Шоста ціль: виробнича система

Іншим аспектом глобальної проблематики, що починає все більше хвилювати людей, є явні неполадки в нинішніх економічних механізмах та їхніх взаємозв'язках із суспільством у цілому. Насправді, тяжко зрозуміти, чому так часто не спрацьовують різноманітні елементи економічної системи в цілком різних країнах, незалежно від того, що ними керує — ринок або план. Якщо залишити осторонь питання безпеки, можна стверджувати, що уряди практично всю увагу фокусують на проблемах зайнятості, продуктивності, інфляції, цін, торгівлі, платіжного балансу і т. ін. і готові йти на будь-які жертви, щоб хоч тимчасово полегшити ці труднощі. Однак усе це виявляється у кінцевому підсумку цілком даремним, і єдиний висновок, що випливає звідси, полягає в тому, що для поліпшення ситуації, яка склалася, не вигадано досі жодних надійних засобів. У результаті повсюди поширю­ється скептицизм і зневіра, які певний час стримувалися завдяки впливу культури зростання і все ще тривалого схвалення техніки. Люди розвине­них країн уже готові змиритися з необхідністю піти на деякі жертви, щоб скоротити наявний у світі відрив, однак їм досі не навели ще достатньо вагомих доказів на користь таких заходів; водночас у бідних країнах дедалі більше побоюються захисних заходів багатих країн, спрямованих на боротьбу з власними кризовими явищами, що загрожують позбавити країни, які розвиваються, будь-яких шансів на прогрес, і що останні вважають це цілком несправедливим стосовно них.

Всі настільки загіпнотизовані поточними економічними проблемами, що ніхто не здійснює жодних спроб ретельно проаналізувати структурні й філософські причини цих труднощів. І зараз якраз настав час з'ясувати на­решті, чи існують у принципі хоч будь-які можливі рішення. Нехай навіть вони виходять далеко за межі обговорюваного нині нового міжнародного економічного порядку, будучи першим і тяжким, складним і неминучим кроком уперед, усе-таки теж ніщо інше, як лише напівзахід, спрямований на скорочення наявного відриву. Будемо сподіватися, що ми виявимося здатними виправити деякі диспропорції нинішньої економічної системи і тимчасово відведемо від суспільства загрозу повного розпаду, однак цілком очевидно, що доки немає рішень, які б забезпечували людству можливість впоратися протягом найближчих десятиріч із жахливим вибухом тих проблем, з якими воно не може впоратися вже зараз. Тут необхідні докорінно інший концептуальний підхід і кардинально нові рішення для істотного розширення наших цілей та горизонтів та виявлення економічної системи відповідної світовому співтовариству, що, як ми сподіваємося, зросте у результаті очікуваних за цей період змін на планеті.

Хоча важко ще повністю уявити собі, якою повинна стати економічна система майбутнього — принаймні доти, доки не завершені дослідження, присвячені іншим цілям людства, — однак окремі складені цеглинки цієї будівлі з успіхом можна заздалегідь досліджувати вже нині. Виробничому істеблішменту належить у сучасному світі ключова роль. І тут, так само як і в питанні про середовище проживання, було б величезною безвідповідаль­ністю вчасно не з'ясувати, чи спроможна нинішня виробнича організація матеріально забезпечити їжею, товарами і послугами удвічі більше населен­ня планети, і якщо так, то яким чином і за яких умов. У зв'язку з цим ви­никає безліч проблем, що заслуговують найпильнішої уваги, зокрема, на­приклад, питання розподілу, що набуває особливої гостроти у зв'язку з про­довольчою проблемою; однак розпочинати все ж необхідно з виробничого сектору, що саме внаслідок первинного характеру нерозривно пов'язаний, з іншими екологічними, соціальними і політичними проблемами нашого часу. Так що, безперечно, найголовнішою ключовою метою людства є ре­тельний аналіз існуючого виробничого істеблішменту і виявлення того, які перетворення необхідно в ньому запланувати, щоб він виявився здатним у найближчі десятиріччя чітко виконувати відведені йому функції.

Ці дослідження повинні включати цілу низку окремих проектів, тісно пов'язаних і паралельних із вивченням людських поселень. Один із цих про­ектів може бути присвячений фінансовим питанням, він повинен вивчити, зокрема, ті потреби в капіталі, що поєднані з будівництвом та експлуатацією інфраструктури і промислових підприємств, а також задоволенням інших потреб населення, що подвоюється. Тут необхідно передбачити також кон­кретні шляхи і засоби забезпечення цих воістину величезних фінансових коштів. Інший проект міг би більш детально розглянути проблему зайня­тості, почавши, наприклад, з оцінки потреб у робочій силі, долучивши сюди фахівців та працівників сфери управління, і виробити основи для створення загальносвітової системи, яка б могла регламентувати та координувати на міжнародному рівні всі питання, пов'язані із забезпеченням зайнятості, від­повідними асигнуваннями, підготовкою кадрів та професійним навчанням. На завершальній стадії цей проект міг би спробувати знайти підхід до вирішення гострої проблеми повного залучення до активної діяльності всіх людських ресурсів; деякі базові елементи для цього дослідження були запротовані скликаною за ініціативою МОІҐ всесвітньою конференцією з питань зайнятості. Однак, маючи на увазі подальші наслідки цієї проблеми, можливо, більш доцільно було б присвятити їй спеціальний проект та розглядати її як окрему важливу мету людства, спрямовану на розвиток і використання в інтересах світового суспільства всіх людських ресурсів.

Ще одне дослідження — що в певному сенсі було б першорядним перед усіма іншими — необхідно присвятити питанням територіального розміщення і раціоналізації світового виробничого істеблішменту. Як я уже казав, у цьому дослідженні треба приділити пильну увагу обмеженням, що накладають на всі види людської діяльності необхідність забезпечення охо­рони та організації глобального середовища людського проживання. Я вже згадував висновок одного з проектів Римського клубу, що вимагає реоргані­зувати виробництво харчів на основі глобальних критеріїв, бо тільки за цієї умови можна сподіватися на досягнення хоча б мінімальних результатів у вирішенні проблеми викорінення голоду в людському суспільстві. Такі самі міркування слід ураховувати під час розгляду світової промисловості та світового промислового виробництва. Промисловий сектор виробничого арсеналу суспільства в нинішньому своєму вигляді є нічим іншим, як певним конгломератом різного роду технічних пристроїв і видів діяльності, що є результатом випадкових рішень, прийнятих у різний час, з різними цілями за і за різних умов і покликаних служити коротко- або середньостроковим вузьким інтересам окремих національних співтовариств або багатонаціональних корпорацій. Сьогодні ця система не відповідає більше ні духу часу, ні його вимогам і викликає дедалі серйозніші нарікання з найрізноманітні­ших позицій; усі її недоліки, включаючи соціальну неприйнятність, нераціональне ставлення до навколишнього середовища та її ресурсів і повну не­сумісність із будь-яким справедливим міжнародним економічним порядком, будуть у міру її неминучого подальшого розширення все більше поглиблю­ватися і примножуватися. Ще більш серйозне занепокоєння викликає той факт, що без глибоких реформ нинішній світовий промисловий істеблішмент просто не зможе виконувати свою роль у людській системі майбутнього; бо, обкладена в багато разів більш складними та грізними проблемами система вже не зможе витримати і вибачити тих помилок дублювання, марнотрат­ства і невмілого управління, що ще сходять істеблішменту з рук сьогодні. Тому він повинен знайти шлях забезпечення високої ефективності й раціо­нального економічного управління в усіх без винятку секторах виробниц­тва.

Заключне слово

Тут я хотів би повернутися до самого початку своєї розповіді, до того місця, де я, закінчивши оповідання про роки своєї юності та своєї трудової діяльності, звернувся до думок, діяльності та досвіду останніх 12 років мого життя.

Я робив це відверто, в повну міру своїх можливостей, і буду почуватися цілком винагородженим, якщо мені вдалося викликати інтерес, виявив­шись корисним читачу, котрому дякую за його терпіння. Окресливши осно­вні контури мети для людства і, сподіваюсь, переконавши читача в їхній нагальній необхідності, я завершую і цю главу мого життя. Я повний рішу­чості й надалі не припиняти роздумів про людину, про її майбутнє, хоча не знаю ще, яким стане наступний період і як довго він триватиме. Моє най­більше бажання — зробити внесок — хоча б тією малою мірою, що доступна одній людині, — у відродження людського духу, бо без цього людська систе­ма опиниться в полоні понять або крайніх обставин, що погрожують неми­нучим знищенням. Але я вірю в людину і вірю в людську революцію, яка, нехай, через величезні жертви та страждання, приведе її до кінцевого трі­умфу.

Закінчити я хочу словом, яке рідко вживав на сторінках цієї книги, і слово це — любов. Мені пощастило жити вільною людиною, я залишався нею навіть у в'язниці, і помру теж вільним. Але це мало б небагато сенсу, якби я не був пов'язаний глибоким почуттям братерської любові з іншими представниками роду людського. Головне — людська особистість, вона важливіша за будь-які справи і будь-які ідеї, бо всі вони без людей нічого не означають. А головне в кожному з нас і в нашому житті — узи любові; адже тільки завдяки їм наше життя перестає бути стислим епізодом і набуває сенсу вічності.

__________________________________________________________________

Печчеи А. Человеческие качества // Впереди XXI век: перспективи, прогнозьі, футурология. Антология современной классической прогностики 1952—1999 / Аурелио Печчеи; сост. И.В. Бестужева-Лада. — М.: Асадетіа, 2000. — С. 407—422.