Екологічний стан багатьох районів нашої країни викликає законну тривогу громадськості. У численних публікаціях показано, що в багатьох регіонах нашої країни спостерігається стійка тенденція до багатократного, в десятки і більше разів перевищено санітарно-гігієнічних норм за змістом в атмосфері міст оксидів вуглецю, азоту, пилу, токсичних з'єднань металів,
амінів і інших шкідливих речовин. Є серйозні проблеми з меліорацією земель, безконтрольним застосуванням в сільському господарстві мінеральних добрив, надмірним використовуванням пестицидів, гербіцидів. Відбувається забруднення стічними водами промислових і комунальних підприємств великих і малих річок, озер, прибережних морських вод. Через постійне забруднення атмосферного повітря, поверхневих і підземних вод, грунтів, рослинності відбувається деградація екосистем, скорочення продуктивних можливостей біосфери.
Забруднення середовища шкідливо відображається на здоров'я людей, приносить значні збитки народному господарству. Останнім часом обстановка погіршала настільки, що багато районів оголошене районами екологічної біди. Загальні викиди двоокису азоту оцінюються в 6,5х108 т/год, викиди сірки складають 2,4х108 т/год, промисловість викидає 5,2х107 т/год різних відходів. Викиди вуглекислого газу, сірчистих з'єднань в атмосферу в результаті промислової діяльності, функціонування енергетичних, металургійних підприємств ведуть до виникнення парникового ефекту і пов'язаного з ним потеплення клімату. За оцінками учених глобальне потеплення без вживання заходів по скороченню викидів парникових газів скла 
де від 2-х до 5 градусів протягом наступного сторіччя, що з'явиться безпрецедентним явищем за останні десять тисяч років. Потеплення клімату, збільшення рівня океану на 60-80 см до кінця наступного сторіччя приведуть до екологічної катастрофи небаченого масштабу, загрозливою деградацією людському співтовариству. Значну небезпеку для живих істот, для популяцій організмів в екосистемах представляють аварії на підприємствах хімічної, атомної промисловості, при транспортуванні небезпечних і шкідливих речовин. Абсолютно неприпустимо, щоб встановлені нормативами граничні концентрації шкідливих речовин в повітрі, воді реально перевищувалися в сотні раз. Потрібно зробити невигідним або навіть руйнівним зневага до охорони навколишнього середовища. Право
людей на чисте повітря, чисті річки і озера повинне не тільки декларуватися,
але і реально забезпечуватися всіма доступними для держави засобами.
Особливо актуальними стає питання регулювання відповідальності за збиток, зокрема за екологічний збиток при створенні в нашій країні основ правової держави, при переході до ринкових відносин в економіці. Тут важливо знайти розумні економічні важелі, правильно співвідносити вигоди і втрати, доходи і витрати на компенсацію збитку. Важливою задачею є розробка питань нормативного розмежування допустимих і неприпустимих дій, оцінювання вартості екологічного збитку.
Залізничний транспорт також являється забрудником навколишнього середовища, він по різному діє на нього. Ця дія проявляється з побудовою залізниці і продовжується при її експлуатації, необхідно звести до мінімуму порушення природних умов, забезпечувати відновлення природної рівноваги, яка змінюється.Земляне і рослинне покриття порушується будуванням залізниці, прокладці інших колій, розробкою кар'єрів, розміщенням виробничих баз, складських приміщень і територій складання рейок, шпал брусів – все це змінює природний ландшафт і режим ґрунтових вод.
Виробничі і побутові стоки залізничних підприємств, станцій і селищ забруднюють водоймища і ґрунтові води нафтопродуктами, маслами, механічними сумішами, а також різними розбавленими організмами і мінеральними сполуками (феноли, смоли, кислоти, солі хромідів, нікелю) більшість із яких є токсичні.
Повітряний басейн забруднюється пилогазованими викидами підприємств, котелень, вихлопних газів тепловозів, видавання пиловидних фракцій перевізних сипучих (пиловидних фракцій) вантажів. В атмосферу попадає багато пилу, попелу, окисів вуглецю, азоту, сірки.
Поверхня землі на станціях і перегонах забруднюється сміттям, побутовими відходами пасажирських поїздів, різними нафтопродуктами, особливо в місцях заправки вагонних букс та обробки рухомого складу з. наливним вантажем.
В останній час на транспорті проведено цілий ряд заходів по зменшенні забруднень водоймищ і атмосфери, зниження шуму. Але деякі підприємства ще, не всі мають сучасні очисні споруди, газоочисні пристрої.
Багато ще треба зробити в плані організації і координації робіт по охороні навколишнього сер 
едовища і підготовці кваліфікованих кадрів, випуску літератури і довідкових посібників, і необхідна також велика роз'яснювальна робота по питаннях охорони природи серед працівників транспорту і всього населення.
