Загальні симптоми шизофренії

ЗМІСТ

Вступ. 3

1. Загальні симптоми шизофренії 3

2. Клінічні форми шизофренії 7

Висновок. 11

Список використаної літератури. 12

 

Вступ

Шизофренія – одне з найпоширеніших психічних захворювань; протікає хронічно у вигляді нападів, або безперервно, призводить до характерних однотипних змін особистості з дезорганізацією психічних функцій.

Як окреме захворювання цей розлад був виділений німецьким психіатром Е. Крепеліним (1896), який назвав його «dementia praecox» (раннє слабоумство). Російський психіатр В.Х. Кандинський (1887) описав подібне захворювання під назвою ідеофренія, а С.С. Корсаков (1891) – під назвою дизнойя. Назва «шизофренія» дав швейцарський психіатр Е. Блейлер.

Ризик захворювання шизофренією особливо високий у підлітковому віці (в 3-4 рази вищий,ніж упродовж всього подальшого життя). На вік 10-19 років припадає 31-32 % дебютів шизофренії; ризик захворювання у хлопчиків в 1,5 рази вищий,ніж у дівчаток.

В середньому вважають, що на шизофренію хворіє до 1% населення. У психіатричних лікарнях більше половини всіх хворих складають хворі на шизофренію.

Загальні симптоми шизофренії

Шизофренія (англ. schizophrenia;від грецьк. schizo – розщеплюю, розколюю + phren — душа) – це хронічне, прогредієнтне захворювання, що характеризується розладами психічних процесів, і призводить до специфічних змін особистості. Шизофренія проявляється різноманітними синдромами і формами, які часто не мають між собою нічого спільного. Перебіг хвороби може бути і безперервним, і періодичним. Через це, багато дослідників вважають шизофренію не самостійним захворюванням, а групою захворювань.

Симптоми шизофренії є зовнішніми проявами порушення фізіологічних механізмів психічних процесів. Найбільш вірогідним вважають припущення, що при шизофренії порушується взаємний зв'язок і взаємообумовленість діяльності окремих функціональних систем мозку. Саме через це, найбільш ранніми ознаками хвороби є симптоми порушення єдності психічних процесів, що проявляється в зміні характеру відношення особистості до середовоща, якості реакцій на повсякденні життєві ситуації.

Зміни особистості. Зниження активності, ініціативи, зацікавленості своєю працею, навчанням, сім'єю; зниження чи втрата потреби підтримувати свсілякі контакти з оточуючими.

Розлади емоцій. Втрата адекватності емоційних проявів. Атрофується почуття прихильності до рідних, з'являється грубість, жорстокість. Хворі перестають підтримувати контакти з батьками, коханими, не виявляють властивих їхньому віку інтересів. Сумні події їх не засмучують, радісні не викликають радості. Інколи події, що всіх засмучують, у хворих викликають усмішку (парадоксальна реакція). Втрачається почуття сором'язливості, ніяковості. З прогресуванням хвороби формується афективний розлад, що має назву емоційної тупості: хворі стають байдужими до всього. Емоційна тупість – явище не таке вже й часте, зустічається лише в кінцевих стадіях хвороби і при відповідному лікуванні може набути зворотного розвитку.

Іншим проявом неадекватності емоцій є надмірна чутливість, крайня сенситивність. Найдрібніший привід, який часто не має прямого відношення до хворого, викликає бурхливий афективний вибух, гнівний протест, ридання. І навпаки, значні події, що глибоко хвилюють інших людей, у хворого викликають лише слабку схожість емоційної реакції.

Емоційним проявам при шизофренії властива амбівалентність, коли хворий перебуває під владою протилежних почуттів. Явища амбівалентності можуть поєднуватися з вольовими розладами у вигляді амбівалентності (двоїстості) бажань. При цьому хворий не може віддати перевагу одному з них.

Крайнім проявом втрати адекватності емоцій є безпричинний сміх. Емоційні зрушення можуть проявлятися маніакальною піднесеністю, або дисфоричним станом, депресією.

Розлади мислення. Порушення єдності психічних процесів особливо виразно проявляється у розладах пізнавальної діяльності. Особливість процесу пізнання при шизофренії полягає у випадінні «вибіркового притягання» відомостей з минулого досвіду. У хворих доволі часто спостерігається протилежність суджень. Вони розповідають про свої плани, наміри, що не випливають з реальних обставин, є протилежними ситуації, що склалася. «Вступив би до педагогічного інституту, - говорить хворий, - але з математики одержав двійку... Я і в школі з математики завжди мав двійки-трійки. Наступного року вступатиму на математичний факультет університету».

Одним із проявів розладу мислення при шизофренії є символічне мислення. Процес мислення при цьому грунтується не на точних поняттях, а на внутрішніх асоціаціях, які хворий висловлює в розпливчастих, незрозумілих символах. В мові хворих з'являються чудернацькі сплетіння двох понять в одне нове словоутворення.

Для шизофренії типовим є резонерське мислення, що грунтується на пустопорожніх міркуваннях і словесних зворотах. Нерідко спостерігається порушення асоціацій. У висловлюваннях хворих містяться неясні натяки, випадкові нелогічні вислови, ніби взяті з іншого тексту. «В нашій палаті шість чоловік... На морі був шторм, але вранці ліків не дали».

Хворі часто скаржаться на зупинку мислення, порожнечу в голові. Іноді це контрастує з іншим явищем – напливом думок, їх потоком, що пливе всупереч волі хворого, коли найрізноманітніші думки переповнюють голову, в них неможливо розібратися.

Одним із яскравих проявів розладу мислення при шизофренії є маячення. Маячні ідеї ставлення, переслідування, гіпнотичного чи фізичного впливу в різних поєднаннях зустрічається при всіх формах шизофренії, але через властивий хворим аутизм виявити маячення часом буває дуже важко.

У випадках повільного початку хвороби маячення проявляється в рудиментарних ідеях ставлення, особливого значення. Часто зустрічаються причепливі іпохондричні ідеї чи надцінні уявлення. Від іпохондричних ідей при неврозах вони відрізняються незвичною фабулою і висновками. Наприклад, у хворого після лижної прогулянки з'явилась причеплива думка, що від сильного напруження серцевий м'яз надірвався. Ця думка довго не залишала його. Одного разу він запросив до себе товариша подивитися «експеримент». Товариш, зайшовши до нього, побачив, що хворий порізав собі вени на лівій руці, а правою записує свої відчуття «помираючого».

Головною ознакою маячення при шизофренії є відсутність зв'язку з реальними життєвими обставинами. Різного роду факти, що включаються в структуру маячних синдромів, відтворюють реальні відносини настільки перекрученими, що вони лише вгадуються в маячних побудовах хворих. Часто передумовою маячних ідей бувають порушення сприймання.

Розлади сприймання. Важливе місце серед симптомів шизофренії посідають справжні і особливо псевдогалюцинації. Голоси чоловічі, жіночі називають ім'я хворого, кличуть його, наказують, або констатують його дії. Хворі повідомляють, що їх думки «перехоплюють», наміри упереджують: «Я ще не подумав, а вони вже про це говорять». До числа характерних, хоча й не постійних, ознак шизофренії належить синдром Кандинського-Клерамбо (синдром психічного автоматизму). У хворих виникає відчуття сторонності своїх думок, бажань, переживань. Думки вкладають у голову або витягують з неї, розганяють або зупиняють їх. Почуття навіяні, рухи не свої, зумовлені стороннім впливом.

Трапляються нюхові галюцинації. Хворі запевняють, що від них смердить кишковими газами, сечею або якимось «важким духом». Рідше спостерігаються смакові галюцинації. Зорові псевдогалюцинації при шизофренії спостерігаються значно рідше, ніж слухові.

Розлади самоусвідомлення. При шизофренії вони бувають у формі деперсоналізації. Хворі скаржаться на відчуття дискомфорту, зміну самовідчуття, невиразну тривогу, неясність думок і бажань. «Почуття притупилися, стали одноманітними. Знайомі предмети здаються незвичними».

Цим не вичерпуються всі різноманітні симптоми шизофренії. В процесі хвороби симптоми спостерігаються в різних співвідношеннях, згладжуються, зникають, загострюються, змінюються іншими. Синдроми, які вважаються характерними для шизофренії зустрічаються і при інших захворюваннях. Зате можна назвати синдроми, які не зустрічаються при шизофренії: психоорганічні синдроми порушення свідомості.

Клінічні форми шизофренії

Проста форма.

Для неї характерне повільне наростання хворобливих явищ. Починається захворювання найчастіше і віці 15-25 років (до 35% випадків). Найтиповішими для цієї форми є афективні розлади, зниження спонукань, розлади мислення. Прогресує зниження прихильності до рідних, близьких. З'являється відчуженість, відгородження від сім'ї. Зростає байдужість до своєї долі, до свого майбутнього. Знижується інтелектуальна продуктивність. Збіднення інтересів, втрата активності, ініціативи поєднується з «розумуванням» на теми віддалені від повсякденної діяльності. Втрачається стереотип підтримання чистоти, охайності. Хворі перестають вмиватися, змінювати білизну, стригтися.

Галюцинації і маячення для простої форми не характерні. На початку захворювання можуть епізодично з'являтись вербальні галюцинації, маячні ідеї ставлення чи іпохондричного змісту.

Перебіг хвороби повільний, прогредієнтний. Ця форма належить до прогностично несприятливих.

Гебефренна форма.

Характерним є початок в юнацькому віці (14-18 років). Щодо тривалості продрому не існує єдиної думки. Спостереження показують, що окремі прояви хвороби з'являються за 1-2 роки до початку розгорнутої стадії. В цей час виникають дивацтва в поведінці. Хворі роблять різні дурниці явно не для того, щоб посмішити інших чи продемонструвати мистецтво імітації. Наприклад, вони карикатурно копіюють знайомих навіть при відсутності глядачів. У клінічній картині переважає недоумкуватість, розірваність мислення, неадекватність емоцій. Хворі манірні. Жести, гримаси, пози калейдоскопічно змінюються, повторюються багато разів. Для хворих характерні неприродна веселість, неадекватні усмішки, незв'язне мовлення з неологізмами. Можуть бути галюцинації, фрагментарні маячні ідеї. Часто спостерігаються імпульсивні дії. Прогноз несприятливий. У міру затухання гострих явищ виявляються слабкі зміни особистості. Соціальна і трудова адаптація дуже знижена.

Параноїдна форма.

Ця форма, як правило, розвивається поступово. Клінічна картина вирізняється наявністю маячення і галюцинацій. Зміст маячних ідей і види галюцинацій характеризуються великою різноманітністю. Найбільш типовими є ідеї ставлення, переслідування, фізичного впливу, ревнощів, іпохондричні. Переважають слухові справжні і псевдогалюцинації, рідше зустрічаються нюхові, смакові, загального чуття. На початку хвороби з'являються фрагментарні ідеї ставлення. «Змінене» до них ставлення хворі намагаються підтвердити тим, що вони самі помічають: погляди, натяки жестами, незвичайними питаннями, нерідко про це «підказують» голоси. Поступово, а іноді досить швидко у хворих формується маячна система. Маячні синдроми можуть бути складними. Особливо важлива роль у формуванні маячних синдромів належить розладам сприймання та афективним розладам. Псевдогалюцинації часто є головним ядром у структурі синдрому психічного автоматизму. Справжні слухові галюцинації сприяють швидкому формуванню маячення переслідування. Стан депресії у хворих визначає структуру іпохондричного синдрому, надає маячним станам напруженості, тривожності (тривожно-параноїдний, депресивно-параноїдний синдроми). Депресивний афект у структурі маячного синдрому найчастіше є причиною суїцидних спроб хворих на шизофренію. Хворі з галюцинаторно-маячним синдромом мають нахил до небезпечної агресії та інших вчинків, не сумісних з соціальним станом, вихованням та преморбідними морально-етичними якостями хворого. Зростаюче емоційне збіднення супроводжує дезактуалізацію маячних ідей, а потім вони втрачають свою цілісність і розпадаються. Параноїдна шизофренія прогностично малосприятлива.

Одним із варіантів параноїдної форми є парафренія. Довгий час її вважали самостійним захворюванням. Парафренія відрізняється тривалим хронічним перебігом. Захворювання розвивається, як правило, у віці 30-35 років. Ініціальний період характеризується появою параноїдної настороженості, справжніх вербальних і псевдогалюцинацій. Деякі хворі при наявності маячення можуть виконувати свої попередні обов'язки. Поступово формується маячення переслідування. Згодом з'являються ідеї величі, реформаторства, винахідництва, частіше фантастичні. Замість властивої першому періоду настороженості з'являється ейфорія. Хворі вважають себе визначними діячами науки, мистецтва, вимагають визнати їх досягнення. Інтелектуальне зниження при парафренії розвивається повільно. В міру зростання дефекту все більше затьмарюється, а потім зовсім розпадається маячна система. Прогноз несприятливий.

Іншим варіантом параноїдної форми є циркулярний перебіг психотичної симптоматики з переважанням афективних розладів у поєднанні з маячними ідеями. Для цього варіанту характерні періодичні приступи маніакального і депресивного станів, у структурі яких є рудиментарні псевдогалюцинації, симптоми психічних автоматизмів, що відрізняє їх від фаз МДП.

Кататонічна форма.

Клінічна картина кататонічної форми шизофренії характеризується чергуванням синдромів кататонічного ступору і кататонічного збудження. Однак хвороба може проявлятися і одним із цих синдромів, що має свою динаміку розвитку при стиханні процесу чи під впливом лікування (наприклад, кататонічний ступор починається з м'язів обличчя, потім переходить на шию, плечовий пояс, тулуб, ноги і стає загальним, а зворотний розвиток відбувається навпаки – зникає ступор у ногах, потім у тулубі, плечах, далі у м'язах обличчя). Поряд із кататонічними проявами можуть бути нестійкі маячні ідеї, галюцинаторні включення.

Часто спостерігається складне поєднання симптомів ступору і збудження. Розвитку того чи іншого синдрому передують стани тривоги, слухові галюцинації і маячні ідеї переслідування. Збудження зростає досить швидко. Хаотичні рухи супроводжуються мовним збудженням з розірваністю й незв'язністю мовлення, ехолалією, ехопраксією. Автоматична підкорюваність поєднується з негативізмом. Хворі чинять опір персоналу при догляді за ними. Кататонічне збудження через деякий час змінюється на ступор. Хворі заклякають часто в досить незручному положенні. Спроба вивести їх з нього викликає шалений опір, перебороти який не завжди вдається. В той же час кінцівкам хворого можна надавати будь-якого положення (воскова гнучкість). Ступор супроводжується негативізмом і мутизмом. Ступор може бути повним, коли хворий стає повністю нерухомим, і частковим. При часткоовому ступорі хворий самостійно встає, йде по палаті, але може раптом заклякнути в незручній позі. Характерно, що хворий рухається завжди з якогось одного боку палати чи коридора. Пересування нагадує рух механічної ляльки, настільки незграбні й обмежені в амплітуді рухи хворого. Годувати хворого доводиться з рук. Найчастіше годують через зонд. Кататонічний ступор може розвиватися і без стадії збудження. У таких випадках поступово наростає загальмованість. Кататонічна форма прогностично несприятлива, але при ній можливі глибокі й тривалі ремісії. Це стосується так званої періодичної кататонії, що перебігає в формі приступів з онейроїдними переживаннями.

 

 

Висновок

Шизофренія – це хронічне, прогредієнтне захворювання, що характеризується розладами психічних процесів і призводить до специфічних змін особистості. Шизофренія проявляється різноманітними синдромами і формами, які часто не мають між собою нічого спільного. Перебіг хвороби може бути і безперервним, і періодичним. Через це, багато дослідників вважають шизофренію не самостійним захворюванням, а групою захворювань.

Причини виникнення шизофренії донині не з'ясовані. Краще вивчені чинники, що зумовлюють розвиток хвороби. До них треба віднести вікові особливості, вагітність, пологи і найближчий післяродовий період. Досить продуктивними виявились генетичні дослідження. Вірогідність захворювання на шизофренію тим вища, чим ближчою є кревність до хворого на це захворювання.