Земля як фактор виробництва та об’єкт економічних відносин. Рента та її види. Ринок землі

Земля — це засіб виробництва, створений природою.

Земля є одночасно життєвим простором виробництва, сховищем природних ресурсів (родовища мінералів, нафти, газу), природною основою сільськогосподарського виробництва (орні землі, пасовища, водоймища), територіальною площадкою для розміщення житлових приміщень. У сільському господарстві земля є головним засобом виробництва, тобто одночасно і предметом праці, і засобом праці.

Земельні відносини це взаємозв’язки між економічними суб’єктами відносно різних повноважень, пов’язаних із землею.

Складовою земельних відносин є аграрні відносини. Це економічні відносини, які формуються в суспільстві між його членами, господарствами та державою з приводу володіння, користування і розпорядження землею як головним засобом виробництва в сільському господарстві, а також виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції та розподілу доходів господарств.

Природна родючість землі зумовлена природними чинниками (наприклад, піщані землі мають нижчу родючість, ніж чорноземи). Економічна родючість землі визначається рівнем господарювання: внесенням добрив, створенням меліоративних систем, застосуванням нових технологій, високоврожайних сортів рослин і продуктивних порід тварин.

Розпорядження землею — це вища категорія прав власності на землю. Розпорядник землі є її повним власником.

Землеволодіння означає неповне, часткове привласнення землі окремою особою. Володар певної ділянки землі має монопольні права на господарське використання землі, на вироблену продукцію і на дохід від її реалізації.

Землекористування передбачає фактичне використання корисних властивостей даної ділянки землі окремим суб’єктом господарювання. Користувач землі має право власності лише на вироблену продукцію і на дохід від її реалізації.

Земельна рента – ціна, що сплачується власникові за використання землі та інших природних ресурсів, пропозиція яких обмежена через їхню невідтворюваність.

Розрізняють дві основні форми земельної ренти – диференційну та абсолютну.

Диференційна рента утворюється внаслідок неоднорідності землі.

Її поділяють на: диференціальну ренту І (формується під впливом об’єктивних факторів при одному і тому ж рівні інтенсивності ведення господарства) і диференціальну ренту ІІ (є результатом дії суб’єктивних факторів за різної інтенсивності господарювання).

Абсолютна рента – це дохід від землі будь-якої якості і призначення, зумовлений обмеженістю доступної для використання землі.

Монопольна земельна рента утворюється при обмеженості і невідтворюваності земель особливої якості або в унікальних кліматичних умовах, що дає змогу виробляти таку сільськогосподарську продукцію, яку за інших умов виробляти неможливо (наприклад, вирощувати виноград або чай певних сортів).

Рентні відносини – відносини з приводу виробництва і розподілу чистого доходу між виробниками і власниками землі.

Ринок землі

Ринок землі — це сукупність економічних механізмів, що забезпечують встановлення, зміну та припинення прав на земельні ділянки.

 

Рис. 1. Попит на землю, пропозиція землі, ціна землі

 

Попит на землю складається із сільськогосподарського (D сг) та несільськогосподарського (D нсг) попиту:

.

Сільськогосподарський попит на землю залежить від попиту на продовольство. Тому він не дуже змінюється навіть за значних коливань цін на сільськогосподарську продукцію.

Несільськогосподарський попит має тенденцію до зростання. Це попит на землю для будівництва житла, об’єктів інфраструктури, доріг та інших об’єктів.

Попит на землю показаний кривою DD (рис. 1).

Пропозиція землі в короткостроковому періоді зображена як вертикальна лінія SS (рис. 1). Пропозиція землі загалом є абсолютно нееластичною, оскільки кількість землі, яка може перебувати в економічному обігу, обмежена. Якщо ж мати на увазі альтернативні варіанти застосування землі, то пропозиція є еластичною.

У довготерміновій перспективі, приклавши певну кількість праці, капіталу та знань, кількість придатних до обробітку земель можна збільшити. Тоді еластичність пропозиції землі відхиляється від нуля, а вертикальна лінія пропозиції перетворюється на похилу SS 1.

Ціна землі встановлюється на рівні ціни рівноваги пропозиції землі і попиту на неї (Р_Е). Основою ціни землі є дохід, який земля дає її власнику, тобто рента.

Оренда землі (від лат. Arendo — здаю в найми, наймаю)є формою землекористування (землеволодіння), за якої власник землі передає земельну ділянку на якийсь строк за певну винагороду (орендну плату) і на основі договору оренди іншій особі (орендарю) для ведення господарства.

Орендна плата включає:

1) земельну ренту;

2) процент на капітал, який був вкладений у процесі господарювання в землю;

3) амортизаційні відрахування по об’єктах, збудованих на земельній ділянці.

Орендну плату інколи ще називають прокатною ціною землі.