напрями підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра Переліку-2006

аблиця 1.1.

Спеціальності, за якими здійснюється підготовка фахівців

за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, відповідно до Переліку-1997

напрями підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра Переліку-2006

Перелік-2006	Перелік-1997
Шифр галузі	Найменування галузі знань	Напрям підготовки	Код напряму	Назва спеціальності за освітньо-кваліфікаціним рівнем молодшого спеціаліста	Код спеціальності
	Мистецтво	театральне мистецтво	6.020201	театральне мистецтво	5.020201
хореографія*	6.020202	хореографія	5.020202
		педагогіка і методика середньої освіти. Хореографія	5.010103
кіно-, телемистецтво	6.020204
музичне мистецтво*	6.020204	музичне мистецтво	5.020205
		педагогіка і методика середньої освіти. Музика	5.010103
образотворче мистецтво*	6.020206
дизайн*	6.020207	дизайн	5.020210
		перукарське мистецтво і декоративна косметика	5.020211
		моделювання та конструювання виробів народного вжитку	5.020212
декоративно-прикладне мистецтво	6.020208

 

*Спеціальності, що передбачають присвоєння кваліфікації вчителя за умови виконання психолого-педагогічної, методичної та практичної складової галузевого стандарту педагогічної освіти.

Початкова дизайн-освіта – це навчально-ігрова проектувальна діяльність учнів, якою забезпечується синтез сенсорного, вербального і структурного інформаційних аналогів (елементів дизайну, інформатики, технологій) з метою формування пропедевтичної інформаційної культури, розвитку семантичного поля майбутньої особистості.

Сутність зазначеного формулювання і понять, які використано для формулювання, детальніше подано у нашій монографії [8].

 

Семантичне поле і функції дизайн-освіти

Науково доведене існування семантичного поля особистості у психосоматиці А.Менегетті [9]. Семантичне поле,за визначенням італійського психолога, «це інформаційний передавач», яким передбачаються (рос. «предвосхищаются») кінетичні,лінгвістичні, проксемічні дії особистості, які взаємодоповнюються у дизайн-діяльності.

Сфера кінестетики – це спонтанні рухи. Фізичні рухи кінестетики зумовлюються структурною (предметно вираженою, речовинною інформацією), а завдяки семантичному полю-передавачу передбачаються усвідомлені фізичні рухи з макетування, конструювання структурних форм передбачуваних предметів або речовин, а іншими словами, семантичним полем у сфері кінестетики передбачається творення нової структурної інформації (форм, запахів, смаків, рухів).

Сфера лінгвістики – це мова, слова, граматика, синтаксис, культура, мораль, стереотипи, усе, що зумовлене, переважним чином, вербальною інформацією. Семантичним полем передбачаються проекти нових лінгвістичних конструкцій, нової вербальної інформації.

Сфера проксеміки – це співвідношення лінгвістичного і кінетичного позначень з їх носієм, який виявляє певні наміри і надає їм особистісної специфіки. Іншими словами, це сфера сенсорної інформації, розвиток якої також визначається семантичним полем.

Отже семантичне поле – «це підґрунтя (або ж базовий універсум) форм реальності, які точно визначають стан і дії людських індивідуумів», «це базова інформація, яка передує всім почуттям, емоціям, пізнанню, випереджає будь-який символ», «це ввід інформації, який відображається на психічному, емоційному й ефірному станах поля іншого організму» [9, с.346]. Розвиток семантичного поля особистості можливий завдяки широкому провадженню в дидактиці сучасної технології розвивального навчання дизайн-освіта.

Психологічне обгрунтування дизайн-освіти подано у теоретичних положеннях В.В.Клименка [10, с. 191]. Він зазначає: «Сучасна трансформація освітньої системи і стратегічні задачі трансформації змісту освіти вимагають застосування принципу розвитку якостей особистості: мислення, почуттів, уяви, психомоторики та енергопотенціалу – механізмів творчості» [10, с. 191]. В.В.Клименко вважає, що цілісність механізму творчості – це сполука, у якій всі п’ять компонентів перебувають у гармонійній пропорції. «Це означає, що існує і найкраще, ідеальне сполучення, яке – єдине! – гарантує можливість повного самовираження людини у процесі творчості». В такому «ідеальному сполученні» механізми творчості (мислення, почуття, уява, психомоторика та енергопотенціал) «компенсують недоліки один одного. Як тільки один із них вийде за межі допустимого – механізм творчості руйнується», «ціле містить у собі дещо більше, ніж сума, яка складається з його частин. Ось від чого «дещо більше» підносить Людину над рівнем бездарності, вириває із сучасного - переносить у майбутнє»[10, с. 189].

Український психолог В.В. Клименко називає поняттями «дещо більше», «межі допустимого», «єдине ідеальне сполучення», «механізми творчості» те ж саме, що розуміє італійський психолог А.Менегетті у дефініції «семантичне поле». А, можливо, це «іскра Божа» - обдарованість?

Інтеграція наукової, художньої і технічної творчості, як методична система, спрямована на активізацію семантичного поля особистості, стає можливою завдяки трьом визначальним функціям сучасної дизайн-освіти (рис. 2.)

Рис. 2. Пріоритетні функції сучасної дизайн-освіти

У методиці педагогічної дизайн-освіти комунікативно-естетична функція реалізується через стилі мовлення і літературні стилі, утворюючи різновиди академічної дизайн-освіти: математичної (мовленнєво-розрахункової), мовної, літературної. Комунікативно-естетична функція дизайн-освіти відображає процес наукової творчості, у якому переважає вербальний інформаційний аналог – джерело словесного методу навчання. Але словесна інформація поєднується із іншими інформаційними аналогами: сенсорним і структурним.

Соціально-культурна функція педагогічної дизайн-освіти відображена у змісті і методиці навчальних дисциплін художнього спрямування. Зазначена функція утворює різновид етнічної і мистецької дизайн-освіти із домінантою сенсорного інформаційного аналогу – джерела ілюстративного методу навчання. Яскравий приклад комунікативно-естетичної функції – це реклама.

Споживчо-утилітарний напрям педагогічної дизайн-освіти може мати місце у навчальних дисциплінах природничого і технологічного спрямування і, відповідно, утворювати різновид природничої і технологічної дизайн-освіти. Споживчо-функціональна функція природничої і технологічної дизайн-освіти є можливою завдяки структурному (речовинному) інформаційному аналогу, яким зумовлюється метод практичних робіт.Прикладом споживчо-утилітарної функції є аргономіка і конструювання на основі біоформ – природних аналогів (біоніка).

Три види творчості у дизайн-освіті

Дизайн-освіту можна розглядати як педагогічну технологію розвивального типу, у якій поєднуються три види творчості: наукова, художня, технічна. В такому аспекті психологічною основою дизайн-освіти як педагогічної технології розвивального навчання може бути положення Балла Г.О.: «Категорія творчості – одна із сутнісних у характеристиці феномену людини. Помилковими є її недооцінка, намагання схарактеризувати людину, знехтувавши цією її якістю, і трактування творчості як якоїсь самодостатньої сутності, відокремленої від інших якостей людини. Принципова теза, на якій слід одразу наголосити, полягає в тому, що творчість має розглядатися у контексті культури ». [11]. Балл Г.О. виокремлює дві основні функції соціальної особистості: соціальну пам’ять і соціально значущу творчість і висловлює твердження: «У своїй єдності ці функції (та засоби їх реалізації) саме й утворюють культуру в найширшому розумінні цього поняття» [11, c. 67]. Гармонійної єдності зазначені функції досягають лише в семантичному полі особистості: «можна зробити висновок, що творчість є атрибутом не лише культури, а й особистості » [11, c. 67].

Соціальна пам’ять і соціально значущі види творчості актуалізуються у дизайні, який не може бути інтернаціональним, а лише національним, зумовленим ідеальними проектними формами семантичного поля особистості. Адже «животворяща природа і духовна традиція є найважливішими джерелами художньо-проектної інтуїції», дизайн забезпечує «проникнення проектної свідомості у глибинні шари національної культури», творчість дизайнерів «невіддільна від міфологічних, природних, соціокультурних та інших аспектів історичного буття народів» [11, c.14].

Носіями традиційної матеріально-художньої культури є народні ремесла. Народні ремесла як джерело розвитку національного дизайну є важливою проблемою сучасної проектної культури, актуальним питанням для багатьох країн, які мають світові досягнення в галузі дизайну. Ось чому пріоритетним предметом дизайн-освіти має бути синтез матеріальної та художньої культур, основи якого відображено у програмовому і навчально-методичному забезпеченні змісту навчального предмету «Трудове навчання: технічна і художня праця» для початкової школи.

В основній школі з метою дотримання дидактичних принципів перспективності і наступності розроблено програму навчального предмету «Трудове навчання: основи дизайну» для учнів 5-9 класів. У профільній школі для учнів 10-12 класів розроблено профільні програми навчального предмету «Основи дизайну».

1.2.Поміркуй.

1. Дизайн – це навчальна дисципліна чи ні?

2. Чи можна підготувати вчителя початкових класів з додатковою кваліфікацією «вчитель дизайну»?

 

Завдання:

1. Сформулюй сутність поняття «дизайн-освіта».

2. Порівняй рис. 1.1. і 1.2. Яка функція дизайн-освіти більше пов’язана з мисленням? Яка з уявою? Яка з практичними діями?

3. Створи рисунок «Види творчості у дизайн-освіті». Який вид творчості із якою функцією ти співвідносиш? А з якою психічною дією?