Механізм та апарат держави

Мета: формування знань про механізм та апарат держави

Знати: поняття, сутність, призначення механізму та апарату держави

Вміти: надати характеристику поняттю механізму та апарату держави, їх сутності

 

Завдання 1. Механізм держави та характеристика його складових елементів.

Механізм держави -- цілісна ієрархічна система державних органів, що здійснюють державну владу, а також установ, підприємств, за допомогою яких виконуються завдання і функції держави.

Механізм держави має ієрархічну будову тобто нижчестоящі елементи підпорядковуються вищестоящим елементам механізму держави. Він складається з людей, які постійно займаються управлінням державою тобто законотворчістю, виконанням законів та охороною від правопорушень та осіб, які займаються безпосередньою практичною діяльністю в матеріальній та духовній сферах життя.

До складу механізму держави входять державні заклади, державні підприємства та державний апарат, органи примусу. Механізм держави має вигляд піраміди, на вершині якої стоїть апарат держави, який складається з голови держави, органів законодавчої влади, виконавчої влади та судової влади, які здійснюють управління державою через органи місцевої влади, які стоять нижче та мають значно більшу кількість і здійснюють владу на місцях, а також місцевого самоврядування, нижче в цій ієрархічній піраміді стоять державні установи та підприємства, які займаються виробленням різного роду благ.

До основних ознак механізму держави належать:

— це ієрархічна система, тобто система, побудована на засадах субординації та координації. Політико-організаційну основу системи складають органи держави, територія держави, збройні сили та інші державні військові формування, державні символи, столиця держави;

— це цілісна система внутрішньо організованих елементів, яка має єдині принципи побудови і єдині завдання та цілі діяльності. Кожний із суб'єктів механізму держави як його системний елемент є органічно обумовленим усіма іншими його елементами і функціонуванням системи в цілому;

— це система, яка має чітку структуру з певними зв'язками між її елементами. Первинними елементами є державні органи.

— механізм держави, будучи єдиним, містить у собі органи, блоки, підсистеми і навіть самостійні гілки влади: законодавчу, виконавчу, судову. В цій розчленованості просліджується ієрархія: різні державні органи, їх блоки, підсистеми посідають неоднакове місце у державному механізмі, але усі разом повинні діяти злагоджено і без збоїв. Так, одну з підсистем держави утворюють вищі органи держави: представницькі, виконавчі, глава держави. Інша підсистема місцевого рівня: Ради та їх виконкоми, державні адміністрації та їх глави. Особливою підсистемою є судова, а також правоохоронні органи: прокуратура, міліція, органи служби безпеки та ін.;

— це система, яка має єдину бюджетну, грошову, банківську системи, державну власність, котрі становлять її організаційно-економічну основу;

— це взаємодіюча, динамічна і реально працююча система, за допомогою якої функціонує держава, здійснюється управління суспільством (по суті, механізм держави створюється для виконання її функцій).

— механізм держави складається з особливої групи людей, якає відокремленою від держави і займається управлінням суспільством.

— наявність у державних органів, підприємств і установ своїх повноважень.

— визначеність способів реалізації функцій і завдань держави організаційними, фінансовими, матеріальними засобами примусу.

Завдання 2. Поняття, ознаки та види органів держави.

Орган держави - це самостійний підрозділ апарату державної влади, а також юридично оформлена, економічно і організаційно відокремлена частина державного механізму, яка наділена державно - владними повноваженнями і має всі необхідні кошти для реалізації завдань і функцій держави в межах своїх повноважень. Орган держави формується на основі нормативно -правових документів, які визначають принципи його організації та сферу діяльності як одного з підрозділів державного апарату.

Відповідно до цього можна виділити наступні ознаки органу держави:

ü юридично організаційний і економічно певний характер;

ü наявність власної структури;

ü має державно - владні повноваження;

ü державні цивільні службовці виступають від імені всієї держави;

ü наділення повноваженнями в конкретній сфері суспільного життя, враховуючи призначення і місце в державному механізмі;

ü виконання суворо певних державних функцій і завдань;

ü володіння правом на видання юридичних актів;

ü наявність необхідних матеріальних засобів;

ü реалізація діяльності на базі нормативних правових актів;

ü близьке взаємодію з іншими державними органами.

Види державних органів поділяють на кілька груп залежно:

Ø від порядку їх формування;

Ø обсягу виконуваних повноважень;

Ø широти компетенції;

Ø характеру організаційно -правових форм діяльності (відповідно до принципу поділу влади);

Ø числа державних цивільних службовців;

Ø часу функціонування.

Залежно від порядку формування державні органи ділять:

~ на первинні - до них відносять органи, які формуються (обираються) безпосередньо і безпосередньо населенням (парламент, президент) у визначеному законом порядку;

~ похідні - органи, які формуються первинними органами держави (наприклад, уряд).

Залежно від обсягу виконуваних повноважень виділяють:

v вищі органи влади - це уряд, парламент і т. д.;

v центральні, зокрема міністерства;

v місцеві - державні органи суб'єктів Федерації і т. п.

v Залежно від широти компетенції розрізняють:

v органи загальної компетенції - це президент, уряд та ін;

v органи спеціальної компетенції - це міністерства, різні служби та агентства.

Залежно від числа державних цивільних службовців існують органи:

§ колегіальні - ті, які приймають рішення більшістю голосів, наприклад уряд;

§ одноосібні - де рішення приймаються одноосібно керівником, наприклад президентом.

Залежно від характеру організаційно -правових форм діяльності розрізняють

o законодавчі;

o виконавчі;

o судові;

o контрольно -наглядові органи.

Залежно від часу функціонування:

— постійні органи - складають більшість державних органів, розраховані на функціонування в нормальних умовах;

— тимчасові, що створюються в надзвичайних умовах, а також для реалізації яких великомасштабних завдань.

 

Самостійна робота №8

Держава у політичній системі суспільства

Мета: формування знань про державу, як елемента політичної системи суспільства

Знати: поняття, сутність, призначення держави та ії місце у політичній системі суспі льства

Вміти: надати характеристику державі, як головному елементу політичної системи суспільства, ії поняття та основні ознаки.

 

Завдання 1. Політична і державна влада. Поняття та структура політичної системи суспільства.

Політична влада — вироблення і проведення в життя політичних програм усіма суб'єктами політики — формальними і неформальними. Державна влада — властивість держави, що характеризується суверенністю, універсальністю, загальним характером примусового впливу на поведінку людей. Передбачає наявність владно-можного і підвладного суб'єктів (державних органів та індивідів, їх організацій і спільнот) та здатність владноможного суб'єкта спеціальними засобами домагатися здійснення своєї волі.

Поняття політичної системи в юридичній літературі визначається по-різному, але всі точки зору з цього приводу можна звести до двох основних напрямів: широке і вузьке розуміння політичної системи як суспільного явища.

Вузьке розуміння політичної системи зводиться до визначення політичної системи виключно як сукупності суб'єктів, що беруть участь у реалізації політичної влади, тобто в управлінні справами суспільства.

Широке розуміння цього явища охоплює всю сукупність матеріальних і нематеріальних компонентів, пов'язаних з відносинами, що виникають з приводу здійснення політичної влади. Такий підхід до розуміння політичної системи охоплює всю систему функціонуючих в суспільстві інститутів, організацій, установ, громадян (осіб), а також механізми керівництва і управління, з допомогою яких здійснюється політична влада. Саме таке, широке, розуміння політичної системи суспільства є більш змістовним і тому дозволяє повніше розуміти й аналізувати її сутність, призначення тощо.

Політична система суспільства — це система матеріальних і нематеріальних елементів, які функціонують і взаємодіють у сфері управління справами суспільства, тобто при здійсненні політичної влади.

Політична система України характеризується такими основними ознаками й особливостями:

а) Україна проголошується демократичною, правовою, соціальною державою;

б) вся повнота влади належить народові;

в) державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову;

г) в Україні проголошено принцип верховенства права;

ґ) суспільне жил і базується на засадах політичного, економічного й ідеологічного плюралізму;

д) визнаються пріоритетними загальнолюдські цінності, права і свободи людини та громадянина;

є) держава відповідає перед людиною і суспільством за свою діяльність.

Характерні ознаки структурних елементів системи:

По-перше, це прямий, безпосередній зв'язок елементів системи зі структурою та їх
якісна визначеність.

По-друге, однопорядковість, однорідність і субстанційна сумісність структурних елементів.

По-третє, вияв структурних елементів як мінімальних за своєю внутрішньою будовою і змістом компонентів даної системи стосовно обраного способу поділу.

По-четверте, органічний зв'язок кожного структурного елемента з іншими елементами системи.

По-п'яте, структурні елементи є основою, на якій розвиваються решта елементних властивостей і структурні зв'язки.

У політичній системі суспільства зазвичай розрізняють чотири основних групи елементів: політичні інститути; політичні відносини; політичні норми; політичну свідомість і політичну культуру. Відповідно до цих елементів виокремлюються інституціональна (або організаційно-інституціональна), регулятивна, функціональна і комунікативна підсистеми політичної системи.

Інституціональну підсистему політичної системи складають політичні інститути — формалізовані явища і процеси політичного життя суспільства, до яких належать як самі політичні установи — держава та її структурні елементи (парламент, уряд тощо), політичні партії, громадсько-політичні організації, органи місцевого самоврядування тощо, так і процеси їх упорядкованого функціонування.

Власне політичні організації прямо й безпосередньо здійснюють політичну владу у повному обсязі або, у крайньому разі, прагнуть до цього. Здійснення влади або боротьба за неї є головним у їхній діяльності. Власне політичними організаціями виступають держава й політичні партії.

Невласне політичними організаціями є ті, участь у здійсненні політичної влади для яких є лише одним із аспектів їх функціонування. Це громадсько-політичні організації — професійні спілки, об'єднання підприємців, творчі, молодіжні, жіночі, ветеранські об'єднання тощо.

Нарешті, неполітичні організації, якими є, наприклад, науково-технічні товариства, різноманітні аматорські об'єднання, за звичайних умов не беруть участі у здійсненні політичної влади.

Інститутами політичної системи суспільства є лише ті організації та установи, які беруть активну участь у здійсненні політичної влади і для яких така діяльність є істотною характеристикою.

Важливий структурний компонент політичної системи суспільства складає її регулятивна (або нормативна) підсистема. Цю підсистему утворює сукупність політичних норм, за допомогою яких здійснюється регулювання політичних відносин. Соціально-політичні норми є різновидом соціальних норм і вирізняються тим, що спрямовані на регулювання політичних відносин. Норми права — це встановлені або санкціоновані державою і спрямовані на регулювання суспільних відносин загальнообов'язкові для всіх громадян і юридичних осіб правила поведінки. Особи, що порушують правові норми, притягуються до кримінальної або адміністративної відповідальності.

Складний і багатоплановий характер її не може бути розкритий без з'ясування основних форм і напрямів діяльності, способів і засобів впливу на суспільно-політичне життя. Конкретне вираження і вияв функціональна підсистема політичної системи знаходить у політичному процесі й політичному режимі.

У загальному вигляді політичний процес визначається як «форма функціонування політичної системи суспільства, яка еволюціонує у просторі і часі». Конкретніше він може бути охарактеризований як сукупність дій, спрямованих на збереження або зміну певної політичної ситуації.

Комунікативна підсистема політичної системи містить політичні відносини, тобто ті зв'язки між людьми та їх різноманітними спільностями, які складаються у процесі здійснення політичної влади або з її приводу. До цієї підсистеми входять як формалізовані відносини, що ґрунтуються на нормах права і регулюються ними, так і ті неформальні зв'язки, що не закріплені у праві, але відіграють істотну роль у політичному житті.

Суб'єктами політичних відносин є індивіди та їхні різноманітні об'єднання, соціальні спільності, політичні інститути. Залежно від суб'єктного складу політичні відносини поділяються на три основних групи. Передусім це відносини між соціальними спільностями — суспільними класами, соціальними верствами і групами, націями, народностями тощо.

також політична свідомість і політична культура. Вони складають духовно-ідеологічну підсистему політичної системи. Політична свідомість є відображенням політичного буття, передусім політичних відносин. Це відображення відбувається у формі поглядів, уявлень, ідей, теорій тощо. Під політичною культурою звичайно розуміють сукупність стійких форм політичної свідомості й поведінки. За ширшого розуміння політичної культури до таких форм додають ще й характер і способи функціонування політичних інститутів у межах певної політичної системи.

Завдання 2. Роль держави в політичній системі суспільства.

Держава - це публічна влада, яка поширює свою дію на суспільство. Вона володіє монополією на примус щодо населення у межах певної території, має право на проведення від імені суспільства внутрішньої та зовнішньої політики, виняткове право видавати закони та правила, які є обов'язковими для всіх громадян, право на збирання податків, мита тощо.

Положення держави як центра, ядра політичної системи суспільства зумовлюється тим, що тільки вона:

ü виступає офіційним представником усього населення держави;

ü є уособленням суверенітету народу (нації), реалізує його права на самовизначення;

ü зобов'язана забезпечити і захистити основні права людини, всіх і кожного, хто знаходиться на її території;

ü бере на себе обов'язок задовольнити загально соціальні потреби;

ü встановлює формально обов'язкові для всіх загальні правила поведінки - юридичні норми;

ü володіє суверенною владою, тобто владою верховною і самостійною, формально незалежною від будь-якої організації або особи.

 

Завдання 3. Характеристика держави України як суб'єкта політичної системи.

Ефективність політичної системи вимірюється спроможністю влади забезпечувати державний суверенітет, національну безпеку та національні інтереси, утверджувати свободу, справедливість, людську гідність, гарантувати конституційні права і свободи громадян. Верховенство права, ефективність влади та її децентралізація, самодостатність громад і гарантії місцевого самоврядування, позиції у сучасному світі характеризують потужність держави.