Зони обслуговування регіональними науковими центрами України

· З метою підвищення статусу регіональних наукових центрів та їхнього значення в реалізації державної науково-технічної політики (у тому числі венчурного бізнесу) у регіонах України необхідно залучати до співпраці всі організації й інститути, які ведуть інноваційну діяльність і мають вільні кошти. Схему взаємодії центральних і регіональних органів, наукових організацій і венчурних фірм, вищих навчальних закладів і виробничих підприємств, а також окремих регіональних фондів і венчурного капіталу у формуванні та реї науково-технічної політики подано на рис. 3.3.

Регіональні наукові центри виконують функції координатора, головного експерта й організатора регіональних програм науково-технічного розвитку, складовою яких має бути венчурний бізнес.

· Створити центри розвитку венчурного бізнесу при органах виконавчої влади, а саме: при науково-координаційній раді. Основне завдання таких відділів полягає в наданні допомоги підприємцям венчурних фірм. Ці підрозділи повинні прова­дити створення і підтримку венчурних підприємств за такими напрямами:

— розподіл і контроль за використанням коштів, які виділятимуться з місцевого і державного бюджетів для підтримки таких підприємств;

— освоєння й адаптування зарубіжного досвіду щодо створення і функціонування венчурного бізнесу (залучення зарубіжних фахівців до викладання практичних курсів, а також стажування підприємців і спеціалістів регіону в зарубіжних навчальних закладах і фірмах інноваційного напряму тощо);

— підтримка створення і розвитку венчурного бізнесу — сукупності приватних та акціонерних науково-технічних фірм, інкубаторів малого бізнесу, малих високотехнологічних і середньотехнологічних підприємств, а також фірм, що обслуговують інноваційну діяльність (консалтинг, еккаутинг, маркетинг нових товарів та послуг, юридична допомога, інформаційний сервіс, підготовка кадрів тощо);

— створення умов і організаційно-економічних форм інтеграції освітньої та науково-технічної діяльності й інноваційного підприємництва, їх сукупного розвитку у формі інноваційних центрів, наукових і технологічних парків тощо;

— формування банку даних щодо результатів діяльності венчурних фірм;

— вивчення кон’юнктури ринків, надання інформації підприємцям для отримання необхідних грошових коштів, а також замовлень на інновації або передання цим фірмам розробок для впроваджень;

— надання допомоги в отриманні необхідних приміщень та ресурсів;

— розширення підготовки спеціалістів і підприємців безпосередньо в інноваційній сфері способом створення спеціальних навчальних закладів, які готують підприємців у сфері венчурного бізнесу, інноваторів (винахідників і раціоналізаторів) для різних галузей господарства.

Відділи сприяння розвитку венчурного підприємництва при місцевих або регіональних органах влади функціонуватимуть за рахунок місцевих бюджетів, а їхні послуги підприємцям мають надаватися безкоштовно.

З розширенням сфери бізнесу можуть створюватись інші організації, покликані сприяти розвитку венчурного підприємництва. Вони формуються за ініціативою самих підприємницьких структур венчурного капіталу. Функціонувати такі підприємства можуть на комерційних засадах. Окремі послуги надаються на безоплатній основі. Найдоцільнішою формою цих організацій є створення регіональних центрів підтримки венчурного підприємництва (ЦПВП). Завдання центрів такі:

· акумуляція фінансів для випуску наукомісткої продукції;

· виконання функції гаранта і посередника між венчурними підприємствами і венчурним капіталом;

· створення резервних фондів для підтримки венчурних підприємницьких організацій;

· надання консультацій з питань організації венчурних структур;

· залучення до фінансування венчурних підприємств іноземного капіталу і капіталу державних підприємств.

У сучасних умовах ці центри можуть вирішити цілий спектр проблем соціально-економічного характеру. Оскільки іноземні інвестори не поспішають вкладати капітал у розвиток економіки України, не виявляють бажання співпрацювати з малими підприємницькими структурами, які неспроможні впроваджувати прогресивні технології, то ЦПВП, отримавши статус юридичної особи, зможе контролювати фінансові ресурси, стати реальним партнером іноземних інвесторів і венчурного капіталу. Як показує світовий досвід, центри — це ефективна форма організації функціонування венчурного підприємництва. Отже, необхідно стимулювати розвиток діючих і створення нових форм організації прискорення науково-технічних та науково-виробничих циклів. Інакше кажучи, необхідно створювати науково-технологічні центри передавання технологій малим венчурним фірмам, інкубатори венчурного бізнесу, технопарки і технополіси. Створення технопарків можна розглядати як новий підхід до регіонального розвитку. Місцевій владі надається більша самостійність, а великі міста розвантажуються завдяки розвитку їхніх приміських зон і «міст-супутників». Але, враховуючи теперішню економічну ситуацію, технопарки стануть ефективними тільки за умови вирішення проблем фінансування і міжгалузевої взаємодії. Місцева влада повинна допомагати технопаркам, зокрема запроваджуючи пільги на сплату місцевих податків, будівництво закладів парку тощо.

Формування дійсно конкурентного потенціалу має відбуватись завдяки послідовному курсу, спрямованому на постійне створення конкурентних переваг українському товаровиробникові порівняно з зарубіжними. І саме динамічний інноваційний процес веде до отримання конкурентних переваг вищого порядку, забезпечує економіці стійкі позиції на міжнародних ринках протягом тривалого періоду.