Основними формами тактичних дій є бій, удар і маневр. 9 страница

Гранатометний (протитанковий) взвод виходить із бою і відходить у складі батальйону в повному складі або відділеннями (розрахунками), може додаватися підрозділу прикриття (заслону), як правило, в нічний час або в інших умовах обмеження видимості.

Вихід із бою (з оточення) і відхід проводиться тільки за наказом (з дозволу) старшого командира.

Відхід взвод здійснює, як правило, у складі роти або може діяти самостійно в головній (тильній, боковій) похідній заставі або в заслоні.

153. Отримавши завдання на вихід із бою (з оточення) і відхід у складі роти, командир взводу повинен: швидко усвідомити його, оцінити обстановку, прийняти рішення, провести рекогносцировку (за потреби, і лише на етапі виходу в район збору взводу), видати усний бойовий наказ, організувати взаємодію, спостереження, маскування й управління, визначити порядок підготовки взводу до виходу з бою і відходу, намітити склад чергових вогневих засобів і спостерігачів.

Під час усвідомлення завдання командир взводу повинен зрозуміти мету дій, завдання взводу і роти, час, до якого утримувати позицію, і особливо порядок виходу з бою і відходу в район збору взводу і роти, маршрути і час виходу на них, завдання сусідів, а також місце взводу в похідному порядку роти, напрямок (маршрут) і кінцевий рубіж відходу, час готовності до відходу і сигнали.

Під час оцінки обстановки командир взводу повинен вивчити по карті і визначити: положення, склад і можливий характер дій противника до і з початком виходу з бою, якими засобами він може діяти на взвод і які з них треба знищити, маршрут (напрямок) відходу і до яких дій бути готовим; положення, забезпеченість і можливості взводу щодо пониження можливостей противника і знищення його найбільш небезпечних цілей, порядок прикриття димами (аерозолями) виходу з бою; положення і характер дій сусідів під час залишення позицій і виходу у район збору; характер місцевості, її захисні і маскуючи властивості в опорному пункті взводу, в районах збору і на маршруті відходу й її вплив на дії виходу; які з фортифікаційних споруд (траншеї, ходи сполучення тощо) можливо використати для відходу в райони збору взводу і роти.

У рішенні командир взводу визначає порядок дій при виході з бою в район збору взводу і роти (якому противнику перед фронтом взводу і на флангах нанести ураження, порядок, способи дій взводу при виході взводу з бою в район збору, заходи щодо введення противника в оману), а при відході (побудову похідного порядку і до яких дій бути готовим); завдання відділенням (танкам), доданим підрозділам і вогневим засобам, організацію управління при виході з бою і відході.

Під час організації взаємодії командир взводу вказує: порядок спостереження, зв’язку і дій взводу при виході взводу в район збору взводу і роти і при відході, а також при виявленні противником виходу з бою; порядок дій взводу під час нападу авіації противника і застосування ним засобів масового ураження, високоточної і запалювальної зброї, а також засобів дистанційного мінування; порядок використання приладів нічного бачення (світломаскуючих пристроїв), виконання правил маскування і дисципліни маршу при відході; сигнали оповіщення управління, взаємодії і порядок дій за ними, а при відході у передбаченні вступу до бою і порядок узгодження дій відділення (танка) між собою і сусідами; час, сигнал початку відходу, місце пунктів поповнення боєприпасами і пальним, місце евакуації машини, що вийшла із ладу і поранених.

Командир відділення (танка), отримавши завдання на відхід у складі взводу, повинен: зрозуміти, де знаходиться противник і що він робить; зрозуміти завдання взводу, відділення (танка) і порядок його виконання, завдання сусідів, визначити і поставити завдання особовому складу; довести сигнали оповіщення, управління і взаємодії та порядок дій за ними, призначити спостерігача, за сигналами, що подає командир взводу.

Залишення опорного пункту (позицій) і відхід на вказаний рубіж (район збору) взвод здійснює усім складом одночасно або відділеннями (окремими танками, групами, по одному) послідовно займає вигідні позиції або виходить із району збору взводу. Під час відходу (виходу у район збору взводу) відділеннями (окремими танками, групами або по одному) відділення (танки), що залишились на місці, а також ті, що зайняли вигідні позиції після висування у вказаному напрямку, своїм вогнем прикривають відхід (вихід) інших у район збору.

Відхід здійснюється в момент послаблення вогню противника, під прикриттям вогню своєї артилерії, ударів авіації, а також з використанням аерозолів.

154. Для прикриття батальйону (роти, об’єднаної військової групи) при виході з бою (оточення) взвод може призначатися до складу підрозділу прикриття із завданням підтримки попереднього режиму вогню і дій підрозділів в обороні, недопущення проникнення розвідки противника у глибину оборони (до головних сил), відбиття атаки його передових підрозділів і утримання опорного пункту (позиції) до встановленого часу або наказу на відхід.

Взвод може виконувати поставлене завдання, знаходячись у попередньому опорному пункті, або займати для цього позицію до 800 м по фронту, яку займали підрозділи напередодні. У цьому випадку бойовий порядок взводу будується, як правило, в лінію відділень, перехоплюючи танконебезпечні і доступні для піхоти противника напрямки. Позиції відділень можуть бути до 150-200 м по фронту, а проміжки між ними – до 100 м.

Під час усвідомлення завдання командир взводу повинен зрозуміти мету дій, завдання батальйону (роти) (райони збору, час і порядок виходу в них, маршрут, кінцевий рубіж (район) відходу і час його заняття), взводу (засоби посилення і підтримки, який опорний пункт (позицію), з яким завданням і до якого часу утримувати і порядок подальших дій), сусідів і готовність до виконання поставленого завдання.

Під час оцінки обстановки командир взводу повинен вивчити: склад, положення противника перед фронтом ділянки, що прикривається, і можливий характер його дій із виявленням відходу (прориву) головних сил і в інших умовах обстановки; стан, забезпеченість і можливості взводу і доданих підрозділів щодо виконання отриманого завдання; склад і положення сусідніх підрозділів прикриття, їх завдання, характер дій і умови взаємодії з ними; характер місцевості, її захисні та маскувальні властивості, наявність інженерних загороджень і природних перешкод, умови спостереження і ведення вогню в районі дій і у напрямку відходу. Крім того, командиру взводу необхідно врахувати стан погоди, пору року, час доби і визначити їх вплив на виконання поставленого завдання.

Під час організації взаємодії командир взводу повинен: визначити порядок дій щодо введення противника в оману на етапі виходу з бою головних сил і припинення спроб противника проникнути в глиб і відбиття його наступу, включаючи низьколітні літаки і вертольоти; вказати порядок дій відділень, доданих підрозділів і вогневих засобів при відході, вивезенні (винесенні) поранених і хворих, евакуації несправного озброєння і техніки.

У рішенні командир взводу визначає порядок дій щодо прикриття виходу з бою головних сил батальйону (роти), (якому противнику, де, якими засобами завдати ураження, які позиції, до якого часу утримувати та заходи щодо омани противника) і під час виходу (відходу) взводу з бою; завдання відділення (танка), доданим підрозділам і вогневим засобам і організацію управління під час бою на позиції і відході з неї.

З одержанням завдання на прикриття дій батальйону (роти, об’єднаної військової групи) при відході (виході з оточення) взвод, що призначений у прикриття для забезпечення виходу з бою головних сил батальйону (роти, об’єднаної військової групи) і відриву їх від противника, займає вказану позицію (опорний пункт) і з метою введення противника в оману продовжує вести бій, імітуючи присутність головних сил до повного виходуїх із бою. У випадку атаки противника взвод завзятим утриманням позиції, яку займає, вогнем усіх засобів, діями з вогневих засад, обладнанням загороджень і перешкод забороняє його прорив.

Якщо противник виявить відхід головних сил і розпочне атаку підрозділів прикриття або зробить спробу обійти їх, взвод за підтримки вогню артилерії і сусідів завдає поразки атакуючому противнику і продовжує міцно утримувати позицію (опорний пункт), що займає.

Отримавши завдання (сигнал) на відхід, взвод може виходити з бою одночасно всім складом або скачками від рубежу на рубіж. Це можливо, коли противник не виявляє активності і не встановив його відхід. Використовуючи вигідні умови обстановки (після відбиття атаки і нанесення йому втрат, а також за умов обмеженої видимості), дотримуючись мір маскування і не привертаючи уваги противника взвод раптово залишає позиції (опорний пункт) і відходить у вказаний район (напрямку).

Після цього під прикриттям димів (аерозолів) він відходить на вигідний рубіж, закріплюється на ньому і веде бій із противником. Можливі і такі дії, коли частина взводу (одне-два відділення), веде бій із противником і прикриває відхід головних сил взводу; після розгортання їх на вигідному рубежі та під їх прикриттям ті, що залишились, здійснюють відхід.

Під час прориву головними силами батальйону (роти) кільця оточення взвод, призначений для прикриття, утримує займані позиції, не допускаючи звуження фронту оточення, і відходить тільки за наказом командира батальйону (роти) під прикриттям усіх видів зброї, аерозолів, загороджень і заслонів.

155. Танковий взвод (механізований взвод на БМП), може призначатись у заслін для прикриття одного або обох флангів під час виходу з оточення батальйону (роти) і виходить з оточення останнім, прикриваючи вогнем відхід підрозділів прикриття. Відхід заслонів здійснюється за наказом командира підрозділу прикриття. Після виходу батальйону (роти) з кільця оточення і до з’єднання зі своїми військами танки (БМП) взводів, що призначені в заслони, діють як бокові похідні застави. Для руйнування мостів, ділянок доріг та інших об’єктів на шляхах відходу від механізованого взводу може призначатися група солдатів-підривників.

З виходомна зазначений рубіж (у район збору) командир взводу уточнює завдання і діє згідно з розпорядженням старшого командира.

4.9. Особливості ведення оборонного бою в оточенні

 

4.9.1. Умови виникнення оточення

156. Оточення – це таке становище підрозділів, при якому переважаючі сили противника в результаті попередніх дій вийшли на їх фланги і в тил, створили фронт і лишили їх можливості сполучення зі своїми військами наземним або морським шляхом.

У сучасному бою, який характеризується швидкими і різкими змінами обстановки, коли сторони, які ведуть бойові дії, здатні швидко змінювати співвідношення сил і засобів на свою користь і в результаті цього переходити від одного виду бою до іншого, а також коли суцільна лінія фронту відсутня, виникнення оточення стане постійним явищем.

Оточення підрозділів, а також і взводу, найбільш частіше може виникати під час ведення позиційної оборони, при відбитті наступу переважаючих сил противника. При цьому взвод може опинитися в оточенні внаслідок глибокого прориву противника на флангах або через опорні пункти сусідів, а також після висадки (викидання) в тил повітряного (морського) десанту.

Оточення може виникнути при відході, коли темпи переслідування противника перевищують темпи відходу наших підрозділів.

Не виключена можливість виникнення оточення взводу при виконанні ним завдання самостійно, у відриві від головних сил, під час проведення наступу.

Для сучасних умов характерним для виникнення оточення буде нанесення противником, що наступає, масованих ударів артилерією, включно і високоточною зброєю (не виключено застосування наземних ядерних ударів) з метою відсікти наші підрозділи, що обороняються або відходять, а іноді тих, що відірвались від головних сил у наступі, з наступним їх оточенням.

Для завершення оточення противником будуть широко застосовуватись десанти, а також дистанційне мінування місцевості.

Розміри району місцевості, який утримується взводом в оточенні, залежить від характеру попередніх дій, наявності у взводі доданих сил і засобів, а також діяв він окремо чи у складі роти (батальйону).

4.9.2. Протидія оточенню

 

157. Оточення не виникає раптово. Підрозділи, які оточує противник, завжди будуть мати певний час, щоб цього не допустити. При загрозі оточення командир повинен своєчасно прийняти всі заходи щодо протидії оточенню. Вони полягають у ліквідації спроби противника вклинитись у бойові порядки та вийти у фланг і тил наших підрозділів, а також у поразці підрозділів противника, які з’явились на флангах і в тилу наших підрозділів, які обороняються (відходять).

З метою протидії оточенню командир підрозділу повинен: підсилити розвідку та забезпечити фланги, проміжки і тил; перегрупувати сили і засоби (насамперед додані танки і протитанкові засоби) на загрозливі танконебезпечні напрямки, а також передбачити маневр силами і засобами та вогнем; вжити заходів щодо обладнання загороджень на важливих підступах (напрямках) до флангів і тилу; вогнем БМП (БТР), танків та інших вогневих засобів, діями з вогневих рубежів груп бойових машин завдати поразки противнику, який робить спробу обійти і продовжувати виконувати отримане завдання, вжити заходів щодо безперебійного підтримання зв’язку зі старшим командиром і сусідами.

Для попередження оточення необхідно постійно володіти обстановкою, особливо про склад противника і характер його дій, насамперед, на флангах і в тилу наших військ. Тому на загрозливих напрямках безперервну розвідку необхідно вести на максимальну дальність, а також максимально використовувати розвідувальні дані, які отримані засобами старшого командира.

У випадку виникнення загрози флангу і тилу одночасно командир повинен визначити найбільш загрозливий напрямок і здійснити маневр вогнем, силами і засобами на цей напрямок. На іншому напрямку (фланзі) залишаються необхідні сили, які зможуть стримати наступ і знищити противника.

Але частіше за все підрозділи противника, які вклинились або вийшли у фланг (у тил) необхідно стримувати і сковувати, насамперед, вогнем усіх видів і загородженнями.

158. У сучасних умовах значно виросли можливості військ щодо протидії оточенню, але разом із тим виросли і можливості противника щодо оточення. Тому якщо заходи протидії оточенню проведені, але уникнути бою в оточенні не вдається, командир підрозділу повинен вжити заходів, які б виключили розчленування підрозділу з одночасним оточенням, а також забезпечили б найкращі умови для ведення бою. З цією метою необхідно захоплювати і закріплюватись на вигідних рубежах, які б забезпечували глибину побудови бойового порядку підрозділу в районі оточення і створення кругової оборони; здійснювати заходи щодо забезпечення безперебійного зв’язку не лише з підлеглими, але і старшим командиром і сусідами.

Крім цього, необхідно перерозподіляти між підрозділами (вогневими засобами) і по можливості поповнювати запаси боєприпасів, пального і продовольства, вжити заходів щодо прискорення евакуації поранених і хворих, а також непотрібних матеріальних запасів.

Якщо в районі оточення опинився особовий склад і засоби інших підрозділів (а також силових структур) командир повинен підпорядкувати їх собі і об’єднати зусилля всіх, хто знаходиться в оточенні, для боротьби з противником.

4.9.3. Ведення оборонного бою в оточенні

 

159. Бій в оточенні – це оборона в умовах, коли противник знаходиться одночасно перед фронтом, на флангах і в тилу підрозділу, що обороняється.

Під час бою в оточенні підрозділ повинен стійко утримувати район, який займає, не втрачаючи безпосереднього контакту з противником і не допускаючи зосередження своїх сил і засобів на малому просторі, де вони можуть зазнати поразки від зосередженого вогню артилерії або ударів авіації, а також розчленування підрозділу, що знаходиться в оточенні, на частини. Із врахуванням усіх вимог взводу необхідно утримувати район оточення, який відповідає розмірам одного опорного пункту або декілька менший, із врахуванням збільшення протяжності фронту. Особливо якщо оточення виникло під час самостійних дій взводу у відриві від роти (батальйону).

160. Для досягнення успіху під час бою в оточенні необхідно: перейти до кругової оборони, додатково організувати розвідку; по можливості створити резерв сил і засобів; підсилити танконебезпечні напрямки засобами боротьби з танками, БМП (БТР) противника; надійно забезпечити вогнем та інженерними загородженнями проміжки в бойових порядках підрозділів; організувати і підсилити безпосередню охорону; вогнем танків, БМП (БТР) та інших вогневих засобів швидко і рішуче уражати противника, який намагається стиснути фронт оточення або розчленувати підрозділ, що знаходиться в оточенні; несподіваним вогнем із вогневих рубежів, діями груп бойових машин і засобів, що знаходяться в резерві, знищити противника, що вклинився. При цьому для досягнення успіху бою в оточенні вирішальне значення мають витримка, ініціатива і рішучість усіх командирів, високий моральний і психологічний стан, стійкість і упертість військ, несподіваність і активність дій, майстерне маневрування силами, засобами і вогнем.

161. Рішення на бій в оточенні командир взводу буде приймати у складних умовах, в обстановці, коли ведеться напружений бій із противником, який намагається завершити оточення. Рішення приймається безпосередньо на місцевості і включає ті самі питання, що і рішення на оборону.

Для прийняття доцільного рішення під час проведення розвідки необхідно уточнити положення, склад сил і засобів противника, який оточив, особливо вогневі позиції артилерії, райони розміщення танкових підрозділів і резервів, ПУ радіоелектронних засобів. Крім цього, розвідка повинна встановити, де і якими засобами противника готується нанести удари і своєчасно виявити можливий підхід до фронту оточення його резервів з інших напрямків.

162. Бойовий порядок взводу для бою в оточенні створюється під час проведення заходів щодо протидії оточенню згідно обстановки, яка дозволяє провести перегрупування сил і засобів.

Більша протяжність фронту оборони і наявність декількох загрозливих напрямків, а також недостатня кількість сил і засобів, вимагають побудувати бойовий порядок таким чином, щоб головні сили підрозділу можливо зосередити на будь-якому напрямку.

Взвод, який обороняється в оточенні у складі роти, на напрямку зосередження основних зусиль роти може будувати бойовий порядок у дві лінії, на другорядних напрямках і при діях самостійно – в одну лінію.

Танк (танки), який доданий механізованому взводу, як правило, використовується на танконебезпечному напрямку, але може бути використаний і як резервний засіб.

Додане гранатометне (протитанкове) відділення використовується централізовано, підготувавши його до маневру для відбиття атак противника з будь-якого напрямку.

Якщо у складі взводу є артилерійські засоби, то їх вогневі позиції необхідно вибирати на танконебезпечних напрямках, ближче до переднього краю, і ретельно маскувати. Для підвищення ефективності вогню артилерійських засобів вони використовуються для стрільби прямою наводкою.

Як правило, незначні щільності засобів боротьби з танками й іншими броньованими засобами противника вогнем прямою наводкою повинні компенсуватись широким маневром протитанкових засобів, а також застосуванням мінно-вибухових загороджень.

163. В інтересах взводу (підрозділів), які опинились в оточенні, війська, що знаходяться поза оточенням, у залежності від їх віддалення можуть наносити вогневі удари. Крім того, рішенням старшого командира можуть наноситись удари авіацією. З метою узгодженості дій щодо нанесення ударів між підрозділами, що знаходяться в оточенні, і підрозділами, що наносять вогневі удари, підтримується безперервна взаємодія і встановлюються єдині сигнали управління.

Авіація, крім виконання звичайних завдань, у взаємодії із засобами протиповітряної оборони перешкоджає блокуванню підрозділів, що оточені, з повітря доставляє їм матеріальні засоби, евакуює поранених і хворих і забезпечує їх зв’язком зі старшим командиром, який знаходиться поза оточенням.

Якщо підрозділи оточені на морському узбережжі, то для нанесення ударів по противнику, який веде бій, заборони його ударів з моря, а також для забезпечення підрозділів, що оточені, евакуації поранених і хворих, застосовуються підрозділи ВМС.

164. Взаємодія під час бою в оточенні організується, як правило, так само, як і в оборонному бою. Але командир взводу повинен передбачити можливість дій противника одночасно з декількох напрямків і узгодити дії груп бронемашин (танка) і вогневих засобів, що залишились у безпосередньому підпорядкуванні командира, що здійснюють маневр із підрозділами, що обороняються на важливих напрямках, а також з авіацією і артилерією підтримки.

Командир взводу, в першу чергу, враховує об’єкти, по яких планується нанесення ударів авіацією і вогнем артилерії, а на морському узбережжі – і удари вогневими засобами флоту. Необхідно забезпечити своєчасне і чітке позначення свого розміщення під час дій нашої авіації, визначити місце розміщення (якщо є така можливість) і порядок позначення посадкового майданчика для вертольотів, а також місця прийому вантажів.

165. Організація тилового забезпечення є складним питанням. Найчастіше підрозділи, що знаходяться в оточенні, будуть вимушені вести бій, маючи запаси матеріальних засобів, які залишились у них на момент завершення противником оточення. Тому командир взводу повинен терміново організувати суворий облік всього наявного в районі оточення пального, боєприпасів та інших матеріальних засобів і встановити жорсткий їх контроль. При необхідності матеріальні засоби перерозподіляються між підрозділами і вогневими засобами у відповідності із завданнями, що виконують.

Матеріальні запаси підрозділів, які попали в оточення, поповнюються за рахунок місцевих ресурсів і доставки засобів повітрям. При доставці боєприпасів та інших вантажів, вертольоти можуть приземлятися на підготовлені майданчики або скидати вантажі на парашутах. Перший спосіб більш економічний і результативний, дозволяє використовувати зворотні рейси для евакуації поранених і хворих. У зв’язку з цим при організації тилового забезпечення передбачається обладнання і прикриття посадкових майданчиків, прийом вертольотів, прийом і збір вантажів, які скидаються з вертольотів, а також евакуація повітрям небоєздатних військовослужбовців.

166. Початком бою в оточенні рахується момент виходу переважаючих сил противника на фланги і тил наших військ і перехоплення усіх шляхів руху, тобто момент створення фронту оточення.

Умови ведення бою в оточенні будуть найбільш складними, коли противник одночасно з оточенням буде намагатись розчленувати наші підрозділи і знищити їх частинами. Це можливо у випадках, коли взвод (рота, батальйон) утримує важливі райони і вузли комунікацій і не дозволяє противнику використати їх для розвитку успіху. Для швидкого знищення військ, які потрапили в оточення, противник може наносити удари авіацією, артилерією і високоточною зброєю, можливо нанесення й ядерних ударів.

Необхідно врахувати, що зосередження військ противника для атаки буде проводитись у стислі терміни, безпосередньо перед нанесенням ударів. Тому командир усіма засобами розвідки повинен розпізнати наміри противника і, якщо є можливість, нанести по ньому всіма наявними засобами упереджувальний удар.

У випадку, коли противник почав наступ із нанесенням ударів, командир взводу повинен терміново вияснити стан справ, прийняти вжити заходів поновлення боєздатності, бойового порядку і системи вогню підрозділу.

Атака противника відбивається вогнем усіх засобів. У зв’язку з обмеженою кількістю боєприпасів найбільш ефективною є стрільба прямою наводкою, як більш економічна і результативна. Підрозділи повинні міцно утримувати свої позиції, не допускати вклинення противника в глибину оборони.

Якщо противник перейшов до наступу одночасно не на одному напрямку, то успіх бою в оточенні буде залежати від швидкого маневру вогнем, а також силами і засобами. Для підсилення оборони на вирішальному напрямку застосовуються резерви (якщо вони виділялись) і підрозділи, які не оточені противником.

При вклиненні противника в оборону, командир взводу вживає всіх заходів, щоб зупинити його подальше просування, нанести йому максимальні втрати вогнем усіх видів зброї, а діями з вогневих рубежів груп бойових машин і резервів завершити його знищення і поновити положення.

Противник, який не досяг успіху на одному напрямку, буде намагатись нанести удар на новому напрямку після перегрупування сил. У цих умовах командир повинен своєчасно визначити перенос противником напрямку головного удару і приховано провести перегрупування своїх сил і засобів для посилення оборони на загрозливому напрямку.

Якщо бойовий порядок взводу в результаті дій противника опинився розчленованим, то командир організує дії розрізнених груп взводу з метою знищення противника, який вклинився між ними, і об’єднання цих груп.

Взвод веде бій в оточенні стільки, скільки це необхідно або доцільно відносно умов тактичної обстановки, що складається. Вихід з оточення він може здійснювати з дозволу (за наказом) старшого командира.

4.10. Ведення оборонного бою в особливих умовах

Оборона в місті (населеному пункті)

Оборона взводу (відділення) в місті (населеному пункті) – це, насамперед, бій за міцні кам’яні будівлі (споруди), які вигідні в тактичному відношенні і перетворені на опорні пункти. Бій ведеться в будівлях, між ними, в підвалах і підземних спорудах, на верхніх поверхах і дахах (горищах) будівель. Взводу доводиться діяти у складній обстановці, яка швидко змінюється, в багатьох випадках ізольовано від сусідів.

Під час оборони в місті механізований взвод (відділення) найменше обмежений у маневрі, особовий склад може проникати всюди, швидко пристосовувати будівлі і споруди в якості укриття від сучасних засобів ураження.

Дії в місті, як правило, ведуться на близьких дистанціях, тому озброєння взводу – кулемети, автомати, реактивні кумулятивні гранати, ручні гранати і озброєння БМП (БТР) будуть відігравати важливу роль у знищенні атакуючого противника.

Враховуючи обмежені можливості протитанкових ракетних комплексів, танків і БМП у місті (населеному пункті), найбільшу роль у боротьбі з танками і іншими броньованими машинами противника відіграють протитанкові гранатомети і реактивні кумулятивні гранати.

167.У місті (населеномупункті) механізований взвод обороняє опорний пункт, який включає один-два будинки або декілька невеликих будівель (споруд), частину будівлі або її поверх, проміжок між будівлями, який входить в опорний пункт роти, а механізоване відділення може обороняти невеликий будинок (споруду), поверх будинку або проміжок між будинками. Взводу можуть додаватись гармати (міномети), вогнемети, протитанкові ракетні комплекси й інші вогневі засоби.

Танковий взвод використовується, як правило, у повному складі для дій з підготовлених вогневих позицій в опорних пунктах, або окремими машинами може додаватись механізованим взводам.

Гранатометний (протитанковий) взвод, як правило, придається відділеннями механізованим взводам.

168. Побудова бойового порядку взводу (відділення) повинна забезпечити ведення кругової оборони протягом тривалого часу, за відсутності тактичної взаємодії із сусідами. Він будується у лінію або може мати ярусне розміщення з виділенням вогневої групи і групи бойових машин. Більша частина сил і засобів взводу, які обороняють будинок, і доданих вогневих засобів розміщується на нижніх поверхах і напівпідвалах. На верхніх поверхах встановлюються окремі вогневі засоби і розташовуються снайпери. Протитанкові керовані ракетні комплекси, гранатомети розташовуються переважно на нижніх поверхах із таким розрахунком, щоб забезпечувалася можливість ведення вогню уздовж вулиць і майданів, а міномети – на верхніх поверхах і дахах. Під час ведення бою в будинках, підвалах і підземних комунікаціях механізоване відділення, як правило, діє бойовими групами.

Для оборони використовуються найбільш міцні будівлі, які розміщені на перехрестях основних магістралей, на виходах до площ, парків, мостів та інших важливих об’єктів, що забезпечують можливість кругового спостереження і обстрілу противника навколо будівлі.

Опорний пункт в місті (населеному пункті) створюється так, щоб підступи до нього прострілювалися фланговим і перехресним вогнем зі всіх видів стрілецької зброї, танків, БМП (БТР) та інших засобів. Готуючи будинок до оборони, необхідно закласти вікна і двері цеглою або мішками з піском (землею), обладнати бійниці й амбразури для стрільби з автоматів, кулеметів, гранатометів та інших вогневих засобів, оглядові щілини з метою забезпечення ведення кругової оборони, закласти зайві переходи на поверхах, проробити ходи у міжповерхових перекриттях і на даху, обладнати підвал мурованого будинку під сховище, створити запаси боєприпасів, особливо реактивних кумулятивних гранат, продовольства, медичного майна і пітної води, вилучити з будівлі й інших споруд горючі речовини, підготувати засоби пожежегасіння, засипати дерев’яну підлогу піском (землею). Сходові клітини барикадуються (мінуються) або руйнуються.

Для зв’язку між поверхами у стелях улаштовуються люки і готуються приставні драбини. Коридори в середині будівлі барикадуються і готуються для ведення вогню зі стрілецької зброї.