Бій в оточенні та вихід із оточення

Розділ п'ятий

233. Бій в оточенні вимагає від підрозділів великої витримки, ініціативи та завзятості. Відсутність сил та засобів повинні заповнюватися активністю та стійкістю підрозділів батальйону (роти) в бою, умілим маневром, використанням раптовості та застосуванням військових хитрощів.

234. Оточення е наслідком невдалого результату оборонного бою, виходу противника на фланги і в тил батальйону (роті). В обороні повинна проводитися рішуча протидія спробам противника здійснити оточення. З цією метою командир батальйону (роти) зобов'язаний: посилити спостереження, організувати додатково розвідку та вогневі засади на флангах, стиках і в проміжках, надійно забезпечивши їх протитанковим вогнем та загородженнями; прагнути не тільки запобігти оточенню, але й розгромити підрозділи противника, які обходять; організувати зосередження вогню, особливо протитанкового, всіх засобів на флангах, яким погрожують; перегрупувати сили і засоби, в першу чергу танки і бойові машини піхоти, висунути у загрозливому напрямку другий ешелон (резерв), не допустити розчленування бойового порядку батальйону (роти) і виходу противника на фланги і в тил; у взаємодії з силами старшого командира сміливо, швидко і рішуче контратакувати підрозділи противника, які обходять, у фланг і в тил, широко використовуючи вогонь артилерії та допомогу сусідів.

235. Батальйон (рота), який опинився в тилу противника, що наступає, або в оточенні, активними і рішучими діями повинен скувати як можна більше його сил і бути готовим тривалий час вести бойові дії.

Під час бою в оточенні батальйон (рота) повинен стійко утримувати район (опорний пункт), який займає, перешкоджати розчленуванню оточених підрозділів, не втрачати безпосереднього зіткнення з противником та не допускати зосередження своїх підрозділів на невеликій ділянці місцевості, де вони легко можуть бути уражені ударами всіх видів зброї. Для цього командир батальйону (роти) зобов'язаний: створити суцільний фронт кругової оборони, надійно забезпечити стики між підрозділами і міцно утримувати район (опорний пункт), який займають; підпорядкувати собі підрозділи, які не входять у склад батальйону (роти), але які опинилися в оточенні, та поставити їм завдання; підтримувати високий бойовий дух в підрозділах, організованість і постійну бойову готовність; установити і підтримувати взаємодію з підрозділами, які діють поза оточенням, і своєчасно позначати положення підпорядкованих під-розділіа для своєї авіації; вогнем усіх засобів та участю в контратаках, які проводить старший командир, протидіяти атакам противника, що направлені на розчленування бойового порядку, і знищувати противника, який вклинився в оборону; швидко і потай маневрувати підрозділами, вогневими засобами, особливо танками та бойовими машинами піхоти, перекидаючи їх на загрозливі напрямки, і своєчасно відновлювати резерв; забезпечити посадку вертольотів у своєму розташуванні й організувати прийом та збір вантажів, які викидаються з літаків; установити жорсткий режим витрачання ракет, боєприпасів, продовольства та пального.

236. Вихід батальйону (роти) із оточення проводиться за дозволом старшого командира, організовано і раптово для противника. Батальйон (рота) може виходити із оточення у складі бригади, полку (батальйону) і самостійно. Вихід із оточення дрібними групами та без озброєння і техніки недопустимий.

Вихід із оточення полягає в прориві кільця оточення на вибраній ділянці (напрямку) батальйоном (ротою) самостійно або веденням зустрічних бойових дій із району оточення і підрозділами із зовнішнього фронту з метою з'єднання зі своїми військами.

Командир батальону (роти) повинен розвідкою та в ході ведення бойових дій установити слабкі місця у розташуванні противника, наявність і місця розташування його резервів і вогневих засобів у глибині, а також характер місцевості на вибраному для прориву напрямку.

Під час вибору місця прориву для виходу із оточення командир батальйону (роти) повинен урахувати віддаленість від своїх військ, у сторону яких здійснюється прорив, характер допомоги із зовнішнього фронту оточення та дії своєї авіації, особливо вертольотів.

Вихід із оточення краще здійснювати вночі або в інших умовах обмеженої видимості. Чим стрімкіше здійснюється прорив, тим менше втрат понесуть підрозділи.

237. Бойовий порядок батальйону (роти) для виходу із оточення будується з підрозділів прориву, підрозділів, виділених для прикриття прориву, забезпечення флангів (заслонів) і резерву.

Для прориву кільця оточення командир батальйону (роти) призначає не менше половини всіх підрозділів і більшу частину приданої артилерії та танків. Підрозділи, які виділені для прикриття і в заслони, посилюються артилерією, танками, підрозділами інженерних військ із засобами загороджень. Частину сил і засобів підрозділів прикриття передбачається використовувати на ділянці відволікаючих дій. Резерв розташовується на такому місці, звідки забезпечується можливість висування в короткі терміни для підтримки бою підрозділів, які виділені для прориву, а також для розвитку їхнього успіху.

238. Під час виходу із оточення батальйону вказуються найближче і подальше завдання, роті — найближче завдання і напрямок продовження наступу.

Найближчим завданням батальйону може бути знищення противника на напрямку прориву та утворення пролому у фронті оточення. Подальше завдання батальйону полягає у виході підрозділів із оточення і з'єднанні їх зі своїми військами, які діють назустріч їм з метою допомоги виходу із оточення, або в оволодінні районом, який забезпечує вигідні умови для подальших дій.

Найближче завдання роти, як правило, полягає у знищенні противника на напрямку прориву та утворенні пролому у фронті оточення. Напрямок продовження наступу визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалось з'єднання з підрозділами, які діють із зовнішнього фронту оточення назустріч роті, або вихід роти в район, вигідний для подальших дій.

239. Приймаючи рішення на прорив і вихід із оточення, командир батальйону (роти) крім звичайних питань визначає: ділянку, напрямок і час прориву фронту оточення, а також ділянку відволікаючих дій; сили і засоби для прориву, прикриття та забезпечення флангів (заслонів) і їх завдання; вихідне положення підрозділів, призначених для прориву, порядок і час його заняття; порядок виходу із оточення, черговість відходу підрозділів, які прикривають прорив та які виділені в заслони; порядок взаємодії підрозділів з військами, які діють поза кільцем оточення.

240. У бойовому наказі на прорив та вихід із оточення командир батальйону (роти) під час постановки завдань указує:

підрозділам, призначеним для прориву, — засоби посилення, завдання, вихідне положення для прориву і час його заняття;

підрозділам прикриття — засоби посилення, завдання, ділянку відволікаючих дій, які сили і за-, соби виділити для прикриття флангів (в заслони), хто підтримує, час і порядок відходу;

р е з е р в у — склад, район зосередження і порядок переміщення;

приданим артилерійському та зенітному підрозділам, мінометній (артилерійській) батареї, г р а н а т о м ет н о м у, протитанковому підрозділам — завдання щодо вогневого ураження противника та прикриття його від ударів з повітря, час і порядок виходу із оточення.

241. Організовуючи взаємодію, командир батальйону (роти) основну увагу повинен зосередити на узгодженні зустрічних бойових дій своїх підрозділів і військ, які діють поза оточенням за часом, напрямками дій та рубежами, які захоплюються ними. З метою всебічного забезпечення бою він указує: завдання розвідці (спостерігачам); заходи щодо забезпечення потайності та раптовості прориву; характер та порядок інженерного обладнання місцевості на ділянці прориву та рубежі прикриття; місця, час і способи пророблювання проходів у загородженнях противника, що і в який час повинно бути заміновано, зруйновано або знищено; організацію управління під час прориву, порядок позначення свого положення для авіації та пізнавання своїх військ, які діють із зовнішнього фронту оточення; порядок евакуації поранених та хворих, а також озброєння і техніки, призначаючи відповідальних за це командирів.

242. Підрозділи, призначені для прориву, атакують противника після вогневої підготовки. До участі у вогневій підготовці можуть залучатися танки. Вночі іноді вигідно атакувати противника зненацька, без вогневої підготовки. У цьому випадку артилерія відкриває вогонь з початком атаки. Стрімкою атакою ці підрозділи проривають фронт оточення та встановлюють зв'язок з військами, які діють назустріч їм. Після прориву підрозділи, які беруть участь в ньому, використовуються для розвитку та розширення прориву або для того, щоб не допустити закриття противником пролому, який утворився, і забезпечити вивід інших оточених підрозділів.

Підрозділи, які виділені для прикриття, повинні активними діями ввести противника в оману та відволікти частину його сил від напрямку прориву. Під час прориву вони утримують позиції, які займають, не допускаючи звуження фронту оточення, і відходять тільки за наказом командира батальйону (роти). Відхід їх здійснюється від рубежу до рубежу під прикриттям вогню всіх видів зброї, аерозолів (димів), загороджень та заслонів. Танки, виділені для забезпечення флангів (в заслони), відходять останніми, прикриваючи вогнем відхід підрозділів прикриття. Після виходу батальйону (роти) з кільця оточення і до з'єднання зі своїми військами заслони діють як бокові похідні застави.

243. Командир батальйону (роти) під час виходу із оточення прямує з підрозділами, які здійснюють прорив.

Всі оточені підрозділи забезпечуються радіоданими для зв'язку з військами, які діють в районах, намічених для виходу із оточення.

244. Підрозділи технічного забезпечення і тилу батальйону виходять із оточення слідом за підрозділами, які здійснюють прорив. Транспортні засеби в першу чергу надаються для евакуації поранених і хворих. Озброєння, техніка, ракети, боєприпаси, пальне та інші матеріальні засоби, які не можуть бути евакуйовані, знищуються тільки за наказом командира батальйону (роти).