Неспроможності, або «провали» держави:
- неспроможність держави передбачити всі наслідки рішень, що приймаються, оскільки економічні суб’єкти та ринки не завжди реагують так, як очікує уряд;
- недосконалість політичного процесу (маніпулювання голосами виборців; прийняття популістських рішень; лобіювання; поведінка, зорієнтована на отримання політичної ренти);
- обмеженість контролю над державним апаратом, який не завжди діє в легітимних межах і в інтересах суспільства (тобто іноді працює задля отримання корупційної ренти);
- неспроможність забезпечити ефективний розподіл ресурсів і ефективне управління ними у сфері створення суспільних благ через відсутність «приватного інтересу», що в умовах значної корупції призводить до зростання вартості і погіршення якості суспільних благ; завищення обсягу виробництва суспільних благ і пов’язана з цим розтрата ресурсів (наприклад, надмірна мілітаризація);
- створення державою через перерозподільні процеси нових форм нерівності і дискримінації (безконтрольне зростання податкових або інших пільг різним соціальним групам – депутатам, урядовцям, монополістам та ін. – надає їм перевагу та можливість збагачуватися за рахунок бюджету);
- зростання витрат на утримання бюрократичного апарату.
Під тіньовою економікою розуміють різноманітну діяльність суб’єктів економічних відносин, які прямо чи опосередковано пов’язані з отриманням доходів без сплати податків поза межами чинного законодавства і соціального контролю.
Структуру тіньової економіки становлять:
1) неофіційний (неформальний) сектор – уся легальна економічна діяльність, що не враховується офіційною статистикою і не оподатковується (домашнє господарство, дрібне виробництво на присадибних ділянках, ремісництво, надання послуг на непостійній основі, разові підробітки, догляд за дітьми, здавання нерухомості в оренду і т. ін.). Це неформальна, незареєстрована діяльність осіб, що є такою внаслідок економічних та правових обставин в країні. Вона не є протиправною;
2) прихований сектор – легальна економічна діяльність, яка частково або зовсім не фіксується у статистичній звітності і шляхом приховування доходів ухиляється від сплати податків (нелегальне виробництво офіційно дозволених товарів і послуг; ухилення від сплати податків та інших обов’язкових платежів у межах офіційної економіки; валютно-фінансові та фондові порушення в межах офіційної економіки);
3) підпільний (протизаконний) сектор – кримінальний конгломерат антисоціальних, самовідтворювальних, надпотужних джерел накопичення тіньових капіталів (виробництво психотропних і наркотичних товарів, наркоторгівля, торгівля людьми, незаконна торгівля зброєю, розкрадання, шахрайство тощо).
Відмінність між суб’єктами легальної та тіньової економічної діяльності полягає у вірогідності бути покараним за девіантну поведінку.
Частка тіньової економіки в Україні складає приблизно 33 % від загального обсягу ВВП (або 50% від офіційного розміру ВВП). В країнах ЄС її частка дорівнює від 8 до 25% ВВП.
Причини розширення тіньового сектору в Україні:
1) необхідність первісного нагромадження капіталу, яка штовхає підприємців на шлях якнайшвидшого збагачення за будь-яку ціну;
2) зниження загального життєвого рівня більшості населення країни; безробіття;
3) втрата авторитету державними структурами на базі хаотичної, неефективної та антисоціальної державної економічної політики;
4) посилення корупції та безвідповідальності державних службовців;
5) недосконалість податкової системи, її нестабільність і складність; надмірний податковий тягар;
6) криза неплатежів, породжена державними структурами;
7) складний і витратний процес організації і ведення легального бізнесу;
8) низька економічна культура і правовий нігілізм населення.
Функції тіньової економіки:
1) економічна, яка полягає в компенсації недоліків офіційної економіки;
2) соціальна – тіньова економіка: створює робочі місця; виробляє дешеві товари; надає певну «віддушину» для найініціативнішої частини суспільства – підприємців, які не можуть повністю реалізувати себе в офіційній діяльності через бюрократичні та корупційні перепони.
Наслідки тіньової економіки:
1) обмеження можливостей регулювання економіки державою;
2) зростання податкового тиску на легального виробника (сприяє збільшенню тіньового сектору);
3) утворення підґрунтя для розвитку корупції та використання владних повноважень не в інтересах суспільства; зростання економічної організованої злочинності;
4) створення перешкод реальним зовнішнім інвестиціям;
5) ігнорування суспільством установлених державою правил, тінізація економічного мислення;
6) зниження податкових надходжень до бюджету, що заважає виконанню функцій держави, в тому числі соціальних;
7) високий рівень майнової диференціації населення;
8) криміналізація суспільства в усіх сферах господарської діяльності;
9) загроза економічній безпеці держави.
