Тема: Обгрунтування економічної ефективності капітальних вкладень, впровадження нової техніки та організаційно-технічних заходів

 

Лекція: Ефективність розробки нової техніки

1. Методика розрахунку річного економічного ефекту: Суть, призначення, Методика розрахунку за умови, що N1=N2 та N1≠N2

2. Методика визначення ефективності розробки нової конструкції, макету, приладу: розрахунок собівартості та гуртової ціни

 

При впровадженні нової техніки обчислюється сума річного економічного ефекту.

Річний економічний ефект (РЕЕ) - це сума додаткового прибутку, отримана від впровадження конкретного заходу в розрахунку на рік.

Річний економічний ефект розраховується з метою визначення суми премії розробникам технічного проекту. РЕЕ визначається для двох випадків:

При N1 = N2 річний економічний ефект визначається за формулою:

 

Еф річ = Впр – Впр = (0,15∙К1 + Е1) – (0,15∙К2 + Е2), (11)

При N1 ≠ N2 річний економічний ефект визначається за формулою:

 

Еф річ = ((0,15∙Кпит1 + Спит1) – (0,15∙Кпит2 + Спит2)) ∙ N2. (12)

Для прикладу 3 річний економічний ефект становитиме:

Еф річ = (0,15 ∙ 1650 + 600,0) – (0,15 ∙ 1730,0 + 580,0) = 8,0 тис.грн.

Для прикладу 4 річний економічний ефект становитиме:

Еф річ = ((0,15 ∙ 1,155 + 0,285) – (0,15 ∙ 1,212 + 0,114)) ∙ 10240 = 1374,2 тис.грн.

При розробці нової техніки, коли необхідно визначити її собівартість та гуртову ціну, користуються методом укрупненого розрахунку. Сутність його полягає в тому, що знаючи вартість купованих виробів (цей елемент витрат найлегше визначити, маючи схему) та структуру основних елементів витрат (матеріалів, зарплати, купованих виробів) по аналогах, що виробляються в промисловості, можна визначити витрати на матеріали та зарплату.

Витрати на матеріали визначаються за формулою:

 

М = ВК ∙ Ім / Івп, (13)

де ВК – вартість купованих виробів, грн..;

Ім, Івп – питома вага відповідно матеріалів та купованих виробів, %.

Витрати на зарплату визначають за формулою:

 

З = ВК ∙ Із / Івп, (14)

де Із – питома вага витрат на зарплату, %.

Тоді, собівартість нового приладу можна визначити за формулою:

 

С = ((М + ВК + З ∙ (1 + α)) ∙ (1 + β), (15)

де α – коефіцієнт, що враховує накладні витрати, α= 2,5 до 2,8;

β – коефіцієнт, що враховує поза виробничі витрати, β=0,01 до 0,05.

Гуртову ціну визначають за формулою:

 

Ц = С ∙ (1 + R/ 100), (16)

де R – рівень рентабельності, обчислений по відношенню до собівартості, %.

 

Приклад 5.

Визначити собівартість та гуртову ціну приладу електронного типу, якщо:

- вартість купованих виробів – 378 грн;

- структура витрат по аналогу:

- куповані вироби – 35%;

- матеріали – 45%;

- зарплата – 20%;

- рівень рентабельності – 18%.

1) Визначають витрати на матеріали та на зарплату за формулами відповідно 13 та 14:

М = 378 ∙ 45 / 35 = 486 грн.

З = 378 ∙20 / 35 = 216 грн.

2) Визначають собівартість приладу за формулою 15:

С = ((486 +378 + 216 ∙(1 + 2,5)) ∙ (1 + 0,01) = 1636,2 грн.

3) Визначають гуртову ціну приладу за формулою 16:

Ц = 1636,2 ∙ (1 + 18 / 100) = 1930,7 грн.

Контрольні питання

 

1. З якою метою визначають річний економічний ефект?

2. Що називають річним економічним ефектом?

3. За якими формулами визначається річний економічний ефект за умови, що N1 = N2?

4. За якими формулами визначається річний економічний ефект за умови, що N1 ≠ N2?

5. В чому полягає сутність методики розрахунку собівартості нової техніки?

6. За якою формулою визначається собівартість нової техніки?

7. За якою формулою визначається гуртова ціна нової техніки?

 

Повторити методику розрахунку та економічну суть показників: продуктивність праці, собівартість 100 грн. доходів, коефіцієнт фондовіддачі, коефіцієнт фондоозброєності.

 

Опрацювавши матеріал лекцій дайте відповідь на питання (відповідь написати повністю):

1. Капітальні вкладення – це:

а) поточні витрати на будівництво нових об’єктів зв’язку;

б) поточні витрати на обслуговування обладнання;

в) одноразові витрати на будівництво нових об’єктів зв’язку;

г) одноразові витрати на ремонт та модернізацію;

2. При визначенні економічної ефективності впровадження НТ та ОТЗ розраховані показники (крім Т та Е):

а) порівнюються до і після впровадження;

б) порівнюються з середньогалузевими;

в) порівнюються з нормативними;

г) не порівнюються;

3. При впровадженні нової техніки, за умови, що N₁=N₂, додатковий прибуток отримують:

а) від економії експлуатаційних витрат;

б) від розширення мережі;

в) від збільшення доходів;

г) від підвищення тарифів;

4. При впровадженні нової техніки, за умови, що N₁≠N₂, додатковий прибуток отримують:

а) від економії експлуатаційних витрат;

б) від зниження собівартості та розширення мережі;

в) від розширення мережі та збільшення суми доходів;

г) від підвищення тарифів та запровадження ДВО;

5. Система показників ефективності складається з таких груп:

а) натуральні та вартісні;

б) інтинсивні та екстенсивні;

в) натуральні, інтенсивні, вартісні, соціальні;

г) натуральні, вартісні, якісні, соціальні;

6. Із запропонованого переліку виберіть соціальні показники ефективності:

а) покращення умов праці, підвищення продуктивності праці;

б) покращення умов праці, підвищення зарплати, усунення шкідливого впливу на здоров’я працівників;

в) покращення умов праці, підвищення престижу соціальності, усунення шкідливого впливу на здоров’я працівників;

г) підвищення продуктивності праці, заробітної плати, зниження собівартості 100грн. доходів;

7. Із запропонованого переліку виберіть економічні показники ефективності:

а) зростання продуктивності праці, фондовіддачі, зниження собівартості;

б) покращення умов праці, зростання продуктивності праці, зниження собівартості;

в) покращення обслуговування споживачів, запровадження нових додаткових видів обслуговування, зростання продуктивності праці;

г) збільшення міжремонтних періодів, зменшення габаритів НТ, економія кольорових та дорогоцінних металів;

8. Із запропонованого переліку виберіть якісні показники ефективності:

а) підвищення продуктивності праці, зниження собівартості, суміщення зон обслуговування;

б) покращення обслуговування споживачів, запровадження нових додаткових видів обслуговування, підвищення надійності роботи обладнання на ЛСЗ;

в) покращення умов праці, підвищення надійності роботи обладнання та ЛСЗ, підвищення зарплат;

г) підвищення продуктивності праці, середньої зарплати, зниження собівартості;

9. Сума одноразових капітальних вкладень та поточних експлуатаційних витрат, приведених до однієї співставності в часі називається:

а) приведені витрати;

б) прикладні витрати;

в) сумарні витрати;

г) поточні витрати;

10. Приведені витрати визначаються за формулою:

а) Впр=Е+Ен ∙ К;

б) Впр=К+Ен ∙ Е;

в) Впр=Е+Тн ∙ К;

г) Впр=К–Тн ∙ Е;

11. Приведені витрати обчислюються з метою:

а) вибору мінімальних витрат;

б) вибору найбільш ефективного варіанту із декількох запропонованих;

в) обгрунтування доцільності проекту будівництва;

г) вибору найбільш ефективного варіанту нового будівництва або реконструкції діючого об’єкту;

12. Найбільш ефективний із декількох запропонованих варіантів вибирається за критерієм:

а) максимуму приведених витрат;

б) мінімуму приведених витрат;

в) відповідності Е і Т нормативам;

г) мінімуму капітальних вкладів;

13. Метод приведених витрат застосовується на стадії:

а) технічного проектування;

б) економічного обгрунтування;

в) розробки бізнес-плану;

г) розробки плану виробничої діяльності діючого обєкту;

14. Для обгрунтування ефективності капвкладень при новому будівництві застосовується система показників:

а) порівняльної економічної ефективності;

б) абсолютної економічної ефективності;

в) використання ОВФ;

г) якості робити засобів зв’язку;

15. Будівництво нового об’єкту буде економічно доцільним, коли:

а) Е≤0,14; Т>6,6;

б) Т≤7,1; Е≥0,14;

в) Т≤6,6; Е≥0,15;

г) Т≥7,1; Е≤0,14;

16. Термін повернення капітальних вкладень при будівництві нових об’єктів зв’язку визначається за формулою:

а) ;

б) ;

в) ;

г) ;

17. Коефіцієнт абсолютної економічної ефективності капвкладень характеризує:

а) доходи, які отримує об’єкт зв’язку з кожної грн, вартості основних виробничих фондів;

б) прибуток, який отримує об’єкт зв’язку з кожної грн. капітальних вкладень;

в) додатковий прибуток, який отримує об’єкт зв’язку з кожної грн. додаткових капітальних вкладень;

г) доходи, які отримує об’єкт зв’язку з кожної грн. капітальних вкладень;

18. Сума додаткового прибутку при впровадженні нової техніки за умови, що N₁=N₂ визначається за формулою:

а) Пр^дод=Дч–Е;

б) Пр^дод=Пр₁^б– Пр₂^б;

в) Пр^дод=Е₁–Е₂;

г) Пр^дод=(С_пит1–С_пит2) ∙ N₂;

19. Сума додаткового прибутку при впровадженні нової техніки за умови N₁≠N₂ визначається за формулою:

а) Пр^дод=Дч–Е;

б) Пр^дод=(С_пит1–С_пит2) ∙ N₁;

в) Пр^дод=Е₁–Е₂;

г) Пр^дод=(С_пит1–С_пит2) ∙ N₂;

20. При N₁=N₂ термін повернення додаткових капітальних вкладень визначається за формулою:

а) ;

б) ;

в) ;

г) ;

21. При N₁≠N₂ термін повернення додаткових капітальних вкладень визначається за формулою:

а) ;

б) ;

в) ;

г) ;

22. Коефіцієнт порівняльної економічної ефективності капвкладень при N₁=N₂ визначається за формулою:

а) ;

б) ;

в) ;

г) ;

23. Коефіцієнт порівняльної економічної ефективності капвкладень показує скільки:

а) прибутку об’єкт зв’язку отримує з кожної грн. капітальних вкладень;

б) додаткового прибутку отримує об’єкт зв’язку з кожної грн. капітальних вкладень;

в) прибутку отримує об’єкт зв’язку з кожної грн. додаткових капітальних вкладень;

г) додаткового прибутку отримує об’єкт зв’язку з кожної грн. додаткових капітальних вкладень;

24. Термін повернення додаткових капітальних вкладень характеризує:

а) час за який повернуться додаткові капітальні вкладення за рахунок додаткового прибутку;

б) час будівництва об’єкта зв’язку;

в) час повернення капітальних вкладень;

г) час інвестування будівництва об’єкта зв’язку;

25. При впровадженні нової техніки при умові що N₁=N₂ загальні суми експлуатаційних витрат:

а) співставні;

б) не співставні;

в) одинакові;

г) не пов’язані між собою;

26. При впровадженні нової техніки при умові що N₁≠N₂ загальні суми експлуатаційних витрат:

а) співставні;

б) не співставні;

в) одинакові;

г) не пов’язані між собою;

27. Різниця в методиці обчислення терміну повернення додаткових капвкладень при N₁=N₂ та N₁≠N₂ полягає в розрахунку:

а) додаткових вкладень;

б) додаткових експлуатаційних витрат;

в) економії від зниження собівартості;

г) додаткового прибутку;

28. Коефіцієнт порівняльної економічної ефективності капвкладень при N₁=N₂ визначається за формулою:

а) ;

б) ;

в) ;

г) ;

29. Впровадження нової техніки та ОТЗ є економічно вигідним, коли:

а) Е≥0,14; Т≥6,6р;

б) Е≥0,15; Т≥6,6р;

в) Е≥0,14; Т≥7,1р;

г) Е≥0,15; Т≤6,6р;

30. Продуктивність праці в галузі зв’язку визначається за формулою:

а) ;

б) ;

в) ;

г) ;

31. Продуктивність праці в галузі зв’язку показує:

а) обсяг наданих послуг об’єктом зв’язку;

б) обсяг наданих послуг;

в) на яку суму послуг надає один робітник за одиницю часу;

г) обсяг продукції, який виробляє один робітник;

32. Фондоозброєність при впровадженні нової техніки:

а) зросте;

б) зменшиться;

в) лишиться без змін;

г) не обчислюється;

33. Питомі експлуатаційні витрати показують:

а) скільки грошей витрачають на обслуговування одного номера ємності АТС;

б) скільки взагалі грошей витрачають на обслуговування АТС;

в) питому вагу витрат на електроенергію, матеріали та запчастини в загальній сумі експлуатаційних витрат;

г) скільки грошей витрачають, щоб отримати 1 грн. доходів;

34. Відсоток зростання продуктивності праці визначається за формулою:

а) ;

б) ;

в) ;

г) ;

35. Коефіцієнт фондоозброєності визначається за формулою:

а) ;

б) ;

в) ;

г) ;

36. Питомі капіталовкладення визначаються за формулою:

а) ;

б) ;

в) ;

г) ;

37. Питомі капітальні вкладення показують скільки:

а) грошей витрачається на будівництво об’єкту зв’язку;

б) грошей витрачається на будівництво одного номера АТС;

в) грошей витрачається на експлуатацію одного номера ємності;

г) грошей витрачається на реконструкцію об’єкта;

38. Річний економічний ефект – це:

а) загальний прибуток, який отримує об’єкт протягом року;

б) прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, в розрахунок на рік;

в) додатковий прибуток, що отримують від впровадження конкретного технічного рішення в розрахунку на рік;

г) доходи, які отримують від конкретного технічного рішення;

39. При N₁=N₂ річний економічний ефект визначається за формулою:

а) ε_ф=(ε₁+ТнК₁)–(ε₂+ТнК₂);

б) ε_ф=(ε₁+ЕнК₁)–(ε₂+ЕнК₂);

в) ε_ф=(К₂+Тнε₂)–(К₁+Тн ε₁);

г) ε_ф=(ε₁+ЕнК₁)–(ε₂+ЕнК₂)N₂;

40. При N₁≠N₂ річний економічний ефект визначається за формулою:

а) ε_ф=(С₁+ЕнК_пит1)–(С₂+ЕнК_пит2)*N₂;

б) ε_ф=(С₁+ЕнК_пит1)–(С₂+ЕнК_пит2)*Дт₂;

в) ε_ф=(К_пит1+ТнС_пит1)–(К₁+ТнС_пит1)*N₂;

г) ε_ф=(ε₁+ЕнК₁)–(ε₂+ЕнК₂);

41. В формулі для розрахунку собівартості нового приладу найлегше визначити:

а) витрати на матеріали;

б) витрати на покупні вироби;

в) витрати на зарплату;

г) поза виробничі витрати;

42. Собівартість нового приладу макету визначають за формулою:

а) С=[ПВ+М+З(1+β)]*(1+α);

б) С=[ПВ+З+ПВ(1+α)]*(1+β);

в) С=[ПВ+М+3(1+α)]*(1+β);

г) С=[ПВ+З+М(1+α)]*(1+β);

43. Гуртову ціну нового приладу макету визначають за формулою:

а) ;

б) ;

в) ;

г) ;

44. Річний економічний ефект визначають з метою:

а) обгрунтування економічної ефективності капітальних вкладень;

б) Визначення суми премії розробниками технічного проекту;

в) визначення додаткового прибутку від впровадження конкретного ОТЗ та суми премії розробникам;

г) для визначення суми капітальних вкладень;