Кластерний підхід – шлях до забезпечення конкурентоспроможності регіону

Загальні підходи до сегментування споживачів

Відомі два загальні підходи до сегментування: апріорний (зроблений заздалегідь) і апостеріорний (зроблений на основі даних про продажі).

Апріорний підхід опирається або на досягнення соціології — використовує інформацію соціального, демографічного й економічного характеру (так зване "класичне апріорне сегментування"), або на досягнення психології — використовує психографические характеристики при сегментуванні (так зване "психографическое апріорне сегментування").

 

 

Кластерний підхід – шлях до забезпечення конкурентоспроможності регіону

 

Розробка стратегії сталого економічного розвитку регіону набуває ще більш актуального значення в кризовий або після кризовий період розвитку економіки країни.

Економічне зростання галузей економіки країни залежить від рівня інноваційного розвитку регіонів і, при цьому, принципове значення має здатність регіонів ефективно використовувати свої внутрішні ресурси.

Відповідно до теорії Майкла Портера, кластер – це група географічно сусідніх взаємозв’язаних компаній (постачальники, виробники та ін.) і зв’язаних з ними організацій (освітні організації, органи державного управління, інфраструктурні компанії), які функціонують у певній сфері і взаємодоповнюють один одного [1].

Кластери – на даний час є однією з найефективніших форм організації регіонального інноваційного розвитку, відповідно до якої на ринку конкурують вже не окремі підприємства, а цілі комплекси, які скорочують свої витрати завдяки спільній технологічній кооперації компаній.

Тому логічною метою створення кластера може бути забезпечення економічного розвитку та підвищення конкурентоспроможності підприємств і регіону в цілому не тільки на внутрішніх, але й на зовнішніх ринках. Для створення кластера необхідно здійснити комплекс економічних, законодавчих та гуманітарних заходів, забезпечивши при цьому певні базові умови регіонального розвитку.

У процесі формування кластерів відбувається поширення позитивного ефекту у різних напрямах:

- різноманіття джерел технологічних знань полегшує комбінацію факторів виробництва і стає передумовою для будь-якої інновації [2];

- зростання продуктивності функціонування усіх складових у системі кластеру;

- новий рівень якості господарювання забезпечується завдяки вільному обміну інформацією і різноманітними технологіями, знаннями, кваліфікованою робочою силою;

- розширюється доступ до недосяжних раніше ринків збуту, а також формуються нові;

- якісно підвищується рівень формування нових підприємств;

- забезпечується більша гнучкість всієї системи кластерної взаємодії за рахунок позитивного ефекту масштабу;

- формується єдина погоджена стратегія розвитку, яка спрямована на реалізацію інтересів кожного з учасників кластера;

- формування високоефективних мережевих баз даних виробників, постачальників, споживачів є засобом оперативного обміну необхідним технічним, інформаційним та кадровим забезпеченням;

- відбувається поліпшення соціальної складової регіонального розвитку;

- залучення іноземних інвестицій в інфраструктуру і в людський капітал.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів» Кабінетом Міністрів України у 2006 р. затверджена Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 р., яка визначає ключові проблеми регіонального розвитку, пріоритети державної регіональної політики з точки зору загальнонаціональних потреб та інтересів [3, с. 2]. Державна регіональна політика має бути спрямована на створення умов для підвищення конкурентоспроможності регіонів як основи їх динамічного розвитку і стратегічного реформування.

Кластерний підхід здатний принципово змінити склад державної промислової політики. В цьому випадку зусилля державної влади повинні бути направлені не на підтримку окремих підприємств та галузей, а на розвиток взаємовідносин між виробниками і споживачами, між кінцевими споживачами і виробниками, між самими виробниками і урядовими інститутами і т.д.

Як вважає Портер, на ранньому етапі основна задача уряду – поліпшення інфраструктури і усунення несприятливих умов, далі його роль повинна концентруватися на усуненні обмежень до розвитку інновацій [4].

Процес проведення стратегічних реформ і забезпечення конкурентоспроможності регіону, а також ефективна реструктуризація колишніх «промислових гігантів» потребує глибокої взаємодії і співпраці між великим і малим бізнесом, вузами, НДІ, державними органами і т.п. і тут кластерний підхід надає необхідні інструменти й аналітичну методологію. Застосування кластерного підходу дозволяє досягати якісно нового рівня розвитку регіону, що в свою чергу сприятиме підвищенню рівня та якості життя населення, подоланню бідності та безробіття, стабільному економічному зростанню галузей економіки, прискоренню і проведенню системних реформ у регіонах і в Україні в цілому.

 

Література:

1. Портер М. Международная конкуренция. - М., Международные отношения, 1993.

2. Длугопольський О.К. Кластерна модель розвитку промислового виробництва регіону як фактор ефективних структурних реформ // Екон. часопис - XXI. - 2003. - № 2.

3. Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року: Постанова Кабінету Міністрів України від 21 лип. 2006 р. № 1001 // Офіц. вісн. України. - 2006. - № 30. - с. 2132.

4. Брувер А., Руденко Н., Грищенко С. Стратегічне планування місцевого розвитку: розробка та впровадження проектів: Навч. посіб. - К.: Європ. комісія, 2006. - 168 с.