Специфічний характер вартості грошей

Гроші — це товар що має власну внутрішню вартість на етапі зародження і становлення ринкових відносин. Завдяки цьому гроші:

· виконували у світі товарів роль загального вартісного еквівалента;

· будучи у формі паперових грошей, розмінних на золото, — розглядались як знаки вартості монетарного товару;

· розмінні паперові гроші, які не мали власної внутрішньої вартості представляли в обігу вартість офіційно визначеної на основі зафіксованого державою масштабу цін вагової частки золота.

Сучасні готівкові гроші(банкноти або чекові депозити) мають — відносну вартість.

Завдяки цьому:

· гроші функціонують в обігу як законний платіжний засіб тому, що вони є грішми, декларованими державою;

· їх вартість формується під впливом ринкових сил — стихійно.

Сучасна монетарна теорія виходить з того, що відносна вартість грошей пов'язана з характеристикою їх економічної корисності.

Корисність грошей визначається опосередковано через корисність інших товарів та економічних послуг, які можна отримати на ці гроші.

Корисність грошей пов'язана з рідкістю, тобто постійним попитом на них.

Відносна вартість грошей не є константою — вона змінюється в часовому просторі.

Вартість грошей — визначається їх купівельною спроможністю, а ціною тієї чи іншої грошової одиниці є або процентна ставка, або її валютний курс.

Відносна вартість грошей у функції засобу обігу визначається опосередковано як їхня купівельна спроможність. Їх цінність порівнюється з вартістю товарів і послуг, які можна на них купити.

Динаміка вартості грошей визначається динамікою цін. Ці величини знаходяться в обернено пропорційній залежності.

Вартість грошей може визначатися одним із показників:

· на основі індексу роздрібних цін;

· на основі індексу оптових цін;

· через дефлятор валового національного продукту (тобто порівняння
номінальної та реальної величин ВВП).

Відносна вартість грошей у функції нагромадження, що використовуються у формі фінансових активів (облігацій, акцій, інших цінних паперів), визначається нормою процента, яка є платою за зберігання грошей саме в одній із форм.

Норма процента — показник вартості банківських грошей.

 

 

Розвиток форм вартості.

Вихідними ознаками грошей є:

а) загальне (суспільне) визнання;

б) збереження вартості;

в) використання як посередника обміну товарів і послуг.

1. Проста або випадкова форма вартості. Ця форма властива низькому рівню розвитку виробничих сил. Товари, що потрапили на ринок випадково, вимірювали свою вартість за допомогою іншого товару. При цьому мінова вартість різко коливалася. Проте вже тут були закладені основи майбутніх грошей.

Еквівалентна форма вартості має наступні особливості:

1. споживча вартість товару-еквівалента служить формою прояву своєї протилежності;

2. праця приватна, індивідуальна, витрачена на виробництво товару-еквівалента виражає свою протилежність у суспільній праці;

3. конкретна праця, укладена в товарі-еквіваленті служить формою прояву абстрактної праці.

2. Розгорнена форма вартості. Ця форма вартості з'явилася результатом подальшого розподілу праці і зростання виробництва. Внаслідок цього на ринок стала поступати більша кількість продуктів і товарів. При цьому один товар при обміні став зустрічатися з рядом інших товарів-еквівалентів.

3. Загальна форма вартості. Товар стає головною метою виробництва. Кожен виробник за свій товар прагнув одержати загальний товар, який потрібен всім. Така об'єктивна необхідність стала причиною виділення зі всієї товарної маси товарів, що виконують роль загального еквівалента (худоба, шкури, зерно). Як така роль ці товари затримувалися не на довгий час. Причина – ці товари не задовольняли вимогам товарного обігу і по своїх якісних властивостях не відповідали умовам еквівалентності.

4. Грошова форма вартості. В результаті розвитку обміну товарами, протягом тривалого періоду часу загальним еквівалентом стає один товар – переважно метал. Цей процес конструювання товару на роль загального еквівалента і визначив появу грошової форми вартості.

Ця форма стоїмо має наступні характерні риси:

1. Один товар – метал – монополізує на тривалий час роль загального еквівалента.

2. Натуральна форма грошей товару зростається з її еквівалентною формою. Це означає, що споживацька вартість товару грошей зовні ховається, а залишається тільки загальна суспільна форма цінності.

3. Перетворення товару в гроші вимагає:

· визнання даного факту продавцями і покупцями;

· наявність особливих фізичних властивостей у товару грошей, придатних для постійного обміну;

· тривале виконання товарами грошима ролі загального еквівалента.

Розвиток форм вартості спричиняє і відбивається в еволюції форм (видів) грошей:

По-перше, гроші не є статичною категорією, їх не можна розглядати як застигле економічне явище, оскільки це динамічне утворення. Гроші постійно розвиваються, змінюючи одну свою форму, тобто конкретне втілення, загального еквівалента, іншою.

По-друге, гроші за походженням - це товар, що має властивість обмінюватись на будь-який інший товар, тобто відіграє роль загального еквівалента. "У всіх цивілізованих народів гроші стали загальним знаряддям торгівлі, завдяки якому продаються і купуються усякого роду товари або обмінюються один на одної о" (А. Сміт).

По-третс, гроші - специфічний товар, тому що вони не здатні прямо задовольнити будь-які фізичні чи духовні потреби людини, а тільки опосередковано - через відчуження їх на купівлю звичайних товарів та послуг. Цю думку свого часу висловив класик політичної економіки П. Самуельсон: "Гроші - як гроші, а не як товар - потрібні не самі собою, а заради тих речей, які на них можна купити. Гроші - це штучна соціальна умовність".

По-четверте, гроші - це товар, що виділився стихійно із загальної товарної маси. Економічна сутність і закономірність виникнення й розвитку грошей взаємозв'язані і взаємозумовлені.

 

Електронні гроші - це абстрактна назва грошових коштів, які використовуються їх власниками на основі електронної системи банківських послуг. На сьогодні це найбільш прогресивний, економічний і зручний носій грошових функцій.

За формою електронні гроші є різновидом депозитних грошей. Вони органічно поєднують у собі всі переваги депозитної та готівкової форм грошей:

- немає потреби переносити або перевозити велику кількість готівкових грошей;

- готівку у вигляді електронних грошей, як правило, не можна витратити, якщо ці гроші викрадені або втрачені;

- після втрати, викрадення або знищення, одразу попередивши про це кредитну установу, можна отримати нові електронні гроші з відновленням первісного балансу;

- досягається значна економія витрат на виготовлення, збереження, перерахування і перевезення електронних грошей;

- кожний платник має можливість умить виконати платіж:, попередньо перевіривши всі його умови і здійснивши відповідні розрахунки.

Одним з носіїв електронних грошей є банківські платіжні картки (БПК) - іменний грошовий документ, що видається банком власнику поточного рахунка і дає можливість власникові керувати ним, тобто здійснювати оплату за товари, послуги, отримувати готівкові кошти, а також: дозволяє отримувати у банку короткострокову позику. Найчастіше застосовуються у роздрібному товарному обороті та сфері послуг.

 

 

Висновки:

1. Гроші виникли стихійно завдяки бартерному обміну, а не за угодою сторін.

2. В ролі грошей виступали певні товари, але придатнішими виявилися дорогоцінні метали – золото і срібло.

3. Гроші по своєму походженню – це товар, тому володіють споживацькою вартістю (золото у вигляді прикрас) і вартістю (витрати праці на виробництво золота).

4. Гроші є особливим товаром. Це характеризується наступними положеннями:

· споживча вартість грошей як би подвоюється, тобто окрім конкретної споживчої вартості товар-еквівалент має ще і загальну споживацьку вартість, за допомогою якої людина може задовольнити будь-яку свою потребу.

· вартість грошей має зовнішню форму прояву як гроші до їх обміну на ринку. При цьому товар гроші завжди можна обміняти на будь-який звичний товар, вартість якого прихована і виявляється тільки при обміні.

5. Гроші, як економічна категорія розвивається на кожному етапі товарного виробництва і наповнюється новим змістом у зв'язку із зміною умов виробництва.

6. Гроші вирішили суперечність товарного виробництва між споживчою вартістю і вартістю. З появою грошей мир розколовся на два – товар-гроші і вся решта товарів. При цьому споживча вартість сконцентрована на стороні всіх товарів, а їх вартість на стороні грошей. Товари, що беруть участь в обміні виступають як споживча вартість. Гроші ж стають виразником цих споживацьких вартостей через свою вартість.

 

 

Функції грошей.

Важливим аспектом пізнання функцій грошей є насамперед принцип історизму. Гроші не є статичною категорією, їх не можна розглядати як щось незмінне, оскільки це динамічна категорія. Розвиток функцій грошей відбувався відповідно до укладання товарного виробництва та ринкових відносин. Тому на кожному етапі розвитку товарно-грошових відносин формується певна сукупність функцій грошей та способів їх взаємодії. Також необхідно враховувати, що у процесі розвитку грошових відносин деякі їх функції ускладнюються, змінюються, відмирають. На зміну з'являються нові.

Тому не вражає така кількість поглядів на це питання. Розбіжності стосуються як трактування самих функцій, так і їх кількості. Платон, наприклад, у праці "Держава" виділив тільки дві функції грошей: міра вартості та засіб обігу. Д. Рікардо віддавав перевагу тільки одній функції грошей як засобу обігу. У своїх наукових роботах він писав: "Гроші - є товаром... що служить загальним засобом обміну". А. Сміт вважав гроші лише технічним засобом і наділяв їх тільки однією функцією - засобу обігу. Разом з тим класик економічної теорії Карп Маркс у праці "Капітал", маючи на увазі золото як грошовий товар, довів, що існує п'ять функцій грошей: міра вартості, засіб обігу, засіб платежу, нагромадження та функція світових грошей.

Сучасні наукові дослідження на основі положень, що стосуються функцій грошей, проводяться багатьма вченими, але, як правило, здійснюються вони в межах відомих сьогодні функцій грошей.

Дехто з учених зменшує кількість функцій, поєднуючи і комбінуючи п'ять класичних функцій або, навпаки - намагається їх модифікувати з розвитком товарно-грошових відносин у більшу кількість.

Необхідно зауважити, що у процесі економічного розвитку та змін у наукових підходах до визначення суті грошей має відбуватися не лише модифікація наявних функцій, а й поява принципово нових.

Функції грошей виражають внутрішню основу і зміст грошей, а також проявляють їх суть, як економічної категорії.

Гроші виконують наступні 5 функцій:

1. Міра вартості.

2. Засіб обігу.

3. Засіб накопичення.

4. Засіб платежу.

5. Світові гроші.

 

1. Міра вартості.

Суспільна праця, витрачена на виробництво, робить товари сумірними, а оскільки всі товари є продуктами суспільно-необхідної праці, то дійсні гроші – срібло і золото, які володіють вартістю, можуть стати мірою вартості товарів. При такому вимірюванні вартості товарів, гроші – срібло і золото – виражали вартість товарів ідеально, тобто у вигляді уявних грошей (подумки).

Формою прояву вартості є ціна товару – вартість товару, виражена в грошах. Визначається ціна суспільно-необхідними витратами праці на виробництво і реалізацію товару. У основі цін і їх русі лежить закон вартості.

Формується ціна на ринку. При цьому, якщо попит рівний пропозиції на товари, то ціна залежатиме від вартості товару і вартості грошей. При функціонуванні дійсних грошей ціна на товари прямо пропорційна вартості цих товарів, і обернено пропорційна вартості грошей.

Якщо ж на ринку спостерігається невідповідність попиту і пропозиції, то ціна товару відхиляється від його вартості. По таких відхиленнях цін вгору або вниз від вартості товаровиробника визначають, яких товарів вироблене недосить, а яких в надлишку.

При пануванні золота в якості грошей (золотому стандарті) ціни залежали від вартості товарів, оскільки вартість грошей золота була щодо постійної.

При пануванні паперових грошей (паперово-грошовій системі і системі кредитних грошей) ціни на товари виражалися в знаках вартості. Знаки вартості не володіють власною вартістю і тому не можуть точно відображати цінність товару. Звідси виникають відмінності в цінах одного і того ж товару. Така відмінність утрудняє ухвалення рішень про виробництво товарів.

Кількісна оцінка вартості товарів в грошах або ціна товару забезпечує порівняння продуктів суспільної праці і грошового товару – срібла або золота.Для порівняння цін різних за вартістю товарів необхідно звести їх до одного масштабу, тобто виразити їх в одних грошових одиницях.

Масштабом цін при металевому обігу називається вагова кількість грошового металу, прийняте за грошову одиницю і яка служить для вимірювання цін всіх інших товарів.

Між грошима, як мірою вартості і грошима, як масштабом цін є наступні відмінності:

1.Перші, як міра вартості відносяться до всієї решти товарів, виникають стихійно і змінюються залежно від кількості суспільної праці, витраченої на виробництво грошового товару.

2.Гроші ж, як масштаб цін, встановлюються державою і виступають як фіксована вагова кількість металу, яка змінюється із зміною вартості цього металу.

З історії грошових відносин відомо, що первинний грошовий зміст грошової одиниці співпадав з масштабом цін. Наприклад англійський фунт стерлінгів у минулому дійсно важив фунт срібла.

В ході розвитку грошових відносин масштаб цін відокремився від вагового змісту грошової одиниці.

При золотому обігу масштаб цін припускав встановлення грошової одиниці, прирівняної до певної кількості золота.

У 20 столітті спостерігається зниження купівельної спроможності грошей. Виражається це в зменшенні кількості золота в грошовій одиниці. Так, якщо в 1900г. долар США прирівнювався до 1,504…гр. золота, то в 1934г. – 0,888…гр., в 1973г. – 0,736…гр.

У Росії по реформі міністра фінансів Вітте в 1895-97гг. золотий зміст рубля складав 0,774…гр. золота, в 1950г. – 0,222…гр. золота, а в 1961г. у зв'язку із зміною масштабу цін 1:10 цей зміст склав 0,987…гр. золота.

Ямайська валютна система, введена в 1976‑ 78 рр. відмінила офіційну ціну золота і золотий вміст грошових одиниць країн-учасниць Міжнародного Валютного Фонду (МВФ). Нині офіційний масштаб цін цих країн складається стихійно в процесі ринкового обміну шляхом порівняння вартості товарів за допомогою ціни.

Таким чином, в сучасних умовах відбувся процес демонетизації золота – постуапової втрати золотом функцій грошей. Золото втратило функції грошей, в т.ч. і функцію міри вартості. Золото витиснене з внутрішнього і зовнішнього обороту нерозмінними кредитними грошима. Зі встановленням панування останніх масштаб цін зазнав істотні зміни, і на сьогоднішній денгь має інші форми прояву:

1.– назва грошової одиниці

– порядок її випуску, вилучення

– купюрність.

2.Порядок випуску дрібної грошової одиниці з дешевого металу з визначенням її співвідношення до основної грошової одиниці.

3.Правило обігу наявних і безготівкових грошей.

4.Валютний курс національної грошової одиниці до іноземної виходячи з попиту своєї валюти і публікацією валютного курсу в офіційному друці.

Панування знаків вартості (кредитних грошей) модифікує функцію грошей як міру вартості. Річ у тому, що в умовах капіталістичних відносин гроші обслуговують не тільки обмін товарів, а обмін виробничих, товарних і фінансових капіталів і самі виступають як грошовий капітал. При цьому сучасні гроші стають грошовим капіталом в результаті участі їх в кругообігу промислового капіталу, в процесі функціонування якого створюється додаткова вартість або приріст капіталу. Таким чином, грошовий капітал з одного боку забезпечує виробництво товарів, а з іншою – створює умови для реалізації товарного капіталу з урахуванням його приросту.

Товарний капітал, створений на підприємстві одержав суспільне визнання не у сфері обміну на ринку, а безпосередньо в самому виробництві через порівняння товарів один з одним до моменту їх реалізації. Звідси витікає, що функція міри вартості кредитних грошей знаходить свій вираз безпосередньо у виробництві до ринку.

На ринку ж ціна товару піддається деякій модифікації в результаті збереження дії закону вартості. Таким чином, при сучасних кредитних грошах, нерозмінних на золото, ціна товару знаходить свій вираз не в одному специфічному грошовому товарі, а у всіх інших товарах, нагадуючи розгорнену форму вартості.

 

2. Функція грошей як засіб обігу.

На відміну від першої функції, де товари оцінювалися ідеально в грошах до початку їх обігу, гроші при обігу товарів, повинні бути присутнім реально.

Товарний обіг включає: продаж товару або перетворення його в гроші і купівлю товару, або перетворення грошей в товар (Т-Г-Т).

У такому процесі гроші виконують роль посередника при обміні.

Функціонування грошей як засобу обігу створює умови для товаровиробника долати індивідуальні, часові і просторові межі, які характерні при прямому обміні товару на товар. Крім того, гроші залишаються постійно в обміні і безперервно його обслуговують, а це значить, що гроші сприяють розвитку товарного обміну.

В той же час гроші, як засіб обігу, підсилюють суперечність процесу обміну. Так, якщо при прямому товарообмін Т-Т купівля і продаж співпадали і розриву між ними в часі і просторі не було, то товарний обіг припускає два самостійні акти: купівля товару та його продаж. Причому ці акти розділяються в часі і просторі, і це створює об'єктивну можливість для порушення обміну і кінець кінцем, - до виникнення кризових ситуацій.

Особливістю грошей як засобу обігу є реальна присутність їх в обігу і швидкоплинна участь в обміні. На основі даного положення зроблено важливий висновок про те, що функцію засобу обігу можуть виконувати неповноцінні гроші – (паперові і кредитні). В даний час пануюче положення займають кредитні гроші. Вони виступають одночасно і як купівельний засіб, і як платіжний засіб.

Гроші як купівельний засіб були характерні для простого товарного виробництва, коли товар обмінювався на гроші, а гроші - на товар.

При капіталізмі формула обігу приймає вигляд: Г-Т-Г, (оскільки гроші обслуговують промисловий, торговий і грошовий капітал).

Механізм взаємодії функцій міри вартості і засобу обігу. Обидві функції грошей - міри вартості і засобу обігу - органічно взаємозв'язані. Саме ці основні функції обумовлюють сутність грошей. Функція грошей як засобу обігу доповнює функцію грошей як міри вартості.

Ідеальна міра вартості перетворюється у господарському обороті в реальний засіб обігу.

Цінова політика вартості товару здійснюється на основні функції міри вартості до процесу його реалізації. Ціна встановлюється ще до обміну товарів. Однак її номінальне визначення не має нічого спільного з дійсним продажем. Ціна є необхідною передумовою реального обміну: вона реалізує себе в ньому лише в кінцевому підсумку. Тому цілком зрозуміло, що сам процес обміну товарів породжує об'єктивну потребу не лише у функції міри вартості, а й у загальному засобі обігу, на боці якого відбувається їх фактичний обмін. Це стосується обміну товарів і на внутрішньому й на зовнішньому ринку.

У такому разі функція засобу обігу невіддільна від функції міри вартості. Органічно доповнюючи одна одну, вони реалізують подвійну природу грошей -їх призначення виконувати в товарному світі роль загального вартісного еквівалента і водночас бути технічним інструментарієм обміну товарів.

 

3. Функція грошей як засіб платежу.

Через певні обставини, товари не завжди продаються за готівку. Причини: неоднакова тривалість періодів виробництва і обігу товарів, сезонний характер виробництва і збуту товарів і послуг і інші. Все це створює брак додаткових коштів у господарюючого суб'єкта.

В результаті виникає необхідність купівлі-продажу товару з розстрочкою платежу або в кредит. Гроші при цьому мають специфічну форму руху: Т - боргове зобов'язання. А через наперед встановлений термін: боргове зобов’язання - Г. При такому обміні немає зутрічного руху грошей і товару, а погашення боргового зобов'язання є завершальною ланкою в процесі купівлі-продажу.

Практика показує, що розрив в часі між товаром і грошима створює небезпеку неплатежу боржника кредитору, що веде до критичної ситуації і є негативною стороною кредиту.

В умовах розвиненого товарного господарства функція засобу платежу грошей зв'язує між собою безліч товаровласників, кожний з яких купує товари в кредит. В результаті розрив в одній з ланок платіжного ланцюга приводить до руйнування всього ланцюга боргових зобов'язань і виникнення масових банкрутств товаровласників.

Проблеми неплатежів по своїх боргах коштує перед підприємцями у всіх країнах, але особливо гострої вона стала в країнах колишнього СРСР, у тому числі і в Україні. Рішенню прискорення платежів може сприяти розширення використовування таких видів кредитних грошей, як банківські векселі, та електронних грошей.

Механізм взаємодії функцій грошей як засобу платежу і засобу обігу. Функція грошей як засобу платежу за змістом є продовженням функції засобу обміну і з'явилася вона пізніше, на вищих етапах розвитку товарно-грошових відносин. Грошей не можна уявити без функції міри вартості і засобу обігу, тоді як без функції засобу платежу вони логічно можуть існувати.

Гроші як засіб платежу, як і засіб обігу, передаються від одного суб'єкта відносин до іншого, тобто здійснюють обіг. Тому коли мова йде про грошовий обіг, то найчастіше мається на увазі функціонування їх і як засобу обігу, і як засобу платежу. Відповідно і загальна маса грошей в обігу включає їх кількість в обох цих функціях. Вимоги закону грошового обігу поширюються на загальну масу грошей, тобто на обидві їх функції.

 

4. Функція грошей як засобу накопичення і заощадження.

Гроші є загальним еквівалентом, саме ця їх роль забезпечує їх власнику отримання будь-якого товару, отже, гроші стають втіленням суспільного багатства. Тому у людей виникає прагнення до накопичення і заощадження грошей. При цьому, для утворення скарбів, гроші вилучаються з обігу і акт купівлі-продажу переривається. Просте накопичення і заощадження грошей додаткового доходу їх власнику не приносить. На відміну від попередніх двох функцій, гроші як засіб накопичення і заощадження повинні володіти здатністю зберігати вартість, хоча б на певний період і обов'язково бути реальними.

При металевому обігу ця функція виконувала економічну роль стихійного регулятора грошового обороту. При цьому «зайві» гроші йшли в скарби. Недолік грошей поповнювався за рахунок скарбу. У міру розвитку товарного виробництва значення цієї функції зростало. Так, без накопичень і заощаджень ставало неможливим здійснювати відтворення. Якщо при простому товарному виробництві гроші накопичувалися у вигляді мертвого скарбу, то при капіталізмі підприємцю невигідно зберігати гроші і тому їх пускають в оборот для отримання прибутку. Крім того, акумуляція тимчасово вільних засобів є необхідною умовою кругообігу капіталу. Саме створення грошових резервів на підприємстві забезпечує згладжування виникаючих порушень в господарській діяльності, а резерви в масштабах країни - диспропорцій в її економіці.

Свого часу золотий обіг вимагав накопичення центральними емісійними банками золотого запасу. Метою такого накопичення є використання золотого запасу для поповнення внутрішнього обігу, для розміну знаків вартості на золото і проведення міжнародних платежів. Це призначення золотого запасу в даний час відпало у зв'язку з вилученням золота з обігу. Проте, золото продовжує виконувати роль скарбу. Тому воно накопичується в резервах центральних банків, в скарбниці держави, урядових валютних органах. Величина золотого резерву свідчить про багатство країни і забезпечує довіру інших держав до національної грошової одиниці.

Початок створення золотого запасу в Україні поклала Постанова Президії Верховної Ради України "Про створення запасу дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів в Україні" від 2 грудня 1991р. Золотое компонентом золотовалютного резерву Національного банку України, куди входять високоліквідні активи, такі, як іноземна валюта, векселі, облігації і вільноконвертовані валюта.

На початок 2001 р. золоті запаси НБУ становили близько 13,7 тонн металу (13,5% усього золотовалютного резерву НБУ). Формування, збереження і накопичення золотовалютного резерву здійснюється з метою забезпечення внутрішньої і зовнішньої стабільності валюти, поліпшення кредитоспроможності України.

Окремі особи також накопичують золото у формі зливків, монет, прикрас і інших виробів. Таке накопичення здійснюється шляхом купівлі золота на ринку в обмін на грошові одиниці. Мета такого накопичення - забезпечити себе від знецінення своїх заощаджень.

Основна ж частина суспільства в умовах відсутності золотого обігу накопичує і зберігає кредитні гроші (паперові символи, що не створюють реального багатства).

Господарюючі суб'єкти зосереджують короткостроковий капітал в кредитних установах, а довгостроковий - вкладають переважно в цінні папери, одержуючи при цьому дохід.

Важливе значення функції грошей як засобу накопичення і заощадження за панування знаків вартості втрачене і кредитні гроші не можуть еластично розширювати або зменшувати кількість грошей в обігу, як це було при золотих грошах, що дає підстави окремим дослідникам вважати дану функцію грошей зниклою, або такою, яка «розчинилася» в попередніх.

Механізм взаємодії функції грошей як засобу нагромадження з функцією міри вартості. Як було зазначено вище, реалізувати себе в ролі засобу нагромадження гроші можуть лише за умови, коли вони є стійкими і стабільними. Визначений аспект реалізації грошей як засобу нагромаджування висвітлює їх взаємозв'язок із функцією міри вартості. Як і у функції міри вартості, гроші криють у собі можливість реалізації їх соціального призначення - виконання ролі загального еквівалента та абсолютно ліквідного товару.

 

5. Функція світових грошей.

Поява світових грошей викликана зовнішньоторговельними зв'язками, міжнародними позиками і наданням послуг зовнішньому партнеру.

Світові гроші функціонують як загальний платіжний засіб, загальний купівельний засіб і загальна матеріалізація суспільного багатства. Світові гроші як міжнародний засіб виступають після розрахунків по міжнародних балансах. При цьому, якщо платежі даної країни за певний період перевищують її грошові надходження від інших країн, то гроші є засобом платежу.Світові гроші можуть бути міжнародним купівельним засобом. Це відбувається тоді, коли порушується рівновага обміну товарами і послугами між країнами. В цьому випадку оплата їх виробляється готівкою грошима.

Світові гроші використовуються як загальне втілення суспільного багатства. Буває це при наданні позики або субсидії однією країною іншою, або при виплаті репарацій країні переможеній, що перемогла. В цьому випадку відбувається переміщення частини багатства з однієї країни в іншу за допомогою грошей. При золотому стандарті світовими грошима виступало золото, використовувалося воно як засіб регулювання платіжного балансу.

Свого часу світовими грошима були також кредитні білети, банкноти окремих держав, розмінні на золото. В основному це був долар США (USD, $) або фунт стерлінгів. Пояснюється це тим, що для зміцнення своїх національних грошей як світових, Сполучені Штати Америки або Великобританія використовували міжнародні валютні угоди і валютний кліринг.

Вперше міжнародна валютна угода була укладена на Паризькій конференції в 1816 (1867) році.

Наступна угода була підписана у місті Генуя (Генуезська конференція) у 1922 р. Відповідно до угоди, долар США і фунт стерлінгів були оголошені еквівалентом золота і введені в міжнародний обіг як світові гроші.

Наступна міжнародна угода була оформлена на Бреттон-Вуддській конференції в 1944 році. Угода встановила, що функція світових грошей зберігається за золотом як засобом остаточних розрахунків між країнами, хоча масштаби використання його скорочувалися. Разом із золотом, як міжнародним платіжним засобом і резервною валютою в міжнародному обороті був визнаний долар США. Долар США прирівнювався до золота за офіційною угодою 35$ за трійську унцію золота і в меншій мірі ф. ст.

Окрім міжнародних, укладалися ще і регіональні валютні угоди. Вони охоплювали валютні блоки і валютні зони. Такі угоди забезпечували пануюче положення однієї грошової одиниці найрозвиненішої держави. Зокрема, були створені стерлінговий блок (1931), доларовий блок (1953), золотий блок (1953 на чолі з Францією,).

У час 2-й Світової війни і після її закінчення на базі валютних блоків сформувалися валютні зони (стерлінгова, доларова, французького франка). Пізніше з'явилися зони: голландського гульдена, італійської ліри, іспанської песети, ЮАР, ринда.

Валютний кліринг – це система розрахунку між країнами на основі заліку взаємних вимог відповідно до міжнародних платіжних угод. Угоди передбачали клірингові рахунки, валюту, порядок вирівнювання платежів.

Після II Світової війни валютний кліринг діяв в умовах валютних обмежень. Коли відмінили валютні обмеження, угоди про валютний кліринг між розвиненими країнами були ліквідовані.

Для створення міжнародної рахункової грошової одиниці з метою ослаблення проблеми міжнародної ліквідності, МВФ ввів нові резервні і платіжні засоби, які називаються спеціальні права запозичення (СПЗ, SDR). СПЗ призначені для регулювання сальдо платіжного балансу країн-членів МВФ для поповнення офіційних резервів для розрахунку і порівняння національних валют. У 1971г. золотий вміст СПЗ був встановлений на рівні золотого вмісту долара, тобто 0,888…гр. Але з 1 липня 1974 після девальвації долара вартість одиниці СПЗ визначалася на основі середньозваженого курсу спочатку 16, а потім 5 провідних валют розвинених країн.

Для країн-учасниць Європейської Валютної Системи (ЕВС) з березня 1979 введена регіональна міжнародна рахункова одиниця – ЕКЮ. На відміну від СПЗ, ЕКЮ забезпечена наполовину золотом і доларами США, а наполовину національними валютами країн-учасниць ЕВС.

ЕКЮ – це безпаперові грошові одиниці, які виступали у вигляді записів на рахунках в центральних банках країн ЕВС. Вартість ЕКЮ визначається так само, як і СПЗ – середньозваженим курсом валют країн ЕВС. У ЕВС входили на той час 12 країн.

Після створення Європейської валютної системи ЕКЮ служило головним чином засобом міжнародних розрахунків та існувало тільки у вигляді записів та на рахунках центральних банків країн-членів ЄВС у Європейському фонді валютного співробітництва.

Реалізація Маастрихтської угоди країн-учасниць ЄЄ привела до утворення з початку 1999 р. повномасштабного Економічного і валютного союзу (ЕВС) з єдиним Європейським центральним банком та загальною одиницею евро, яка замінила національні грошові одиниці 12 європейських країн. Введення євро, яке опирається на об'єднаний економічний потенціал Європейського Союзу, привело до суттєвого посилення конкурентної боротьби на світовому валютному ринку. Країни-учасниці ЄВС зацікавленні в тому, щоб розширити сферу використання євро, оскільки це дозволить їм отримати переваги, якими сьогодні користуються США. Згідно з планами ЄС, стабільна грошова одиниця євро повинна відігравати значно важливішу роль у міжнародній валютній системі як торгова, інвестиційна і резервна валюта, аніж будь-яка з чинних національних валют. Крім того, євро може стати серйозним конкурентом долару в ролі розрахункового засобу й альтернативною резервною валютою як для країн ЄВС, так і для торгово-фінансових партнерів у всьому світі.

Механізм взаємодії функції грошей як світових грошей і всіх попередніх функцій. Гроші на світовому ринку виконують функції загального платіжного засобу, загального купівельного засобу і засобу перенесення багатства з однієї країни в іншу. Таким чином, світові гроші - це комплексна функція, що повторює, по суті, всі функції, властиві грошам на внутрішньому ринку.

Світові гроші проявляються у взаємодії з такою функцією, як міра вартості, оскільки національні ціни жодної країни не можуть повністю задовольняти потреби світового ринку і на ньому формується своя система цін.

Також світові гроші виконують функцію засобу платежу, коли використовуються для погашення боргів на міжнародному рівні, банківських та фінансових позичок.

У разі оплати репарацій, надання грошових позичок чи допомоги, а також вивезення грошей емігрантами світові гроші переміщаються з однієї країни в іншу без зустрічного переміщення товарного еквівалента чи погашення боргу, таким чином, вони забезпечують перенесення багатства.

Світові гроші виконують також функцію засобу обігу, коли вони витрачаються для купівлі товарів чи послуг, і замість їх певної суми, що вивозиться, у країну ввозиться еквівалентна товарна вартість (наприклад, у випадках надзвичайних подій - стихійного лиха, неврожаю).

Всі 5 функцій грошей знаходяться в тісному зв'язку і єдності, є проявами єдиної суті грошей, як загального еквівалента товарів і послуг. Логічно і історично кожна подальша функція припускає розвиток попередніх.

З сказаного витікає 3 основні властивості грошей, які розкривають їх суть:

1. Гроші забезпечують загальний безпосередній обмін, при якому купується будь-який товар.

2. Гроші виражають мінову вартість товару. За допомогою їх визначається ціна товару, що дозволяє кількісно порівнювати різні за споживчим вартостями товари.

3. Гроші виступають матеріалізацією загального робочого часу уречевленого в товарі.

Сучасний розвиток економіки, її інформаційний характер та нові підходи до суті грошей через призму фінансової науки, де гроші розглядаються як основний предмет дослідження, на думку доктора економічних наук Дяченко Я.Я., дають підставу для появи та обгрунтування нової функції грошей - інформаційної.

Інформаційна функція - це функція грошей, в якій вони виступають як засіб інформаційного забезпечення розвитку економіки як на макрорівні, так і на рівні суб'єкта господарювання й окремої особи.

Наприклад, професор Б.С. Івасів не виділяє інформаційну функцію грошей як окрему функцію, але в ракурсі функції "міри вартості" підкреслює, що за допомогою грошей можна надати кількісного виразу всім економічним процесам і явищам на мікро- та макрорівні, на всіх стадіях процесу суспільного відтворення, без чого неможлива належна їх організація й управління. Тому суспільна роль грошей як міри вартості виходить далеко за межі надання всім товарам однакової форми ціни/

Тобто у цьому випадку ми бачимо поєднання функції виміру вартості з інформаційною, але у разі оцінки ринків, аналізу грошових потоків та фінансового стану підприємств використання грошей через відоме нам поняття "засіб виміру вартості" обмежене.

Інформаційна функція грошей дає можливість не лише оцінювати реальний стан економіки окремих господарств країни, а й прогнозувати економічний і соціальний розвиток держави, планувати роботу підприємств та окремої особи в умовах невизначеності. У разі об'єд­нання ринків за допомогою сучасної банківської системи гроші стають світовим інформаційним інструментом.

Необхідно також підкреслити, що інформаційна функція не може існувати окремо, без взаємозв'язку з іншими функціями грошей, що досліджувались раніше.

 

Якісні властивості грошей

Незважаючи на різноманітність форм та функцій грошей, вони є явищем, яке реально виявляється як єдиний, конкретний інструмент реалізації економічних відносин. До грошей як реального економічного інструменту економіка, насамперед ринок, висуває ряд вимог. Вони визначаються рівнем розвитку суспільних відносин -·чим він вищий, тим складніші вимоги пред'являються до грошей.

Щоб відповідати цим вимогам, гроші повинні мати цілий спектр специфічних властивостей, які в сукупності визначають певну форму грошей, спричинюють їх еволюцію, надають грошам якісну відмінність від звичайних благ. Найбільш актуальними в сучасних умовах є такі властивості грошей: стабільність вартості, економічність, тривалість використання, однорідність, подільність, портативність.

Базовою властивістю грошей, наявність якої робить певний предмет здатним виконувати функції грошей, є стабільність вартості. Будь-яка форма грошей, якщо вона знецінюється, не може ефективно виконувати функцію засобу платежу і нагромадження вартості. Такі гроші перетворюються в гальмо економічного розвитку, оскільки кредитори перестають надавати позички через ризик втрати позиченої вартості, а інвестори з тієї самої причини перестають накопичувати вартість у грошовій формі. У міру розвитку потреби в нагромадженні вартості і платіжних відносин суспільство змушене було відмовитись від усіх грошових форм з нестабільною вартістю і визнати грошима лише золото, яке на той час мало найстабільнішу вартість. Спираючись на стабільні золоті гроші, країни, що їх запровадили, досягли у XIX ст. величезних економічних успіхів.

Проте в міру розвитку економіки, формування світового ринку стабільність вартості золота виявилась недостатньою для забезпечення вказаної властивості грошей. Коливання попиту і пропозиції на золото спричинювали істотні зміни вартості повноцінних грошей. Це стало однією з причин переходу до неповноцінних кредитних грошей, стабільність вартості яких можна підтримувати на потрібному рівні зусиллями держави та міждержавних органів. Головним механізмом вирішення цього завдання стало регулювання попиту і пропозиції грошей на фінансових ринках, зокрема їх кількості в обороті, зусиллями уповноважених державою органів, насамперед центрального банку. Підтримання постійно стабільної вартості грошей стало в нових умовах одним із центральних економічних завдань сучасних держав.

Важливою властивістю грошей є їх економічність, яка дає змогу суспільству мінімізувати витрати на виготовлення грошей і забезпечити ними потреби обороту. Поки гроші були повноцінними, вирішити це завдання було неможливо, оскільки зниження витрат на забезпечення обороту грошима мало об'єктивну межу, що визначалася внутрішньою вартістю металу, з якого вони виготовлялися. Це послужило ключовою причиною демонетизації золота і появи неповноцінних грошей. Але й після цього вимога економічності грошей не була знята. Виготовлення банкнот та неповноцінних монет вимагає досить значних витрат держави, у зв'язку з чим готівка в обороті поступово замінюється безготівковими (депозитними) грошима. Але забезпечення обороту такими грошима вимагає теж певних витрат (на ведення рахунків, здійснення платежів, організацію міжбанківських розрахунків тощо). Для скорочення цих витрат рух депозитних грошей стали здійснювати засобами електронних технологій. Незважаючи на інтенсивне розширення сфери використання депозитних, у тому числі електронних, грошей, жодна з країн не може зовсім відмовитися від готівки.

Важливим способом забезпечення економічності готівки є довгостроковість її використання, яку можна вважати ще однією властивістю грошей. Цю властивість мали повноцінні гроші, а зараз мають готівкові гроші. Говорити про цю властивість депозитних грошей немає підстав, оскільки вони не зношуються в обороті.

Щоб забезпечити довгострокове використання грошей, їх виготовляють з надміцного, зносостійкого паперу, а деякі купюри виготовляють не тільки з паперу, а й у вигляді монет. Так, в Україні в 1999 р. була випущена монета в одну гривню, що значно скоротить витрати на друкування одногривневих купюр, які швидко зношуються і часто замінюються в обороті новими. Монета ж в одну гривню може обслуговувати оборот у десятки разів довше, ніж паперова купюра.

Однорідність грошей є властивістю, яка вимагається від усіх форм грошей. Але не всі ці форми її забезпечують. Особливо гостро питання однорідності вирішувалося, коли носієм грошей виступали звичайні товари (худоба, хутра, дорогоцінності тощо), оскільки кожний екземпляр таких грошей істотно відрізнявся від інших. Цей недолік натуральних грошей був послаблений переходом до золотих грошей. Золоті монети стали однорідними, взаємозамінюваними. Кількісно однакова сума їх в усіх випадках представляла однакову цінність. Проте однорідність і золотих грошей могла порушуватися, якщо поряд із золотою монетою в обороті була срібна, або золоті монети мали неоднакові частки домішок неблагородних металів чи мали різний ступінь зношеності.

В усіх цих випадках учасники обороту старалися притримати більш якісні гроші і розплачувалися менш якісними, унаслідок чого гірші гроші витісняли з обороту кращі. Ця тенденція відома в літературі як «Закон Грешема-Коперника»

З переходом до неповноцінних грошей проблема однорідності їх не була знята повністю, хоч на поверхні нібито всі такі гроші видаються однаковими. Насправді окремі види грошей виявляються неоднорідними через різний ступінь довіри до їх емітентів, а отже — різний ступінь їх надійності. Якщо довіра до центрального банку вища, ніж до комерційних, то економічні агенти віддаватимуть перевагу готівці перед депозитними грошима як більш надійними.

Надійність депозитних грошей теж не однакова, оскільки кожний банк має свій рівень ліквідності і фінансової стабільності. Особливо гостро ця неоднорідність проявлялась в умовах хронічної економічної та фінансової кризи, яку переживала Україна в 1992—2000 рр. У цих умовах істотно знизилась надійність комерційних банків, а отже, і довіра до їх депозитних грошей. Помітно кращою була надійність Національного банку, а довіра до його банкнот була значно вищою, що й спричинило деформацію структури грошової маси в бік непомірного зростання частки готівки.

Проте й до банкнот НБУ в умовах фінансової кризи потроху втрачається довіра, що проявляється у скороченні використання їх як засобу нагромадження вартості, заміні їх вільно конвертованою валютою, насамперед доларом США. Отже, при неповноцінних грошах виникає тенденція, протилежна «закону Грешема-Коперника», що зумовлює витіснення гірших грошей кращими — безготівкових грошей готівкою, національних грошей, що знецінюються, іноземною вільно конвертованою валютою.

Гроші повинні мати і таку властивість, як подільність. Для здійснення платежів швидко, без додаткових витрат, гроші повинні легко ділитися на будь-які частини. При такому діленні можна легко заплатити будь-яку суму, одержати здачу тощо. Щоб забезпечити таку властивість, виготовляються гроші різних номіналів — від малих до великих, а грошова одиниця ще ділиться на кілька однакових частин, як правило на 100. На цій підставі випускаються розмінні монети різних номіналів, що дає можливість при розрахунках розділити грошову одиницю на будь-які частини.

Ще однією властивістю грошей є їх портативність. Вони мають бути такими, щоб їх легко було носити, зручно ними користуватися в повсякденному житті. З кожною новою формою, яку набували гроші в процесі історичного розвитку, їх портативність зростала. Високу портативність мають сучасні готівкові гроші — банкноти та розмінна монета. Проте на цьому не закінчився процес удосконалення портативності грошей. Чекова книжка, що забезпечує рух депозитних грошей, значно портативніша, ніж готівка. А пластикові картки, які використовуються для переведення грошей по каналах електронного зв'язку, ще портативніші, ніж чекові книжки.

У літературі трапляються посилання і на таку властивість грошей, як прийнятність. На наш погляд, це швидше за все головна ознака грошей, а не окрема якісна властивість. Якщо будь-яка форма грошей переставала прийматися у платежі, це означало, що вона переставала бути грошима взагалі, а не лише змінювала одну зі своїх властивостей. І навпаки, будь-який предмет, що висувався на роль грошей, успішно справлявся з нею лише за умови широкомасштабного приймання у платежі. А це ставало можливим, якщо даний предмет мав указані вище властивості сповна. Отже, прийнятність — це швидше за все результат формування у грошового носія певних властивостей, який свідчить про перетворення його в гроші, а не ще одна властивість.

 

Рекомендована література

Основна

1. Гроші та кредит: Навч. Посібник/ І.В. Алексєєв, М.К. Колісник, О.Й. Вівчар, П.Г. Ільчук, І.Ю. Кіндрат. – Львів: Видавництво Національного університет «Львівська політехніка», 2004. – 168 с. (С. 11-22)

2. Гроші та кредит: Підручник. – За заг. ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2002. – 598 с. (С. 5-61)

3. Гроші та кредит: Підручник/ За ред.. професора Б.С. Івасіва. – К.: КНЕУ, 1999. – 404 с. (С. 7 - 14

4. Гроші, кредит, грошово-кредитні системи: Навчальний посібник/ Уклад.: А.О. Єпіфанов, В.Л. Маяровський. – Суми: Ініціатива, 2000. – 354 с. (С. 21-25, 180-182).

5. Михайлівська.М., Ларіонова К.Л. Гроші та кредит: Навчальний посібник. – Львів: Новий Світ-2000, 2006. – 432 с. (С. 11-47).

6. Семко Т.В., Руденко М.В. Гроші та кредит схемах та таблицях. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 158 с. (С. 7 – 18)

7. Тулєєв І.П., Пілецька С.Т., Коритько Т.Ю., Гаркова А.В. Гроші та кредит. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури – 120 с. (С. 4 – 13)

Додаткова

1. Гальчинський А. Теорія грошей: Навч. посібник.-К.: Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2001- 411с.

2. Деньги. Кредит. Банки: Учебник для вузов/Е.Ф. Жуков, Л.М. Максинова, А.В. Печниковаидр.; Подред. академ. РАЕН Е.Ф.Жукова. -2-еизд., перераб. идоп. -М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003.-600с.

3. Долан Э. Дж., Кэмпбелл К. Дж., Кэмпбелл Р. Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. -СПб.: Санкт-Петербург Оркестр. 1994. -25 с.

4. Красавина Л. Проблемы денег в экономической науке//Деньги и кредит. - 2001. -№10.

5. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навч. посіб. -5-тевид., стер. -К: Т-во «Знания», КОО, 2003. -199 с.

6. Маконнел К.Л., Брю С.Л. Экономика: принципы, проблемы и политика. - К.: Хачар-Демос, 1993. -263 с.