Ключові положення цивілізаційної парадигми пізнання

Тема 1. Вступ. Предмет та методи історії економіки та економічної думки

Дана тема присвячена розгляду методологічних засад історії економіки та економічної думки. Складові методології наповнюються конкретним змістом та обґрунтовується своєрідна методологічна матриця історико-економічної науки, яка використовується в якості моделі (алгоритму) при розкритті кожної теми, дозволяє охопити ключові сторони господарської системи на різних етапах її історичного розвитку, встановити зв’язок у змінах, що відбулися (зв’язок історії) на кожному з них.

Отже, в темі розкривається сутність цивілізаційної парадигми, що використовується в якості методологічної основи пізнання сутності та історичного розвитку господарської системи, з’ясовується зміст наукового об’єкту та предмету історії економіки та економічної думки. Дається опис специфічних методів, що використовуються для дослідження історико-економічних процесів та критерії оцінки рівня науковості здобутих знань. Для історичної дисципліни виключного значення набуває обґрунтування періодизації розвитку господарської системи суспільства. Розкриття даного переліку методологічних засад історії економіки та економічної думки є головним завданням у вивченні даної теми та обумовлює її структуру.

Для розуміння природи та особливостей функціонування сучасних економічних систем необхідно розкрити їх історичний розвиток. Передумовою пізнання економічних систем є опанування історичних фактів і подій, що становлять віхи в розвитку господарських сфер суспільств, виступають в якості етапів досягнення реально існуючого стану. Цим і визначається місце історії економіки та економічної думки в системі економічних наук.

Визнання тих чи інших фактів та подій в якості історичних, їх характеристика та розкриття значення у розвитку суспільства, неможливе без використання відповідних наукових принципів та підходів. Головною метоютеми є встановлення методологічних засад історико-економічного аналізу розвитку суспільств, розкриття наукових методів, за допомогою яких він здійснюється встановлення логіки та окреслення загальних рамок історії економіки та економічної думки. Головна мета вступної теми досягається шляхом обґрунтування наукового об’єкту історико-економічних досліджень та визначення в його рамках головного (системоутворюючого) зв’язку (як найбільш глибокої характеристики об’єкту), який прийнято називати предметом дисципліни. Рівень науковості історико-економічного аналізу залежить від методів, що застосовуються при відборі та дослідженні фактів та подій господарського життя суспільства. Загальну логіку історичного розвитку господарських сфер суспільств покликана відобразити його наукова періодизація.

 

 

План

 

1. Ключові положення цивілізаційної парадигми пізнання суспільних процесів.

2. Місце господарської системи в суспільстві, її призначення; виникнення та основні етапи розвитку.

3. Зміст наукового об’єкту та предмету Історії економіки та економічної думки як основних напрямків упорядкування історичного матеріалу.

4. Методи, що використовуються в історико-економічному пізнанні, способи їх застосування.

 

5. Періодизація розвитку ринкової господарської системи.

Логіка викладу т.1 «Предмет і методи історії економіки та економічної думки»

1. Ключові положення цивілізаційної парадигми пізнання суспільних процесів

3. Зміст наукового об’єкту та предмету Історії економіки та економічної думки як основних напрямків упорядкування історичного матеріалу

2. Місце господарської системи в суспільстві, її призначення; виникнення і основні етапи розвитку

Поняття парадигми як сукупність загальнонаукових підходів, фундаментальних теоретичних положень, визнаної моделі розуміння функціонування і розвитку об’єкту, об’єднання наукової групи навколо цих положень

Дві загальнонаукових парадигми (підходи) - класична та системно-синергетична, їх використання у формаційній та цивілізаційній парадигмах суспільствознавства

Об’єкт і предмет як основні напрямки наукового дослідження історичного розвитку господарської системи

Порівняльний аналіз сутності формаційної та цивілізаційної парадигм суспільствознавства

Господарська система як складова суспільства, яке вирішальним чином впливає на її стан та розвиток. Вплив політичної (державної влади), соціальної (основні групи і класи), духовно-культурної підсистем на господарське життя. Природнокліматичні умови господарювання

Функції (призначення) господарської системи в суспільстві, що пов’язані зі створенням та споживанням матеріальних благ і послуг. Збереження господарської системи від розпаду як головна мета, при досягненні якої тільки й можливе виконання нею своїх функцій

Історичний розвиток індивіда і його залежності від суспільства як центральний момент цивілізаційної парадигми

Основні положення цивілізаційної парадигми як методологічні засади історико-економічної науки

Економічна залежність відносно відокремлених індивідів від суспільства як основа господарської системи, її системоутворюючий зв’язок. Проявляв економічної залежності у суспільному поділі праці та власності на засоби виробництва. Залежність Історичного розвитку господарської системи від форм поділу праці та власності, в яких проявляється еволюція економічної залежності індивідів.

Обумовленість етапів історичного розвитку господарської системи еволюцією економічної залежності

Об’єкт історії економіки та економічної думки

Об’єкт історії економіки та економічної думки як сукупність взаємопов’язаних емпіричних даних (реалій) про господарське життя людей, що втілюються в певних історичних фактах і подіях.

Предмет історії економіки та економічної думки як система принципів (основоположних ідей, первоначал) наукового аналізу історичних фактів та подій, що дозволяють об’єднати сутнісні знання про них в несуперечливу систему.

4. Методи, що використовуються в історико-економічному пізнанні, способи їх застосування

Методи дослідження стану господарської системи

Методи дослідження змін господарської системи у просторі та часі

Методи аналізу наукового рівня економічних знань (економічної думки, економічних теорій)

5. Періодизація розвитку ринкової господарської системи.

Здійснення взаємодії господарських одиниць в економічній системі, що функціонує на засадах приватної власності на ресурси, в процесі конкуренції. Вирішальний вплив конкуренції на всі сторони господарського життя суспільства. Основні форми конкуренції як об’єктивна основа для встановлення ключових етапів розвитку ринкової системи господарства.

Аналіз особливостей конкуренції в глобальному економічному середовищі, форми господарських одиниць та особливості економічних інститутів як завершальний етап в характеристиці історичного розвитку ринкової системи господарювання.

Розгляд історичного експерименту по формуванню господарської системи на засадах соціалістичної (державної) власності на засоби виробництва. Наслідки відхилення від закономірного процесу її еволюції.

(Продовження схеми)

 

 

Методологічна матриця історії економіки та економічної думки

використовують єдині методологічні підходи, обгрунтовані парадигмою

Методологічна матриця дисципліни Історія економіки та економічної думки

Розкрити (встановити) зв’зок дисципліни з парадигмою

Обґрунтувати наукові засади дисципліни

Відкрити її для включення нових знань (оновлення)

Дає ключ до розуміння логіки дисципліни

Дозволяє об’єднати наукову групу (викладачів) на єдиних позиціях викладання

застосовують стандартні зразки (модель) аналізу матеріалу, едині засоби його упорядкування

використовують спеціальні методи пізнання

об’єднання наукової групи (викладачів) в рамках конкретної дисципліни

Поняття «методологічна матриця» вживається поряд с поняттям «наукова парадигма» для визначення наукових основ дисципліни

дозволяє

це

які

та

та

 

 

 

 

1) науковий предмет,

Виконати будь-яке наукове дослідження можна визначивши наукову матрицю:

2) науковий об̓єкт,

3) методи дослідження,

4) наукову парадигму.

«У науці об’єднуючим поняттям загального економічного, політичного, культурного, ментального виступає поняття цивілізації. Саме слово походить від латинського civilis, що означає громадянське, civitas – громадянська община, місто, що підкреслює саме специфічність, особливість громадянської спільності на основі появи класової диференціації. Але це вже нове соціально–політичне утворення. Це не рід, клан, плем’я з його традиціями, замкненістю. Це – новий стан людини, яка є вже особистістю, індивідом із його духовністю та економічним інтересом. Це - цивілізована людина».

 

 

 

 

Ключові положення цивілізаційної парадигми пізнання

Суспільних процесів.

Цивілізаційна парадигма пізнання суспільних процесів.

Логіка викладу питання:

Ключові положення цивілізаційної парадигми

Поняття парадигми є сукупністю загальнонаукових підходів, фундаментальних теоретичних положень. Розкривається через систему наукових принципів. Це визнана модель розуміння функціонування і розвитку об’єкту, об’єднання наукової групи навколо цих положень.

Існує дві загальнонаукові парадигми (підходи) - класична та системно-синергетична, які використовуються у формаційній та цивілізаційній парадигмах суспільствознавства.

Сутність формаційної та цивілізаційної парадигм суспільствознавства та їх порівняльний аналіз.

Історичний розвиток індивіда і його залежності від суспільства є центральним моментом цивілізаційної парадигми.

Цивілізаційна парадигма є методологічною базою історико-економічної науки. Вона реалізує ідеї неокласичної науки.

«Цивілізація – це окрема, відносно автономна, здатна до самоорганізації і саморозвитку поліетнічна соціокультурна система, що має свої виміри у просторі і часі, базові духовно-культурні основи та відносно стійкі, довготермінові структури економічних, суспільно-політичних і культурних форм» (Див.: Цивилизационные модели современности и их исторические корни. — Киев: Наук. думка, – 2002. — С. 8.)

Використання положень цивілізаційної парадигми для дослідження господарської сфери суспільства стає центральним завданням економічних наук.

Парадигма - (грецьк. – образ, зразок) – сукупність історично сформованих, методологічних, світоглядних, наукових, управлінських та інших установ, прийнятих в певному суспільстві, як зразок, норма, стандарт, рішення певної проблеми (поняття запроваджено Томасом Куном).

Особливості цивілізаційної парадигми

1. Одиницею дослідження є суспільство, яке розглядається як цілісне утворення (система), що входить до більш широких систем (східної або західної цивілізації).

Основні положення цивілізаційної парадигми:

2. Сутнісними характеристиками суспільства є: взаємозалежність суспільного індивіда і суспільства утворює головний зв‘язок, який забезпечує цілісність суспільства та емерджентні властивості суспільства.

3. Суспільство як система має власну структурну будову: 1) політичну підсистему, 2) соціальну підсистему, 3) духовно-культурну підсистему, 4) економічну (господарську) підсистему.

4. Два взаємопов̓язані процеси – диференціація (адаптація) та інтеграція (об̓єднання) – забезпечують розвиток суспільства.

5. Організація структури суспільства і організація процесу взаємодії між її складовими та суспільством в цілому забезпечують цілісність суспільства.

6. Принцип людиноцентризму – центральне місце в дослідженні суспільства належить людині, свідома діяльність якої виступає рушійною силою розвитку суспільства.

 

 

Сукупність взаємопов’язаних наукових принципів та базових положень

Науково-дослідна програма

Цивілізаційна парадигма

Формаційна парадигма

Наукова парадигма

Наукова модель для пояснення функціонування і розвитку суспільства

Використовує атомістичний підхід (виокремлення найменшої та найважливішої частини – клітини, атома)

Екстраполяція отриманих даних на весь об’єкт пізнання

Реалізує ідеї неокласичної науки

Розкривається через систему наукових принципів

Принципи, що лежать в основі цивілізаційної парадигми

Системності аналізу

Людиноцентризму

Цілісності

Суспільство – частина більш широких систем людства

Суспільство – частина світової цивілізації

Суспільство – частина регіону, що об’єднує сусідські народи та держави

Суспільство – частина природного середовища

Суспільство – продукт взаємозалежності індивідів

Суспільство оточує зовнішнє середовище, яке впливає на його стан та історичний розвиток і формує його характеристики, обумовлює особливості взаємодії з ним

Сутність цивілізаційної парадигми

 

 

суспільство

Цілісність

Цілісне суспільство як передумова існування суспільних індивідів

Сукупність суспільних зв’язків, що об’єднують складові суспільства

Забезпечується системотворчим (основним) зв’язком, яким є протиріччя між відносно відокремленими індивідами та суспільством як цілісним утворенням, яке вони створили

Система взаємозалежностей суспільних індивідів у сферах суспільного життя

Суспільна залежність

Сутнісно характеризує кожну сферу суспільства

Форми реалізації

Змінюючись, відіграє важливу роль у історичному розвитку суспільства

Забезпечує цілісність суспільства

Має характер

Цілісність проявляється у формуванні системних (емерджентних) характеристик

Системні, емерджентні характеристики суспільства

Є кумулятивним результатом розвитку суспільства

Не зводяться лише до звичайної суми певних надбань

традиції

мова

Духовно-культурні цінності

Морально-етичні норми

цілі

релігія

охоплює

політику

економіку

культуру

Соціальну сферу

та об’єднує у суспільну цілісність

Цілісність суспільства досягається через реалізацію всебічної залежності суб’єктів від суспільно-природного середовища їх існування

Рівень цілісності суспільства залежить від характеру зворотніх зв’язків між основними складовими суспільства

співіснування

синтез

Цільова направленість зв’язків залежності може бути різноспрямованою

суспільні суб’єкти

В процесі розвитку суспільства кількість структурних рівнів зростає

Системотворний зв’язок

Відображає взаємну залежність між індивідами та суспільством: індивіди діють заради досягнення своїх цілей, а суспільство може існувати лише в результаті об’днання індивідів

Являє собою сукупність суспільних зв’язків індивідів, що створили суспільство, між собою та суспільством в цілому

Ієрархічна направленість різних структурних рівнів

Організація суспільного життя

Найвищий рівень

Найнижчий рівень

Порівняльний аналіз характеристик суспільства на засадах формаційної та цивілазайної парадагми

 

Таблиця 1.

Парадигми Критерії	Формаційна парадигма	Цивілізаційна парадигма
1.Загальнонаукові принципи, що використовуються в аналізі суспільних процесів.	Принципи класичної загальнонаукової парадигми Р.Декарта-І.Ньютона.	Принципи системно-синергетичного аналізу.
2. Місце та роль людини у суспільних процесах.	Реалізується гносеологічний підхід, а людина є суб’єктом пізнання об’єктивних процесів.	Реалізується онтологічний підхід, де людина є суб’єктом пізнання та предметно-перетворювальні діяльності.
3. Основне протиріччя розвитку суспільства та форма його розв’язання.	Протиріччя між продуктивними силами і виробничими відносинами. Революційна зміна виробничих відносин і політико-юридичної надбудови.	Протиріччя між відносно самостійними індивідами і суспільством. Зміна форм суспільної залежності людей, наростання свободи як сенс історії.
4. Місце та роль держави в розвитку суспільства.	Держава є надбудовою над економічним базисом, має класову природу та виступає знаряддям панівного класу.	Держава є організаційним центром суспільства, що в легітимний спосіб забезпечує досягнення спільних цілей всіх членів суспільства.
5. Структура суспільства на певному історичному етапі розвитку.	Суспільство (суспільно-економічна формація) складається з базису і надбудови. Базис – це сукупність домінуючих виробничих відносин, що вирішальним чином впливають на структури та політико-юридичної та ідеологічної надбудови.	Суспільство є органічною цілісністю яку утворюють політична, духовно-культурна, соціальна та економічна підсистеми.
6. Механізм розвитку суспільства	Розв’язання антагоністичної сукупності між новими продуктивними силами і застарілими виробничими відносинами, між базисом і надбудовою, шляхом проведення соціальної революції.	Процес диференціації усіх сфер суспільного життя з метою більш ефективного досягнення суспільних цілей та наступною інтеграцією їх у нову цілісність.
7. Історичний розвиток суспільства.	Проходження кожним суспільством історичних етапів, первіснообщинної, рабовласницької, феодальної, капіталістичної, соціалістичної (комуністичної) суспільно-економічних формацій.	Індивідуальний шлях розвитку кожного суспільства, що відноситься до певної цивілізації, яка проходить етапи свого становлення, розквіту та занепаду.

надає можливість розглядати історичні події у рамках відповідної формації

надає можливість виявити загальні та суттєві риси різних країн, що знаходяться на однаковому ступені розвитку суспільства

пояснює розвиток суспільства завдяки зміні одного способу виробництва іншим

Формаційний підхід

Ц ивілізаційній парадигмі передував раніше створений та обгрунтований кілька століть тому Р. Декартом, І. Ньютоном та іншими формаційний підхід до розуміння процесу економічного розвитку суспільства.

Формаційний підхід спирався на пошук

Першопричини всіх змін

Джерел зовнішніх сил

Наслідків дій

Механізмів здійснення руху

Положення цивілізаційної парадигми суспільствознавства

ставиться до історії набагато обережніше і не передбачає наперед заданого сценарію майбутнього розвитку, загальних закономірностей історії

Причинами розвитку є конкретні та точні поняття диференціації та інтеграції

Типологізація суспільства:

аграрно-реміснича;

індустріальна;

постіндустрі-альна цивілізація.

передіндустріальна;

1) Суспільство - цілісне утворення, що належить до більш широких систем: людства, регіону, природного середовища. 2) Сутність суспільства характеризується суспільною єдністю двох сторін: суспільних індивідів та суспільства. 3) Суспільство має структурні елементи: політичний, економічний, соціальний, духовно-культурний. 4) Розвиток суспільства – через два взаємозв’язані процеси – диференціацію та інтеграцію. 5) Мета суспільства – збереження від розпаду – досягається його організацією. 6) Центральне місце аналізу – дослідження людини, її статусу, діяльності та суспільного розвитку.

1) яка має власну структурну будову, 2) знаходиться в складі іншої системи, 3) складові цих систем взаємопов̓язані і взаємозалежні, 4) головною метою системи є забезпечення цілісності, недопущення її розпаду тощо)

n Первіснообщинної; n Рабовласницької; n Феодальної; n Капіталістичної; n Соціалістичної (комуністичної)

Причинно-наслідковий підхід (механістична модель Ньютона та Декарта), використаний у даній парадигмі К.Марксом в межах напряму економічної думки – марксизму.

Суспільно-економічна формація:

Надбудова (ідеологічна складова суспільства)

Економічний базис (суспільний спосіб виробництва = продуктивні сили + виробничі відносини)

Причиною змін формацій є загострення внутрішньої суперечності між економічним базисом і політичною надбудовою суспільно-економічної формації.

Розвиток суспільства – проходження стадій формацій:

б) цивілізаційна парадигма

Системно-синергетичний підхід (модель Лейбніца, Гьоте, Дарвіна, Менделєєва, Ейнштейна та інших видатних вчених) використовується в межах напряму економічної думки – інституціоналізму і передбачає дослідження будь-якого об̓єкта як системи:

n Термін “цивілізація” (лат. civilis – громадянський, державний) – сукупність матеріальних та духовних досягнень суспільства. n Основним вектором прогресу людини стає культура, мораль, духовність тощо. n Боротьба інстинктивного і культурного в людині, де перемагають соціальні і духовні засади (табу - ні).

а) формаційна парадигма

Особливості формаційної та цивілізаційної парадигм

Структурний рівень

Сукупність взаємопов’язаних горизонтальними взаємозв’язками елементів

Структура суспільства обумовлена

функціями

Цілеполагаюча функція

інтегративна

цілеполагаюча

Визначення спільних цілей та організація їх досягнення

Реалізується     через феномен верховної влади та сукупність установ і механізмів реалізації влади

політичною підсистемою суспільства

влада, механізми і установи в єдності

утворюють

політичні інститути як напрямки здійснення влади

відображають

внутрішню дискретність політичної підсистеми суспільства

Відтворювальна функція

Забезпечує відтворення основи суспільства – його індивідів

Реалізується     через долучення кожної людини до духовно-культурних цінностей даного суспільства, накопичених всією історією його розвитку: мова, традиції, ментальність тощо

духовно-культурною підсистемою суспільства

духовно-культурні інститути

відображають

внутрішню будову духовно-культурної підсистеми

Суспільні суб’єкти як найнижчий структурний рівень суспільства

Багатогранні особистості, здатні до цілеспрямованої діяльності

Структура та функції суспільства

адаптивна

відтворювальна

 

 

 

 

Інтегративна функція

Забезпечує соціальну рівність у формі соціальної справедливості, проявляється у співвідношенні досягнення власних та суспільних інтересів

Реалізується через забезпечення соціальної рівності між індивідами, що утворюють суспільство

сукупність інститутів, що визначають суспільний статус індивідів та забезпечують узгодження їх власних інтересів та суспільних – досягнення соціальної справедливості

утворюють

внутрішню будову соціальної підсистеми суспільства

Адаптивна функція

адаптує суспільство до змін у середовищі його існування через нові виклики природи та світового співтовариства

засоби виконання призначення господарської підсистеми

система економічних інститутів, що забезпечують відповідність між виробництвом і споживанням

Реалізується через створення матеріальних благ та умов для існування

має своїм призначенням постійне нарощування виробництва благ в достатніх обсягах

(продовження схеми)

 

Мирні або немирні відносини з сусідніми народами

Людиноцентризм

Особливості взаємодії суспільства і зовнішнього середовища

Специфіка ведення господарства

Розвиток торгівлі

Політична форма

Характеристики та особливості суспільства, стан та рівень розвитку

Суспільство – одиниця цивілізаційного аналізу історичного розвитку людства

Має індивідуальні, притаманні лише йому ознаки:

Особливу організацію, певні складові та їх співвідношення, які можуть існувати лише разом

Певний суспільний лад

Певні рушійні сили

Є результатом впливу зовнішнього середовища

Має внутрішні і зовнішні сили та механізм їх взаємодії

Є продуктом взаємозалежності між суспільними індивідами

Людина – основа існування суспільства

Соціальний розвиток людини – критерій історичного розвитку суспільства і людства

Розгляд суспільних зв’язків, розвитку особистості людини, суспільної свідомості

Цілі людини обумовлюють людську діяльність

Суспільна свідомість є основоположною рисою людини як суспільного суб’єкта, основою активності людини як суспільного індивіда

Соціальний прогрес людини – вісь світової історії