Кошти підприємств, їх кругообіг та обіг. Основний та обіговий капітал.
Лекции.Орг

Поиск:


Кошти підприємств, їх кругообіг та обіг. Основний та обіговий капітал.




Залікова контрольна робота

з дисципліни "Основи економіки"

Варіант №24

 

Виконав:

ст. гр. КІ-33

Гладківський М.П.

Перевірила:

Нечепуренко С. О.

 

 

Львів-2011

Теоретичні питання

Кошти підприємств, їх кругообіг та обіг. Основний та обіговий капітал.

 

Фінанси підприємств безпосередньо пов'язані з рухом грошових коштів. Саме тому досить часто поняття «фінанси підприємств» ототожнюється з грошовими коштами, наявними фінансовими ре­сурсами. Однак самі кошти чи фінансові ресурси не розкривають поняття «фінанси», якщо не з'ясувати суті економічної природи останніх.

Рух коштів, його швидкість та масштаби визначають працездатність фінансової системи. З руху коштів розпочинається і ним же завершується кру­гооборот засобів підприємства, оборот усього капіталу. Саме тому рух коштів, грошовий оборот на підприємстві є основною ланкою в процесі обороту капіталу.

Грошові кошти на підприємстві спочатку формуються в процесі утворення статутного фонду. У дальшому вони інвестуються для забезпечення виробничо-господарської діяльності, розширення та розвитку виробництва. Саме так підприємства отримують можли­вість займатися виробництвом та збутом продукції, одержувати до­ходи. Кошти підприємств зберігаються в касах, а також на поточно­му, валютному та інших рахунках у банківських установах.

У процесі реалізації продукції, робіт, послуг на рахунки підпри­ємств постійно надходять грошові кошти у вигляді виручки від реа­лізації. Кошти надходять також від фінансово-інвестиційної діяль­ності підприємств: від акцій, облігацій та інших видів цінних папе­рів; від вкладання коштів на депозитні рахунки; від здавання майна в оренду. Однак підприємство розпоряджається не всіма грошовими коштами, які воно одержує. Так, у складі виручки від реалізації продукції на підприємство надходять суми акцизного збору, пода­ток на додану вартість, мито, котрі підлягають внесенню в бюджет. Реальним платником цих податків є споживач, а перераховує їх у бюджет підприємство, яке реалізує продукцію. Частина грошових надходжень, що залишилася після відрахувань у бюджет акцизного збору, податку на додану вартість, мита, спрямовується на заміщен­ня коштів, авансованих в оборотні та основні фонди, на виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними фонда­ми, банками, страховими організаціями та іншими суб'єктами гос­подарювання. Частина грошових надходжень, яка залишилась, фор­мує валовий та чистий дохід, прибуток.

Грошові фонди — це частина грошових коштів, які мають ці­льове спрямування. До грошових фондів належать: статутний фонд, фонд оплати праці, амортизаційний фонд (на державних під­приємствах), фонд розвитку виробництва, фонд соціального призна­чення, фонд заохочення, резервний фонд та інші.

Статутний фонд використовується підприємством для інвесту­вання коштів в оборотні та основні фонди. Фонд оплати праці — для виплати основної та додаткової заробітної плати працівникам. Амортизаційний фонд — для фінансування капітальних вкладень та капітального ремонту. Фонд споживання — для фінансування від­творення робочої сили та соціально-культурних заходів. Фонд на­громадження — для вдосконалення та розвитку підприємства.

Кошти підприємства використовують не тільки у фондовій фор­мі. Так, використання підприємством коштів для виконання фінан­сових зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, банками, страховими організаціями здійснюється в нефондовій фор­мі. У нефондовій формі підприємства також одержують дотації та субсидії, спонсорські внески.

В економічній літературі існують різні підходи до визначення сут­ності оборотних коштів. Дехто з економістів спрощено трактує їх як «предмети праці», «матеріальні іктиви», «гроші, що обертаються». Найч.к і іше можна натрапити її і і а визначення оборотних коштів.

По-перше, оборотні кошти — це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперерв­ного виробництва та реалізації виготовленої продукції.

По-друге, оборотні кошти — це активи, які протягом одного ви­робничого циклу або одного календарного року можуть бути пере­творені на гроші. Деякі автори таке саме визначення дають терміну «оборотний капітал». Це свідчить про ідентичність, на їхню думку, понять — оборотні кошти та оборотний капітал.

У зарубіжній економічній літературі окремі автори визначають оборотний капітал як оборотні активи за мінусом короткострокових зобов'язань. У такий спосіб дається визначення власного оборотно­го капіталу.

Узагалі «капітал» виступає в трьох формах: грошовій, продуктивній і товарній. Найбільш широке, загальне поняття капіталу відповідає його грошовій формі. В економічній теорії «грошовий капітал» розглядаєть­ся як вартісна форма всього капіталу, а не лише як певна сума грошей, що спрямовується в процесі господарсько-підприємницької діяльності на придбання засобів виробництва і предметів праці.

Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, ви­робничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійс­нюється придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів.

У виробничому процесі авансується вартість для створення продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов'язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершу­ється випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації.

На третій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством варто­сті і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно є і початковою стадією наступного обороту капіталу.

Кругообіг оборотного капіталу і створення нової вартості відбу­вається за схемою:

Г—Т...В...Т' Г,

де Г — кошти, що авансуються; Т — предмети праці (товар);

В — виробництво; Т' — готова продукція (товар); Г' — кошти, отримані від реалізації створеної продукції.

Мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли Г' = Г + ΔГ, тобто коли відбудеться приріст грошей порівняно з авансованою сумою.

Отже, самозростання капіталу відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм. Оборотний капітал бере участь у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди.

Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробнича, торгово-посередницька, сфера по­слуг (у тім числі фінансових).

У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) авансу­ється в оборотні виробничі фонди і фонди обігу.

До виробничих фондів належать: сировина, основні й допомі­жні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене ви­робництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбу­тніх періодів.

Фонди обігу — це залишки готової продукції на складі підпри­ємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розра­хунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в коротко­строкові цінні папери.

Таким чином, оборотний капітал (оборотні кошти) — це кош­ти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забез­печення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.

Залежно від методів планування оборотні кошти поділяються на нормовані та ненормовані.

Необхідність розподілу оборотних коштів на нормовані й ненор­мовані випливає з економічної доцільності досягнення найліпших результатів за найменших витрат. Встановлення нормативів за окремими статтями оборотних коштів уможливлює забезпечення безперервної діяльності підприємства за умови оптимальних вироб­ничих запасів, розмірів незавершеного виробництва, залишків гото­вої продукції.

До нормованих оборотних коштів належать оборотні кошти у виробничих запасах, незавершеному виробництві та витратах май­бутніх періодів, у залишках готової продукції на складах підпри­ємств.

Ненормовані оборотні фонди включають фонди обігу за винят­ком готової продукції на складі.

За джерелами формування оборотні кошти поділяються на:

1) власні та прирівняні до власних;

2)залучені;

3) інші.

Класифікація оборотних коштів має важливе значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотних коштів. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан під­приємства.

Система організації оборотних коштів побудована на певних принципах.

По-перше, надання підприємствам самостійності щодо розпоряд­ження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.

По-друге, визначення планової потреби і розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забез­печила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалоїдії та щоріч­них нормативів).

По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з ура­хуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробниц­тва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів;

форм застосовуваних розрахунків.

По-четверте, раціональна система фінансування оборотних кош­тів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормаль­ний фінансовий стан підприємства.

По-п'яте, контроль за раціональним розміщенням і використан­ням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефекти­вності кругообороту коштів, що використовуються, з метою при­скорення їх обертання.





Дата добавления: 2017-02-24; просмотров: 557 | Нарушение авторских прав | Изречения для студентов


Читайте также:

Рекомендуемый контект:


Поиск на сайте:



© 2015-2020 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.007 с.