ема 9. Саморегуляція діяльності як фактор організації здорового способу життя.

 

Практичне заняття

1. Саморегуляція: визначення і сутність.

2. Саморегуляція як біологічне явище.

3. Структура саморегуляції діяльності.

4. Аспекти саморегуляції діяльності.

Література

1. Булич Е.Г.. Муравйова І.В. Валеологія. Теоретичні основи валеології. – К., 1997. – 224 с.

2. Валеологія: Навч. Посібник для студентів вищих закладів освіти: В 2 ч. /В.І.Бобрицька, М.В,Гринькова та ін.; за ред. В.І.Бобрицької. – Полтавт: “Скайтек”, 2000. – Ч. ІІ. – 160 с.

3. Лозинский В.С. Учитесь быть здоровыми. – К., 1993. – 160 с.

4. Тихомиров А.И. Самостоятельные занятия студентов физическими упражнениями. Учебное пособие по физическому воспитанию.– Уфа, 2005 г.

5. Тихомиров А.И. Здоровье всей семьи. Уфа, 2003.– 154с.

6. Тихомиров А.И. Сильные, смелые, ловкие. Николаев: НГУ, 2003.– 233с.

7. Тихомиров А.И. Психофизические основы здоровья. НГУ, 2003.– 314с.

8. Тихомиров А.И. Любовь и семья в студенческие годы..–Уфа РИО БашГУ, 2007.– 317с.

9. Тихомиров А.И., Тихомирова Е.В. Философия здоровья. Книга для всей семьи.–Уфа:НГУ им. В.А.Сухомлинского, РЦ социально-псимхологической помощи семье, детям, молодежи. – 2010.- 288с.

10. Франц Александер, Шелтон Селесник. Человек и его душа: познание и врачевание от древности и до наших дней. – М., 1995. – 602 с.

11. Фром Э. Человек для себя. – Мн., 1992. – 253.

12. Хочу быть здоровым: Справ. Изд. //П.И.Отрощенко, В.О.Мовчанюк, И.И.Никберг и др. – К., 1991. – С.3 – 21.

 

 

Зміст і особливості Я-концепції

Першим з психологів, що почав розробляти проблематику Я-концепції був Уільям Джеймс. Глобальне, особисте "Я" він розглядав як подвійну освіту, в якій з'єднуються Я-свідоме(чистий досвід) і Я, - як об'єкт (зміст цього досвіду). Ці дві сторони завжди існують одночасно. Саме Джеймсу належить перша і дуже глибока концепція особового "Я", що розглядається в контексті самопізнання; він висунув гіпотезу про подвійну природу інтегрального "Я"; багато його формулювань стосується дескриптивної, оцінної категорії "Я", що послужило згодом розвитку представлення Я-концепції.

У перші десятиліття двадцятого століття вивченням Я-концепції займалися не лише багато психологів але і соціологи. Головними теоретиками стали Чарлз Кулі і Джордж Мід.

Чарлз Кулі першим підкреслив значення зворотного зв'язку, що суб'єктивно інтерпретувався, отримується нами від інших людей, як головного джерела даних про власне "Я". Так само він запропонував теорію "Дзеркального-Я", стверджуючи, що уявлення індивіда про те, як його оцінюють інші істотно впливають на його Я-концепцію. "Дзеркальне-Я", виникає на основі символічної дії індивіда з різноманітними первинними групами, членом яких він є. Така група, що характеризується безпосереднім спілкуванням її членів між собою, відносною постійністю і високою мірою тісних контактів між найбільшою кількістю членів групи, призводить до взаємної інтеграції індивіда і групи. Безпосередні стосунки між членами групи надають індивідові зворотний зв'язок для самооцінки. Таким чином, Я-концепція формується в тому, що здійснюється методом проб і помилок процесі, в ході якого засвоюються цінності, установки і ролі.

Джордж Мід вважав, що становлення людського "Я", як цілісного психологічного явища, по суті, є не що інше, як соціальний процес, що відбувається усередині "індивіда". Що через умови культури (як складній сукупності символів, що мають загальні значення для усіх членів суспільства) людина здатна передбачати як поведінку іншої людини, так і те, як ця інша людина передбачає нашу власну поведінку. Що самовизначення людини як носія тієї або іншої ролі здійснюється шляхом усвідомлення і прийняття тих представлень, які існують у інших людей відносно цієї людини. Людина для Мида не самотня істота, що саме суспільство обумовлює форму і зміст процесу формування Я-концепції.

Підхід Еріксона, узагальнений до соціально-культурного контексту становлення свідомого Я індивіда - его. Джерелом его-ідентичності є, по Еріксону, " культурне значуще досягнення" Ідентичність его індивіда виникає в процесі інтеграції його окремих ідентифікацій. Еріксон приділяв особливу увагу юнацькій кризі розвитку і розмитості его-ідентичності в цей період. Так само Еріксон запропонував генетичну теорію формування его-ідентичності.

Багато психологів і соціологи вивчали Я-концепцію. Але сучасний стан теоретичних розробок у вивченні Я-концепції індивіда в значущій мірі досягнутий був завдяки роботам Карла Роджерса і його клінічній практиці.

Самозвеличання або Я-концепція (Роджерс використовував ці терміни взаємозамінний) визначається як: організований, послідовний концептуальний гештальт, складений із сприйнять властивостей "Я", або "мене" і сприйнять взаємин "Я", або "мене" з іншими людьми і з різними аспектами життя, а так само цінності, пов'язані з цим сприйняттям. Цей гештальт, який доступний усвідомленню, хоча є обов'язково усвідомлюваний.

По Роджерсу, Я-концепція включає не лише наше сприйняття того, які ми є, але так само і те, якими б хотіли бути, якими вважає мають бути. Цей компонент "Я" називається Я - ідеальне - це "Я" яке людина найбільше цінує і до якого найбільше прагнути. Я-концепція є продуктом соціалізації. І звідси витікають умови (висунені Роджером), важливі для розвитку Я-концепції,:

Потреба в позитивній увазі - для будь-якої людини важливо щоб його любили і розуміли інші. Ця потреба універсальна, розвивається як усвідомлення "Я", вона всепроникна і стійка. Уперше вона проявляється у немовляти, як потреба в любові і турботі, а надалі вона виражає себе в задоволенні людини, коли його схвалюють інші, коли їм невдоволені. Позитивна увага є таким, що або придбавалося, або природженим.

Роджерс стверджував, що здебільшого поведінка людини узгоджується з його Я-концепціей. Іншими словами, людина прагнути зберегти стан узгодженості самосприйняття і переживання. Звідси слідує логічний висновок, що переживання, що знаходяться з Я-концепціей людини і його умовами цінності, можуть усвідомлюватися і точно сприйматися. І навпаки, переживання, що знаходяться в конфлікті з "Я" і його умовами цінності, утворюють загрозу Я-концепції; вони не допускаються до усвідомлення і точного сприйняття. Слід зазначити, що людська концепція себе є критерієм, по якому переживання порівнюються і або символізуються в усвідомленні, або символізування заперечується.

Розглянувши Я-концепцію в дослідженнях учених можна прийти до загального визначення, що Я-концепція - це відносно стійка, більш менш усвідомлена, переживана як неповторна система представлень індивіда про саме собі, на основі якої він будує взаємодії з іншими людьми і відноситися до себе. Я-концепція - це передумова і наслідок соціальної дії, визначається соціальним досвідом.

 

 

Тема 10. Позитивне мислення і здоров’я людини.

 

Практичне заняття

1. Феномен мислення. Формування “образу власного Я” в контексті створення основ позитивного мислення.

2. Вербальні конструкти негативного мислення: шляхи визначення і заміни на позитивні альтернативи.

Література

3. Булич Е.Г.. Муравйова І.В. Валеологія. Теоретичні основи валеології. – К., 1997. – 224 с.

4. Валеологія: Навч. Посібник для студентів вищих закладів освіти: В 2 ч. /В.І.Бобрицька, М.В,Гринькова та ін.; за ред. В.І.Бобрицької. – Полтавт: “Скайтек”, 2000. – Ч. ІІ. – 160 с.

5. Лозинский В.С. Учитесь быть здоровыми. – К., 1993. – 160 с.

6. Тихомиров А.И. Самостоятельные занятия студентов физическими упражнениями. Учебное пособие по физическому воспитанию.– Уфа, 2005 г.

7. Тихомиров А.И. Здоровье всей семьи. Уфа, 2003.– 154с.

8. Тихомиров А.И. Сильные, смелые, ловкие. Николаев: НГУ, 2003.– 233с.

9. Тихомиров А.И. Психофизические основы здоровья. НГУ, 2003.– 314с.

10. Тихомиров А.И. Любовь и семья в студенческие годы..–Уфа РИО БашГУ, 2007.– 317с.

11. Тихомиров А.И., Тихомирова Е.В. Философия здоровья. Книга для всей семьи.–Уфа:НГУ им. В.А.Сухомлинского, РЦ социально-псимхологической помощи семье, детям, молодежи. – 2010.- 288с.

12. Франц Александер, Шелтон Селесник. Человек и его душа: познание и врачевание от древности и до наших дней. – М., 1995. – 602 с.

13. Фром Э. Человек для себя. – Мн., 1992. – 253.

14. Хочу быть здоровым: Справ. Изд. //П.И.Отрощенко, В.О.Мовчанюк, И.И.Никберг и др. – К., 1991. – С.3 – 21.