Прогнозування державних операцій

Одним із завдань статистики державного бюджету є прогнозування його доходів і видатків.

Для прогнозування податкових доходів державного бюджету можуть бути використані різноманітні методи, наприклад екстраполяція трендів. Проте ці методи, передбачаючи збережен­ня минулої тенденції розвитку, не враховують змін у податковій базі, а також ставок податків. Через це їх застосування може призвести до помилок у прогнозах. Обґрунтованішою є побудова функції залежності податків від податкової бази.

Згадуваний вище автоматичний ефект може бути обчислений за допомогою коефіцієнта еластичності, для розрахунку якого можна використати співвідношення темпів приросту податкових доходів з темпом приросту валового внутрішнього продукту. Коефіцієнт еластичності продемонструє, на скільки відсотків збільшиться сума податкового доходу при рості валового внутрішнього продукту на 1 %.

У разі прогнозування видатків їх сума може бути похідною від доходів державного бюджету і рівня його дефіциту. Елементом такого прогнозу може бути також розмір державного внутрішнього і зовнішнього боргу. Прогнозування зовнішнього боргу має пов’язуватися із зовнішньою заборгованістю та її структурою, а також зі станом платіжного балансу та його прогнозом. Внутрішній борг держави складається з відсотків по виплатах позик і з сум погашених позик, тому прогнозування цієї статті видатків повинно будуватися на рівнянні тренду відсоткової ставки і суми отриманих урядом кредитів.

Важкодоступність інформації може іноді призвести до прог­нозування податкових надходжень шляхом екстраполяції сучасних тенденцій. Однак такі оцінки не зовсім точні, оскільки передбачають, що майбутні доходи просто відтворюватимуть минулі, незалежно від змін податкової бази або податкової системи. Таким чином, для більшої надійності прогнозів треба застосовувати методи, які пов’язують доходи від податків з їх базою. В цілому ж такі прогнози надходжень повинні враховувати зворотний зв’язок між податками та їх базами, оскільки зміни у параметрах податків спричиняють зміну у базі оподаткування. У такому разі треба використовувати загальні економетричні моделі. Практичнішим є інший, так званий метод часткової рівноваги, що являє собою можливість розраховувати доходи на основі функції, побудованої для різних видів податків з використанням прогнозів для різних баз оподаткування.

Розвиток податкових функцій потребує прийняття рішень щодо ступеня дезагрегованості, а також вибору відповідних розрахункових податкових баз. Необхідно проаналізувати різницю між основ­ними податковими категоріями. Треба також дезагрегувати групу податків у разі, якщо їх база оподаткування принципово відмінна.

Збільшення доходів протягом певного періоду може відображати як автоматичні, так і дискреційні ефекти. Перша являє собою збільшення надходжень до бюджету внаслідок зростання бази оподаткування. Дискреційні ефекти пов’язані зі змінами у доходах бюджету, що пояснюється змінами податкової системи, в тому числі в існуючих ставках податків, охопленні податком або введенням нового податку. Аналіз і прогноз змін надходжень до бюджету зазвичай потребує розмежування між цими двома компонентами.

Для елемінування дискреційного ефекту використовують метод пропорційного коригування, що базується на даних про фактичні податкові надходження (Т) і розрахункові рівні впливу дискреційних заходів (Д). Метод пропорційного коригування дозво­ляє розрахувати величину скоригованих податкових надходжень (АТ), яка дорівнює кількості податків, що були б зібрані у попередніх роках, якщо б податкова система базового року (t) діяла протягом усього цього періоду. Процедура коригування може бути проілюстрована такими формулами:

АТ_t = Т_t, (1)

оскільки, за визначенням, до базового року не застосовується жодне коригування доходів:

. (2)

Підставляючи (1) до (2):

. (3)

Для будь-якого періоду t – n рівняння (3) може бути записано як:

. (4)

Розмежування автоматичного і дискреційного впливів веде до появи двох різних понять для опису реакції податків на події в економіці. Еластичність (Е) визначається як відношення відсоткових змін фактичних зборів податків протягом певного періоду до відсоткових змін у валовому внутрішньому продукті. Щоб сконцентрувати увагу тільки на автоматичних впливах на доходи, було вироблено альтернативне поняття динамічності, яка порівнює зростання доходів з приростом ВВП виходячи з припущення, що податкова система в деякому році (для порівняння зазвичай беруть останній рік) діяла протягом усього періоду.

Поняття еластичності і динамічності визначаються за такими формулами:

,

де Е — коефіцієнт еластичності, D — коефіцієнт динамічності.

Еластичність податків, крім того, можна визначити за допомогою параметричних показників, які відображають вплив дискреційних змін у податковому рівнянні. Наприклад:

ln T_t = a + (b + c DUM_t) ln ВВП _t,

де DUM_t = 0 до дискреційних змін, DUM_t = 1 після дискреційних змін.

Коефіцієнт b означає податкову базову еластичності, за винят­ком впливу дискреційних змін у податкових зборах.

Інтерпретація розмірів еластичності схожа на інтерпретацію розмірів динамічності. Різниця полягає в тому, що вона відображає лише автоматичну реакцію з боку доходів. Таким чином, можна передбачити, що за період спостереження, протягом якого довільні зміни в податковій системі спричинять збільшення надходжень до бюджету, еластичність податків перевищить податкову пружність, що, в свою чергу, збільшить автоматичну реакцію доходів на ці зміни у ВВП.

З урахуванням коригування даних про фактичні податкові надходження на вплив дискреційних заходів основними етапами у процесі прогнозування доходів від оподаткування були б:

· визначення функціональних взаємовідносин між скоригованими даними і передбаченої податкової бази;

· оцінка набору параметрів, які характеризують сучасну струк­туру податків;

· застосування розрахункових рівнянь для прогнозування доходів, які спираються на дані передбачувальних величин податкових баз.

Якщо потрібних даних немає, тоді можна застосувати простіші методи, результати яких будуть, імовірно, менш вірогідні, ніж отримані за допомогою викладеної процедури прогнозування, але якісніші, ніж за простої екстраполяції тенденцій. Прогнози доходів можуть бути підготовлені шляхом порівняння відповідних податкових категорій з відповідними макроекономічними показниками. При цьому необхідно робити передбачення стосовно фак­торів, які можуть впливати на показники надходжень до бюджету у прогнозований період, включаючи вплив змін у ставках податків, графіках виплат, звільнення від оподаткування, процес стягнення податків й ухилення від податкових платежів.

Неподаткові надходження до державного бюджету включають доходи з майна, мита і збори, непромислові продажі, активне
сальдо відомчих підприємств, приватних пожертвувань, штрафи і конфіскації. Деякі компоненти неподаткових надходжень можуть бути логічно взаємопов’язані, але більшість елементів виявляє істотну непостійність. Внаслідок цього прогнози неподаткових доходів необхідно робити на основі оціночних міркувань або простих у даному разі процедур. Іноді прогнози загальних неподаткових надходжень здійснюють шляхом порівняності минулорічних неподаткових надходжень до ВВП з прогнозною величиною ВВП поточного року. Однак, краще використовувати оціночні міркування щодо окремих компонентів і включити в розрахунок можливі зміни відповідних факторів, ніж робити механічний прогноз агрегатного показника.

Аналіз розвитку податкової системи припускає, що оцінка функціональних взаємовідносин між доходами і розрахунковими базами з метою прогнозування може бути певною цінністю тільки у сфері мит на імпорт. Оскільки немає інформації з обліку та опису впливу дискреційних регулювань імпортних тарифів, визначатимуться функції взаємовідносин між фактично зібраними митами на імпорт (ТМ) і розрахунковою податковою базою, яка представлена загальним обміном імпортованих товарів (СІФ) з країн далекого зарубіжжя. Параметри рівняння розраховуються за допомогою методу найменших квадратів. За обмеженої кількості спостережень оцінки коефіцієнтів рівняння регресії повинні розглядатися досить обережно.

Інший основний податок, який спочатку стягувався з міжнародних торговельних операцій, — виробничий диференційний податок з обороту — є непараметричним. Він виступає функцією обсягу і складу гривневого імпорту і гривневих цін на імпорт, що визначались двосторонніми торговельними угодами, курсом обміну гривні на вільно конвертовану валюту і внутрішніми цінами на продукцію, що реалізовувалася.

За відсутності податкових функцій та адекватної макроекономічної інформації про податкові бази, а також структурних параметрів нових податків прогнозування доходів може базуватися на інформації про динамічність податків або співвідношення між доходами бюджету і розрахунковими податковими базами, які можна отримати з даних про спостереження, що здійснюються з початку податкових реформ. Співвідношення між доходами і роз­рахунковими податковими базами на рік, який передував базовому періоду, пропонується вважати початковим для прогнозування доходів бюджету.

Для прогнозування інших податків — місцевих влад на власність, інших податків на товари та послуги тощо — важко дістати інформацію про вірогідні розрахункові бази. Таким чином, можливо лише прогнозувати надходження від цих податків у даний період при застосуванні історично визначених коефіцієнтів їх часток у ВВП.

На відміну від доходів держави, при прогнозуванні урядових видатків існує набагато менше можливостей для визначення їх рівня, якщо спиратися тільки на звичайні економічні співвідношення. Цей факт є наслідком політичної природи процесу прий­няття рішень з приводу державних видатків, що означає: зміни в державних видатках дискреційні. Можна, однак, розглядати ендогенне визначення деяких основних категорій у рамках економічної класифікації видатків. Виплата відсотків відображатиме від­соткові ставки і розміри державного боргу, в той час як трансферти можуть бути порівняні з рівнем економічної діяльності. На заробітній платі робітників і службовців позначається як вплив державної політики в сфері доходів, так і політики цін і стану на ринку праці, оцінки стану бюджету, які вказують на очікування влади відносно основних категорій видатків. Аналіз минулих від­носин між припущенням і реальними результатами може засвідчити розмір помилок подібних оцінок.

Заробітна плата в державному апараті та інші поточні витрати піддаються в економіці перехідного періоду впливу з боку організаційних реформ, спрямованих на заміну державних інститутів, що були залучені до безпосереднього контролю за економікою, державною адміністрацією і вживають нових заходів щодо підтримки ефективного функціонування ринкової економіки. За наявності численних першочергових завдань, які не вирішувались урядом в умовах централізованого планування, важко оцінити загальний вплив цих реформ на поточні державні витрати. Номінальні поточні витрати мають зростати в результаті реформ, зміни податків, цін, заробітної плати. При зіставленні прогнозів у цій галузі необхідно брати до уваги вплив росту заробітної плати внаслідок отримання додаткового прибутку при введенні податків на доходи і послаблення контролю над заробітною платою, а також вплив зростання цін.

Прогнози фінансування сальдо бюджету концентруються на трьох основних елементах: зовнішньому фінансуванні; внутрішньому небанківському запозиченні; внутрішньому запозиченні у банківської системи. Здійснюючи прогнози у сфері зовнішнього фінансування, необхідно звіряти плани залучення іноземних позик і графіки погашення боргів Міністерства фінансів з прогнозами іноземних кредиторів і графіками погашення боргів кредитним агенціям. Якщо проблема полягає в рівні або структурі іно­земного боргу, тоді до структури прогнозу необхідно включити більш широкий набір параметрів, приділяючи особливу увагу управлінню зовнішнім боргом. Бюджетні прогнози в галузі зовнішнього фінансування повинні узгоджуватися з офіційними рухами капіталу в платіжному балансі.

Для внутрішніх позабанківських позик необхідно робити прогноз загальної кількості боргових інструментів, які держава здатна розмістити у внутрішніх фінансових інститутах та інших організаціях, які надають позичкові кошти. У зв’язку з цим необ­хідно розглянути можливість впливу подібних дій на вартість і доступність фондів для фінансування недержавної діяльності.