Никоненко Тимофій Іванович

Нам слов'янські народи -

Споконвіку друзі.

Наш солдат не за нагороди

Ніс свободу в ті краї.

І за Шкарівку рідну,

За країну - край отчий свій він

Бив німців дочиста, Никоненко - наш герой!

Народився 5 червня 1908 року в селі Шкарівка Білоцерківського району Київської області в сім'ї селянина. За національністю українець. Член КПРС з 1946 року. Освіта початкова. Працював у колгоспі. У Радянській Армії з 1930 - 1944 рр. В діючій армії з 1941 року. Стрілець 797-го стрілецького полку (232-а стрілецька дивізія, 40-а армія, 2-й Український фронт). Рядовий Никоненко в числі перших 25 березня 1944 року переправився на правий берег річки Дністер захід від міста Могилів-Подільський (Вінницька область). Ще сімнадцять його товаришів незабаром переправилися і закріпилися на березі. Відкривши вогонь по фашистах, десантники тим самим забезпечили переправу всього підрозділу. Особливо важким був бій за молдавське село Бричани. Взводу було наказано зайти в тил німецької оборони. Три години ночі. Потопаючи в болоті, хапаючись за очерети, бійці обійшли лінію окопів і раптово атакували ворога. З 23 чоловік тільки 9 залишилося в живих, але шлях для наступу полку був відкритий. В цьому бою вибув із строю командир відділення, і командування прийняв Никоненко. Він підняв відділення в атаку, а за ним піднялася вся рота. Тимофій Іванович першим увірвався в село, прикриваючи кулеметним вогнем наступаючі підрозділи.

Вийшли на кордон з Румунією, форсували річку Прут. Брав участь Никоненко в боях за взяття міст Галац і Плоєшті. Був поранений. Через 4 місяці був знову в строю. Звільняв Угорщину. Закінчив війну в Чехословаччині.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1944 року за мужність і героїзм пересічному Никоненко присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Після війни демобілізований з армії. Повернувся на батьківщину.

Працював головою Шкарівської сільради, головою колгоспу. Нагороджений орденом Леніна, медалями. Помер 9 листопада 1977 року.

Зінченко Іван Трохимович

Червневий світанок. З піднебесся

Ворог почав свій перший наліт.

Простий хлопчина з Заріччя

Пішов добровольцем на фронт.

Бій жаркий хилився надвечір.

Відбито десяток атак.

Простий хлопчина з Заріччя

В безсмертя зробив крок під танк

Народився в 1921 року в місті Біла Церква Київської області в родині робітника. За національністю українець. Закінчив 7 класів, працював на одному з заводів міста. У Радянській Армії з 1939 року.

У боях Великої Вітчизняної війни з липня 1941 року. Командир кулеметного взводу, другої стрілецької роти 447-го мотострілецького батальйону, 1-ї гвардійської механізованої бригади (3-й механізований корпус, 1-а танкова армія, Воронезький фронт). Комсомолець, старший сержант Зінченко відзначився у Курській битві.

7 липня 1943 року біля хутора Сирцово (Яковлевський район, Білгородська область), відбиваючи атаку ворожих танків і піхоти, протитанковою гранатою підбив танк. У критичний момент бою, обв'язавшись гранатами і взявши в руки по гранаті, кинувся назустріч важкому танку і підірвав його разом з собою.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 року старшому сержанту Зінченко посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Похований на хуторі Сирцово.

 

 

Ластівка сільська — невеликий птах ряду горобцеподібних, найпоширеніший вид ластівок у світі. Це перелітний птах, що мешкає в Європі, Азії, Африці і Америці. Відрізняється довгим хвостом з глибоким розрізом у формі вилки та вигнутими гострими крилами.

Зовнішній вигляд: Верхня сторона ультрамариново-синя, черевце біле або рудувате, надхвістя темно-синє або рудувате, хвіст у дорослих птахів з довгим і тонким крайнім кермовим пір'ям — «косами». Лоб і шия червоно-коричневі, упоперек горла чорна смуга.

Спів сільських ластівок нагадує щебет, який закінчується характерним дзвінким звуком. Ведуть громадський спосіб життя, збираються у великі групи і разом сідають на дроти електропередач, антени та інші високі споруди. Частіше, ніж інші види ластівок, сідають на землю. Вони також гніздяться великими колоніями. Всередині колонії кожна пара захищає територію навколо свого гнізда. У Європі ця територія становить 4-8 м2. Цікавою є поведінка ластівок, коли вони бачать поблизу місця гніздування котів. Вони високо підіймаються і різко падають в низ, намагаючись налякати кота.

Тримається відкритих просторів біля сіл, на околицях міст. У негніздовий період часто зустрічається біля водойм. Біля них, а також у калюжах, болотах та інших вологих місцях ластівки збирають землю та багно, скріплюючи своєю слиною вони будують з цього свої гнізда. Грудочки землі перекладаються соломинками або волоссям — виходить дуже міцна, відкрита зверху споруда, прикріплена боком до вертикальної поверхні. Усередині гніздо вистилається м'якими травинками, пір'ям і волоссям. З року в рік птахи повертаються до одного й того ж місця. Але старе гніздо звичайно не займається, навіть якщо воно й добре збереглося, а поруч з торішнім гніздом сформувалася пара будує нове. Пташки найчастіше займають горища дерев'яних будинків, прикріплюючи свої гнізда біля самої стелі на стіні або балках.

Їжа сільських ластівок складається виключно з добре літаючих комах: мух і комарів, жуків, метеликів, бабок. Часто, літаючи понад землею, пташки на льоту схоплюють комах на землі - павуків і гусениць.

Місця гніздування: Гніздиться в селах. У містах зустрічається рідко, поступаючись там місцем міській ластівці. У містах віддає перевагу сектору індивідуальної забудови. На Кавказі зрідка гніздиться в скелястих ущелинах.

Терміни гніздування: Прилітає в другій половині квітня. У травні відбувається спорудження гнізда і відкладання яєць. У північних частинах гніздового ареалу в році 1 кладка, в інших звичайно 2. Перша кладка складається частіше з 4-6 яєць, друга з 3-5. Яйця білого кольору з сірими і буро-червоними цяточками й плямами. Самка сама насиджує кладку протягом 14 — 15 днів. Пташенят, що вилупилися батьки годують весь день, роблячи разом за день до 600 польотів. Пташенята залишають гніздо у віці 3 тижнів, а батьки догодовують їх ще кілька днів. Потім, стаючи самостійними, молоді птахи збираються у великі зграї і в пошуках їжі літають по прирічкових луках, берегах озер і боліт. У вересні чисельність ластівок в окремих зграях збільшується до тисячі, іноді і більше та починається відліт до місць зимівлі.

 

 

Ластівка сільська

Сільська ластівка в наших географічних широтах — найчисленніший перелітний птах. Ластівка у фольклорі багатьох народів символізує повернення весни.

 

Ряд - Горобцеподібні

Родина - Ластівкові

Рід/Вид - Hirundo rustica

 

Основні дані:

РОЗМІРИ

Довжина: 19-20 см.

Розмах крил: 33 см.

Маса: 16-25 г.

 

РОЗМНОЖЕННЯ

Статеве дозрівання: з 1 року.

Період гніздування: з травня.

Несіння: 2-3 на рік.

Кількість яєць: 2-3 на рік.

Висиджування: 13-18 днів.

Вигодовування пташенят: 13-18 днів.

 

СПОСІБ ЖИТТЯ

Звички: крім періоду гніздування тримаються зграями.

Іжа: літаючі комахи.

Звуки: дзвінке „віть-віть", при небезпеці - „цивіть".

Тривалість життя: зазвичай 4 роки. Зафіксований довгожитель - 16 років.

 

СПОРІДНЕНІ ВИДИ

Берегова, міська і скеляста ластівки.

 

Ластівка - один з найсимпатичніших перелітних птахів. Вона має довгий роздвоєний хвіст з глибоким вирізом, тонкі крила. У повітрі ця пташка здійснює запаморочливі акробатичні трюки. Ластівка має яскраве оперення - на спині блискуче пір'я, а черевце - біле.

ЇЖА

Ластівка харчується літаючими комахами. Це різні види мух: дзюрчалки, кімнатні мухи, а також комарі і метелики. Під час холодної і дошової погоди ластівки знаходять мало корму, тому, щоб насититися, їм потрібно більше часу. Відоме явище, коли в погану погоду ластівки літають низько над водою - це викликано тим, що птахи в цей час ловлять комах, які живуть біля поверхні води і активізуються при поганій погоді. За іншою версією, вологе повітря обтяжує крила комах, і ті змушені літати нижче.

У разі нестачі корму ластівка поповнює свій раціон гусеницями і павуками. Ластівка, що годує пташенят, приносить у гніздо безліч комах, яких утримує в стравоході. Одна батьківська пара протягом дня повинна принести у гніздо, де їх чекають 5 голодних пташенят, приблизно 400 таких порцій.

СПОСІБ ЖИТТЯ

Ластівка є перелітним птахом, тому восени вона залишає місця гніздувань і відлітає на південь. У помірному кліматі взимку цей птах не знайшов б достатньої кількості літаючих комах - свого основного корму. Ластівка линяє після повернення з місць зимування. Цим вона відрізняється від більшості інших перелітних птахів, линька в яких вибувається відразу ж після гніздування. Перед осінніми перельотами сільські ластівки об'єднуються у великі зграї, які можуть нараховувати декілька сотень, а іноді й тисяч птахів. Трапляється, шо інколи птахи змушені ночувати прямо в заростях очерету або на проводах ліній електропередач.

 

РОЗМНОЖЕННЯ

Ластівка, за винятком періоду гніздування, веде колективний спосіб життя. У період розмноження вони живуть парами. У цей час пара охороняє свою невелику територію навколо гнізда. Нерідко під одним дахом хліва або току гніздується відразу декілька пар. Шлюбний період у ластівок починається в травні. Під час спорудження гнізда обидва птахи збирають маленькі грудочки землі і змочують їх слиною. З цього матеріалу самка формує гніздо у вигляді чашки, яке облаштовують обидва птаха. Пташенята викльовуються через 13-18 днів. Корм для них добуває як самка, так і самець. У сприятливий рік ластівки можуть гніздуватися двічі або навіть тричі.

 

 

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ЛАСТІВКОЮ

Ластівку легко впізнати по яскравому, блискучому, синьо-сталевому оперенню з фіолетовим відливом і характерній формі хвоста з глибоким розрізом і довгим хвостовим пір'ям з боків. Влітку, заглянувши під дах хліва, майже завжди можна побачити приліплене до стелі характерне, схоже на чашу гніздо цієї пташки. Восени можна спостерігати за ластівками, що збираються у великі зграї перед відльотом на місця зимування.

 

 

ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ СІЛЬСЬКОЇ ЛАСТІВКИ

 

Самець: лоб і горло червонувато-рудуваті, довгий роздвоєний хвіст. Спинка синьо-сталевого кольору з фіолетовим відливом, на хвостовому пір'ї білі плямочки. Черевце та груди білі.

Самка: пір'я з внутрішнього боку хвоста у неї коротше і оперення менш яскраве.

Яйця: самка відкладає 3-6 яєць. Яйця білого кольору з сірими і буро-червоними цятками і плямами.

 

МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ

Цей перелітний птах в літній час проживає майже по всій Європі і в багатьох місцях північної півкулі. Взимку живе в теплих регіонах Південної Африки. Гніздується в Північній Америці, Північній Африці і Азії.

ЗБЕРЕЖЕННЯ

Сільська ластівка опанувала мистецтво виживання і тримається поблизу людей. У небезпеці перебуває джерело її живлення - літаючі комахи.

 

Ластівка сільська

 

 

Ластівка сільська (Hirundo rustica) невелика пташка з подовженим тулубом, довгим роздвоєним хвостом, довгими гострими крилами, коротким і широким дзьобом і маленькими слабкими ногами. Довжина її 175-230 мм, маса близько 20 г. Оперення чола й горла у цієї ластівки червонувато-рудувате; спинна сторона синьо-сталевого кольору з фіолетовим відливом; такого ж кольору і широка смуга поперек грудей. Інша частина черевної сторони птаха біла. Сільська ластівка, або косатка, як її називають у народі, — перелітний птах. Гніздиться в Європі, Північній Америці (крім її північних областей), Азії (за винятком крайньої півночі, Аравійського півострова, Індостану та Індокитаю), а також в північних і північно-східних областях Африки; зимує в Південній Америці, Центральній і Південній Африці, в Індостані, Індокитаї, на островах Малайського архіпелагу і на Новій Гвінеї. У природних умовах сільська ластівка пов'язана з печерами (під їх склепіннями влаштовує свої гнізда) і тому дотримується гір (однак високо в них не піднімається) і річкових долин, облямованих скелястими берегами. Але в останнє століття вона майже повсюдно перейшла на гніздування в людських будівлях і особливо охоче заселяє невеликі села й лісові села, ставши, таким чином, синантропним виглядом. До місць гніздування косатки прилітають, коли стане досить тепло і в повітрі буде багато комах, якими вони харчуються. Тому-то і термін їхнього прильоту пізній: у Московській області, наприклад, ці ластівки з'являються тільки на початку травня. З року в рік птахи повертаються до одного й того ж місця. Але старе гніздо звичайно не займається, навіть якщо воно й добре збереглося, а поруч з торішнім гніздом сформувалася пара будує нове. Косатки найчастіше займають горища дерев'яних будинків, прикріплюючи свої гнізда в самої стелі на стіні або балці. Саме гніздо зазвичай споруджується з мокрої землі, яку пташки збирають у калюж і інших тимчасових водойм і приносять у дзьобах, рясно змочуючи по дорозі слиною. Грудочки землі перекладаються соломинками або волоссям — виходить дуже міцна чашечковідние, відкрита зверху будівля, прикріплена боком до вертикальної поверхні. Усередині гніздо вистилається м'якими травинками, пір'ям і волоссям. У північних частинах гніздового ареалу в році 1 кладка, в інших звичайно 2. Перша кладка складається частіше з 4-6 яєць, друга з 3-5. Яйця білого кольору з сірими і буро-червоними цяточками й плямами. Самка одна насиджує кладку протягом 14 — 15 днів, але при похолоданні насиживание затягується на 2-3 дні. Пташенят, що вилупилися батьки годують від зорі до зорі, роблячи разом за день до 600 прильотів з кормом до гнізда. Пташенята залишають гніздо у віці 3 тижнів, а батьки догодовують їх ще кілька днів. Потім стали самостійними молоді птахи збираються у великі зграї і в пошуках їжі літають по прирічкових луках, берегах озер і боліт. У вересні чисельність ластівок в окремих зграях збільшується до тисячі, іноді і більше. Починається відліт до місць зимівлі. Їжа сільських ластівок складається виключно з добре літаючих комах: мух і комарів, жуків, метеликів, бабок. Зрідка видобуток схоплюється прямо з трави або зі стін будинків; в цьому випадку жертвами косатки стають також павуки і гусениці. Під час полювання ця ластівка часто супроводжує йде людини, собаку, коня або стадо, ловлячи випугнуть з травостою і злетіли комах.

 

 

Четыре года, как родилось

Такое чудо из чудес:

Читать, петь песни научилось,

Чтоб развлекать нас нынче здесь!

Желаем мы ребенку-чуду

Жить, в мире все познать спеша,

Тогда узнают все повсюду

Таланты чудо-малыша!

Продам участок в живописном селе Чернин Таращанского района Киевской области. 120 км от Киева, в 40 км - Белая Церковь, 15 км до города Таращи. Участок 60 соток. (15 соток под постройку и 45 соток огорода) На участке есть кирпичный дом (требуется ремонт), сарай, хлев и погреб. Дом последний на улице, находится прямо возле фруктового сада и леса. В доме две большие комнаты, кухня, кладовка, прихожая и веранда. В доме есть газ и свет, отапливается дом печкой или лежанкой. На участке нет воды и колодца. В пяти минутах ходьбы от участка есть два озера. Всего в селе восемь озер, все село окружено лесом. Есть три действующих магазина, детский сад, девятилетняя школа, новая церковь, млын,, вышка МТС, по выходным приезжает базар. Маршрутки ходят каждый день до Белой Церкви и Таращи. По выходных есть маршрутка на Кие

 

 

Жила колись удова з двома дочками. Старша так була схожа на матір обличчям і вдачею, що їх легко можна було переплутати. Обидві вони були дуже лихі й гоноровиті на вдачу, тож ніхто не хотів не тільки що ходити до них гості, а навіть зустрічатися з ними на вулиці. А от менша дочка, дуже схожа своїм добрим серцем на померлого батька, була також і найвродливішою в світі дівчиною.

 

Звичайно, мати без тями любила старшу дочку, бо кожен любить на себе схожих: за нею боні доглядала, як за справжньою принцесою. А меншу дочку мати ненавиділа, примушувала її їсти на кухні й працювати без відпочинку.

 

Ця бідолашна дівчина, крім інших справ повинна була ще двічі на день ходити з величезним глечиком по воду далеко від дому.

 

І от якось, саме вона набирала воду з джерела, до неї підійшла стара бідна жінка і попросила напитися.

 

- Будь ласка, тітонько, - відповіла красуня. Вона старанно виполоскала глечик, набрала води там, де вона була чистіша, і дала бабусі напитися, та ще й підтримувала глечик аби зручніше було пити. [38]

 

Добра бабуся напилася та й каже:

 

- Ви така чарівна і гарна, така навдивовижу добра і уважна, що я неодмінно маю подарувати вам що-небудь.

 

А треба сказати, що то була чарівниця, яка обернулась на бідну селянку, аби довідатись, чи й справді ця дівчина така чемна.

 

- Ось що я вам подарую, - вела далі чарівниця. - 3 цієї хвилини після кожного слова, яке вимовите, з ваших уст випадатиме квітка або самоцвіт.

 

Сказавши це, бабуся зникла. А дівчина взяла глечик, набрала води й рушила назад до господи.

 

Коли красуня прийшла додому, мати почала її лаяти, що вона так довго не поверталася з водою.

 

- Пробачте, матінко, що я забарилась, -відповіла дівчина, і за цими словами з її уст випали дві троянди, два перли і два великі діаманти.

 

- О диво! Диво! - вигукнула вражена мати. -В неї з рота випадають перли та діаманти... Що з тобою сталося, дочко?

 

Це вперше вона назвала її дочкою.

 

Бідолашна дівчина щиросердно розповіла про все, що з нею сталося, і діаманти так і сипалися з її уст.

 

- Он воно що! - мовила мати. - В такому разі неодмінно треба послати туди й мою старшу дочку. Дивись-но, Фаншон, що випадає з рота твоєї сестри, коли вона говорить! Ти, мабуть, теж дуже хотіла б володіти таким приємним даром. А для цього треба лише піти до струмка по воду, і коли бідна жінка попросить пити, ввічливо піднести їй глечик. [39] - Не діждете, - відповіла грубіянка, - щоб я оце ще й по воду для вас ходила!

 

- А я примушу тебе піти, - повторила мати, -і ти зробиш це негайно!

 

Грубіянка набурмосилась, але все-таки пішла по воду, взявши з собою найкращу срібну вазу, яка тільки знайшлася в господарстві. Тільки-но вона наблизилася до джерела, як з лісу вийшла багато вбрана вродлива жінка і попросила в неї напитися.

 

Це була та сама чарівниця, що підходила й до її сестри, але вона цього разу обернулася на принцесу, щоб переконатись, чи справді дівчина така нечемна.

 

- Ніби я для того прийшла, - відповіла гоноровита грубіянка, - щоб вас поїти! Може, ви думаєте, що я й срібну вазу навмисне принесла, аби дати напитися такій пані? Ну, та гаразд, пийте вже, коли вам так хочеться.

 

- Ви дуже нечемні, - відповіла їй чарівниця, зовсім не розсердившись. - Ну що ж, ви також одержите від мене подарунок: віднині при кожному слові з вашого рота виповзатиме гадюка або вискакуватиме жаба.

 

І з цими словами чарівниця подалась назад до лісу, а грубіянка спокійно пішла додому.

 

Побачивши старшу дочку, мати нетерпляче закричала:

 

- Ну, дочко, як твої справи?

 

- Еге ж, матінко, чи то вас обходить? - відповіла грубіянка, і в неї з рота випали три гадюки і три жаби.

 

- Що я бачу! - з жахом вигукнула мати. -Це все витівки твоєї сестри. Вона винна, вона й відплатить мені за твоє нещастя!

 

І мати кинулася бити меншу дочку. [40]

 

Бідолашна дівчина втекла з дому і сховалась у лісі. Молодий принц, який повертався саме в цю пору з полювання, зустрів її і, вражений красою дівчини, спитав, що вона робить тут сама і чому так гірко плаче.

 

- Ах, добродію, моя мати вигнала мене з дому! - відповіла красуня.

 

Принц побачив, що при цих словах з її уст випали чотири чи п'ять перлин і стільки ж діамантів, страшенно здивувався і попрохав розповісти, звідки в неї такий дар. І вона все йому розповіла.

 

Юнак одразу ж закохався в красуню, яка володіла таким незвичайним даром, привіз її у палац до свого батька і того ж вечора одружився.

 

А її сестру так усі зненавиділи, що навіть власна мати мусила вигнати її з дому, і грубіянка, не знайшовши ні в кого притулку, загинула в лісі.