання вчителі вчать учнів правильно організувати своє робоче місце, зручно розташовувати інструменти і матеріали, дотримуватися правил поведінки і техніки безпеки. З часом вони здобувають знання про режим робочого дня, знайомляться з такими поняттями, як план, норма виробітку, заробітна плата, продуктивність праці. Навчаючись у шкільній майстерні, учні вступають у виробничі відносини, відчувають і розуміють взаємозалежність один від одного.

На початковому етапі трудового навчання иажливого значення набуває вироблення елементарних робочих дій, прийомів праці та умінь інтелектуального характеру. Трудове навчання ефективно використовується Для формування в учнів таких важливих якостей особистості, як уміння працювати в колективі, керувати собою в процесії праці.

Для підготовки розумово відсталих учнів до самостійної трудової Діяльності на виробництві необхідно також озброїти їх міцними знаннями з

15(1

основ техніки безпеки. Перед початком роботи педагог проводить інструктаж щодо організації праці з тими чи іншими інструментами, матеріалами, ручним та механічним приладдям, стежить за дотриманням цих вимог, забезпечує формування відповідних звичок.

Готовність учнів старших класів до самостійної праці визначається також розв'язанням таких важливих завдань, як розширення їхнього політехнічного світогляду на основі знань, отриманих у процесі вивчення предметів загальноосвітнього циклу, і використання їх у продуктивній праці. Реальність цього зумовлюється змістом як загальноосвітніх предметів, так і трудового навчання. У процесі вивчення предметів загальноосвітнього циклу вчитель створює такі навчальні ситуації, які викликають у учнів потребу в певних трудових уміннях і навичках. Також у процесі трудового навчання завжди виникає потреба у використанні загальноосвітніх знань. Наприклад, щоб виготовити муляж, гербарій, учень повинен уміти ліпити, клеїти, працювати з голкою, ножицями тощо. А без математичних знань він не виконає жодної роботи, пов'язаної з визначенням розмірів, довжини, товщини відрізків деревини та металу, з яких виготовлятиме виріб. Без знань з мови не зможе зрозуміти інструкцію, скласти план виготовлення виробу, пояснити свою роботу.

У підготовці учнів до трудової діяльності важливе значення мають обслуговуюча, суспільно корисна і продуктивна види праці, вправи на навчально-дослідних ділянках, заняття в гуртках професійної спрямованості. Активне включення учнів до різноманітних форм трудової діяльності, доступних віковим і психофізичним можливостям розумово відсталих школярів, забезпечує різнобічний розвиток особистості, практичну і щюфесійну підготовку, політехнічну освіту, наступність трудового навчання.

Трудове навчання у спеціальній загальноосвітній школі для розумово відсталих дітей здійснюється диференційовано з урахуванням не лише матеріально-технічної бази школи, професійності вчителів пращ, найближчого виробничого оточення школи, а й з урахуванням особливостей психофізичного розвитку дітей. Так, трудове навчання в молодших класах проводиться за єдиною для всіх учнів програмою. Проте, виходячи з індивідуальних і типологічних особливостей учнів, вчителі диференційовано підходять до вибору завдань різної складності. Різними будуть засоби, прийоми і темп навчання. По-різному дозується навчальне навантаження, спрощується або посилюється характер праці. Диференційованою є тако# допомога учням, аналіз та оцінка результатів праці.

У старших класах трудове навчання здійснюється на базі шкільних майстерень з доступних розумово відсталим учням профілів сучасного виробництва. У виборі профілів підготовки учнів до майбутньої трудової діяльності, враховується складність і важкість професії, її доступність кожному вихованцю. Водночас, як би диференційовано не підходили педагоги до професійної підготовки розумово відсталих дітей, школа зобов'язана сформувати у них загальні знання про структуру господарчої діяльності, трудових, виробничих та технологічних процесів. Учні мають оволодіти загальними і спеціальними трудовими уміннями і навичками, властивими певній галузі господарства, та основними прийомами праці з окремих споріднених спеціальностей. У процесі трудового навчання учні набувають умінь організовувати своє робоче місце, планувати послідовність виконання трудових операцій, контролювати хід діяльності та оцінювати результати праці. Така організація трудового навчання в спеціальній загальноосвітній школі для розумово відсталих дітей забезпечує політехнічну і професійну освіту та включення випускників до самостійної трудової діяльності.

Варто констатувати, що багато дослідників (Г. М. Дульнєв, В. І. Бондар, С. Л. Мирський, Г. М. Мерсіянова, О. П. Хохліна та ін.) підкреслюють величезні можливості трудового навчання у корекції психофізичного розвитку і формуванні особистості розумово відсталих дітей, пояснюючи це інтересом, який викликає трудова діяльність у дітей, а також її зовнішнім, предметним, мануальним характером, на основі чого створюються сприятливі можливості для корекції, упорядкування "внутрішньої" психічної діяльності, а також мовлення дітей.

10.2. Структура трудового навчання

У спеціальній загальноосвітній школі для розумово відсталих дітей історично склалася стійка структура трудового навчання. Вона включає 4 основні етапи: трудове навчання (1-3 класи); загальнотехнічне трудове навчання (4 клас); професійно-трудове навчання (5-9 класи); виробниче навчання (10 клас).

10.2.1. Трудове навчання

Трудове навчання в 1-3 класах (2 години на тиждень) розв'язує завдання загального розвитку учнів і виконує пропедевтичну роль у формуванні навчальних трудових умінь і навичок. У процесі роботи з найпростішими матеріалами (глина, пластилін, природні матеріали, тканина, папір, картон, дерево, жерсть, конструктори тош.о) учні одержують елементарні відомості про їхні властивості, призначення, набувають трудовий досвід, вчаться використовувати своє мислення і мовлення в предметній діяльності, елементарно плануючи, коментуючи та пояснюючи власні дії.

Такий зміст навчання праці відповідає особливостям і можливостям розвитку розумово відсталих учнів і створює умови для корекції властивих їм порушень. Програмовий матеріал з трудового навчання розташовано концентрично у залежності від окремих етапів навчання. На кожному новому етапі повторно вивчається один і той же тематичний матеріал, проте кожного разу глибше, зі значним розширенням обсягу.

До організації уроку ставляться дидактичні вимоги. Він має бути чітко спланованим з метою максимального використання відведеного часу. Урок має забезпечувати реалізацію розвиткової, виховної, пізнавальної і колекційної цілей, використання здобутих раніше знань, умінь і навичок у практичній діяльності. Щоб досягти мети уроку, вчитель повинен заздалегідь підготувати наочні посібники, зразки виробів у збільшеному розмірі, за£іезпечити учнів справними інструментами, доброякісними матеріалами.

На початку уроку вчитель називає мету, повідомляє, які вироби та з якого матеріалу виготовлятимуться, яке їх призначення, які знання, уміння й навички учні здобудуть. У вступному слові вчитель розповідає про властивості матеріалів, особливості праці з ними, звергає увагу на дотримання правил техніки безпеки праці.

Перед початком самостійної роботи учнів учитель демонструє зразок виробу, прийоми праці, робочу позу, послідовність виконання операцій, форми контролю. Вчитель пропонує одному з учнів показати > гфокоментувати для інших учнів, як він виконуватиме завдання. Будь-які помилки чи неточності виправляються відразу.

У процесі виконання практичного завдання вчитель стежить за діяльністю учнів, правильністю робочої пози, прийомами користування інструментами, економним витрачанням матеріалів. Він концентрує увагу на

робочих рухах, прийомах виконання операцій і за необхідності корегує їх. Учитель стимулює прояви творчості, самостійності, взаємодопомоги, пробуджує в учнів потребу в колективних формгх праці.

Наприкінці уроку вчитель аналізує і обговорює результати праці учнів, дає оцінку виробу, зазначає, що зроблено добре, а що - не так. Оцінюючи, враховує не лише якісний бік, а й ставлення учнів до праці, рівень самостійності, наполегливості у досягненні мети. Також звертає увагу на допущені помилки, неточності; коректно, у доброзичливій формі дає поради, яким чином запобігти помилок у подальшій роботі. В міру розвитку учні поступово залучаються до оцінки роботи товаришів та до самооцінки, до результату своєї оцінки.

Виготовляючи на уроках праці вироби, школярі набувають навичок культури праці, привчаються вибирати правильну робочу позу, регулювати робочі зусилля, засвоюють найпростіші прийоми обробки матеріалів елементарними ручними інструментами (ножиці, ніж, голка, шило, лінійка, циркуль). У них виробляється звичка розміщувати в порядку на робочому місці матеріали й інструменти, утримувати в чистоті робоче місце, економно витрачати матеріали, бережно ставитися до обладнання та інструментів, з якими вони працюють. Важливе значення трудового навчання на цьому етапі полягає у формуванні умінь аналізувати зразки виробу, планувати хід виконання трудових завдань, порівнювати виготовлений виріб зі зразком, робити найпростіші розрахунки, визначати послідовність трудових операцій.

Освітні, виховні і корекційно-розвиткові функції трудового навчання тісно пов'язані між собою і, здійснюючись у єдності, взаємно зумовлюють одна одну. За таких умов трудове навчання сприяє виявленню і розвитку творчих здібностей, нажилів учнів та формування художнього смаку. На цих уроках вони опановують конкретні уявлення про величину, форму, об'єм, колір, вагу та інші властивості матеріалів.

Одним із завдань трудового навчання є виховання навичок колективної праці, почуття взаємодопомоги і взаємовиручки. У процесі занять учні поступово звикають до колективної праці, пізнають свої можливості в трудовій, організаторській діяльності, що створює позитивний мікроклімат, виховує готовність до майбутньої трудової діяльності. Предметно-практична діяльність є важливим джерелом розвитку міжособистісних контактів, розвиває комунікативність, енергійність, інтенсивність Днільності, розширює досвід спільної праці. Виховані на цьому етапі

соціальні якості збагачуються й поповнюються на наступних роках навчання.

Уроки трудового навчання в молодших класах мають яскраво виражену корекційно-розвиткову спрямованість. За умови правильної організації занять коригуються уявлення дітей про оточуючий світ, розвиваються мислення, пам'ять, воля, сенсомоторна сфера. В учнів виховується працелюбство, дисциплінованість, формуються моральні якості і переконання, особистість в цілому.

Трудова діяльність учнів позитивно впливає на стан здоров'я, фізичний розвиток, координованість і пластичність рухів, зміцнює кісткову і м'язову системи, формує поставу. На уроках трудового навчання коригуються функції мислення, які лежать в основі практичної діяльності і регулюють її: аналіз, синтез, класифікації тощо. Завдяки активному розвитку цих функцій створюються умови для переведення практичних навичок у план розумових дій. Маніпулюючи матеріалами, виготовляючи з них найрізноманітніші вироби, розумово відсталі діти розширюють асоціативні зв'язки, розвивають сприймання, уявлення, просторову орієнтацію, дотикові відчуття.

На заняттях з праці розширюються й поглиблюються знання учнів з мови, математики, малювання, збагачується їх лексика. Водночас елементи ручної праці використовуються у процесі вивчення загальноосвітніх предметів. Вони широко використовуються у позакласній роботі, зокрема на заняттях предметних гуртків, у процесі самообслуговування та суспільно корисної праці. У такий спосіб відбувається процес конкретизації загальноосвітніх знань, регулюється політехнічний кругозір молодших школярів.

10.2.2. Загальнотехнічне трудове навчання

На другому етапі трудового навчання — загальнотехнічному (4 клас, 4 години на тиждень), спеціальна загальноосвітня школа для розумово відсталих дітей розв'язує ті ж самі загальнорозвитковіі завдання, що й яа попередньому етапі, однак їхнє розв'язання відбувається на вищому рівні, в умовах, наближених до професійного навчання. Згідно програмнй вимог, заняття праці проводяться на базі навчальних майстерень і мають з мету підготувати учнів до свідомого вибору майбутньої професії.

Навчальний матеріал за темами в програмах для 4 класу підібр³" ' виходячи із завдань політехнічного навчання. Кожна тема визначає в

матеріалу, з якого учні готують вироби, характер виробів та перелік знань, умінь і навичок, якими вони повинні оволодіти (наприклад, "Робота з папером", "Робота з глиною", "Робота з деревиною"). У пояснювальній записці до програми зазначається, що в 4 класі навчання здійснюється на базі навчальних майстерень школи у процесі виконання учнями найпростіших загальнотрудових операцій, властивих багатьом спеціальностям і має за мету визначити напрям подальшої спеціалізації учня.

Одним з найважливіших завдань цього етапу є формування трудових дій практичних умінь і навичок з обробки матеріалів (папір, картон, деревина, дріт, листовий метал) на рівні свідомого виконання прийомів праці в кожній навчальній майстерні, розвиток темпу і ритму рухів, сукупність яких становить основу трудового навчання. Праця учнів у майстернях ґрунтується на предметній системі і передбачає виготовлення суспільно корисних виробів (іграшкові меблі з дерева, картону і дроту, двоколісний візок, тачка, серветка, підставка для олівців, носилки дитячі, коробочки тощо).

У процесі загальнотехнічного трудового навчання увага концентрується не на сам виріб, незважаючи на те, що перед учнями і ставиться завдання щодо якісного його виготовлення, а на рівень їхньої самостійності й усвідомленості праці. Основна вимога до організації загальнотехнічного трудового навчання - активізація мислительної діяльності школярів. Вони навчаються самостійно орієнтуватися в завданні, планувати порядок його виконання, опираючись на попередній досвід і знання, контролювати свою роботу, порівнювати її зі зразком. Для цього існують реальні можливості, тому що учні 4 класу працюють зі знайомим матеріалом, використовують відомі їм прийоми роботи та інструменти.

Така організація праці учнів має насамперед виховне і корекційне значення і спрямована на виховання стійкого позитивного ставлення до занять у майстерні, мотивації діяльності, бажання приносити користь собі й суспільству. Учні привчаються організовано і вчасно приходити на заняття, бережливо ставляться до обладнання, матеріалів та інструментів, дотримуються високої культури праці, чистоти на робочому місці. Ці важливі уміння й навички надалі закріплюються і переростають у звичку. Одночасно забезпечуються умови для розвитку ^в учнів сприймання, аналізу, синтезу, мовлення. Коригуються рухи, Розвивається моторика, точність, спритність, швидкість рухів, Удосконалюється взаємодія аналізаторів.

На цьому етапі посилюється увага до формування інтелектуальною компоненту праці (орієнтування в завданні за малюнком, зразком. їх аналіз і характеристика, планування праці, звітність на основі предметної картки, контроль і оцінка результату). Тому багато часу відводиться на виконання учнями проб, сутність яких полягає в тренуванні раціональних прийомів праці, загальнотрудових умінь і навичок. Якісний аналіз виконання пробних дій дає змогу виявити індивідуальні й типологічні особливості трудової діяльності і на цій основі прогнозувати можливі варіанти майбутньої спеціалізації.

Вибираючи профіль подальшого навчання, враховують об'єктивні показники, одержані у процесі занять у кожній навчальній майстерні. Це зокрема: стан рухової сфери (точність, спритність, швидкість, координованість, пластичність); рівень працездатності учня (достатній, середній, низький); стан розвитку аналізаторів (зорового, слухового, рухового, тактильного) та серцево-судинної й дихальної систем; наявність рюзладів нервової системи (головокружіння, тремтіння рук, сила, рухливість, врівноваженість нервових процесів).

Не менш важливими для правильного вибору майбутньої професії є показники психолого-педагогічного вивчення учня: характеристика побутових навичок самообслуговування та рухових особливостей; стан сформованості робочих навичок; уміння користуватися найпростішими інструментами; швидкість оволодіння загальнотрудовими навичками та особливості виконання спеціальних проб. Учитель також враховує інтереси, здібності, нахили учнів до різних видів праці, співставляє їх з можливостями дитини, попередньо визначає профіль, за яким може здійсшоватись у подальшому професійне навчання.

На цьому етапі трудового навчання проводяться екскурсії до виробничих майстерень і на виробництво, у процесі яких учні ознайомлюються з різними професіями, їх соціальною значущістю, умовами праці, її характером і змістом, особливостями виробничих відносин. У процесі екскурсій учні розширюють свої уявлення про найважливіші галузі господарства, технологічні процеси виробництва, про вимоги до конкретних професій щодо обсягу знань з основ наук, техніки, технології виробництва та спеціальних умінь і навичок. Учням повідомляють також вимоги пюД° особистісних якостей, необхідних для оволодіння тією чи іншою професією.

10.2.3. Професійно-трудове навчання

Третій етап - професійно-трудове навчанні! здійснюється у 5-9 класах на базі шкільних навчальних майстерень за обраним профілем. На ці заняття у 5-6 класах відводиться 8 годин на тиждень, у 7 класах - 9 годин, у 8 класах - 10 годин, у 9 класах - 12 годин. Завдання даного етапу -підготовка кваліфікованих робітників за обраною спеціальністю. На цьому етапі навчання здійснюється поступовий перехід від загального курсу професійної підготовки до оволодіння знаннями, навичками й уміннями, характерними для працівників певного виробництва.

Навчальні програми з кожного профілю чітко визначають три групи завдань: навчальні - засвоєння вимог програми з профілю навчання, оволодіння прийомами праці на рівні 1-2 розряду існуючої тарифікації; виховні - формування якостей особистості, необхідних для праці на виробництві; корекційні - виправлення недоліків розумового, фізичного розвитку та емоційно-вольової сфери. У процесі структурування навчальних програм враховуються як загальні принципи навчання (доступність, наочність, науковість, міцність, систематичність, послідовність, свідомість і активність), так і специфічні для допоміжної школи принципи (індивідуальний та диференційований підходи, корекція порушень розвитку тощо).

Структурно програми вмішують такі розділи: "Техніко-технологічні знання"; "Вироби та об'єкти праці"; "Прийоми та операції"; "Практичні роботи".

У розділі "Техніко-технологічні знання" подається лише той пізнавальний матеріал, який повинні засвоїти учні: відомості про властивості матеріалів, властивості і призначення інструментів, механізмів, верстатів, дані про технологічний процес.

У розділі "Вироби та об'єкти праці" наводиться перелік виробів, обов'язкових для виготовлення (наприклад, швейна справа - серветка, рушник, хусточка) та об'єктів праці (обробка нижнього зрізу спідниці, обробка горловини та рукава нічної сорочки. Проте-, це не означає, що учень виробляє виріб в цілому, він виконує лише окремі операції з використанням напівфабрикатів.

У розділі "Прийоми та операції" програма визначає такі складові трудової діяльності, як орієнтування в завданні, складання плану роботи, аналіз результату на основі порівняння виробу зі зразком та обов'язкові для

I?S

оволодіння трудові навички, включаючи й швидкісні. Це такі операції, як виготовлення викройки, визначення деталей виробу, їхня обробка тощо.

У розділі "Практична робота" наводиться перелік трудових операцій і прийомів, характерних для того чи іншого виду праці. Його мета - закріпити техніко-технологічні знання, трудові уміння і сформувати на цій основі професійні навички та особистісні якості, необхідні для виробничої праці (самостійність, дисциплінованість, акуратність тощо). Програмою також передбачено самостійні роботи учнів, які виконуються в кінці навчальної чверті, семестру та у кінці навчального року.

Характерною особливістю професійно-трудового навчання є те, що згісвоєння прийомів і операцій учнями здійснюється за операційно-комплексною системою, тобто з більшістю прийомів праці учні попередньо знайомляться у процесі виконання вправ з наступним використанням цих прийомів у комплексних практичних завданнях, які складаються з різних операцій. Операційно-комплексна система включає наступні етапи:

•тренування засобами вправ окремих рухів і прийомів, з яких складається операція, що вивчається;

• виконання вправ на поєднання вивчених в операції прийомів, що передбачає комплексне оволодіння рухами і прийомами, з яких складається операція:

• поступове оволодіння і засвоєння кількох приймів праці, що становлять певний ступінь у вивченні операції;

• поелементне комплексне застосування вивчених операцій у процесі виготовлення нескладних виробів, визначених програмою;

• самостійне виготовлення виробу з включенням більшої кількості операцій у складніших їх комплексах;

• перенесення набутих умінь ї навичок, здобутих у шкільних майстернях, у процес виробничої праці та виробничої практики.

Програми з тієї чи іншої спеціальності передбачають різноманітні теми, які умовно поділяються на чотири групи: теоретичні, підготовчі, комплексні і практично-повторювальні. На теоретичні заняття (ознайомлення з технологією та з роботою механічних станків) відводиться до 25% всього нгівчального часу. Підготовчі вправи використовуються для оволодіння учнями окремими робочими прийомами та операціями. Надалі, після оволодіння кількома операціями, учням пропонуються комплексні роботи, на що відводиться більша частина навчального часу. Практичне повторення розрізнених прийомів і операцій здійснюється у процесі самостійної прзН¹

учнів, а також у кінці теми чи розділу програми, на що відводиться до 25% всього навчального часу. Такі вправи проводяться систематично та послідовно, з переходом від простих до більш склгідних, від уповільненого темпу до всезростаючого.

Використання вправ на повторення раніше засвоєних операцій є однією з найважливіших умов перенесення способів діяльності на інші робочі операції, розширення та їх удосконалення, автоматизацію робочих навичок, а відтак - підвищення продуктивності праці. У такий же спосіб поступово збільшується й число операцій у процесі виготовлення виробів: від 2-3 на початку, до 7-8 на завершальному етапі професійного навчання, відбувається перехід від виконання учнями окремих операцій до самостійного виготовлення виробу від початку до кінця.

Професійно-трудове навчання на цьому етапі за характером організації діяльності наближається до праці робітників на виробництві. Воно відповідає умовам виробництва за прийомами праці, характером організації робочого місця, плануванням, обліком її результатів та розподілом обов'язків між учнями.

Підвищуються вимоги до використання контрольно-вимірювальних інструментів і робочої документації, учні знайомляться з передовими методами організації праці, починаючи з навчальних майстерень і закінчуючи складнішими формами організації праці у виробничих колективах. Особлива увага звертається на формування культури праці, вивчення і дотримання правил техніки безпеки.

Основною формою професійно-трудового навчання є урок (заняття), який будується відповідно до дидактичних вкмог до уроку у спеціальній загальноосвітній школі, проте враховує окремі специфічні вимоги, зокрема, такі:

1. раціональний розподіл часу на кожному уроці, за умови, що основний час відводиться на практичні роботи;

2. правильний вибір видів інструктажу учнів відповідно до мети, завдань і змісту уроку.

На уроках професійно-трудового навчання використовують інструктажі різних видів. їх розподіляють за часом подачі (попередній, поточний, заключний) та за формою (словесний, письмовий, графічний, Демонстраційний і комбінований). Час і форма інструктажу залежать від мети, завдань, змісту уроку та рівня підготовленості учнів.

161)

Попередній інструктаж найчастіше застосовується для пояснення вимог до трудового процесу. Під час роботи іноді вводиться поточний інструктаж для доповнення, поглиблення чи конкретизації знань, умінь та навичок. Цей інструктаж, як правило, носить індивідуальний характер. Заключний інструктаж завжди завершує певний етап роботи. Його застосовують для узагальнення, систематизації та уточнення знань і навичок учнів, для ознайомлення їх з раціональними прийомами праці.

На перших етапах трудового навчання перевага надається словесній та демонстраційній формам інструктажу, що застосовуються окремо та в поєднанні (наприклад, пояснюючи певний прийом роботи, учитель демонструє його й водночас вдається до демонстрації інших прийомів та дій). За такого інструктажу учні легше розуміють вимоги, краще запам'ятовують їх. Проте такий вид інструктажу не сприяє розвитку самостійності, активності, творчості учнів, обмежує уяву, ускладнює перенесення знань і умінь у змінену ситуацію. Щоб запобігти цьому, учитель застосовує графічний інструктаж. Спочатку вводиться єдина інструктивна картка, прикріплена на класній дошці вчителем з допомогою учнів. Він демонструє виріб, який виготовлятиметься на уроці, креслить на дошці ескіз, пояснюючи конструкцію й особливості виробу. Потім, обговорюючи з учнями порядок виготовлення виробу, вчитель записує на дошці етапи роботи. Користуючись такою інструктивною карткою, учні самостійно виконують практичне завдання.

На наступних уроках трудового навчання застосовуються індивідуальні технологічні карти. Для графічного інструктажу використовуються плакати, таблиці, малюнки, креслення, діапозитиви, що демонструють робочу позу, правила техніки безпеки тощо.

На уроках професійно-трудового навчання широко використовуються методи пояснення, демонстрування прийомів роботи, вправ, лабораторні роботи. Якщо завданням уроку є навчити учнів певних трудових прийомів, операцій, доцільно поєднати пояснення з демонструванням прийомів. Для ознайомлення з властивостями матеріалів найкраще застосовувати лабораторні роботи.

На цьому етапі навчання учитель продовжує корекційну роботу, спрямовану на подолання недоліків трудової діяльності, удосконалення її структури, забезпечення загального розвитку учнів і формування їхньої особистості. Він стимулює школярів до аналізу виробу, до пошуку раціональних способів роботи, до самоконтролю й оцінки результатів власної праці. Вчитель створює умови, за яких діяльність учнів матиме не лише суто виконавчий, а все більше інтелектуальний характер.

10.2.4. Виробниче навчання

Чегвертий етап - виробниче навчання - здійснюється у 10 класі на базі виробничих майстерень або в умовах виробництва (25 годин на тиждень). Виробниче навчання допомагає учням набути необхідні знання, уміння й навички, які не завжди вони можуть здобути в умовах навчальних шкільних майстерень. На цьому етапі учні оволодівають умінням виконувати перелік робіт, які відповідають початковій трудовій кваліфікації. Завдяки сформованим трудовим навичкам досягають норм виробничої праці робітників конкретного виробництва.

Загальні вимоги до організації виробничого навчання у 10 класі орієнтують учителів на піднесення якості виробничих знань, умінь і навичок учнів (формування швидкісних навичок, умінь працювати в поточно-операційній системі розподілу праці, а також достатніх знань техніки безпеки, достатній рівень самостійності у праці). Участь школярів у продуктивній праці є основою організації їхнього навчання. Продуктивною вважається праця, в результаті якої створюються товарні цінності, а тому не виключається матеріальна (грошова) винагорода як джерело формування мотивації діяльності учнів. Успішність професійно-трудової підготовки розумово відсталих учнів визначається правильним вибором системи навчання: предметної, операційної, операційно-предметної. В умовах предметної системи школярі виготовляють передбачений програмою набір типових виробів, характерних для того чи іншого виду праці (наприклад, з будівельної справи: виготовлення цегли, кладка моделей фундаменту, стін тощо). В міру оволодіння прийомами праці складність завдань зростає, зростають й вимоги до учнів. Серйозним недоліком предметної системи навчання є те, що трудова діяльність учнів не ділиться в дидактичному плані на окремі операції. Учнів не навчають планувати послідовність операцій, здійснювати поетапний контроль. Вони попередньо не знайомляться з прийомами виконання основних трудових операцій, а копіюють продемонстровані вчителем трудові дії, які надалі за допомогою тренувальних вправ доводяться до автоматизму. У результаті такого навчання учні недостатньо орієнтуються у завданні, не усвідомлюють способи його виконання, не переносять набуті знання, уміння і навички в Нові умови і кожен раз, виконуючи нове завдання, проходять той шлях °володіння діями, що і на початку навчання.

За операційної системи формування умінь і навичок здійснюється шляхом виконання трудових операцій, які складають зміст професії, а не виготовлення виробу в цілому. Вважається, що операційна система автоматично формує в свідомості учня уявлення про те, що виготовлення будь-якого виробу складається з одних і тих операцій. Відмінність полягає лише у послідовності, за якою операції йдуть слідом одна за іншою, а також у вимогах щодо точності обробки деталей. Через це операційна система ніби не "приковує" учня до певного ряду виробів, а озброює його в межах даної професії універсальними уміннями і навичками.

Як підтверджує практика, ця система також має певні недоліки. Справа в тому, що оволодіння операціями відбувається у процесі виконання елементів навчальних завдань (окремих операцій), що практично стає неможливим за виконання учнями виробничих завдань (виробу від початку до кінця). Це суперечить характеру праці у допоміжній школі, знижує інтерес учнів, не розвиває мотивів трудової діяльності.

Операційно-предметна система поєднує особливості обох попередніх. Учні спочатку оволодівають окремими операціями, а потім вчаться застосовувати їх у процесі виготовлення предмета. Завдяки цьому вдається уникнути негативних якостей першої і другої систем. Вибір системи ірудового навчання залежить від віку, рівня підготовки, психофізичних особливостей школярів, характеру завдань тощо. У молодших класах перевагу надають предметній системі, у 5-6 класах - операційній, у 7-Ю іаіасах - операційно-предметній.

Складовим компонентом системи професійно-трудового навчання є ви робнича практика учнів 8-10 класів на виробництві та у сільському господарстві, яка передбачає безпосередню участь учнів у виробничій діяльності на промислових і сільськогосподарських підприємствах.

Основним завданням виробничої практики є закріплення отриманих учнями теоретичних знань, практичних умінь і навичок, ознайомлення їх з роботою на виробництві з сучасним обладнанням і механізацією виробничих процесів, включення учнів до колективних форм трудової діяльності.

Виключне значення має виробнича практика для виховання в учнів інтересу до професії і трудової діяльності в цілому, позитивного ставлення до праці, впевненості в своїх можливостях. Участь у виробничій практй¹¹¹ позитивно впливає на формування особистісних, якостей: виробляєтьс

позитивне ставлення до праці, виховується дисциплінованість, самостійність в процесі праці, усвідомлюється її соціальна значущість.

Виробниче навчання у 10 класі завершується кваліфікаційним екзаменом, який проводиться в школі чи на базовому виробництві з врученням учням посвідчення про присвоєння відповідного розряду.

Критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів є такі показники:

- рівень засвоєння технологічних знань (матеріали, їхні властивості, інструменти, види обладнання та їх призначення, види рухів, правила безпеки праці, поняття про виробничі процеси тощо);

-якість сформованості робочих умінь і навичок (організація робочого місця, орієнтування в завданні, підбір матеріалів та інструментів, складання плану роботи, аналіз технологічного малюнку, креслення, підготовка інструментів, самостійне виконання виробів, навички обробки інструментів, аналіз якості виготовлення виробів, сформованість прийомів і способів виконання технологічних операцій тощо);

- стан швидкісних навичок, які забезпечують виконання виробничих норм (легкість, пластичність, координованість дій, відповідність темпу й ритму рухів вимогам виробничого процесу).

Наявність зазначених показників на достатньому і середньому рівнях є свідченням практичної, психологічної і моральної підготовленості розумово відсталих дітей до самостійної праці в умовах виробництва.

10.3. Трудове виховання

Трудове виховання в олігофренопедагогіці розглядається як цілеспрямований процес формування в учнів позитивного ставлення до праці, розуміння її соціальної значущості. Трудове виховання учнів спеціальної загальноосвітньої школи для розумово відсталих дітей - один із основних елементів виховної і корекційної робсти, провідний засіб їхнього різностороннього розвитку і підготовки до життя та виробничої діяльності.

До завдань трудового виховання відносяться: озброєння учнів трудовими уміннями і навичками; виховання почуття любові до праці, формування самостійності у процесі розв Лизання трудових завдань; ^ВИховання колекгивізму, організованості, культури праці.

Реалізація зазначених завдань в умовах спеціального навчання має свою ^специфіку. Вона зумовлена тим, тю у більшості учнів порушені пізнавальна

1Ь4

діяльність, емоційно-вольова сфера; а часом і поведінка. У багатьох розумово відсталих дітей неврівноважені процеси збудження і гальмування, недосконалий фізичний розвиток. Розумово відсталі діти дещо обмежені у своїх можливостях щодо формування інтересу, потреб, світогляду і мотивації до трудової діяльності, проте водночас не поступаються здоровим одноліткам відносно сумлінності, старанності в праці та деяких інших позитивних якостях особистості.

Враховуючи зазначені особливості, необхідно домагатися, щоб зміст виховної роботи пов'язувався з практичною діяльністю, щоб трудова діяльність була посильна, доступна, соціально значуща, а кожен виріб, виготовлений учнем, мав практичне застосування. Праця стане для учнів життєвою потребою, якщо вона буде цікавою, приноситиме їм радість і насолоду. Для цього необхідно підбирати завдання, враховуючи бажання і нахили учнів, стан знань, практичних умінь і навичок, індивідуальні і типологічні особливості кожного школяра. Варто пам'ятати, що складна і непосильна праця може викликати негативні реакції, знизити пізнавальний інтерес, а отже, матиме низький виховний і корекційний вплив на розвиток особистості.

Трудове виховання розумово відсталих дітей здійснюється! у різних видах трудової діяльності: навчальній, самообслуговуючій, суспільно корисній і продуктивній праці. Усі ці види праці тісно пов'язані між собою і в той же час кожен із них має свої особливості.

У процесі навчальної праці учні засвоюють знання, які дають їм можливість активно включатися у трудову діяльність, набувають умінь розпізнавати, класифікувати, аналізувати, порівнювати, оцінювати виробничі ситуації. В учнів розширюється коло сприймань, удосконалюються пізнавальні здібності, набуваються навички самостійно поповнювати знання і використовувати їх на практиці. Важливим завданням навчальної праці є формування у школярів здатності самостійно й правильно організовувати свою трудову діяльність.

У більшості випадків спеціальна загальноосвітня школа для розумово відсталих дітей - заклад інтернатного типу, що значно розширює можливості педагогічного впливу на учнів засобами спеціально організованої трудової діяльності. З перших днів життя в інтернаті учень зустрічається з необхідністю працювати, обслуговувати себе, доглядати за одягом і взуттям, утримувати в чистоті класні і спальні кімнати, чергувати в їдальні, доглядати за рослинами тощо.

Самообслуговування у школ і-інтернат і має велике освітнє, виховне і корекційне значення. Діти пізнають причинно-наслідкові зв'язки між явищами і об'єктами навколишнього середовища, аналізують свої вчинки і ставлять перед собою суспільно значущі цілі, удосконалюють пізнавальну діяльність. У них розвиваються такі складні форми психічної діяльності, як довільне і осмислене запам'ятовування, довільна увага, ініціативне мовлення, формується соціально спрямована поведінка тощо. У процесі самообслуговуючої праці в учнів виправляються недоліки психічного розвитку, характеру, поведінки.

Розумово відсталу дитину необхідно вчити не лише правильно виконувати дії з самообслуговування, але й виробити у неї звичку до самообслуговування. Звичка може виникнути лише тоді, коли від дитини щоденно вимагають виконання певних дій, пропонують доступні і зрозумілі завдання, а сама праця є емоційно забарвленою, дає дитині насолоду, задоволення, утверджує її в своїх силах, коли залучення дитини до самообслуговуючої праці не є засобом покарання за провину.

У спеціальній загальноосвітній школі для розумово відсталих дітей впроваджуються різні види самообслуговування: дотримання особистої гігієни, прибирання ліжка, свого робочого місця (1-2 класи), чергування щодо прибирання класу, спальні, коридорів, їдальні, догляд за одягом, взуттям, за рослинами (3-4 класи). Ця робота проводиться у формі індивідуальних завдань і колективної праці. Жоден учень не повинен залишатися без завдання, але кожне завдання має відповідати можливостям працюючого.

Основним змістом системи трудового виховання розумово відсталих дітей є суспільно корисна праця, яка найбільш доступна і значуща з корекційного погляду. Вона обов'язкова для всіх учнів, незалежно від того, до якої професії вони готуються. Поширеними видами суспільно корисної праці є участь учнів у прибиранні території шкільного подвір'я, догляд за флорою і фауною куточків живої природи, за тваринами шкільної ферми, оформлення зон відпочинку, майданчиків для ігор, виготовлення і установлення годівничок для птахів, вирощування, збирання, переробка сільськогосподарських культур тощо. Така суспільно корисна праця викликає ^в учнів особливий інтерес, бажання брати в ній посильну участь.

Варто пам'ятати, що складні й непосильні за характером завдання знижують активність учнів, зумовлюють іЕхню недисциплінованість, передвчасну втомлюваність. Для попередження цього вчитель повинен

правильно дозувати фізичне навантаження, встановлювати такий режим праці, організовувати таку послідовність роботи й відпочинку, за яких усувається втома і поновлюються фізичні сили. Продуктивність праці розумово відсталих дітей зростатиме, коли їхня робота охоплюватиме не окремі розрізнені операції, а стане єдиним процесом виготовлення продукту праці від початку до кінця.

Корекційно-виховний вплив суспільно корисної праці визначатиметься тим, у якій мірі учень включається до суспільних відносин, як організовано його спілкування з іншими учасниками праці, які його життєві позиції у колективі дітей і дорослих, як входить у світ речей і явищ навколишнього середовища. Важливим є й те, наскільки учень успішно засвоює соціальний і трудовий досвід, оволодіває мовленням, предметними діями, звичками, формами поведінки. Корекційно-виховній роботі властиві перспективність, оптимістичність, динамічність, що й передбачає досягнення нових успіхів у трудовому вихованні учнів.

Надзвичайно важливою для розв'язання навчальних, виховних і корекційних завдань допоміжної школи є продуктивна праця, яка здійснюється у формі сільськогосподарського і промислового виробництва. Беручи участь у сільськогосподарській праці (підготовка ґрунту до вирощування рослин і злаків, насіння для засіву; вирощування розсади, сільськогосподарських культур; садіння плодових дерев і догляд з ними; збирання, заготівля і перероблення овочів тощо), розумово відсталі діти відчувають реальну потребу в засвоєнні нових знань, в оволодінні практичними уміннями і навичками. Завдяки цьому знання фіксуються в конкретних поняттях, образах і способах дій, реалізуються на практиці в єдності і взаємозв'язку.

Важливою є сільськогосподарська продуктивна праця для формування в учнів інтересу до трудових процесів, що виконуються на пришкільних дослідних ділянках, на фермах, у теплицях, для виховання прагнення самостійно знаходити відповіді на питання, пов'язані з вирощуванням, збиранням і збереженням врожаю. Така робота орієнтує дітей яа спеціальності сільськогосподарського профілю, закріплення вихованців на робочих місцях після закінчення школи. Вона цінна у корекційному відношенні, оскільки вимагає певного рівня самостійності, активності, ініціативи, організованості.

Дещо різноманітніший зміст продуктивної праці учнів, які навчають⁰* виробничим спеціальностям, що здійснюється на базі виробничих майстерень, міні-цехів, професійно-технічних училищ, учнівських

.._____...... 167

виробничих ділянок. Основу виробничої праці складає виконання замовлень базових підприємств: пошиття постільної білизни, робочих халатів, рукавиць, виготовлення ящиків для тари, деталей для механізмів, заготівок для меблевих фабрик тощо.

Досвід продуктивної праці розумово відсталих учнів свідчить, що єдності педагогічних вимог і виробничих замовлень можна досягти за умови виконання трудових завдань у процесі використання різних форм діяльності учнів. Так, за індивідуальної роботи кожен учень виконує на одному робочому місці усі послідовні дії повного технологічного процесу. Дана форма виробничої праці важлива для виявлення і розвитку професійних інтересів учнів, ознайомлення їх з особливостями праці, розкриття і закріплення позитивних задатків і здібностей.

В інших випадках виробнича праця учнів організовується на основі бригадної або ланкової форми, коли учні спільно виконують цикл робіт певного технологічного процесу. Ця форма праці є важливою для досягнення виховних цілей. Учні вступають в стосунки, за яких від результатів праці кожного залежить успіх усього колективу.

Розвиток професійних якостей майбутнього прадівника відбувається й тоді, коли здійснюється попередній розподіл праці між учнями з наступним кооперуванням членів ланки або бригади. За такої форми організації праці учень вправляється у виконанні однієї операції складного технологічного процесу до того часу, доки не оволодіє нею досконало. Цим досягається формування спеціальних умінь і навичок, характерних для певного виробу.

Надалі учень оволодіває іншою операцією цього технологічного процесу. Так поступово він проходить увесь цикл роботи, пов'язаний з виготовленням виробу. З впровадженням різноманітності праці поступово підвищується інтерес до праці, виключається її монотонність, узагальнюються раніше набуті знання й уміння, удосконалюються робочі навички, розширюється практичний досвід.

У подальшому учні виконують одну з технологічних операцій на конвейєрі, почергово змінюючи робоче місце. Така праця важлива не лише тому, що вони оволодівають уміннями раціонально організовувати своє робоче місце, застосовують прогресивні прийоми роботи, економно використовують сировину і матеріали, а й виробляють швидкісні показники.

Там, де цей досвід набув поширення, успішно долаються бар'єри між школою і виробництвом, усувається відрив школи від життя, поліпшується якість професійної підготовки учнів, створюються сприятливі умови для •нтеграції випускників у суспільство.

10.4. Професійна орієнтація учнів

Кінцевого метою роботи спеціальної загальноосвітньої школи для розумово відсталих дітей є підготовка учнів до самостійної продуктивної трудової діяльності в умовах звичайних виробничих відносин. Успішність майбутньої трудової діяльності розумово відсталих дітей значною мірою визначається правильною організацією профорієнтаційної роботи, яка розглядається як комплекс психолого-педагогічних і методичних заходів, спрямованих на оптимізацію працевлаштування випускників згідно їхніх можливостей, інтересів, здібностей та з урахуванням потреб регіонів у робітничих кадрах.

У системі трудового навчання і виховання розумово відсталих дітей значна увага звертається на вивчення психологічних і психофізіологічних вимог професії до робітника, психологічних особливостей і потенційних можливостей учнів та на врахування їх під час вибору майбутнього профілю навчання. В українській дефектології проблему професійного орієнтування розумово відсталих дітей вивчали К. М. Турчинська, А. А. Корнієнко, В. І. Бондар, та ін..

У спеціальній психолого-педагогічній літературі розроблено зміст профорієнтаційної роботи з учнями на кожному етапі їхньої професійно-трудової підготовки.

На першому етапі (1-3 класи) специфіка цієї роботи пов'язана з формуванням трудових умінь і навичок у кабінеті праці та в позакласній роботі з самообслуговування. Зокрема, в учнів формуються початкові уявлення про професії, про роль праці в житті людини, виховується повага до людей робітничих професій, потреба в дотриманні порядку на робочому місці, у взаємодопомозі. Особлива увага звертається на вивчення поведінки учнів та їхніх дій на уроках праці, під час виконання трудових операцій, а також під час самообслуговування та виконання суспільно корисної праці-Досить важливими на цьому етапі профорієнтаційної роботи є спостереження лікаря, які у поєднанні з психолого-педагогічними даними можуть стати вагомими для попереднього визначення майбутнього профілю навчання.

На другому етапі (4-5 класи) продовжується спостереження за учнями, їх знайомлять з різними видами праці, професіями, проводяться тематичн екскурсії на підприємства, зустрічі з робітниками, посилюється увага Д

виховання інтересу до професій, з яких школа готує майбутніх робітників. Для цього на уроках праці та в позакласний час проводяться бесіди про робітничі професії, тематичні перегляди кінофільмів, телепередач, учні беруть участь в організації виставок дитячих робіт, вечорів і свят, присвячених їхній майбутній професії.

Особлива увага звертається на виховання інтересів і мотивів до доступних розумово відсталим дітям професій. Така робота ефективна, якщо вона проводиться в цікавій, доступній формі, з рахуванням віку учнів, їхніх знань про професії та рівня загальнотрудових умінь і навичок.

На третьому етапі (6-7 класи) особливість профорієнтації полягає в тому, що ця робота проводиться у процесі занять з конкретної спеціальності, коли учні знайомляться з відповідною технікою, технологіями, організацією виробництва. Розповіді вчителя про професію, екскурсії на підприємства, участь учнів в конкретній трудовій діяльності, в процесі якої вони самі стають причетними до широкого кола професій, активно впливають на формування професійних інтересів підлітків. У процесі цієї роботи учні знайомляться з вимогами, які ставляться професією до людини, з особливостями виконання трудових завдань, зі ставленням робітників до роботи, до організації праці, з використанням на виробництві техніки, технологій.

Успішність розвитку професійних інтересів у розумово відсталих дітей визначається:

наявністю в школі матеріально-технічної бази з професійно-трудового навчання і ефективністю використання її для організації гуртків трудового спрямування, дослідних ділянок, суспільно корисної, продуктивної праці, виставок дитячих виробів з метою ознайомлення учнів з виробничими процесами і різними професіями;

особистістю вчителя професійно-трудового навчання, його авторитетом, педагогічною майстерністю, умінням правильно організувати профорієнтаційну роботу;

усвідомленням учнями важливості оволодіння професією як •вважливішої умови їхньої майбутньої життєдіяльності;

Дотриманням нормування і дисципліни учнів. Ця вимога впливає на Формування в учнів переконання в тому, що будь-яка праця вимагає ов'язкового дотримання дисципліни праці, техніки безпеки і санітарної ^Гієни, оскільки від цього залежать продуктивність праці та її результати;

присутністю у праці дітей елементів творчої та організаторської активності. Там, де ця активність спостерігається, у них пробуджується інтерес до праці, до професії;

використанням змагальності між учнями у індивідуальній, груповій та колективній формах, спеціальна організація змагань на матеріалах трудової діяльності (А. Й. Григор'єв).

На четвертому етапі (8-10 класи) професійно-трудового навчання розширюються і поглиблюються знання, уміння і навички з обраного профілю, розширюється політехнічний світогляд учнів про виробництво, умови праці, норми виробітку, права і обов'язки робітника. Важливою складовою профорієнтаційної роботи на цьому етапі є екскурсії на підприємства різних галузей господарства. Вони проводяться з метою закріплення загальних і спеціальних знань, а також для більш близького знайомства учнів з обраною професією, з характером праці за профілем, з перспективами зростання, з можливостями працевлаштування.

Усвідомлений вибір професії і якісне оволодіння нею можливе лише годі, коли учні мають достатній обсяг знань про неї, професія є доступною згідно пізнавальних можливостей дитини, а при виборі профілю навчання враховуватимуться характерні особливості учня: інтереси, потреби, нахили, здібності, професійні наміри, мотиви вибору, риси характеру, темперамент, стан здоров'я.

У процесі виховної роботи з трудового навчання важливу роль відіграють кабінети професійної орієнтації, які у багатьох допоміжних школах стали важливою ланкою профорієнтації, своєрідним центром методичної роботи вчителів професійно-трудового навчання.

У кабінеті профорієнтації розміщуються стенди, на яких подаються відомості про професії, про основні виробництва регіону, про вимоги до робітничих професій та методичні поради дітям і батькам з таких напрямів, як професійна освіта, професійна консультація, професійний відбір, професійна адаптація.