редитний ринок, його об'єкти і суб'єкти. Природа позичкового відсотка.

Конкретною формою руху кредитних ресурсів є кредит.

Кредит - це економічні відносини щодо передачі грошової суми, товарів та інших цінностей іншій особі на умовах терміновості, платності, повернення і гарантованості.

Основною формою кредиту є певний тип угоди - позика.

Грошовий капітал, власник якого надав його іншим особам на певний термін і за певну плату, називається позичковим капіталом. Останній формується із тимчасово вільних грошових коштів, які утворюються у процесі кругообігу капіталу.

Через позику відбувається відокремлення капіталу - власності від капіталу -
функції. Капітал, який приносить доход у формі відсотку - це капітал - власність, саме
пін здійснює рух на кредитному ринку. Позика, яка використовується функціонуючим
підприємцем як інвестиції, утворює капітал функцію. Він приносить

підприємницький доход, джерелом якого є прибуток, одержаний на позичковий капітал. Взаємодія капіталу -- власності і капіталу функції відбувається на кредитному ринку.

Кредитний ринок - економічні відносини щодо виникнення і взаємодії попиту і пропозиції на різні види платіжних засобів.

Фактори попиту та пропозиції на кредитному ринку.

Потреба економічних суб'єктів в кредитних ресурсах (Виникнення попиту на кредит).	Надлишок ресурсів у економічних суб'єктів (Виникнення пропозиції кредиту). •
І.	Поповнення основного і оборотного капіталу.	1.	Розміщення тимчасово вільного капіталу підприємців в альтернативні проекти.
2.	Придбання товарів довготривалого використання		Розміщення особистих заощаджень домашніх господарств
3.	Покриття дефіциту бюджету	3.	Ефективне використання вільних запасів державного бюджету
4.	Забезпечення платоспроможності і ліквідності банків	4.	Розміщення кредитних ресурсів

Плата за користування позичковим капіталом, його ціна є відсоток.

Джерелом сплати відсотку є додаткова вартість, що створюється у процесі виробництва, а його кількісним вираженням - ставка або норма.

Норма відсотку -- це відношення суми річного доходу, одержаного на позичковий капітал, до суми капіталу, наданого в позику, помножене на 100. Наприклад, якщо позичковий капітал дорівнює 200 грн., а річний доход ЗО грн., то

норма відсотку становить 15% (300 грн. 100%).

200грн.

Фактори зміни норми відсотку:

І)норма прибутку;

2)рівень конкуренції на кредитному ринку; 3)розміри грошових нагромаджень та заощаджень у суспільстві; 4)темпи інфляції;

5)циклічність коливань виробництва; 6)міжнародні фактори (перелив капітану із країни в країну).

Форми кредиту.

Комерційний кредит - надається господарськими суб'єктами один одному у товарній формі з відстрочкою платежу.

Банківський кредит - надається банками клієнтам у грошовій формі.

Споживчий кредит - надасться банком приватним особам для придбання товарів довгострокового використання.

Іпотечний кредит - довгострокова позика під заставу нерухомого майна.

Державний кредит -- система економічних відносин між державою та фізичними і юридичними особами, за яких держава виступає як позичальник, кредитор та гарант.

Міжнародний кредит - це форма руху міжнародного капіталу з однієї країни в іншу.

Функції кредиту: 1)иерерозподільча; 2)емісійка;

3)економія витрат обігу; 4)засіб державного регулювання економіки.

Одним із головних суб'єктів кредитної системи є банки: центральний комерційні, спеціалізовані.

Центральний банк - установа, яка є головною ланкою кредитної системи.

Функції центрального банку: 1)розподільча;

2)емісія готівки (монопольне право) і безготівкових грошей; 3)зберіганга золотовалютних резервів країни; 4)акумуляція та зберігання касових резервів комерційних банків,

Комерційні банки - основа кредитної системи. Найбільшого поширення набула така організаційно - правова форма банків, як акціонерна.

Операції комерційних банків. 1.Пасивні - мобілізація грошових коштів. 2.Активні - розміщення акумульованих грошових засобів. 3.Посередницькі - операції за дорученням клієнтів.

Спеціалізовані банки: І)ощадні; 2)іпотечні; 3)інноваційні; 4)інвестиційні; Зовнішньоторговельні,

Джерелом доходу банку є позичковий процент, а також комісійні за різні послуги. За здійснення активних операцій банк стягує позичковий відсоток з клієнтів, а по пасивним сплачує сам. Різниця між ними і є банківський прибуток.

Враховуючи, Ідо власний капітал комерційного банку (статутний капітан) складає невелику частину (всього 5-7%) від усіх залучених ним грошових засобів, тому сумарний доход забезпечує високу прибутковість банківської ставки.

Загальна_сума доходів по усіх операціях утворює валовий прибуток банку. Валовий прибуток - (видатки на здійснення операцій +оплата праці банківським працівникам, виплати процентів по депозитам) = чистий прибуток.

Норма банківського

Прибутку =(прибуток / власний капітал_) * 100%

 

Наприклад власний капітал банку 8 млн. гри., залучений 34 млн. грн. Увесь капітал надається у позику, при нормі позичкового відсотку 4% річних. Банк виплачує відсоток по депозитам 3% річних. Визначній норму банківського прибутку. Рішення:

млн. грн.; норма банківського

чистий прибуток = (34+8)*0,04 - 8*0,03=1,68- 0,24=1,42 млн. грн.; норма банківського прибутку = (1,42/8)* 100=17%.

8. Ринок цінних паперів

Капітал може перебувати у цінних паперах або у фондових активах. При ньому він як би роздвоюється: з одного боку, існує реальний капітал, представлений виробничими фондами, а з іншого-відбиток у цінних паперах.

Цінний папір - це грошовий документ, який засвідчує право володіння або відносини позики і визначає взаємовідносини між особою, яка купила цінний папір і їх володарем.

Функції цінних паперів на внутрішньому ринку:

- є інструментом інвестування і кредитування різних сфер економіки, допомагають
акумулювати і залучати у господарський обіг розрізнений, тимчасово вільний
фінансовий капітал і кошти населення;

- забезпечують перелив інвестиційних ресурсів у найприбутковіші сфери виробництва;

- є інструментом фінансування державного бюджету, перешкоджають надлишковій
емісії грошей і стримують розвиток інфляції;

- відіграють роль гнучкого механізму зміни суб'єктів власності;

- надають підприємцям багатоваріантний вибір джерел інвестування;

- регулюють сумарний купівельний попит тощо.

Види цінних паперів

Акція - цінний папір, який засвідчує про внесення паю в капітал акціонерного товариства і дає її власнику право на одержання доходу (дивіденду). Акції поділяються на: прості і привілейовані, іменні і на пред'явника.

Облігація - боргове зобов'язання товариства або держави у вигляді цінного паперу, який надає право її власникові на отримання щорічного фіксованого доходу і на виплату номінальної суми позики у визначений термін.

Варрант цінний папір, що випускається разом з облігацією чи

привілейованою акцією і дає її власникові право на додаткові пільги у визначений час.

Вексель - письмове боргове зобов'язання, яке видається позичальником кредитору, сплатити у певний термін зазначену у векселі суму боргу.

Приватизаційний сертифікат (ваучер) - майновий купон, що видається у процесі приватизації державного майна для придбання акцій підприємств, які підлягають приватизації.

Сертифікат депозитний - фінансовий документ, випущений банком, який засвідчує наявність грошового депозиту і зобов'язання виплатити цю суму тримачеві сертифіката у певний строк.

Цінні папери продаються і купуються на ринку цінних паперів фондовій біржі.

Фондова біржа - організований ринок цінних паперів, що виконує функцію мобілізації грошових засобів для довгострокових інвестицій в економіку та для фінансування державних програм.

Головні суб'єкти ринку цінних паперів:

1) емітент - юридична особа, яка випускає цінні папери від свого імені і несе
відповідальність за умови їх випуску;

2) інвестор - покупець цінних паперів;

) посередники.

Ринок цінних паперів поділяють на:

- первинний ринок - формується у результаті випуску емітентом цінних паперів і їх розміщення серед інвесторів;

- вторинний ринок цінних паперів - забезпечує продаж раніше випущених цінних паперів через фондову біржу і позабіржовий оборот.

Одним із важливих правил у діяльності біржі виступає лістінг.

Лістінг - це процедура включення цінного паперу в котировочний список біржі. Ціна за якою цінні папери продаються називається курс цінних паперів.

де Вн — номінальна вартість облігації;

к - кількість років, що залишились до погашення облігації; Д — сума річного доходу за облігацією: Рв- рівень позичкового відсотку.

Загальну характеристику стану ринку цінних паперів дають фондові індекси. які фіксують зміну курсу акцій, що обертаються на найбільших фондових біржах. Найбільш відомим фондовим індексом, що публікується щоденно у відомих фінансових газетах Заходу є індекс Доу-Джонса (розроблений у 1897р. Ч. Доу і Е.Джонсоном - США). Цей індекс розраховується для промислових і транспортних акцій, які обертаються на Нью-Йоркській фондовій біржі. У наш час індекс Доу-Джонса включає чотири автономних показники: індекс по ЗО промислових компаніях; індекс по 20 транспортних компаніях; індекс по 15 комунальних кампаніях; зведений по всіх 65 компаніях. Із перерахованих індексів найбільшого поширення набув перший.