Модель аналізу Мак-Кінсі 7S

Назва моделі походить від назви компанії і семи факторів, семи слів, які починаються на англійській мові на букву «S» (strategy — стратегія, skill — навички, shared values — загальноприйняті цінності, structure — структура, systems — системи, staff — кадри, style — стиль). Ця модель була розроблена консалтинговою фірмою «Мак-Кінсі» з США.

Даний підхід передбачає виділення наступних чинників, які впливають на розвиток фірми:

Ø Стратегія

Ø Навики

Ø Цінності

Ø Структура фірми

Ø Системи (правила, процеси)

Ø Штат (структура, досвід)

Ø Стиль поведінки

В основу методу «Мак-Кінсі» покладені такі основні оцінні показники: стратегічний стан фірми; привабливість ринку.

Стратегічний стан фірми рекомендується оцінювати за такими показ­никами:

— співставна потужність фірми;

— частка ринку;

— порівнювана рентабельність;

— чистий дохід;

— технологічний стан;

— керівництво та персонал…

Привабливість ринку рекомендується оцінювати за такими показниками:

— абсолютна ємність ринку;

— темпи зростання ринку;

— ціноутворення;

— структура конкуренції;

— галузева норма прибутку…

Недоліки методу:

а) при оцінюванні всіх наведених факторів за 5-бальною шкалою велике значення має суб’єктивність оцінювання;

в) подані рекомендації для реалізації стратегії, що наведені в матриці фірм «Мак-Кінсі» і «General Electric», носять поверховий характер. За останні роки ці рекомендації піддаються суворій критиці через негативні наслідки їх реалізації.

 

Серед великого різноманіття методів оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства дослідника цікавлять найбільш прикладні моделі, які поєднують у собі кілька класифікаційних ознак, тому цілком справедливо буде трохи більше уваги приділити саме цим методам. Зосередимо свою увагу на трьох із них.

«Індикаторний метод оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства за економічними і соціальними стандартами», запропонований російськими дослідниками, знайшов своє висвітлення у підруч­нику «Рыночная экономика» 1992 року видання. Він дозволяє інтегрально оцінити конкурентоспроможність потенціалу підприємства з економічного і соціального боку, що є досить суттєвим на даному етапі розвитку можливостей виробничих систем.

«Метод експертних оцінок» використовується при недостатньому інформаційному забезпеченні. Експерти (компетентні спеціалісти, які добре знають проблему) оцінюють конкурентоспроможність потенціалу підприємства з позиції управління підприємством, виробництва, мар­кетингу, кадрів, продукту, фінансів.

«Метод набору конкурентоспроможних елементів» дозволяє поетапно досліджувати конкурентоспроможність потенціалу підприємства, починаючи з порівняльної оцінки найвагоміших складових, таких як конкурентоспроможність продукції, конкурентоспроможність системи управління, конкурентоспроможність техніко-технологічної бази і т. ін.

 

1. Оцінка конкурентоспроможності потенціалу підприємства за економічними стандартами проводиться принаймні за їх мінімальною кількістю — 5 економічних стандартів, до яких належить: ефективність використання речових та інформаційних ресурсів, економічного простору, часу, технології, рівень доходів. Виходячи з цих індикаторів, можна обрати ту чи іншу методику оцінки. А саме, в якості індикаторів і відповідних їм показників можуть виступати:

1) індикатор використання ресурсів (КР — це співвідношення між коефіцієнтом доходів підприємства — Кдп (Чистий прибуток підприємства/Відрахування до бюджету та соціальних фондів) та коефіцієнтом ресурсів підприємства — Крп (Ресурси, авансовані підприємством / Ресурси, застосовані підприємством))

Ресурси, авансовані підприємством, — це всі наявні ресурси підприємства у вартісному виразі, включаючи резервні робочі місця, наднормовані запаси сировини, матеріалів, невстановлене обладнання, страховий фонд та фонд ризику.

Ресурси, застосовані підприємством, — це ресурси, авансовані підприємством за вирахуванням ресурсів, що не використовуються (ре-
зервні робочі місця, наднормовані запаси сировини, матеріалів, невстановлене обладнання, страховий фонд та фонд ризику).

При цьому:

КР = Кдп / Крп →max;

2) індикатор використання праці (КП_р — це співвідношення чистого прибутку підприємства (ЧПп) і вартості робочих місць підприємства (ВРМп)).

Вартість робочих місць підприємства — це середньорічна вартість робочих місць підприємства, яка визначається співставленням середньорічної вартості основних фондів і середньорічної кількості робочих місць.

КП_р = ЧПп / ВРМп → max;

3) індикатор ємності ринку (КЄ — це співвідношення балансового прибутку підприємства (БПп) і прибуткової ємності ринку даного товару (ПЄРт)).

Прибуткова ємність ринку визначається сукупним грошовим по-
питом споживачів на товар за вирахуванням тієї умовної частини
попиту, яка направляється на відшкодування витрат виробництва і
реалізації товару.

КЄ = БПп / ПЄРт → max;

4) індикатор дохідності — це співвідношення валового доходу підприємства, який розраховується на одного робітника, включаючи власників підприємства (ВДПр), і аналогічного доходу, який існує в комерційній сфері діяльності в цілому в економіці країни (КомВДПр):

КД = ВДПр / КомВДПр → max;

5) індикатор використання часового ресурсу (КЧ) — співвідношення між часом, прийнятим в якості періоду для виміру отриманого валового доходу підприємства (t вд), і часом, який необхідний для збільшення цього валового доходу вдвічі (t 2вд):

КЧ = t вд / t 2вд → max.

Усі ці показники співставляються з аналогічними нормативними або фактичними показниками у конкурентів, що дає змогу оцінити індивідуальний рівень конкурентоспроможності потенціалу підприємства за економічними стандартами:

ІРкр = КР /КРк;

ІРкп = КП / КПк;

ІРкє = КЄ /КЄк;

ІРкд = КД / КДк;

ІРкч = КЧ /КЧк.

Відносно встановленого рівня конкурентоспроможності потенціалу підприємства в залежності від глобалізації цілей дослідження будується матриця конкурентоспроможності потенціалу підприємства (МКПП), в якій відображаються відносні величини обраних стандартів (індикаторів) і їх відсотково-балове вираження (див. табл. 3.2).

Таблиця 3.2