Формування чистого прибутку підприємств з різним рівнем фінансового лівериджу грн

Показник	Підприємство А	Підприємство В
1. Прибуток до сплати відсотків за кредит і податків 2. Сума відсотків за користування кредитом 3. Оподатковуваний прибуток 4. Податок на прибуток (30 %) 5. Чистий прибуток	127 500 49 960 77 540 23 262 54 278	127 500 18 800 108 700 32 610 76 090

 

Отже, незважаючи на однакові обсяг реалізації та величину сукупних витрат у підприємства А з більш високим рівнем фінансового лівериджу величина чистого прибутку менша, ніж у підприємства В.

Очевидно, що якщо ринкова ситуація буде несприятливою і призведе до суттєвого зниження виручки, то підприємства з більш високим рівнем фінансового левериджу значно раніше втратять фінансову стійкість і стануть збитковими, ніж підприємства, які фінансують свою діяльність за рахунок власних джерел. Отже, високий рівень фінансового левериджу є відображенням високого ризику, властивого даному підприємству, і тому та ретельно досліджується і процесі визначення доцільності надання кредиту. Однак остаточний висновок про кредитоспроможність підприємства формулюється лише з урахуванням динаміки коефіцієнтів прибутковості.

Коефіцієнти прибутковості (рентабельності). Ці коефіцієнти застосовуються для загальної характеристики використання всього капіталу і розглядаються як додаткові до показників названих вище груп коефіцієнтів. Для оцінки кредитоспроможності використовують такі показники рентабельності:

а) коефіцієнти норми прибутковості:

· рентабельність одиниці продукції

;

· рентабельність основної діяльності

;

· рентабельність продажу

;

б) коефіцієнти рентабельності:

· рентабельність сукупних активів (майна) підприємства

;

· рентабельність власного капіталу

;

в) коефіцієнти норми прибутку на акцію:

· дохід на акцію

;

· дивідендний дохід

.

Усі показники рентабельності характеризують кращу віддачу функціонуючого капіталу, якщо вони в динаміці зростають. Тому в банківській практиці необхідно використовувати такі показники (як і коефіцієнти інших груп) за кілька звітних періодів або на дві звітні дати.

Якщо частка прибутку у виручці від реалізації продукції зростає, підвищується прибутковість активів і капіталу, то можна не знижувати рейтинг клієнта навіть при погіршенні коефіцієнтів фінансового левериджа.

Коефіцієнти обслуговування фінансового боргу (ринкові коефіцієнти) відображують, яка частка прибутку погашається відсотковими та фінансовими платежами. Загальна формула їх розрахунку полягає в наступному:

·

·

Конкретна методика визначення чисельника названих коефіцієнтів залежить від того, чи належать відсоткові або фіксовані платежі до собівартості або сплачуються з прибутку.

Коефіцієнти обслуговування фінансового боргу відображують, яка частина прибутку використовується для відшкодування відсоткових або всіх фіксованих платежів. Особливе значення ці коефіцієнти мають при високих темпах інфляції, коли величина сплачених відсотків може наближуватися до основного боргу клієнта або навіть його перевищувати. Чим більша частка прибутку спрямовується на покриття відсотків та інших фіксованих платежів, тим менше її залишається для погашення боргових зобов’язань і покриття ризиків, тобто тим гірша кредитоспроможність клієнта [6, с. 204—205].

Слід зауважити, що оцінка кредитоспроможності підприємства на основі фінансових коефіцієнтів потребує індивідуального підходу до кожного клієнта. Необхідна систематична аналітична робота по оцінці фінансового стану позичальника. Ця методика має ряд недоліків:

— будується на даних про залишки;

— відображує стан у минулому;

— показує в основному рух оборотних активів тощо.

Ці недоліки, на наш погляд, в певний період нейтралізуються при оцінці кредитоспроможності позичальника на основі аналізу грошових потоків.