обто запровадження ЄКР дає можливість повною мірою реалізувати принцип єдності бюджетної системи, задекларований у Бюджетному кодексі України.

блікова політика державного казначейства- це сукупність визначених у межах чинного законодавства принципів, методів і процедур, що використовуються державним казначейством для складання та подання фінансової звітності про виконання бюджетів.

ухгалтерський облік в органах державного казначейства- це складова системи обліку, яка включає сукупність правил, методик і процедур обліку для виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та обміну інформацією про операції в органах державного казначейства та передачі її як внутрішнім, так і зовнішнім користувачам для прийняття управлінських рішень.

Основними завданнями системи бухгалтерського обліку державного казначейства по виконанню бюджетів є:

дотримання принципів обліку і звітності;

- своєчасне, повне і достовірне відображення в обліку за відповідними рахунками і параметрами операцій по виконанню бюджетів, які здійснюються на підставі первинних документів клієнтів, органів, які мають право безспірного списання коштів та органів державного казначейства;

- щоденне завершення та звірка всіх облікових процесів, регістрів та документів; складання щоденного балансу та автоматизована перевірка відповідності даних аналітичного обліку даним балансу;

- достовірне відображення в обліку і звітності руху використання фінансових та інших ресурсів бюджетів, надання об'єктивної і порівняльної інформації про стан зобов'язань, активів, результатів виконання бюджетів з метою аналізу та управління бюджетними коштами.

Слід мати на увазі, що система бухгалтерського обліку у бюджетній сфері має певні особливості. Якщо основною метою підприємницької діяльності суб'єктів господарювання є отримання прибутку, то фінансова діяльність держави спрямована на надання державних послуг. Структура плану рахунків

План рахунків охоплює 9 класів і поділяється на три логічні частини: балансові рахунки, бюджетні рахунки (рахунки доходів і видатків бюджету), меморандні і позабалансові рахунки:

І. Балансові рахунки:

Клас перший. Активи.

Клас другий. Зобов'язання.

Клас третій. Кошти бюджетів та розпорядників бюджетних коштів.

Клас четвертий. Розрахунки.

ІІ. Рахунки доходів та видатків бюджету (бюджетні рахунки):

Клас п'ятий. Результат виконання бюджету.

Клас шостий. Доходи бюджету.

Клас сьомий. Видатки бюджету.

Ш. Меморандні і позабалансові рахунки:

Клас восьмий. Управлінський облік.

Клас дев'ятий. Позабалансовий облік.

Перший клас Плану рахунків включає кореспондентський рахунок Державного казначейства в НБУ, кошти бюджетів у інших банках, розміщені депозити, цінні папери, надані бюджетні кредити, інші активи (кошти в дорозі та заблоковані на рахунках, товарно-матеріальні цінності), субкореспондентські рахунки, відкриті в органах Державного казначейства. Всі рахунки першого класу активні.

Другий клас включає зобов'язання, що пов'язані з випуском в обіг цінних паперів, за отриманими кредитами та депозитами, за іншими зобов'язаннями. Всі рахунки другого класу пасивні.

Третій клас включає операції за коштами: державного та місцевих бюджетів; які підлягають розподілу між рівнями бюджетів; тимчасово віднесеними на доходи бюджету; на рахунках розпорядників бюджетних коштів, органів Державного казначейства. Рахунки третього класу пасивні.

У четвертому класі відображаються розрахунки, які виникають між бюджетами в процесі їх виконання, розрахунки за векселями, позицію Державного казначейства щодо іноземної валюти та балансуючі рахунки. Всі рахунки четвертого класу активно-пасивні.

П'ятий клас визначає результат виконання бюджетів. Він включає результат виконання загального та спеціального фондів бюджетів. Рахунки п'ятого класу активно-пасивні.

Шостий клас включає доходи: державного та місцевих бюджетів, доходи, які підлягають розподілу; кошти тимчасово віднесені на доходи бюджетів. Всі рахунки шостого класу пасивні, крім рахунку 6911 "Контррахунок за операціями за доходами бюджетів", який є контрпасивним.

Сьомий клас включає видатки державного та місцевого бюджетів. Всі рахунки сьомого класу активні за винятком рахунків: 713 групи "Кредитування державного бюджету за вирахуванням погашення", 723 групи "Кредитування місцевого бюджету за вирахуванням погашення" які є активно-пасивні та 7911 "Контррахунок за видатковими операціями" який є контрактивний і 7921 "Контррахунок за операціями з кредитування за вирахуванням погашення", який є активно-пасивним.

Восьмий клас Плану рахунків включає меморандні (технічні) рахунки, які є елементом управлінського обліку і не входять в баланс про виконання бюджету. Цей клас включає кошти передані та кошти отримані органами Державного казначейства в процесі виконання бюджетів (Кошти державного бюджету, отримані від вищестоящих органів Державного казначейства; Кошти загального фонду державного бюджету, передані нижчестоящим органам Державного казначейства; Кошти державного бюджету, що підлягають розподілу між загальним та спеціальним фондами, передані вищестоящим органам Державного казначейства).

У дев'ятому класі Плану рахунків відображаються позабалансові статті. Цей клас включає: тимчасові планові показники, пропозиції та інші планові показники; кошторисні призначення; асигнування; планові показники за доходами бюджету; зобов'язання розпорядників бюджетних коштів; розрахункові документи, не оплачені в строк; нараховані доходи і витрати; зобов'язання і вимоги за кредитуванням та всіма видами гарантій. Рахунки 90, 91, 92, 94, 95 розділів - пасивні; рахунки 93 розділу - активні. Рахунки: 9911 "Контррахунок для активних рахунків позабалансового обліку" - контрактивний та 9921 "Контррахунок для пасивних рахунків позабалансового обліку" - контрпасивний.

ІІ варіант 1пит. Функції, права, завдання Державної казначейської служби України.

Державна казначейська служба є органом державної виконавчої влади і керується у своїй діяльності Конституцією України, Бюджетним кодексом, законами України, постановами Верховної Ради України, указами та розпорядженнями Президента України, постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України, Положенням про Державна казначейська служба, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. №590 зі змінами і доповненнями, іншими нормативно-правовими актами.

Державна казначейська служба та його територіальні органи в процесі касового виконання державного та місцевих бюджетів взаємодіють з органами державної податкової служби, контрольно-ревізійної служби, фінансовими органами, Національним і комерційними банками, іншими учасниками бюджетного процесу та фінансовими інституціями. Цей процес розпочинається з контролю за дотриманням планових показників, що надходять від Міністерства фінансів і місцевих фінансових органів, органів місцевого самоврядування та розпорядників бюджетних коштів (розписи доходів та видатків бюджетів, кошториси та плани асигнувань), та закінчується складанням звітності про стан виконання бюджетів.

Єдина централізована система, що об'єднує Державну казначейську службe та її територіальні органи на місцях, створена з метою ефективного управління доходами та видатками в процесі виконання бюджетів усіх рівнів, підвищення оперативності у фінансуванні державних програм, посилення контролю за надходженням та цільовим спрямуванням бюджетних коштів, підвищення дієвості бюджетної політики держави.

Державна казначейська служба (центральний рівень) виконує такі функції:

- організовує та здійснює оперативне прогнозування та касове планування коштів державного бюджету, визначає на основі чинного законодавства розміри їх поточного використання у межах затверджених на відповідний період видатків;

- відкриває рахунки для зарахування доходів до загального та спеціального

фондів державного бюджету;

- організовує розподіл відрахувань від загальнодержавних податків, зборів, обов'язкових платежів між державним та місцевими бюджетами, а також перерахування місцевим бюджетам належних їм коштів від зазначених відрахувань;

- відповідно до укладених угод відкриває та обслуговує рахунки головних розпорядників коштів державного бюджету;

- доводить до головних розпорядників коштів і територіальних органів казначейства обсяги асигнувань, що виділяються з державного бюджету;

- проводить облік виконання дохідної та видаткової частин державного бюджету, складає та консолідує звітність про стан виконання державного та зведеного бюджетів, подає зазначену звітність до Міністерства фінансів і Рахункової палати;

- здійснює управління наявними коштами державного бюджету, державних цільових фондів у межах видатків, визначених на відповідний період;

- організовує та здійснює взаємні розрахунки між державним та місцевими бюджетами;

- отримує зведену звітність про виконання кошторисів від головних розпорядників бюджетних коштів, здійснює звірку даних обліку казначейства з даними обліку розпорядників;

- забезпечує роботу інформаційно-обчислювальної системи казначейства та її взаємодію з інформаційними системами національного та комерційних банків, міністерств, відомств та інших органів виконавчої влади, установ та організацій;

- керує залишками коштів на Єдиному казначейському рахунку з метою отримання доходів та зарахування їх до державного бюджету;

- розробляє та затверджує нормативно-методичні й інструктивні документи, - установлює зв'язки з міжнародними фінансово-банківськими установами, а також з казначействами інших країн, вивчає досвід організації їх діяльності та готує пропозиції про його використання в Україні;

- здійснює роботу служби в органах щодо добору, розстановки кадрів, створення ефективної системи підготовки та підвищення кваліфікації кадрів, забезпечує проведення єдиної державної політики з питань державної казначейства;

- здійснює керівництво та організовує діяльність територіальних органів казначейства, пов'язану з дотриманням чинного законодавства з питань виконання державного та місцевих бюджетів, надходження й використання коштів державних цільових фондів;

- організовує та здійснює внутрівідомчий контроль і аудит;

- здійснює інші функції, передбачені чинним законодавством України.

2пит. Операції за платежами, які розподіляються між загальним та спеціальним фондами місцевих бюджетів

Платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України, закону України про Державний бюджет України на відповідний рік та рішення місцевої ради в поточному році розподіляються між загальним та спеціальним фондами даного бюджету, зараховуються на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3161 "Кошти, які розподіляються між загальним і спеціальним фондами місцевих бюджетів" Плану рахунків. Інформація про надходження з урахуванням повернень одночасно відображається на рахунках, відкритих за рахунком бюджетного обліку 6123 "Доходи місцевого бюджету, які підлягають розподілу між загальним та спеціальним фондами".

Залишки коштів за день з рахунків, відкритих за балансовим рахунком 3161, розподіляються Головними управліннями між загальним та спеціальним фондами місцевих бюджетів за встановленими нормативами відповідного бюджету.

1) Кошти, які належать загальному фонду місцевих бюджетів, перераховуються на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3141 "Надходження до загального фонду місцевих бюджетів".

Кошти, які належать спеціальному фонду місцевих бюджетів, перераховуються на рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3151 "Надходження коштів спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки".

7 варіант 1пит. Суть, призначення та структура Єдиного казначейського рахунку

Єдиний казначейський рахунок (ЄКР) - необхідний елемент управління операціями Держказначейства. Тобто йдеться про необхідність створення ЄКР як інструменту, що надав би можливість вирішити проблеми касового управління коштами, які перебувають у розпорядженні Держказначейства, а саме:

— реалізувати оптимальний шлях платежів до бюджетів і розпорядників бюджетних коштів;

— скоротити або зовсім не допускати залишків коштів на рахунках їхніх розпорядників;

— централізувати або децентралізувати здійснення бюджетних платежів через систему органів Держказначейства.

Єдиний казначейський рахунок - це система бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих в установах банків за відповідними балансовими рахунками, на які зараховуються податки, збори, інші обов'язкові платежі державного бюджету та надходження з інших джерел, встановлених законодавством України, і з яких органами Державного казначейства здійснюються платежі безпосередньо на користь суб'єктів господарської діяльності, які виконали роботи та/або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів.

Єдиний казначейський рахунок - це рахунок, який об'єднує кошти субрахунків, що відкриті у Державному казначействі України (центральний рівень) управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Таким чином, запровадження єдиного казначейського рахунку дає змогу зосередити державні кошти в руках однієї юридичної особи і забезпечити:

— досконалу базу даних за бюджетними показниками;

— щоденне перерахування за призначенням коштів, що надходять до державного та місцевих бюджетів;

— розподіл загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів між державним і місцевими бюджетами;

— перерахування місцевим бюджетам належних їм коштів відповідно до нормативів і результатів взаєморозрахунків;

— дотримання принципу цільового спрямування бюджетних коштів через здійснення попереднього контролю;

— надання інформації органам законодавчої влади про здійснені на єдиному казначейському рахунку операції.

обто запровадження ЄКР дає можливість повною мірою реалізувати принцип єдності бюджетної системи, задекларований у Бюджетному кодексі України.

Найближчою перспективою для Державного казначейства має стати впровадження єдиного казначейського рахунку на центральному рівні. Як зазначалося в попередньому розділі, відкриття кореспондентського рахунку на центральному рівні - це не просто технічне злиття 28 рахунків в об'єднаний казначейський єдиний рахунок із субрахунками для кожної області та з доступом до СЕП НБУ через розрахункові палати Нацбанку на обласному і центральному рівнях, а якісно новий крок у розвитку Державного казначейства України.

За наявності справді фізично єдиного казначейського рахунку контроль за рухом бюджетних коштів органи Державного казначейства можуть здійснювати безперервно в режимі реального часу щодня. Основні вимоги до щоденного управління коштами передбачають не просто визначення залишків бюджетних коштів на ЄКР, а й зіставлення виявлених тенденцій з прогнозами динаміки грошових ресурсів і відстеження причин суттєвих відхилень для проведення своєчасного корегування у планах позичання грошових коштів.

Очевидно, за умови запровадження централізованої моделі розрахунків зміниться визначення єдиного казначейського рахунку. Дуже важливим і необхідним компонентом для розробки подальшої теоретичної бази з питань казначейської системи виконання бюджету повинно стати теоретичне підґрунтя щодо його створення і функціонування. Враховуючи особливості функціонування ЄКР у системі електронних платежів НБУ, пропонується таке визначення єдиного казначейського рахунку:

Єдиний казначейський рахунок - це кореспондентський рахунок Державного казначейства України, відкритий у Національному банку України, на якому акумулюються кошти платників податків, розпорядників бюджетних коштів та інших клієнтів, а інформація про конкретно здійснені операції з ними, їхня економічна суть відображається на рахунках, відкритих для їхніх власників на відповідному рівні органів Державного казначейства.

За перспективною схемою, головним завданням центрального офісу буде оперативне управління потоками бюджетних коштів шляхом:

— встановлення дозволу на їх використання;

— встановлення правил на здійснення платежів у разі невиконання дохідної частини бюджету.

До позитивних моментів цього впровадження слід віднести можливість:

— доступу для центрального апарату ДКСУ ресурсів, які зараз обліковуються на 28 кореспондентських рахунках обласних управлінь Держказначейства;

— перерозподілу ресурсів, з урахуванням фактичної потреби в них на відповідній території в межах єдиного казначейського рахунку;

— уникнення зустрічних грошових потоків між доходами державного бюджету, які акумулюються на відповідній території, та витратами розпорядників бюджетних коштів;

— спрямування на видатки загального фонду держбюджету усіх наявних (і бюджетних, і небюджетних) ресурсів, які обліковуються в системі обліку ДКСУ (у тому числі коштів суб'єктів господарювання, фондів, які обслуговуються Держ-казначейством);

— оперативного здійснення видатків розпорядниками бюджетних коштів на підставі обліку їх зобов'язань в органах казначейства.

У результаті застосування новітніх технологій у впровадженні єдиного казначейського рахунку створено передумови для переходу від екстенсивного розвитку Державного казначейства до інтенсивного. Цей чинник дасть можливість у майбутньому значно скоротити витрати на утримання органів Державного казначейства України.

2пит.

Суть та значення бюджетної класифікації

Бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування доходів, видатків та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетна класифікація дозволяє враховувати надходження доходів і використання коштів згідно із затвердженим бюджетним розписом, складати звіти про виконання бюджету, зведені звіти по областях, адміністративно-територіальних одиницях і по державному бюджету в цілому.

Бюджетна класифікація дозволяє здійснювати контроль в процесі виконання бюджету за ходом надходжень в бюджет за видами доходів і групами платників, а також за цільовим фінансуванням і використанням бюджетних коштів строго в межах асигнувань, передбачених в затвердженому бюджеті.

Бюджетна класифікація необхідна для проведення аналізу надходжень доходів по кожному виду і видатків за їх напрямками, для виявлення відхилень від планових показників, для зіставлення кошторисних призначень і видатків по однотипних бюджетних закладах.

Класифікація доходів і видатків бюджету важлива при статистичній обробці бюджетних показників, виявлення їх динаміки і тенденцій розвитку, розробки прогнозів по розвитку бюджетних відносин.

Бюджетна класифікація має як правове, так і організуюче значення. Правове визначається тим, що державний бюджет є для своїх органів державної влади й управління фінансовим планом, затвердженим в законодавчому порядку. Організуюче значення проявляється в тому, що бюджетна класифікація покладає на органи, що виконують бюджет, конкретні обов’язки із забезпечення своєчасного і повного надходження доходів у бюджет і фінансування видатків відповідно до їх цільових призначень.

Бюджетна класифікація не є незмінною. Вона уточнюється в процесі зміни доходів і видатків бюджету. Її уточнення проводиться відповідно до наказів Міністерства фінансів України, що створює єдність користування нею по всій території України.

Класифікація доходів бюджету

Доходи бюджету кодуються восьмизначним кодом і класифікуються за такими розділами:

податкові надходження;

неподаткові надходження;

доходи від операцій з капіталом;

офіційні трансферти.

Податковими надходженнями визначаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі. До них належать: податок на додану вартість, акцизний збір, податок на прибуток, прибутковий податок з громадян, плата за використання лісових, водних ресурсів, плата за землю, плата за торговий патент на деякі види діяльності, мито, митні збори, місцеві податки і збори.

Неподатковими надходженнями визначаються доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, надходження від штрафів та фінансових санкцій, інші неподаткові надходження.

Доходами від операцій з капіталом визначаються доходи від реалізації основного капіталу, державних запасів товарів, землі та нематеріальних активів.

Трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування інших держав або міжнародних організацій на безплатній та безповоротній основі.

Класифікація видатків бюджету

Видатки бюджету кодуються чотиризначним кодом і класифікуються за:

функціями, з виконанням яких пов’язані видатки (функціональна класифікація видатків);

економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);

ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків);

бюджетними програмами (програмна класифікація видатків).

Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації, як розділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення функцій держави Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

Функції, що виконуються державою, можна поділити на три категорії. До першої категорії видатків належать державні послуги державного призначення. Ці послуги містять у собі діяльність державних органів, не пов’язану з наданням послуг окремим особам чи господарським одиницям. До них належать: державне управління, судова влада, міжнародна діяльність, національна оборона, правоохоронна діяльність і забезпечення безпеки держави.

4варіант 1пит. Характеристика розпорядників бюджетних коштів. Єдина мережа розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.

Головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників;

2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;

3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), головні управління, управління, відділи та інші самостійні структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Головні розпорядники коштів Державного бюджету України затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

Головні розпорядники коштів МБ визначаються рішенням про місцевий бюджет.

Головний розпорядник бюджетних коштів:

1) розробляє плани діяльності на плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди (включаючи заходи щодо реалізації інвестиційних програм (проектів));

2) організовує та забезпечує на підставі плану діяльності та індикативних прогнозних показників бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу);

3) отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); 4) затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством;

5) розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами;

6) розробляє та затверджує паспорти бюджетних програм і складає звіти про їх виконання,

7) здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм,

8) здійснює контроль за своєчасним поверненням у повному обсязі до бюджету коштів

9) здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів;

10) забезпечує організацію та ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової і бюджетної звітності у порядку, встановленому законодавством;

11) забезпечує доступність інформації про бюджет відповідно до законодавства та Кодексу.

Головним розпорядникам надано право розподіляти бюджетні кошти між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, а також витрачати їх на централізовані та інші заходи, на утримання апарату управління. При розподілі коштів і перерахуванні їх підвідомчим установам розпорядники коштів є головними, а при витрачанні на утримання апарату управління або на централізовані заходи вони є розпорядниками коштів третього ступеня.

Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня поділяються на РК коштів другого та третього ступенів.

Розпорядниками бюджетних коштів II ступеня є бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов'язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи, яку вони очолюють, і на розподіл коштів для переказу розпорядникам III ступеня та безпосередньо підпорядкованим їм одержувачам. Головним чином, це - обласні установи і організації, в яких є підвідомчі підрозділи. Вони також при розподілі коштів є розпорядниками коштів другого ступеня, а при витрачанні коштів безпосередньо на утримання свого апарату або витрачанні коштів на централізовані заходи є розпорядниками коштів третього ступеня.

Розпорядниками коштів ІІІ ступеня є бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов'язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи, яку вони очолюють, і на розподіл коштів безпосередньо підпорядкованим їм одержувачам.

Одержувачі бюджетних коштів - це підприємства і госпрозрахункові організації, громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, які одержують кошти з бюджету як фінансову підтримку або уповноважені органами державної влади на виконання загальнодержавних програм, надання послуг безпосередньо через РК.

2пит. Платіжна система виконання державного бюджету України: суть, основні вимоги, класифікація.

Платіжна система (ПС) - це платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведення переказу грошей. Переказ грошей є обов'язковою функцією, яку повинна виконувати ПС, і здійснюється при допомозі комплексу програмного та технічного забезпечення, із застосуванням електронних засобів приймання, оброблення, передавання та захисту інформації у відповідності із принципами і правилами проведення переказів.

Проведення переказів в межах України здійснюється за допомогою внутрішньодержавних і міжнародних систем, що діють в Україні. До внутрішньодержавних банківських ПС належать системи міжбанківських розрахунків, системи масових платежів та внутрішньобанківські ПС.

З 1 січня 1994 року в Україні функціонує достатньо оперативна, ефективна і надійна внутрішньодержавна банківська ПС - система електронних міжбанківських переказів Національного банку України (СЕМП НБУ), яка відповідає світовим стандартам та включає в себе систему електронних платежів (СЕП) та систему термінових переказів (СТП).

У складі національної платіжної системи держави можна виділити декілька самостійних систем, кожна з яких задовольняє вимоги окремої платіжної сфери. Такі системи можна класифікувати за різними характеристиками та ознаками.

Виходячи з того, яку роль відіграють платіжні системи відповідно до характеру здійснюваних платежів, розрізняють:

Системи міжбанківських розрахунків, які призначені для здійснення платіжних трансакцій між банками, обумовлених виконанням платежів їхніх клієнтів або власних зобов'язань одного банку перед іншим. Для них необхідною стадією є транспортування документа між банком платника та банком одержувача за допомогою однієї із систем електронних міжбанківських розрахунків. Найчастіше – це система електронних платежів (СЕП), але можливі варіанти двосторонніх кореспондентських відносин між банками, міжнародних платіжних систем тощо.

Внутрішньобанківські платіжні системи створюються, щоб забезпечити найбільш сприятливі умови щодо проходження платежів між установами, що належать до однієї групи. їх основу складає програмно-технічний комплекс із власними засобами захисту інформації, який експлуатується комерційним банком

3. Системи "клієнт-банк" призначені для розрахунків між клієнтом банку та банком в електронній формі, що дозволило практично уникнути затримки платежів на міжбанківському рівні.
Використовуються банками, які пропонують платіжні послуги своїм клієнтам на базі сучасних технологій.

4. Системи масових платежів набувають все більшого поширення у всіх державах світу.
Незважаючи на те, що традиційні безготівкові платіжні інструменти (чеки, платіжні доручення тощо) достатньо розповсюджені, останнім часом усе ширше впроваджується система масових (споживчих) платежів з використанням пластикових карток

Система електронних платежів (СЕП) НБУ - це державна ПС, що забезпечує здійснення розрахунків в електронній формі між банками як за дорученням клієнтів, так і за зобов'язаннями банків на всій території України. Роль платіжної організації виконує НБУ, який свого часу ініціював та організував створення СЕП.

Платіжна система ДКСУ працює сьогодні на принципах, прийнятих для банківської системи.

Основними завданнями системи електронних платежів є:

задоволення потреб економіки, що реформується та розвивається;

удосконалення кредитно-монетарної політики, яку проводить НБУ, завдяки отриманню оперативної
та точної інформації про переміщення грошових коштів і стан кореспондентських рахунків;

мінімізація часу на виконання міжбанківських розрахунків та на обіг грошових коштів;

високий рівень безпеки міжбанківських розрахунків;

високий рівень внутрішнього бухгалтерського обліку і контролю;

мінімізація вартості банківського посередництва шляхом оптимізації платіжних засобів і раціоналізації систем.

Система термінових переказів (СТП) - складова системи електронних міжбанківських переказів, що забезпечує проведення міжбанківського переказу в режимі реального часу з індивідуальний опрацюванням міжбанківського електронного розрахункового документа, за яким списання грошей з кореспондентського рахунку банківської установи (платника) та зарахування грошей на кореспондентський рахунок банківської установи (отримувача) виконується одночаснім. СТП організована на сучасних технологіях on-li ne, що дозволяє миттєво переводити кошти між кореспондентськими рахунками учасників тільки цієї системи. При виконанні початкової трансакції банк-платник одразу отримує відповідь, чи прийнята ця трансакція, і якщо так - це гарантія того, що кошти за цим платіжним документом вже переказані на коррахунок банку-отримувача. Миттєве отримання відповіді, чи прийнята трансакція до системи, та зарахування] на коррахунок банка-отримувача дозволяє спростити бухгалтерську модель розрахунків через СТП порівняно з СЕП.

Функціонування СЕП організовується за такими принципами:

абсолютна закритість - грошові кошти не виходять із СЕП;

відображення кожного платежу на відповідних коррахунках учасників СЕП;

виконання доручень у черговості їх надходження у СЕП і у межах наявних на коррахунку
коштів;

здійснення усіх операції виключно у безготівковій (електронній) формі;

здійснення і завершення усіх платежів і розрахунків протягом операційного дня;

ініціювання переказу здійснюється учасником, який дебетує, свій рахунок;

зарахування коштів одержувачу тільки після надходження їх на коррахунок учасника.

10варіант 1пит. У технологічному комплексі АС «Казна» реалізовані такі функції, притаманні органам Державного казначейства як учасникам СЕП НБУ:

облік руху коштів на бюджетних і небюджетних рахунків, рахунках управлінського й позабалансового обліку;

щоденне відображення виконаних операцій за розрахунковими документами й позабалансовими ордерами в регістрах аналітичного і синтетичного обліку;

облік нез'ясованих надходжень, які не можуть бути зараховані на рахунки з обліку доходів або на рахунки клієнтів казначейства;

контроль за залишками коштів на рахунках;

складання і передавання виписок з бюджетних і небюджетних рахунків, відкритих в органі казначейства;

підготовка файлів для передавання через АРМ НБУ засобами електронної пошти до системи міжбанківських розрахунків;

відкриття та закриття рахунків в управліннях Державного казначейства України для зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів і державних цільових фондів та рахунків клієнтам казначейства;

розподіл платежів між державним і місцевим бюджетами усіх рівнів, повернення надмірно або помилково сплачених коштів до бюджету на підставі висновків органів державної податкової служби, рішень судових органів, інших органів, що здійснюють контроль за нарахуванням і сплатою платежів тощо;

відшкодування податку на додану вартість на підставі висновків органів державної податкової служби та рішень судових органів;

У структурі будь-якої банківської автоматизованої системи можна відокремити три типи функціональних блоків, існування яких випливає із загальної технології її роботи. Це блоки початку роботи (відкриття ОДК), блоки роботи впродовж робочого дня і блоки закінчення роботи (закриття ОДК). АС «Казна-Видатки» - суто казначейська облікова система, розроблена з метою:

б) автоматизованого обліку виконання витратної частини державного бюджету в розрізі діючої бюджетної класифікації в режимі реального часу з централізованим зберіганням інформації на регіональному (обласному) рівні;

в) скорочення часу затримки коштів у процесі їх розподілу між розпорядниками й оплати витрат до одного дня (за наявності підтвердних документів);

г) передачі врахованих даних, пов'язаних з виконанням витратної частини бюджету, в усій мережі органів Держказначейства мінімум упродовж дня;

д) постійного контролю за відповідністю виконання бюджетних операцій за витратами встановленим правилам і повноваженням виконавців;

є) гарантованого забезпечення цілісності, збереження, достовірності даних про бюджетні операції за витратами і захисту їх від несанкціонованого доступу від початкової до кінцевої точки мережі органів Держказначейства;

є) можливості контролю шляхом дослідження історії проведення операцій;

Функціональна частина AC «Казна-Видатки»

Автоматизована система казначейського виконання бюджетів усіх рівнів за видатками АС «Казна-Видатки» фактично містить системи АС «Казна-ВЦ» і АС «Казна-В».

АС «Казна-ВЦ» - автоматизована система планування витрат державного бюджету на рівні центрального апарату Держказначейства України.

АС «Казна-В» - автоматизована система обліку й аналізу витрат державного і місцевого бюджетів на рівні регіонів (АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя).

АС «Казна-ВЦ» є єдиною автоматизованою системою планування, обліку й аналізу витрат державного і місцевого бюджетів на центральному рівні. Ця система реалізована за клієнт-серверною технологією на базі SQL-серверу фірми Microsoft і виконує такі функції:

1) Формування бази даних мережі розпорядників бюджетних коштів.

2) Відкриття аналітичних рахунків для обліку бюджетних асигнувань та інших планових показників головних розпорядників коштів.

3) Ведення бази даних уточненого розпису видатків з урахуванням змін;

4) Ведення бази даних уточненого територіального розпису видатків з урахуванням змін.

5) Формування пропозицій про виділення асигнувань.

6) Формування реєстрів на виділення бюджетних асигнувань.

7) Передачу в регіональні УДК (АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя):

— річного розпису асигнувань державного бюджету на території;

— щомісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету на території;

— повідомлення про зміни річного розпису асигнувань державного бюджету на території;

— повідомлення про зміни щомісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету на території;

— даних про мережу установ та організацій, які отримують кошти з державного бюджету, у розрізі територій;

— даних про зміни в мережі установ та організацій, які отримують кошти з державного бюджету, у розрізі територій;

— реєстрів на виділення бюджетних асигнувань;

— зведених реєстрів виділених бюджетних асигнувань.

8) Передачу головним розпорядникам коштів державного бюджету:

—- витягу з річного розпису асигнувань державного бюджету;

— витягу з щомісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету;

— копії довідки з позначкою про взяття на облік;

— зведеної інформації про наявність доплачених фінансових зобов'язань розпорядників коштів у розрізі кодів бюджетної класифікації та територій.

9) Передачу Міністерству фінансів:

— проекту пропозицій щодо виділення асигнувань з державного бюджету;

— довідки про внесення змін до пропозицій.

обто запровадження ЄКР дає можливість повною мірою реалізувати принцип єдності бюджетної системи, задекларова­ний у Бюджетному кодексі України.

обто запровадження ЄКР дає можливість повною мірою реалізувати принцип єдності бюджетної системи, задекларований у Бюджетному кодексі України.