Діяльність людини в разі виникнення нещасного випадку

ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТРАНСПОРТУ

 

 

Реферат

З дисципліни Ергономіка

 

 

Студента групи 1-ОПУТ(ск)

напряму підготовки транспортні технології

спеціальності ОПУТ

Прудиуса Дениса

 

 

м. Київ - 2016 рік

ПЛАН

1. Діяльність людини в разі виникнення нещасного випадку

2. Методи аналізу травматизму

3. Заходи по забезпеченню охорони праці

ВСТУП

Ергономіка— це наука, яка вивчає проблеми, що виникають у системі «людина-техніка-середовище», з метою оптимізації трудової діяльності оператора, створення для нього комфортних і безпечних умов, підвищення за рахунок цього його продуктивності, збереження здоров'я і працездатності.

Ергономіка виникла у зв'язку зі значним ускладненням технічних засобів і умов їх функціонування, суттєвими змінами трудової діяльності людини. За цих обставин різко зросла «вартість» помилки людини при управлінні складними системами. Тому при проектуванні нової модернізації існуючої техніки особливо важливо враховувати можливості і особливості людей, які будуть її використовувати. Вирішуючи задачі такого типу, необхідно узгоджувати між собою окремі рекомендації психології, фізіології, гігієни праці, соціальної психології та пов'язувати їх в єдину систему вимог до того чи іншого виду трудової діяльності людини. Термін «ергономіка» запровадили англійські вчені 1949 року, які під керівництвом К. Маррелла започаткували організацію ергономічного дослідного товариства. Згодом стало відомо, що його вперше запропонував ще 1857 р. польський природодослідник В. Ястшембовський. Тривалий час функціонували різні назви, зокрема «ергологія» (СРСР), «антропотехніка» (Німеччина); у США на сухі позначення науки використовують термін «людські фактори».

Комплексний підхід, характерний для ергономіки, дозволяє одержати всебічне уявлення про трудовий процес і тим самим відкриває широкі можливості для його удосконалення. Ергономіка вирішує також низку проблем, поставлених у системотехніці: оцінка надійності, точності і стабільності роботи операторів, дослідження впливу психологічної напруженості, втоми, емоційних факторів і особливостей нервово-психічної організації оператора на ефективність його діяльності в системі «людина — техніка», вивчення пристосування та творчих можливостей людини.

Людина, машина і навколишнє середовище розглядаються в ергономічних дослідженнях як складна система. Основний об'єкт досліджень ергономіки — система «людина-техніка».

 

Діяльність людини в разі виникнення нещасного випадку

Трудова діяльність людини в системі «людина-машина-середовище» формується і протікає під впливом виробничого середовища, організації виробничих процесів та стосунків у колективі.

Виходячи з позицій системного періоду, діяльність людини можна поділити на ряд подвійних ергономічних підсистем, основу яких становить осіб:

людина — виробниче середовище;

людина — виробничий процес;

людина — трудовий колектив.

Підсистема «людина — виробниче середовище» формується під впливом різних природних чи штучних чинників, головним з яких є:

• мікроклімат приміщень (температура, відносна вологість, рухливість і тиск повітря) або природний клімат при роботі поза приміщень;

• склад і концентрація шкідливих домішок у повітрі (пил, гази);

• світлові та інші виробничі випромінювання;

• звукові (шум, вібрація, прискорення) і електромагнітні коливання;

• габарити і параметри робочого місця (розміри психологічного простору);

• тактико-технічні і гігієнічні властивості предметів праці, в тому числі сприяють появі травм і аварій. Наприклад, небезпека опіків при високій температурі предметів праці або пошкодження шкірного покриву тіла при видаленні відходів у вигляді дрібних частинок. Особливим чинником, що визначає діяльність людини, є обладнання, ступінь оснащення робочих місць, ступінь захисту і огородження небезпечних частин машини. В більшості випадків причиною нещасного випадку є неузгодженість дії людини та обладнання.

Підсистема «людина — виробничий процес»формує антропометричні, психофізіологічні, фізіологічні і психологічні елементи умов і організації трудової діяльності. До них відносять:

• фізичні навантаження (разові зусилля, вантажообіг, енерговитрати організму);

• робочі пози та трудові руху (розподіл робочих поз по часу, зручність робочих поз і рухів, ергономічний рівень обладнання);

• нервово-психічні навантаження (точність зорової роботи, відстань до предмета праці, розподіл руху очей і сенсорних реакцій, завантаженість аналізаторів людини, напруженість уваги, інтелектуальна та нервово-емоційне навантаження);

• темп і ритм роботи (тривалість та насиченість робочих операцій, повторюваність і частота зміни робочих рухів та операцій, рівень монотонності і різноманітності праці, ритмічність трудового процесу);

• режим праці та відпочинку (число і тривалість робочих змін, загальна тривалість і розподіл перерв, відпусток та вихідних днів).

Підсистема «людина — трудовий колектив»являє собою власне виробничий персонал з його відносинами до праці і міжособистісні, інформаційні, колективні зв'язки, що роблять вплив на безпеку праці. Істотними елементами підсистеми є:

• соціальна структура колективу (співвідношення працюючих за статтю, віком, рівнем освіти і кваліфікації, типи характерів);

• колективна установка до праці (мотивація праці, рівень трудової дисципліни, взаємної вимогливості і відповідальності, ступінь задоволеності роботою, рівень ідейно-емоційного (естетичного) настрою колективу);

• виробнича інформованість колективу (можливість позитивних контактів у процесі праці, забезпеченість працюючих виробничою інформацією;

• міжособистісні зв'язки (рівень товариства і взаємодопомоги в колективі, рівень конфліктності, задоволеність відносинами в колективі, естетичний рівень манери спілкування).

Наведений короткий огляд елементів, що визначають діяльність людини, показує їх велика різноманітність. Кожен конкретний елемент в певних умовах може бути причиною виникнення небезпеки або нещасного випадку. Відхилення елемента або параметри виробничого середовища або зміна технологічних режимів роботи машини сприяє виникненню небезпечної ситуації, яка може призвести до нещасного випадку.