ява, інтуіція, натхнення, творчість.

Уява - особлива форма психіки, яка може бути тільки у людини. Воно безперервно пов'язане з людською здатністю змінювати світ, перетворювати дійсність і творити нове. Прав був М. Горький, говорячи, що «саме вигадка піднімає людини над твариною», тому що тільки у людини, яка, будучи істотою суспільною, перетворює світ, розвивається справжнє уяву.

Володіючи багатою уявою, людина може жити в різному часу, що не може собі дозволити жодна інша жива істота в світі. Минуле зафіксовано в образах пам'яті, а майбутнє представлено в мріях і фантазіях.Всяку уяву породжує щось нове, змінює, перетворює те, що дано сприйняттям. Ці зміни і перетворення можуть виразитися в тому, що людина, з знань і спираючись на досвід, уявить, тобто створить, собі картину того, чого насправді ніколи сам не бачив. Наприклад, повідомлення про політ у космос спонукає нашу уяву малювати картини фантастичної по своїй незвичайності життя в невагомості, в оточенні зірок і планет.

Уява може, передбачаючи майбутнє, створити образ, картину того, чого взагалі не було. Так космонавти могли в своїй уяві представити політ в космос і висадку на Місяць тоді, коли це було лише мрією, ще не здійсненої і невідомо, здійсненною чи. Уява може, нарешті, зробити і такий відліт від дійсності, який створює фантастичну картину, яскраво отклоняющуюся від дійсності. Але і в цьому випадку воно в якійсь мірі відображає цю дійсність. І уява тим плідніше і цінніше, ніж в більшій мірі воно, перетворюючи дійсність і відхиляючись від неї, все ж враховує її суттєві сторони і найбільш значущі риси.

Інтуїція – центральне поняття для даної роботи, тому варто зупинитись на аналізі всіх ймовірних її визначень і потім виокремимо загальне.

За Кантом. Інтуїція використовується як первинне поняття по відношенню до усвідомлення речей та є безпосереднім, тому, що не залежит від допомоги понять. Він відрізняв інтуїцію емпіричну; через відчуття; чисту інтуїцію універсалій для пізнання апріорних (який не спирається на досвід, а передує йому) істин, таких невідчутних сутностей, як час та простір.

За Гегелем. інтуїція – пізнання у вигляді чуттєвого споглядання. Вона дає знання як «ясне, як сонце…лише чуттєве», таємниця інтуїтивного пізнання та … «зосереджена в чуттєвості».

За Бергсоном. інтуїція – це інстинкт, вона виникає безпосередньо, без попереднього научіння як визначаючої форми поведінки. Вона не виражається через аналіз чи синтез.

З усіх приведених вище визначень видно, що, будучи різними, вони мають дещо спільне. Це, по-перше, підкреслення момента безпосередньості інтуїтивного пізнання. По-друге, впевненість у вірності результата (достовірність, очевидність), не виправдана ніякими умовиводами, і, по-третє, значимсть попереднього накопичення знань (довготривала підготовка розуму, досвід). Чуттєва безпосередність, незалежність від раціональних суджень, відчуття достовірності, переживання раптовості – все це свідчить про високу зацікавленісь правої півкулі головного мозку. З іншого боку, в ряді визначень відмічається, що інтуїція, не дивлячись на всю її раптовість опирається на життєвий досвід людини. При цьому не лише згадується роль довготривалої підготовки розуму, але й уточнюється значення синтеза чуттєвої та моторної інфорамції. Відмічені властивості роблять зрозумілим уявлення вчених, які роблять упор на неусвідомленість джерел інтуїції, тобто пов`язують її з правою півкулею. Але такий напрямок думки відображає не всі варіанти розвитку інтуїції, а лише ті, які великою мірою дивували уяву людей.

Натхне́ння (англ. inspiration) — особливий стан людини, типова для творчості риса, її складовий елемент, який характеризується, з одного боку, високою продуктивністю, з другого боку — величезним підйомом і напругою сил людини.

Це стан найвищого піднесення, коли пізнавальна й емоційна сфери поєднані і спрямовані на розв'язування творчої задачі. Людину в стані творчого натхнення нібито несе «потік», вона не все усвідомлює у своїх діях, не завжди може сказати, скільки минуло часу (година, день, доба). Нерідко з перебуванням у стані творчого натхнення пов'язане й виникнення інсайтів, осяяння. Людина, яка перебуває у стані творчого натхнення, має сильний вплив на інших людей, часто може переконати їх, схилити до своєї думки, ідеї, повести за собою. Особистісну властивість, що надає можливість такого ситуативного впливу на інших, пов'язаного з власним натхненням, називають харизмою. Стан натхнення виникає в людини, жагуче і завзято прагнучої до творчого вирішення поставленої проблеми.«Натхнення — це така гостя, яка не любить відвідувати ледачих»(П. І. Чайковський)

Стан натхнення характеризується легкістю руху думки й образів, їхньою ясністю і достатком, глибокими переживаннями. На фоні стану натхнення всі пізнавальні процеси протікають особливо продуктивно. Люди шукають натхнення із різноманітних джерел. Ним може бути поезія, живопис, музика, щось незвичайне, або ексцентричне, хобі, бізнес-видання, спеціальні тренінги, розмови між людьми тощо.

Творчість — діяльність людини, спрямована на створення якісно нових, невідомих раніше духовних або матеріальних цінностей (нові твори мистецтва, наукові відкриття, інженерно-технологічні, управлінські чи інші інновації тощо). Необхідними компонентами творчості є фантазія, уява, психічний зміст якої міститься у створенні образу кінцевого продукту (результату творчості).

Творчість може розглядатися у двох аспектах: психологічному й філософському. Психологія творчості досліджує процес, психологічний «механізм» протікання акту творчості як суб'єктивного акту індивіда. Філософія розглядає питання про сутність творчості, що по-різному ставилося в різні історичні епохи.