етоди розподілу і аналізу витрат в управлінському обліку.

Для налагодження на підприємстві процесу бюджетування важливими є розподіл витрат на постійні та змінні, а також на прямі та непрямі.

Розподіл витрат підприємства на прямі та непрямі стосується можливості віднесення їх на конкретні результати операційної діяльності (реалізацію конкретних груп продукції; діяльність конкретних структурних підрозділів і т.п.).

а) Прямими витратами є такі види витрат, що у повному обсязі можуть бути віднесені до того чи іншого конкретного результату операційної діяльності.

б) Непрямими витратами є такі види витрат, що у зв'язку з комплексністю їхнього здійснення не можуть бути в повному обсязі віднесені до того чи іншого результату торгової діяльності і вимагають попереднього розподілу (наприклад, витрати на перевезення партії продукції, що складає з декількох товарних груп, при їхньому розподілі по групах реалізованих товарів).

Слід зазначити, що розподіл витрат на прямі і непрямі залежить від конкретних цілей їхнього розподілу в процесі управління ними. Так, при формуванні бюджету рекламної кампанії, зв'язаної з ціновим іміджем підприємства, витрати на розміщення теле-, радіо-, і інших видів реклами будуть носити прямий характер; у той же час вони будуть непрямими витратами при їхньому розподілі в розрізі конкретних груп реалізованих товарів. П(С)БО 16 “Витрати” конкретизує поняття непрямих витрат: “Непрямі витрати - витрати, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкту витрат економічно доцільним шляхом”.

Відповідно до пункту 11 П(С)БО 16 перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюється підприємством. Самостійно підприємством визначається також перелік і склад перемінних і постійних загальновиробничих витрат (п. 16 П(С)БО 16). Склад і структура витрат дуже відрізняються в залежності від галузі та виду економічної діяльності підприємства (рис.2), але методи розподілу витрат і аналізу мають багато спільних рис.

 

 

 

Рис. 2. Класифікація галузей народного господарства за характером структури витрат на виробництво.

 

Інформаційним забезпеченням проведення аналізу формування витрат на виробництво і реалізацію продукції виступає фінансова звітність базового підприємства, пояснення до неї та дані управлінського обліку підприємства (якщо на підприємстві налагоджений такий облік).

Методика аналізу формування витрат на виробництво і реалізацію продукції повинна містити ряд напрямків, а саме:

з’ясування факту ведення (чи неведення) на підприємстві управлінського обліку. В даному аспекті важливим є розуміння того, яким чином на підприємстві проведено розподіл витрат на постійні та змінні.

проведення аналізу формування витрат і їх впливу на фінансовий результат за формою №2 “Звіт про фінансові результати”. В даному аналізі необхідно звернути увагу на розмежування витрат на виробничі і невиробничі та загальну частку витрат в виручці від реалізації продукції. Тому окрім проведення структурного аналізу доцільно розрахувати наступні коефіцієнти:

Частка невиробничих витрат в їх загальній сумі (ЧНВ),%:

 

ЧНВ = Невиробничі витрати / Загальна сума витрат х 100,

 

Даний коефіцієнт вказує на ефективність витратного механізму підприємства. Чим меншою є його значення тим краще для підприємства.

Частка витрат в виручці від реалізації продукції (ЧВВ),%:

 

ЧВВ = Загальна сума витрат / Виручка від реалізації продукції х 100,

 

Даний показник характеризує загальну ефективність формування фінансового результату і місце витрат в ньому.

аналіз структури і динаміки витрат за елементами є наступним етапом загального аналізу витрат. Інформаційним забезпеченням цього виду аналізу є дані про елементи операційних витрат (2 розділ Звіту про фінансові результати). За звітними даними необхідно прослідити які статті витрат є головними, які другорядними, які тенденції є в зміні динаміки статей. Метою цього етапу аналізу є визначення резервів скорочення загальної суми операційних витрат через скорочення їх окремих елементів;

аналіз податкового аспекту витратного механізму підприємства. На українських підприємствах податковий облік відокремлено від бухгалтерського, тому необхідно співставити дані Декларації про прибуток, в якій відображено податкові витрати, з даними Звіту про фінансові результати, в якому відображено дані фінансового обліку витрат. Необхідно визначити, чи оптимальну модель оподаткування щодо витрат має підприємство;

аналіз амортизаційних відрахувань. Амортизаційні відрахування формують разом з прибутком чистий грошовий потік підприємства, тому це єдиний вид витрат, збільшення яких покращує фінансові позиції підприємства. Необхідно враховувати, що амортизаційні витрати, які інші витрати, мають податковий і фінансовий аспекти;

аналіз змінних і постійних витрат підприємства. Даний етап аналізу є ключовим, оскільки від оптимального розподілу витрат на постійні і змінні залежить модель управління ними і кінцевий фінансовий результат підприємства. Тому необхідно надати визначення цих витрат і більш детально розглянути їх поведінку в контексті формування фінансового результату.

Змінні витрати це витрати які змінюються пропорційно обсягу виробництва. Постійні витрати залишаються стабільними при зміні обсягів виробництва. Розподіл витрат на постійні та змінні є умовним; більш правильним є відокремлення постійних, напівзмінних та змінних витрат.

Поведінка витрат може бути виражена рівнянням першого ступеню:

 

Y = a + b X,

 

де Y – загальні витрати;

а – рівень постійних витрат;

b – ставка змінних витрат;

X – обсяг виробництва [ Голов С.В. Упр. облік ].

Дане рівняння хоча і є дещо спрощеним, усе рівно може використовуватися в практиці управління витратами принаймні на стадії прогнозування виробничих і фінансових процесів.