Раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної 
безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.
відношенню до прийдешніх поколінь, що потребує від нас прийняти той шлях технологічного розвитку, який передбачає збереження природних ресурсів та екосистем як етичний принцип розвитку. Людині треба змінити характер свого життя і своє положення у біосфері - це постулат, до реалізації якого людство має бути готовим.
Зміни, що тут маються на увазі, повинні включати скорочення споживання енергоресурсів на душу населення та зменшення у зв'язку з цим викидів у навколишнє природне середовище шкідливих речовин. Зараз 24% населення, що живе у багатих країнах, споживає 75% світових енергоресурсів і "виробляє" 70% шкідливих викидів.
Енергоспоживання на душу населення в Україні досягло у 1990 році близько 4600 кг нафтового еквіваленту (КНЕ), що є достить високим показником навіть за західно-європейськими стандартами. Енергоємність валової національної продукції складала при цьому 1,84 КНЕ/дол. СПІА, що значно більше, ніж у розвинутих країнах.
Подальший розвиток галузей економіки України потребує проведення активної енергозберігаючої політики, особливо при використанні нафтопродуктів - бензину, дизельного палива, мастильних матеріалів. Найважливіше - зменшити використання нафтопродуктів транспортними засобами, які витрачають більшу частину дизельного палива та бензину.
Нині з питань запобігання втратам нафтопродуктів, раціонального їх
використання у різних галузях економіки накопичено значний досвід. Витрати нафтопродуктів значною мірою залежать від їх вірного добору та якості, використання машин, організації всіх технологічних операцій, пов'язаних із доставкою, зберіганням, видачею та заправно-змащувальними роботами, якісного та своєчасного технічного обслуговування і ремонту нафтоскладського устаткування, а також технічного стану машин у процесі їх експлуатації.
За сучасних умов питання енергоспоживання і енергозбереження стають одним з визначальних факторів успішного переходу до сталого розвитку. Перегляд усталених поглядів на використання природних, в тому числі паливно-енергетичних, ресурсів привів людство до усвідомлення настійної потреби коеволюції, яку ми сприймаємо сьогодні як необхідну умову для збереження всього живого у складі біосфери, тобто виживання людини на планеті.
Людство починає усвідомлювати тезу про формування чуття справедливості по
Велику роль у збалансуванні розвитку господарства країни має виробництво й споживання енергетичних ресурсів. Транспорт споживає приблизно 6% електроенергії та 2% паливно-мастильних матеріалів від їх балансу економіки України. З падінням обсягів роботи транспорту відбулося зниження обсягу споживання паливно-енергетичних ресурсів. За період 1990-2000 р. сумарні показники транспортної галузі значно зменшуються: перевезення вантажів скорочується більше ніж в 4 рази, сумарний вантажообіг у 2,6, відправлення пасажирів - у 1,2, сумарний пасажирообіг — у 1,6 разів. На роботі й стані транспорту позначилось обвальне падіння обсягів виробництва в Україні. Так, обсяги перевезень скоротились до рівня 60-х років і не лише за рахунок зменшення виробництва в галузях економіки, але і через зниження інвестиційної активності, розрива великої кількості зовнішньоекономічних зв'язків з країнами близького і далекого зарубіжжя. Спостерігалося падіння
обсягів зовнішньої економічної торгівлі: по експорту -на 19,6, імпорту - на 32,7%. Експорт послуг, з яких 85% складають послуги транспорту, за цей же період знизились на 24%.
Список використаних джерел:
1. Тихомиров В.И. содержание и ремонт железнодорожного пути: Учебник для техникумов.- 4-е изд. перераб. и доп.- М.: Транспорт, 1987.-336 с.
2. Інструкція по устрою та утриманню колії залізниць України:
ЦП-0050.-Транспорт України, 1999.-245 с.
3. Положення про проведення планово-запобіжних ремонтно-колійних робіт на залізницях України: ЦП-0113.-Видавничий дім „Мануфактура”, 2004.-40с.
4. Збірник типових технологічних процесів капітального та середнього ремонтів залізничної колії./М.І. Уманов, В.П. Гнатенко, К.В. Мойсеєнко та інші. – Дніпропетровськ: ДПТ, Арт-Прес, 2000.-108 с.
