анський період кінець XVIII – початок ХХ ст..

В 1797 р. в селі бушував мор (холера) – місце поховання жертв хвороби на сьогодні відоме – ділянка землі яка примикає до кладовища. Селяни десятиліттями зберігають і передають цю страшну інформацію з покоління в покоління.

В селі в 1766 р. була побудована церква імені Великомученика Дмитра. Вона була дерев’яною з такою ж дзвіницею, без єдиного цвяха побудована в стилі козацького бароко. В 1878 р. покрита жерстю, пофарбована, було відновлено і позолочено іконостас. Копії метричних книг збереглися з 1766 р. (в ДАЖО метричні книги з 1800 р.). Прихід 7 класів. Церковно-приходська школа існувала з 1872 р.. Священик Євгеній Єфстаф’євич Вікторовський з 1887 р. і псаломщик Антоній Федерович Синютевич з 1886 р. В середині церква була надзвичайно красиво розписана львівськими майстрами. Церква знаходилася в центрі села на горбкові, за людськими переказами рукотворному – ніби за спокуту своїх гріхів, один чоловік декілька десятиліть возив сюди землю.

Після приходу до влади більшовиків церква була закрита й стала клубом. За нацистської окупації відновила свою діяльність. Потім знову її було закрито й зроблено склад. В 80-х рр. церкву Великомученика Дмитра було визнано історичною пам’яткою і прийнято рішення про її реставрацію. Але голова колгоспу не бажав витрачати гроші на реконструкцію, в листопаді 1985 р. її було спалено.

В 1990 р. було збудовано нову церкву Московського патріархату, на місці старої. Священики Лукащук А. та Луцишин М..

З архівних даних ДАЖО відомо принаймні про три купівлі села Мартинівки – К. Водецьким, в 1838 р. О. Золютвінським та П. Купріяновим у 1871 р.. Петро Купріянов заповідає 6/10 частин землі дочці Ользі Ржевській народженої Купріянової, 4/10 – іншій дочці Єлизаветі Долтанській. З 1900-х рр.. село належало онукам П. Купріянова – М. Ле-Франсуа і А. Ржевській.

Станом на 1838 р. в селі Мартинівка проживало 297 осіб чоловічої статі. В селян було 50 волів, 117 коней. В помісті пана працювало 111 чоловіків. Садиба знаходилась на місці сучасної школи, клубу.

Панське помістя складалось:

· Панський дім, який був дерев’яний, в середині і зовні облицьований, на кам’яних стовпах, мав 9 кімнат довжиною 15 шириною 25 Аршинів (Аршин = 71,12 см.);

· Фруктовий город, парники;

· Флігель (прибудова) - дерев’яний на три кімнати – людська і кладова, довжиною 35 шириною 10 Аршинів;

· Кухня, також дерев’яна довжиною 19 шириною 8 Аршинів;

· Погріб земляний викладений деревом 10х3 Аршинів;

· Конюшня дерев’яна, 40х20 Аршинів;

· Клуня для оплоту, 100х40 Аршинів;

· 2 амбари дерев’яні, 25х15 Аршинів;

· Дерев’яний сарай для іншого скоту, 98х10 Аршинів.

Всі будівлі доволі міцні, огороджені частоколом, дахи покриті соломою.

Було три рибні ставки; водяний млин; два дерев’яні млини – один в селі, інший поза селом на полі [прим. авт. по сучасній вул. Дружби]; п’ять дерев’яних корчм, одна в селі інші на трактах. Вони приносили річного прибутку в розмірі 1200 руб. сріблом.

Землі помістя займали 13 десятин 2140 сажнів; оброблювана – 541 десятину 2395 сажнів, під ліса – 82 десятини 2292 сажні; в користуванні селян було 793 десятини 23 сажні.

Селяни займалися землеробством, скотарством, бджільництвом та ін.. В селі вирощували:

1. Пшеницю, яка давала врожаю – 23т. 600ц.;

2. Ярову – 22т. 600ц.;

3. Ячмінь – 5т. 900ц.;

4. Гречку – 5т. 500ц.;

5. Овес – 14т. 400ц.;

6. Горох – 2т. 400ц.;

7. Просо – 2т. 400ц.;

8. Льон – 1т. 600ц.;

9. Коноплі – 1т. 800ц..

Продукти продавалися в навколишніх містах.

На 1872 р. в селі Мартинівка було 79 дворів і 654 прихожан. Чотири ставки, три корчми, дві пасіки і чотири хутори.

Є відомості про роздачу Лободовським книг в с. Мартинівці серед учнів і вчителів, за сприяння О. П. Косач.

Також в селі існувало IV Мартинівське товариство 52 домогосподарств, з 20 січня 1917 р. – 55 домогосподарств. Очолював його Євгеній Мартинюк. Членами були В. Сливчин, Т. Румак, Ф. Мартинюк, Д. Васільєв-Яблонський, С. Стаєнний, К. Футорний. Неграмотні: С. Рабинюк-Матавіюк, Л. Футорна, А. Гурко, І. Румак, А. Литвин, А. Олійник, А. Дем’янов, М. Олійник, І. Жмуд, А. Мартинюк, М. Сидук, І. Валяс і Д. Кравчук. З 1917 р. до нихприєднались: М. Козак, Ляшук, Самолюк. Дане товариство займалося покупкою земель у поміщиків, регулюванням справ у селі.

У 1910 р. IV Мартинівське товариство купило 127 десятин 800 сажнів землі в поміщиці А. Ржевської за 35 560 руб. з виплатою протягом 40 років.

Старостою села був Тарасій Терентович Козлюк.

Найвідомішими ткачами з с. Мартинівки були: Павло Турук, Параска Загородня, Іван та Галина Музики. Коваль – Харитон Денисюк. Плетіння – Захарко Щубровий, Павло Турук. Також в Мартинівці видобували торф, як горючий матеріал.

Революція 1917 р. захопила і наше село, в серпні 1917 р. землевласниця маєтку при селі Мартинівка Новоград-Волинського повіту Кустовецької волості [прим. авт. до 1917р.] О. П. Ржевська написала скаргу щодо самовільних дій селян (незаконні збирання зернових, вилов риби, рубка лісу тощо).