Психологічні основи навчання і виховання дошкільника

У дошкільному віці характер навчання змінюється. Обсяг знань, які повинна засвоїти дитина на цьому ступені розвитку, значно розширюється порівняно з попереднім ступенем. Дитина повинна скласти собі початкові уявлення про ряд явищ природи й суспільного життя, навчитися зв'язно розповідати про відомі їй події, рахувати до десяти, малювати, ліпити, будувати, набути певних навичок поводження з предметами домашнього вжитку.

Засвоїти ці знання і вміння в процесі повсякденного життя або гри виявляється в ряді випадків важко, і вихователь починає проводити з дітьми елементарні навчальні заняття, спираючись на властиву дошкільникам допитливість.

Наприклад, вихователь пропонує дітям запам'ятати віршик, навчитися рахувати предмети, що знаходяться перед ними, навчитись вирізувати і склеювати з паперу будиночок. При цьому він показує і розповідає, як треба виконувати дане завдання. Такі заняття проводяться у дитячому садку систематично, за певною програмою. За умов сімейного виховання вони мають менш організований характер, проте й тут батьки дають дитині нові знання і виробляють у неї які-небудь корисні навички.

Під впливом нових вимог вихователя і під його керівництвом у дитини-дошкільника поступово починає складатися інтерес до засвоєння нових знань, формується вміння навчатися.

Цей процес формування навчальної діяльності відбувається не зразу, а проходить певний шлях розвитку.

У дітей 2—3 років навчання ще нерозривно пов'язане з грою і практичним оперуванням предметами. Навіть у тих випадках, коли дітям дають навчальні завдання, вони часто перетворюють їх у гру. Засвоєння нових знань і вмінь ще не стало для дітей особливим завданням.

Спочатку навчальні завдання цікавлять дитину не в їх самостійному значенні, а в зв'язку з якою-небудь іншою діяльністю — образотворчою, ігровою чи трудовою. Наприклад, дитина охоче займається лічбою, якщо вихователь надає арифметичній задачі ігрової форми, якщо лічба необхідна для того, щоб брати участь у захоплюючій грі.

В подальшому у дітей поступово виникають зачатки навчальної діяльності.

основні правила, що визначають виховання дітей дошкільного віку, що грунтуються на сучасних внутрісоціальних законах, правила, яких потрібно дотримуватися, як базової основи для застосування тих чи інших методик. Не варто сприймати ці правила, як інструкцію або керівництво до дій, сприймайте це, як дружні поради:
• Не чекайте, що ваша дитина буде таким же, як ви. Або навіть таким, як ви хочете. Він вільна особистість і буде тільки самим собою.
• Не вимагайте від дитини «плати» за все, що ви для нього робите.
• Ніколи не зганяйте на дитині свої образи, погано настрій і роздратування.

• Не ставтеся до проблем дитини зверхньо і не відмахується від них, пам'ятаєте, як вам самим в дитинстві були необхідні підтримка і розуміння батьків.
• Чи не дорікайте себе, якщо ви не можете щось зробити для дитини, але все, що ви в силах зробити, робіть.
• Ніколи не принижуйте дитини в процесі виховання, це найгірший метод впливу на людину взагалі.

• Умійте любити і цінувати не тільки своєї дитини, але й інших дітей. Ніколи не робіть чужими дітям того, що ви б не зробили своїм.
• Любіть свою дитину будь-яким - НЕ талановитим, не надто щасливим або не дуже, на ваш погляд, розумним. Любіть його просто за те, що він є, тому що ваша дитина - це свято, яке завжди з вами. Цінуйте це кожну хвилину.
• Діти народжуються не тільки для того, щоб ви їх виховували. Нехай іноді вони виховують і вас теж.
• Для того, щоб зробити вашої дитини краще, вам треба бути кращими самим.

Покарання чи критика таки повинні бути частиною виховання, інша справа, що їх застосування повинно бути стовідсотково обгрунтованим і не завдавати дитині психологічну травму.

Фізичні покарання, такі, наприклад, як батьківський ремінь, не повинні застосовуватися зовсім - вони свідчать, скоріше, про безсилля батьків, ніж про їх авторитеті. Особливості дитячої психіки такі, що тілесні покарання викликають у дитини, швидше почуття приниження і сорому, ніж розуміння.

Саме психологічні покарання - коли ми ясно даємо зрозуміти малюкові, що він ми не згодні з його поведінкою і не схвалюємо його, викликають відповідальну реакцію.

Криза 3-х років
Ранній дошкільний вік починається саме з цієї кризи: усвідомлення дитиною власної особистості, свого «я» є кордоном між дитинством і отроцтвом. У цей період різко підвищується прагнення дитини бути самостійним. У нього виникає психологічний конфлікт, який викликаний протиріччям між потребою все робити самому і фізичними можливостями здійснення цієї потреби на практиці.

Дуже важливо в цей період стежити за правильним і гармонійним фізичним розвитком дітей

Дуже важливо у віці від 3 до 4 років закласти у психіці дитини основи незалежної, цілеспрямованої і гармонійно розвиненої особистості. Але, знову ж, успіх виховання залежить від того, який приклад йому подаватимуть самі батьки.

Ніколи не називайте дитину неслухняним, безвідповідальним, дурним або нерішучим. Підсвідомо діти можуть слідувати нашим уявленням про них і справді починають відчувати себе такими

Почуття самоповаги виникає у дитини раннього віку тоді, коли він переконаний, що заслуговує любові і поваги. Коли ми даруємо дітям любов, вони вчаться любити і себе та інших.

Не можна висміювати страхи малюка, називати його боягузом, карати за боязнь темряви або боязнь залишитися одному