Взмод— змінні поточні витрати на виробництво одиниці продукції.

Показниками собівартості продукції, що використовуються в господарській практиці, є:

1). Затрати на 1 грн. товарної продукції:

В_{1 грн.тп} = Стп / Отп

де С тп — собівартість всієї товарної продукції підприємства, грн.;

О тп — обсяг товарної продукції підприємства, грн.

2). Собівартість окремих видів продукції (визначається на основі калькуляцій собівартості окремих видів продукції);

3). Зниження собівартості порівняльної товарної продукції (використовується на підприємствах зі сталим асортиментом продукції).

Розрахунок зниження собівартості продукції за факторами виконують в такій послідовності:

1. Визначають затрати на 1 грн. ТП в базовому році:

В_{1 грн.тп б} = Стп б/ Отп б

2. Визначають вихідну собівартість ТП в плановому році:

С вих.пл = В_{1 грн.тп б}* О тп пл

де О тп пл — плановий обсяг товарної продукції підпри­ємства, грн.

3. Визначають економію затрат за техніко-економічними факторами методом прямого розрахунку:

• підвищення технічного рівня виробництва може спричинити економію витрат за рахунок зниження норм витрат матеріалів (Ем):

Е м = (Но х Ц – Н ₁ х Ц) х N₁

де Н о,Н ₁ — норма витрат матеріалів до і після здійснення заходу, в натур, один.;

Ц — ціна одиниці матеріального ресурсу, грн.;

N₁ — обсяг випуску продукції після здійснення заходу, натур, один.

• ріст продуктивності праці, тобто зниження тру­домісткості виготовлення продукції:

Е т= [(to * С го – t1 *Сг1)х (1 + % дод/100) х (1 + %соц.зах/100)] х N₁

де to,t1 — трудомісткість одиниці продукції до і після здійснення заходу, н-год.;

Сго, Сг1 — середньогодинна тарифна ставка робітників до і після здійснення заходу, грн./год.;

% дод — середній процент додаткової заробітної плати для певної категорії робітників;

% соц.зах. — встановлений процент відрахувань на соці­альні заходи.

• удосконалення організації виробництва і праці спричиняє еко­номію витрат за рахунок поглиблення спеціалізації і розши­рення кооперування виробництва:

Е ск = [С- (Цс + Тр)] х Nk

де С — собівартість виробів, виробництво яких планують розмістити на спеціалізованих підприємствах, грн./од.;

Ц с - гуртова ціна за виріб, виготовлений на спеціалізованому підприємстві, грн./од.;

Тр – транспортно-заготівельні витрати на одиницю виробу, грн./од.;

Nk – кількість виробів, щоотримують по кооперації зі спеціалізованих підприємств з моменту проведення спеціалізації до кінця року, натур.од

• зміна структури і обсягу продукції спричиняє відносне зниження умовно-постійних витрат:

Е у-п = (ΔОпл *Пу-п)/ 100

де ΔОпл -приріст обсягу випуску продукції в плановому році, %;

Пу-п - сума умовно-постійних витрат в базовому році, грн.

4. Визначають планову собівартість продукції:

С тп.пл = Свих.пл. ± Есум

де Есум -- сума економії витрат по всіх техніко-економічних факторах, грн.

5. Визначають рівень затрат на 1 грн. ТП в плановому році:

В1грн.тп.пл = Стп пл / Отп пл

6. Розраховують процент зниження затрат на 1 грн. ТП в плановому році в порівнянні з базовим (γ):

γ = ((В1грн.тп.б - В1грн.тп.пл)/ В1грн.тп.б)* 100%

Індексний метод дає можливість врахувати вплив усіх фак­торів укрупненим способом.

ü Зниження собівартості продукції за рахунок зміни норм витрат матеріалів і зміни цін на них:

∆См = (1 – І н * Іц) * Пмз

де Ін — індекс зміни норм витрат матеріалів на один виріб;

Іц — індекс зміни цін на одиницю матеріального ресурсу;

Пмз — питома вага матеріальних затрат в собівартості продукції, %.

ü Зниження собівартості продукції за рахунок росту продук­тивності праці:

∆Спп = (1 – І зп / І пп) х П зп

де Ізп — індекс росту середньої заробітної плати;

Іпп — індекс росту продуктивності праці;

Пзп — питома вага заробітної плати в собівартості про­дукції, %.

ü Зниження собівартості продукції за рахунок зниження умов­но-постійних витрат:

∆Су-п =(1 – Іу-п / І q)* П у-п

де Іу-п — індекс росту умовно-постійних витрат;

І q — індекс росту обсягу виробництва продукції;

П у-п — питома вага умовно-постійних затрат в собівартості продукції, %.

Метод "витрати+прибуток". За цим методом ціна (Ц)) обчислюється за формулою:

Ц=С + П

де С — собівартість продукції, грн.;

П — величина прибутку в ціні, грн.

залежність загальних витрат і виручки від обсягу продажу:

Ц = Взм + (Впост + П заг) / N

де В зм — величина змінних затрат на одиницю продукції,грн.;

В пост — постійні витрати на дану продукцію за певний період (рік), грн.;

П заг — загальна сума прибутку, яка має бути одержана за той же період від продажу продукції, грн.;

N — обсяг продажу продукції в натуральних одиницях.

ІНВЕСТИЦІЙНІ РЕСУРСИ

Оцінка економічної ефективності інвестицій будується на порівнянні витрат (інвестицій) з результатом, який забезпечує ці витрати. Якщо отримані позитивні значення, то інвестування доцільне:

Проект капітальних вкладень визначають доцільним (ефективним) за умови, якщо Ер >Ен (для народного господарства Ен=0,16).

Якщо відбувається вибір декількох варіантів інвестувань, то перевага надається тому варіанту, де:

 

Економічну ефективністьвиробничих інвестицій можна визначити за допомогою показників їх абсолютної та по­рівняльної економічної ефективності.

Абсолютна ефективність капітальних вкладень показує загальну величину їх віддачі та обчислюється співставленням величини економічного ефекту з величиною самих затрат.

Абсолютну ефективність інвестицій можна оцінити за допомогою показників:

1. Коефіцієнт економічної ефективності капітальних за­трат (Ер):.

Ер = ∆П / К або Ер = П / К

де ∆П – приріст прибутку підприємства у випадку вкладення капіталу у реконструкцію, модернізацію, технічне переоснащення, грн.

П - загальна сума прибутку для новостворюваних об'єк­тів, грн.;

К — загальна сума капіталовкладень (кошторисна вартість проекту), грн.

Абсолютну ефективність капітальних затрат можна обчис­лити також через ефективність використання виробничих фондів:

Ер= П / (ОФ + Ок)

2. Строк окупності капіталовкладень (Тр), який є оберне­ним показником до Е:

Тр = 1 / Ер, роки.

 

Розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень Ер повинен порівнюватись з нормативним коефіцієнтом Ен, який встановлюється Міністерством еко­номіки України на певний період. Якщо Ер>Ен, то вкладення капіталу вважають доцільними.

Показником порівняльної ефективності капітальних вкла­день є мінімум приведених витрат (Зприв):

Зприв ⁼ Сі + Ен х Кі —> min, грн.,

де Сі — собівартість річного випуску продукції по і-му варіанту капіталовкладень, грн.;

Кі — капіталовкладення по і-му варіанту, грн.;

Зприв можуть визначатись і в розрахунку на одиницю продукції.

Той проект вважається найкращим з економічної точки зору, при якому сума приведених витрат є мінімальною.

 

1.Початкові інвестиції (початкова вартість проекту) –розмір капітальних вкладень, необхідних для реалізації проекту, розраховується як сума всіх інвестиційних витрат за мінусом початкового доходу (виручки від продажу зайвого обладнання).

2. Грошовий потік – фінансовий показник, який обчислюється як сума чистого прибутку підприємства, амортизаційних вкладень, приросту оборотного капіталу та приросту вартості основних активів.

3. Ставка дисконту (капіталізації) – процентна ставка, що характеризує норму прибутку (відносний показник) мінімального щорічного доходу інвестора, на який він сподівається.

4. Теперішня вартість – вартість майбутніх доходів на теперішній час, яка обчислюється шляхом множення грошового потоку за кожний рік на так званий відсотковий чинник теперішньої вартості (коефіцієнт приведення) відповідного року за прийнятою дисконтною ставкою.

5. Внутрішня ставка доходності – ставка дисконту, при якій теперішня вартість грошових потоків та початкові інвестиції є приблизно однаковими за величиною (це дисконтна ставка, при якій чиста теперішня вартість дорівнює 0).

Основними показниками ефективності інвестиційного проекту:

1. Чиста теперішня вартість (чистий приведений дохід)– абсолютна величина ефекту від реалізації проекту, яка обчислюється, як різниця між теперішньою (дисконтована майбутня) вартістю грошових потоків та величиною початкових інвестицій (інвестиційні кошти):

ЧТВ = ДП – ІК,

де ДП – теперішня вартість грошового потоку,

ІК – сума інвестиційних коштів у реалізацію проекту.

2. Індекс дохідності – співвідношення дисконтованого грошового потоку до інвестиційних коштів

ІД = ДП/ІК

3. Період окупності – період часу впродовж якого повертаються початкові інвестиції у вигляді приведених до теперішньої вартості грошових потоків

ТО = ІК/ ДП сер.

де ДП сер.- середньорічна величина грошового потоку за певний період

Якщо: