уть, принципи та завдання управління інвестиційним процесом.

ІЯ 10

ТЕМА 10. УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМ ПРОЦЕСОМ

1. Суть, принципи та завдання управління інвестиційним процесом.

2. Система управління інвестиційною діяльністю підприємства.

3. Планування інвестиційної діяльності підприємства.

4. Бізнес-планування інвестиційних проектів.

 

уть, принципи та завдання управління інвестиційним процесом.

Інвестиційна діяльність є одним із важливих об'єктів управління. В сучасних умовах виділяють такі рівні управління інвестиційною діяльністю підприємства:

· державне регулювання інвестиційної діяльності;

· регіональне управління інвестиційною діяльністю;

· управління інвестиційною діяльністю підприємства.

Державне регулювання й регіональне управління інвестиційної діяльності відносяться до макроекономічного рівня і спрямовані на створення сприятливих умов здійснення інвестиційної діяль­ності суб'єктів на відповідній території, тобто окремої держави загалом чи конкретного регіону. Державне регулювання інвести­ційної діяльності.

Управління інвестиційною діяльністю - це система прин­ципів і методів розробки та реалізації управлінських рішень, які пов'язані зі здійсненням різноманітних аспектів інвестиційної діяльності підприємства. Воно покликане формувати найбільш раціональні управлінські рішення з питань визначення і обґрунтування можливих об'єктів інвестування, оцінки їх інвестиційних якостей, формування та реалізації ефективних інвестиційних програм, відбору окремих інвестиційних проектів. Управління інвестиційною діяльністю підприємства (інвести­ційний менеджмент) належить до мікроекономічного рівня і спрямоване насамперед на підвищення ефективності інвестиційної діяльності окремого суб'єкта господарювання. Водночас ефектив­ність інвестиційної діяльності на мікрорівні безпосередньо зале­жить від сприятливості зовнішніх умов її здійснення, тобто від ефективності макроекономічного регулювання інвестицій.

Ефективне управління інвестиційною діяльністю підприємства базується на таких принципах:

1. інтегрованість (тісний взаємозв'язок) із загальною систе­мою управління підприємством, оскільки управлінські рішення в сфері інвестицій завжди прямо або побічно взаємозалежні з іншими видами його діяльності (виробничою, фінансовою, інноваційною, збутовою тощо). Звідси, управління інвестиційною діяльністю (інвестиційний менеджмент) є важливим елементом загальної системи управління підприємством.

Інвестиційний менеджмент тісно пов'язаний із такими основними функціональними системами управління підприємства як операційний, фінансовий, інноваційний менеджмент тощо. З системою операційного менеджменту цей зв'язок опосередковується через спільне управління формуванням і відтво­ренням операційних необоротних активів; з системою фінансового менеджменту - через формування інвестиційних ресурсів за рахунок власних і позикових джерел; з системою інноваційного менеджменту - через управління формуванням матеріальних і нематеріальних активів інноваційного характеру. Отже, всі управлінські рішення в сфері інвестицій спрямовані на досягнення стратегічних цілей діяльності підприємства;

2. Комплексний характер формування управлінських рішень. Всі управлінські рішення у сфері формування і реалізації інвестицій взаємозалежні і впливають на кінцеві результати інвестиційної діяльності підприємства загалом, як безпосередньо так і опосередковано;

3. Динамічний характер управління. Саме високий динамізм внутрішніх інвестиційних процесів на підприємстві, а також зовнішніх умов здійснення інвестиційної діяльності - кон'юнктури фінансового та інших ринків зумовлює динамічний характер управлінських рішень в інвестиційній сфері, спрямованих на своєчасне реагування на зміну параметрів інвестування;

4. Варіативність підходів до розробки окремих управлінських рішень. Підготовка кожного управлінського рішення в сфері фор­мування інвестицій і інвестиційних ресурсів підприємства повинна враховувати альтернативні можливості дій, а їх вибір повинен ґрунтуватись на системі критеріїв, що визначають інвестиційну стратегію або конкретну інвестиційну політику підприємства. Система таких критеріїв у сфері управління інвестиційною діяль­ністю розробляється самим підприємством;

5. Орієнтованість на стратегічні цілі розвитку підприємства. Якими б ефективними не здавалися б ті або інші проекти управ­лінських рішень у сфері інвестиційної діяльності, вони мають бути відхилені, якщо вони протирічать місії підприємства, стратегіч­ним напрямам його розвитку, не сприяють ефективному інвестуванню у майбутньому.

Основною метою інвестиційного менеджменту є забезпечення найефективнішої реалізації інвестиційної стратегії суб'єктів підприємницької діяльності. В еконо­мічній літературі ще зустрічається підхід, за яким головною

метою інвестиційного менеджменту є забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному і перспективному періодах.

У процесі реалізації цієї мети інвестиційний менеджмент спря­мований на вирішення таких основних завдань:

· забезпечення високих темпів розвитку підприємства завдяки ефективній інвестиційній політиці та формування збалансо­ваної інвестиційної програми підприємства на перспективу;

· забезпечення максимізації прибутковості інвестицій за умов прийнятного рівня інвестиційного ризику за рахунок вибору найбільш ефективних інвестиційних проектів і фінансових інструментів інвестування;

· забезпечення мінімізації інвестиційного ризику для досягнення бажаного інвестиційного доходу (прибутку) шляхом дивер­сифікації інвестиційних проектів і фінансових інструментів інвестування;

· забезпечення оптимальної ліквідності інвестицій і можли­востей швидкого реінвестування капіталу при зміні зовнішніх і внутрішніх умов здійснення інвестиційної діяльності;

· забезпечення формування достатнього обсягу інвестиційних ресурсів відповідно до прогнозованих обсягів інвестиційної діяль­ності шляхом залучення і збалансування обсягу інвестиційних ресурсів у всіх формах (грошовій, товарній, нематеріальній) із прогнозованими обсягами інвестиційної діяльності підприємства;

· забезпечення фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства шляхом оптимізації структури інвестиційного капіталу та інвестиційних грошових потоків;

· пошук шляхів прискорення реалізації діючої інвестиційної програ­ми підприємства шляхом скорочення термінів використання кредитних ресурсів, зниження рівня інвестиційних ризиків тощо.

Розглянуті завдання інвестиційного менеджменту є взаємоза­лежними. Тому в процесі управління інвестиційною діяльністю підприємства для ефективної реалізації його головної мети розглянуті завдання мають бути оптимально узгоджені між собою.

2. Система управління інвестиційною діяльністю підприємства

 

Система управління інвестиційною діяльністю підприємства - це взаємозалежна сукупність окремих елементів, що беруть участь в управлінні підприємством. Основними елементами сис­теми управління інвестиційною діяльністю є:

· об'єкти управління;

· суб'єкти управління;

· функції управління;

· механізм управління.

До об'єктів управління інвестиційною діяльністю відносять:

· умови здійснення інвестиційної діяльності;

· інвестиційні ресурси підприємства;

· реальні та фінансові інвестиції;

· інвестиційні ризики;

· інші об'єкти.

Суб'єкти управління - це особи, що приймають рішення щодо управління інвестиційною діяльністю підприємства. їх поділяють на зовнішніх і внутрішніх.

До зовнішніх суб'єктів відносять:

державні суб'єкти - центральні органи державної влади, регіональні органи державної влади, державні інститути, що впливають на інвестиційну діяльність підприємства;

недержавні суб'єкти - консалтингові, інформаційні, маркетингові та інші структури; приватні інвестори, у тому числі іноземні; інші недержавні підприємства й організації.

До внутрішніх суб'єктів відносять осіб, які безпосередньо впливають на інвестиційну діяльність підприємства, а саме - власники підприємства та інвестиційний менеджер (найманий працівник).

Система інвестиційного менеджменту реалізує свою головну мету і основні завдання шляхом здійснення певних функцій, які, об'єднані у дві основні групи:

· функції інвестиційного менеджменту як керуючої системи, які є складовими будь-якого процесу управління (будь-якої керу­ючої системи) незалежно від виду діяльності підприємства, його організаційно-правової форми, розміру, форми власності тощо, їх ще характеризують як загальні.

· функції інвестиційного менеджменту як спеціальної сфери управління підприємством. Склад цих функцій визначається конкретним об'єктом даної керуючої системи. Такі функції визначаються як специфічні.

Розглянемо докладно зміст основних функцій інвестиційноґо менеджменту в розрізі окремих груп.

У групі функцій інвестиційного менеджменту як керуючої сис­теми основними є:

· розробка інвестицішюї стратегії підприємства. У процесі реалізації цієї функції відповідно до загальної стратегії еко­номічного розвитку підприємства і прогнозу кон'юнктури інвестиційного ринку формується система цілей і цільових показників інвестиційної діяльності на майбутній період;

· створення організаційних структур, що забезпечують прий­няття і реалізацію управлінських рішень за всіма аспектами інвестиційної діяльності підприємства;

· формування системи інформаційного забезпечення управління інвестиційною діяльністю. У процесі реалізації цієї функції мають бути визначені обсяги і зміст інформаційних потреб інвестиційного менеджменту, сформовані зовнішні і внутрішні джерела необхідної інформації, організовано постійний моніторинг інвестиційної позиції підприємства і кон'юнктури інвестиційного ринку;

· аналіз різних аспектів інвестиційної діяльності підприємства. Реалізація цієї функції здійснюється через експрес-аналіз окремих інвестиційних операцій, дослідження рівня і динаміки основних показників ефективності інвестицій у розрізі окремих форм, здійснення фундаментального аналізу чинників, що впливають на окремі показники інвестиційної діяльності за аналізований період;

· планування інвестиційної діяльності підприємства в розрізі основних її напрямів. Ця функція пов'язана з розробкою системи поточних планів і оперативних бюджетів за основ­ними напрямами інвестиційної діяльності, видами і формами інвестування та загалом по підприємству. Основою такого планування є розроблена і затверджена інвестиційна стра­тегія, яка конкретизується на кожному етапі розвитку під­приємства;

· розробка системи стимулювання реалізації управлінських рі­шень у сфері інвестиційної діяльності. У процесі реалізації цієї функції формується система стимулів і санкцій щодо керівників і менеджерів окремих структурних підрозділів підприємства за виконання або невиконання встановлених цільових показників, інвестиційних нормативів і планових завдань;

· здійснення інвестиційного контролю за реалізацією прийнятих управлінських рішень. Реалізація цієї функції інвестиційного менеджменту пов'язана зі створенням систем внутрішнього контролю на підприємстві, розподілом контрольних обов'язків між окремими службами та інвестиційними менеджерами.

До функцій інвестиційного менеджменту як спеціальної сфери управління підприємством відносять такі групи функцій (рис. 10.4):

Управління реальними інвестиціями, що зводиться до: виявлення потреби в оновленні діючих основних засобів і нематеріальних активів, а також потреби в обсягах нових капітальних активів; пошуку і оцінки інвестиційної привабливості окремих реальних проектів та вибір найбільш ефективних із них; формування інвестиційної програми реальних інвестицій підприємства і забезпечення її реалізації.

Управління фінансовими інвестиціями, що охоплює: визначення цілей фінансового інвестування; здійснення оцінки інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів інвестування і вибору найефективніших з них; формування портфеля фінансових інвестицій за критеріями рівня його дохідності, ризику і ліквідності; проведення вчасної ре­структуризації портфеля відповідно до мінливих умов функціонування підприємства.

Управління формуванням інвестиційних ресурсів, воно зводиться до: прогнозування загальної потреби в інвести­ційних ресурсах, що необхідні для реалізації розробленої інвестиційної стратегії на окремих етапах її здійснення; визначення можливостей формування інвестиційних ресур­сів за рахунок власних джерел та доцільності залучення для інвестиційних цілей позичкового капіталу, виходячи із ситуації на фінансовому ринку і на цій основі оптимізація структури джерел інвестиційних ресурсів.

Процес управління інвестиційною діяльністю підприємства базується на певному механізмі.

Механізм інвестиційного менеджменту на підприєм­стві - це система основних елементів, що регулюють процес розробки і реалізації інвестиційних рішень. Ефективний механізм інвестиційного менеджменту дозволяє в повному обсязі реалізувати цілі і завдання, що стоять перед ним, сприяє результативному здійсненню функцій управління інвестиційною діяльністю підприємства.

Ринковий механізм регулювання інвестиційної діяльності підприємства, який проявляється через елементи інвестиційного ринку - попит та пропозиція на ринку формують рівень цін і кон'юнктуру окремих інвестиційних товарів та котирування фі­нансових інструментів, визначають ефективність використання окремих інструментів інвестування, виявляють середню норму дохідності інвестицій і середньоринковий рівень інвестиційного ризику.

Державне нормативно-правове регулювання інвестиційної діяльності підприємства, що зумовлюється складністю і багато­гранністю його інвестиційної діяльності. Як свідчить міжнародний досвід, державне регулювання здійснюється в усіх країнах з розвиненою ринковою економікою.

Внутрішній механізм регулювання окремих аспектів інвести­ційної діяльності підприємства, що виражається через встанов­лення у статуті підприємства відповідних вимог, розроблення інвестиційної стратегії, цільової політики в розрізі основних напря­мів інвестування, а також прийняття системи спеціальних внутріш­ніх нормативів і вимог.

Використання системи конкретних методів управління інвестиційною діяльністю підприємства при здійсненні аналізу, планування і контролю такої діяльності.

Для того, щоб система управління інвестиційною діяльністю функціонувала ефективно, необхідна чітка організація процесу управління інвестиційною діяльністю на підприємстві.

Під організацією управління інвестиційною діяльністю підприємства розуміють взаємозалежну сукупність внутрішніх структурних служб і підрозділів підприємства, що забезпечують розробку й прийняття управлінських рішень за окремими аспектами його інвестиційної діяльності і несуть відповідальність за результати цих рішень.

Організаційна структура залежить, насамперед, від розміру підприємства й масштабів інвестиційної діяльності та інших чинників. Елементами такої структури є окремі менеджери, служби, відділи та інші організаційні підрозділи керівного складу.

На підприємствах, що використовують просту лінійну орга­нізаційну структуру управління (характерна для малих підпри­ємств) функції управління інвестиційною діяльністю поклада­ються на власника малого підприємства або його директора (якщо власник використовує для загального управління підприємством найманого менеджера).

На підприємствах, що використовують лінійно-функціональну організаційну структуру управління (характерна для середніх під­приємств) функції інвестиційного управління покладаються на спеціального інвестиційного менеджера або на загальний центр управління інвестиційною діяльністю, що знаходиться в складі фінансової служби підприємства.

На підприємствах, що використовують матричну організаційну структуру управління (характерна для великих підприємств) органі­зовується подвійне підпорядкування інвестиційних менеджерів: з одного боку вони підпорядковані безпосереднім керівникам відповідних функціональних служб управління (з визначеного кола питань), з іншого - безпосередньому керівнику відповідного проекту.

Процес управління інвестиційною діяльністю підприємства складається з таких основних етапів:

· визначення інвестиційних потреб підприємства на конкрет­ному етапі його розвитку;

· пошук альтернативних форм (проектів) і інструментів реалізації окремих інвестиційних потреб підприємства;

· оцінка інвестиційної привабливості окремих напрямів інвестиційної діяльності;

· прийняття інвестиційних рішень щодо формування інвести­ційної програми підприємства;

· організація реалізації прийнятих інвестиційних рішень;

· контроль за процесом реалізації прийнятих інвестиційних рішень;

· постінвестиційний моніторинг ефективності окремих інвестиційних рішень, при необхідності — коригування інвестиційної програми.

Раціональна організація управління інвестиційною діяльністю підприємства є запорукою прийняття ефективних управлінських рішень у сфері інвестицій.

 

10.3. Стратегія прийняття інвестиційних рішень на підприємстві та її основні етапи

Інвестиційна діяльність підпорядкована довгостроковим цілям розвитку підприємства і тому здійснюється відповідно до його інвестиційної стратегії, яка є складовою частиною загальної стратегії економічного розвитку підприємства, підпорядкована їй і узгоджується з нею за цілями та етапами розвитку. Таким чином, інвестиційна стратегія розглядається як найважливіший фактор забезпечення ефективного розвитку підприємства за обраною ним загальноекономічною стратегією.

Зміст інвестиційної стратегії підприємства визначаєть­ся як система довгострокових цілей інвестиційної діяльності підприємства і вибору найбільш ефективних шляхів їх досяг­нення з врахуванням кон'юнктури інвестиційного ринку загалом і окремих його сегментів.

Інвестиційну стратегію визначають ще як генеральний план дій у сфері інвестиційної діяльності підприємства, який визначає пріоритети її напрямів і форм, характер формування інвести­ційних ресурсів і послідовність етапів реалізації довгострокових інвестиційних цілей.

Інвестиційна стратегія як процес стратегічного управління інвестиційною діяльністю, включає:

· тактичне управління інвестиційною діяльністю, яке зводиться до формування інвестиційного портфеля;

· оперативне управління інвестиційною діяльністю, яке здійснюється через оперативне керування окремими проек­тами та програмами.

Розробка інвестиційної стратегії відіграє велику роль у забезпе­ченні ефективного розвитку підприємства і дозволяє вирішити такі завдання:

1) забезпечити механізм реалізації довгострокових загальних та інвестиційних цілей майбутнього економічного і соціаль­ного розвитку підприємства загалом й окремих його струк­турних одиниць;

2) забезпечити максимальне використання внутрішнього інвестиційного потенціалу підприємства і можливість актив­ного маневрування інвестиційними ресурсами;

3) забезпечити можливість швидкої реалізації нових перспектив­них інвестиційних можливостей;

4) мінімізувати негативні для діяльності підприємства наслідки зміни чинників зовнішнього інвестиційного середовища, які неможливо передбачити заздалегідь;

5) визначити переваги інвестиційної діяльності підприємства порівняно з його конкурентами;

6) забезпечити чіткий взаємозв'язок стратегічного, поточного та оперативного управління інвестиційною діяльністю, під­приємства;

7) формувати значення основних критеріальних оцінок вибору реальних інвестиційних проектів і фінансових інструментів інвестування;

8) забезпечити базові передумови стратегічних змін загальної

організаційної структури управління підприємства. Розробка інвестиційної стратегії підприємства грунтується на певних принципах (рис. 10.5).

Формування інвестиційної стратегії базується на прогнозуван­ні кон'юнктури інвестиційного ринку, умов проведення інвести­ційної діяльності та на вже досягнутому інвестиційному рівні підприємства. Крім того, враховуються можливості й обмеження розвитку інвестиційної діяльності підприємства.

Складність формування стратегії полягає у тому, що вибір інвестиційної стратегії пов'язаний з пошуком і оцінкою альтерна­тивних варіантів інвестиційних рішень, які найбільше відповідають меті підприємства і перспективам його розвитку. Певні складності є і в тому, що інвестиційна стратегія не є незмінною, а потребує постійного перегляду з урахуванням змін зовнішнього середовища, нових можливостей підприємства, що виникають з часом.

Пересада А.А. процес формування інвестиційної стратегії під­приємства поділяє на такі етапи:

1. Вивчення періоду реалізації інвестиційної стратегії

2. Визначення стратегічних цілей інвестиційної діяльності

3. Розробка найдоцільніших шляхів реалізації стратегічних цілей інвестиційної діяльності

4. Конкретизація інвестиційної стратегії за періодами її впровадження

5. Оцінювання розробленої інвестиційної стратегії

Своєю чергою Бланк І.О. виділяє дев'ять етапів формування інвестиційної стратегії підприємства:

1. Визначення загального періоду формування інвестиційної стратегії

2. Дослідження факторів зовнішнього інвестиційного середовища і кон'юнктури інвестиційного ринку

3. Оцінка сильних і слабких сторін підприємства, що визначають особливості його інвестиційної діяльності

4. Формування стратегічних цілей інвестиційної діяльності

5. Аналіз стратегічних альтернатив і вибір стратегічних напрямів та форм інвестиційної діяльності

6. Визначення стратегічних напрямків формування інвестиційної діяльності

7. Формування інвестиційної політики в розрізі основних аспектів інвестиційної діяльності

8. Розробка системи організаційно-економічних заходів щодо забезпечення реалізації інвестиційної стратегії

9. Оцінка результативності розробленої інвестиційної стратегії

1. Визначення загального періоду формування інвестиційної стратегії, що, своєю чергою, залежить від тривалості періоду формування загальної стратегії розвитку підприємства; передбачуваності розвитку економіки загалом і кон'юнктури тих сегментів інвестиційного ринку, з якими пов'язана майбутня інвестиційна діяльність підприємства тощо.

2. Дослідження чинників зовнішнього інвестиційного середо­вища і кон'юнктури інвестиційного ринку спрямоване на визна­чення економіко-правових умов інвестиційної діяльності підпри­ємства і можливої їхньої зміни в майбутньому.

Основні чинники зовнішнього інвестиційного середовища, що мають бути враховані при розробці інвестиційної стратегії підприємства.

3. Оцінка сильних і слабких сторін підприємства дозволяє визначити, чи володіє підприємство достатнім потенціалом, щоб скористатися новими інвестиційними можливостями, а також які внутрішні його характеристики послаблюють результативність інвестиційної діяльності.

4. Формування стратегічних цілей інвестиційної діяльності забезпечує вибір найбільш ефективних напрямів реального і фінансового інвестування, формування достатнього обсягу інвестиційних ресурсів і оптимізації їхнього складу, прийнятність рівня інвестиційних ризиків у процесі здійснення майбутньої господарської діяльності тощо.

Стратегічні цілі інвестиційної діяльності підприємства - це подані у формалізованому вигляді бажані параметри його стратегічної інвестиційної позиції, що дозволяють спрямовувати цю діяльність у довгостроковій перспективі й оцінювати її результати.

Головними стратегічними цілями можуть бути: збільшення обсягів операційної діяльності підприємства; диверсифікація опе­раційної діяльності; зниження собівартості продукції; зростання власного капіталу; одержання стабільних інвестиційних доходів.

Рис. 10.7. Чинники впливу на інвестиційну стратегію підприємства Стратегічні цілі інвестиційної діяльності класифікують за такими ознаками:

1.За видами очікуваного ефекту

• Економічні цілі інвестиційної стратегії

• Не економічні цілі інвестиційної стратегії

2. За функціональними напрямками інвестиційної діяльності

• Стратегічні цілі реального інвестування

• Стратегічні цілі фінансового інвестування Стратегічні цілі формування інвестиційних ресурсів

3. За об'єктом стратегічного управління

Стратегічні цілі підприємства загалом

Стратегічні цілі окремих стратегічних напрямів

господарювання

Стратегічні цілі окремих господарських одиниць

4. За спрямованістю результатів інвестиційної діяльності

Внутрішні стратегічні цілі Зовнішні стратегічні цілі

5. За пріоритетністю значення

• Головні стратегічна ціль

• Основні стратегічні цілі

• Допоміжні стратегічні цілі

6. За характером впливу на очікуваний кінцевий результат

Прямі стратегічні цілі Підтримуючі стратегічні цілі

7. За спрямованістю відтворювального процесу

Стратегічні цілі розвитку

Реноваційні стратегічні цілі

Рис. 10.8. Класифікація стратегічних цілей інвестиційної діяльності підприємства

5. Аналіз стратегічних альтернатив і вибір стратегічних на­прямків та форм інвестиційної діяльності передбачає пошук альтернатив рішення щодо поставлених стратегічних інвестицій­них цілей; їх оцінку з позицій зовнішніх можливостей і загроз, а також реального внутрішнього інвестиційного потенціалу. Пошук альтернатив, що відповідають поставленим цілям, здійснюється в галузевому і регіональному розрізах, в розрізі об'єктів стратегіч­ного управління, напрямів інвестування тощо.

У процесі розробки стратегічних напрямів підприємство послі­довно вирішує такі завдання:

· визначення співвідношення реального і фінансового інвесту­вання на окремих етапах інвестиційної стратегії;

· визначення галузевої спрямованості інвестиційної діяльності;

· визначення регіональної спрямованості інвестиційної діяль­ності.

Під час визначення співвідношення реального і фінансового інвестування, мають бути враховані такі фактори:

· стадія життєвого циклу підприємства;

· функціональна спрямованість основної діяльності підпри­ємства;

· розмір підприємства за обсягом операційної діяльності;

· стан попиту на продукцію підприємства;

· кон'юнктура інвестиційного ринку.

Одним із основних завдань, що стоять перед інвестором, є вибір об'єктів інвестування тих галузей, які мають найкращі перспек­тиви розвитку та забезпечення найбільшої дохідності. Основою такого вибору є оцінка інвестиційної привабливості як самого підприємства, так і галузей і регіонів.

Інвестиційна привабливість галузей економіки визначається на основі комплексної оцінки окремих галузей економіки, яка включає:

· оцінку рівня перспективного розвитку підприємств галузі;

· оцінку розвитку середньогалузевої рентабельності та її динаміку;

· оцінку галузевих інвестиційних ризиків.

На основі комплексної оцінки розраховують інтегральний показник інвестиційної привабливості, на основі якого про­водиться відповідне розмежування галузей за рівнем приваб­ливості на такі чотири групи:

· галузі з найвищою інвестиційною привабливістю;

· галузі з високою інвестиційною привабливістю;

· галузі з середньою інвестиційною привабливістю;

· галузі з низькою інвестиційною привабливістю.

Інвестиційна привабливість регіонів включає комплексну характеристику окремих регіонів, яка здійснюється за такими п'ятьма узагальнюючими групами аналітичних показників:

Оцінка рівня загального економічного розвитку регіону. Вона включає визначення: питомої ваги продукції регіону у ВВП держави; обсягу національного доходу регіону; співвідношення фонду нагромадження і фонду споживання регіону; обсягу і динаміки капітальних вкладень; середнього рівня зрілості регіону.

Демографічна характеристика регіону має за мету визна­чення: рівня зайнятості населення; співвідношення рівня народжуваності і смертності; співвідношення працюючого населення і пенсіонерів; рівня розвитку соціальної інфраструк­тури.

Оцінка розвитку ринкової інфраструктури покликана оцінити: рівень розвитку приватизації; формування недержавного сектору економіки; формування фінансових посередників в регіоні.

Оцінка розвитку виробничої інфраструктури регіонів, яка зводиться до визначення рівня розвитку інвестиційної сфери; транспортної мережі; зв'язку; виробничо-енергетичних ресурсів; обсяг місцевого виробництва основних видів сировини і матеріалів.

Оцінка ступеня безпеки інвестиційної діяльності в регіоні дозволяє визначити: рівень економічних злочинів чи правопору­шень; рівень екологічної забрудненості регіону; середній радіаційний фонд тощо.

За результатами розрахунків визначають інтегральний показ­ник інвестиційної привабливості регіону, на основі якого здійсню­ється ранжування регіонів на такі чотири групи:

1) регіони з найвищою інвестиційною привабливістю;

2) регіони з високою інвестиційною привабливістю;

3) регіони з середньою інвестиційною привабливістю;

4) регіони з низькою інвестиційною привабливістю. Інвестиційна привабливість підприємства визначається на

основі таких груп показників:

1. Загальна характеристика виробництва (наявність сучасного устаткування на підприємстві, сучасні технології, наявність власного транспорту, екологічна шкідливість, наближеність до транспорту тощо).

2. Характеристика технічної бази підприємства (наявність основних засобів, рівень їх зношеності).

3. Характеристика номенклатури продукції, що виробляється.

4. Виробничі потужності і можливості нарощування виробництва.

5. Визначення місця підприємства на відповідному ринку та серед підприємств галузі і регіону.

6. Оцінка менеджменту підприємства, чисельності персоналу, його структури, оплати праці.

7. Оцінка статутного потенціалу підприємства.

8. Характеристика структури витрат на підприємстві.

9. Оцінка прибутковості діяльності підприємства за останні 3-5 років.

10. Характеристика фінансів підприємства, яка включає оцінку показників платоспроможності, фінансової стійкості, ділової активності, рентабельності, стану дебіторської і кредитор­ської заборгованості. Більш детальніше ці аспекти вже висвітлені в темі 5.

6. Визначення стратегічних напрямків формування інвестиційних ресурсів передбачає прогнозування загального обсягу необхідних інвестиційних ресурсів відповідно до стратегічних напрямів і форм реального та фінансового інвестування з диференціацією за окремими етапами стратегічного періоду; оптимізацію структури джерел фінансування, виходячи із забезпечення фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку.

7. Формування інвестиційної політики за основними аспектами інвестиційної діяльності, що дозволяє забезпечити інтеграцію цілей і напрямів інвестиційної діяльності з інструментами їх реалізації.

Інвестиційна політика підприємства - форма реалізації його інвестиційної стратегії в розрізі найважливіших аспектів інвестиційної діяльності на окремих етапах її здійснення. На відміну від інвестиційної стратегії загалом, інвестиційна політика формується лише за конкретними напрямами інвестиційної діяльності підприємства і спрямо­вана на досягнення головної стратегічної мети.

Формування інвестиційної політики має багаторівневий харак­тер і охоплює:

· політику здійснення реальних інвестицій, яка спрямована на здіснення капітальних інвестицій, інноваційне інвестування та на інвестування приросту оборотних активів;

· політику здійснення фінансових інвестицій, яка охоплює політику інвестування в цінні папери та політику здійснення довго­строкових боргових зобов'язань;

· політику формування інвестиційних ресурсів, яка включає політику формування інвестиційних ресурсів за формами інвести­ційного капіталу і за окремими джерелами його залучення.

8. Розробка системи організаційно-економічних заходів щодо забезпечення реалізації інвестиційної стратегії. У системі цих заходів передбачається формування на підприємстві нових організаційних структур управління інвестиційною діяльністю, створення "центрів інвестицій" різних типів, впровадження нових принципів управління, створення ефективної системи стратегічного інвестиційного контролінгу тощо.

9. Оцінка результативності розробленої інвестиційної стра­тегії здійснюється за системою спеціальних економічних та інших критеріїв, встановлюваних підприємством (рис. 10.9).

При позитивних результатах оцінки розробленої інвестиційної стратегії, що відповідають обраним критеріям і характеру інвести­ційного поведінки, вона приймається підприємством до реалізації.

Основні критерії оцінки результативності розробленої інвестиційної стратегії підприємства:

1. Узгодженість стратегії із розвитком зовнішнього інвестиційного середовища

2. Узгодженість інвестиційної стратегії із загальною стратегією розвитку підприємства

3. Внутрішня збалансованість інвестиційної політики за окремими аспектами інвестиційної діяльності підприємства

4. Прийняття рівня ризику можливого порушення фінансової рівноваги підприємства в процесі реалізації інвестиційної стратегії

5. Реалізація інвестиційної стратегії з урахуванням внутрішнього ресурсного потенціалу підприємства

6. Економічна ефективність реалізації інвестиційної стратегії

7. Соціальна ефективність реалізації інвестиційної стратегії

3. Планування інвестиційної діяльності підприємства

У загальному вигляді інвестиційне планування - це процес роз­робки системи планів і планових (нормативних) показників щодо забезпечення розвитку підприємства необхідними інвестиційними ресурсами і підвищення ефективності його інвестиційної діяльності в майбутньому періоді.

Інвестиційне планування на підприємстві базується на вико­ристанні трьох основних його систем:

· прогнозування інвестиційної діяльності (стратегічне плану­вання інвестиційної діяльності);

· поточне планування інвестиційної діяльності (тактичне планування інвестиційної діяльності);

· оперативне планування інвестиційної діяльності (бюджетування).

Кожній із цих систем інвестиційного планування властиві від­повідні періоди і форми реалізації його результатів (табл. 10.1).

 

Таблиця 10.1

Системи інвестиційного планування і форми реалізації його результатів на підприємстві

Системи інвестиційного планування	Форми реалізації результатів інвестиційного планування	Період планування
1. Прогнозування інвестиційної діяльності	Розробка загальної інвестиційної стратегії та інвестиційної політики з основних напрямів інвестиційної діяльності підприємства	Від 3-х років
2. Поточне планування інвестиційної діяльності	Розробка поточних планів з окремих аспектів інвестиційної діяльності	1 рік
3. Оперативне планування інвестиційної діяльності	Розробка і доведення до виконавців бюджетів, платіжних календарів та інших форм оперативних планових завдань з усіх основних питань інвестиційної діяльності	Місяць, квартал

Всі системи інвестиційного планування взаємопов'язані і реалі­зуються у визначеній послідовності.

1. Система прогнозування або стратегічного планування інвес­тиційної діяльності є найбільш складною формою інвестицій­ного планування і потребує для своєї реалізації висококваліфі­кованих виконавців. Складність зумовлена, насамперед, довго­строковим періодом здійснення стратегічного планування, який становить 3-5 років та низкою інших чинників, серед яких основними є: тривалість періоду загальної стратегії розвитку підприємства, можливість передбачення інвестиційного клімату та кон'юнктури інвестиційного ринку, специфіка інвестиційної діяльності підприємства тощо.

Прогнозування інвестиційної діяльності спрямоване, насам­перед, на розробку інвестиційної стратегії підприємства та інвестиційної політики в розрізі основних аспектів його інвестиційної діяльності.

2. Система поточного планування інвестиційної діяльності ба­зується на розробленій інвестиційній стратегії та інвестиційній політиці в розрізі окремих аспектів інвестиційної діяльності і зводиться до розробки конкретних видів поточних планів.

Основними видами поточних інвестиційних планів підпри­ємства є:

· план обсягу інвестиційної діяльності в розрізі окремих форм реального і фінансового інвестування Він складає основу поточного інвестиційного планування, мета якого -визначення рівня інвестиційної активності підприємства. Розроблений план має забезпечити просте і розширене відтворення необоротних операційних активів, а також приріст оборотних активів підприємства;

· план доходів і витрат з інвестиційної діяльності. Він має за мету визначення потреби у фінансових ресурсах для реалі­зації запланованих інвестиційних програм, а також можли­вих надходжень цих ресурсів у процесі здійснення інвестиційної діяльності;

· план надходження і витрачання коштів у процесі інвестицій­ної діяльності, який відображає рух грошових потоків під­приємства з даного виду діяльності. Метою розробки цього плану є забезпечення постійної фінансової стійкості і плато­спроможності підприємства на всіх етапах інвестиційного періоду.

· балансовий план (інвестиційний баланс). Метою його розробки є визначення необхідного приросту окремих видів активів на умовах внутрішньої збалансованості, а також формування оптимальної структури інвестиційного капіталу. Усі поточні плани інвестиційної діяльності підприємства бажано розроблювати в трьох варіантах: оптимістичному, реалістичному і песимістичному.

3. Система оперативного планування інвестиційної діяльності - це розробка комплексу короткострокових планів з інвести­ційного забезпечення основних напрямків розвитку господарської діяльності підприємства. Період планування поширюється на місяць, декаду, тиждень, добу.

Головною формою таких коротко­строкових планових інвестиційних завдань є:

· календарний план реалізації інвестиційного проекту;

· бюджет інвестиційного проекту.

Календарний план реалізації інвестиційного проекту -це детальний опис змісту, строків і виконавців робіт у ко­роткостроковому періоді щодо реалізації інвестиційного проекту. Він може бути таких видів:

· річний графік реалізації проекту;

· квартальний план робіт з реалізації проекту;

· місячний план робіт з реалізації проекту;

· декадне завдання на виконання робіт з проекту.

Календарний план складається для кожного етапу здійснення робіт з інвестиційного проекту, починаючи підготовкою проекту до реалізації й закінчуючи освоєнням проектних потужностей.

Бюджет - це оперативний план, що розробляється, як правило, на термін до одного року (на квартал або місяць), який відображає витрати і надходження грошових коштів у процесі здійснення конкретних форм інвестиційної діяльності. Він розробляється за видами робіт, відображених у календарному плані реалізації інвестиційного проекту.

Бюджет деталізує показники поточних інвестиційних планів і є головним плановим документом, що доводиться до виконавців.

Бюджети можуть бути таких двох видів:

· функціональний бюджет, що розробляється по одній статті витрат (наприклад, бюджет оплати праці, придбання ма­теріалів тощо);

· комплексний бюджет, що розробляється за широкою номен­клатурою статей витрат.

Оперативне планування спрямоване на підвищення ефективності оперативного управління інвестиційною діяльністю підприємства.

 

4. Бізнес-планування інвестиційних проектів. Зміст основних розділів бізнес-плану інвестиційного проекту

 

Будь-який інвестиційний проект проходить три головні фази свого розвитку - передінвестиційну, інвестиційну та експлуата­ційну. На передінвестиційній фазі здійснюється планування проекту кінцевим етапом якого є розробка бізнес-плану.

Розвиток ринкових відносин в Україні відбувався стихійно, і потреба в бізнес-плануванні виникла досить пізно. Перші бізнес-плани з'явилися на початку 90-х років, в той же час більшість підприємств продовжувала використовувати більш звичні техніко-економічні обґрунтування.

У міру розвитку ринкової економіки і міжнародних зв'язків потреба в розробці бізнес-плану стала очевидною. І вже в 1994-1995рр. він стає обов'язковим документом, вживаним з метою вдосконалення методів розрахунку економічної ефективності проектних рішень і комерційної доцільності вкладень (інвестицій).

У світовій практиці практично всі інвестиційні проекти опису­ються за допомогою бізнес-планів. У венчурні фірми поступають тисячі бізнес-планів в рік. їх також вимагають банки, промислові компанії, індивідуальні інвестори. Отже, бізнес-план - це загальноприйнятий засіб ділової інформації.

Бізнес-план має важливе значення для управління інвестицій­ним проектом, оскільки концентровано виражає матеріальне і фінансове становище підприємства і відповідність трудових і ма­теріальних ресурсів запланованим потребам. Він є одним з основ­них документів для залучення джерел фінансування інвестицій.

На відміну від бізнес-плану підприємницької їдеї, де бізнес-план є основним документом, в інвестуванні (при підготовці інвестиційного проекту) бізнес-план є лише проміжковим документом, показники якого підлягають подальшій конкретизації і обгрунтуванню.

Підставою для розробки бізнес-плану, його складовою частиною є техніко-економічне обгрунтування (ТЕО) проекту, яке зазнало експертизи і затверджене (проліцензоване) згідно з установленим порядком.

Є різні формулювання поняття "бізнес-план", більшість з яких можна звести до такого:

бізнес-план - це комплексний документ, що містить необхід­ну і достатню інформацію про шляхи і можливості практич­ного досягнення мети, поставленої в проекті;

бізнес-план - це план раціональної організації конкретної справи;

бізнес-план - це ефективний інструмент планування проектно-інвестиційних заходів відповідно до потреб ринку в умовах зовнішнього середовища, що змінюється.

Щодо інвестиційного проекту, то найбільш повним є таке його визначення.

Бізнес-план інвестиційного проекту - це стандартний документ, у якому детально обгрунтовуються концепція призначеного для реалізації реального інвестиційного про­екту і наводяться основні його технічні, економічні, фінан­сові та соціальні характеристики. Він описує основні аспек­ти майбутньогопроекту, аналізує всі проблеми, на які проект може натрапити, а також визначає способи їх ви­рішення. Таким чином, бізнес-план інвестиційного проекту дає можливість з'ясувати життєздатність проекту за умов ринкової конкуренції, містить орієнтири подальшого розвитку підприємства, а також: є підставою для отри­мання фінансування від зовнішніх інвесторів.

Бізнес-план, передусім, призначений для трьох категорій учасників проекту:

· менеджерів, які його створили. Розробка бізнес-плану дає їм можливість передбачити результати втілення їх ідеї;

· власників, які зацікавлені у перспективах розвитку підпри­ємства і які фінансують проект;

· кредиторів, для яких бізнес-план є обов'язковим документом, що підтверджує комерційну привабливість проекту і обґрунтовує (гарантує) повернення позичок.

У цьому випадку бізнес-план служить обґрунтуванням того, що існу­ють реальні можливості досягнення поставлених в ньому цілей і компанія достатньо компетентна для їхнього досягнення та здатна відповідати за своїми зобов'язаннями. При підготовці бізнес-плану необхідно забезпечити його якість, достатню для того, щоб зацікавити інвестора або кредитора в фінансуванні інвестиційного проекту.

Здатність бізнес-плану привернути до себе увагу інвестора і викликати у нього зацікавленість залежить від низки чинників, що й визначають його якість. Це не тільки дотримання певних вимог до форми і змісту документа, але методика подачі ма­теріалу, орієнтована на професійного інвестора.

Для розробки якісного бізнес-плану необхідно, насамперед, вра­ховувати такі вимоги до його форми:

· чітка структуризація документу, з дотриманням обов’язкових розділів;

· достовірність інформації, яка наводиться в бізнес-плані та обґрунтованість економічних показників, для яких необхідні документальні підтвердження, розрахунки та обґрунтування;

· наочність матеріалу, що подається. Бізнес-план має включати схеми, таблиці, графіки, діаграми тощо, що має полегшити ро­зуміння найважчих моментів документу;

· якість оформлення. Бізнес-план має бути найкращим чином оформленим, як із точки зору викладу матеріалу, так і щодо відсутності помилок та виправлень;

· обсяг бізнес-плану. Як правило, обсяг бізнес-плану зале­жить від обсягу інвестицій, проте на практиці вважається оптимальним обсяг у межах 40-50 сторінок. Крім того, бізнес-план може містити і додатки, обсяг яких не регламентується.

Водночас загальна схема й порядок викладу бізнес-планів можуть різнитися залежно від характеру інвестиційного проекту. Так, для великих інвестиційних проектів, які потребують значних капітальних витрат або ж розраховані на тривалий період, а також пов'язані з випуском і впровадженням на ринок нових видів продукції, товарів, послуг, має бути розроблений повний варіант бізнес-плану. Він передбачає врахування та деталізацію всіх напрямків майбутньої діяльності, аналіз можливих ризиків і шляхів їх уникнення. Окремі висновки, пропозиції підтверджуються необхідними розрахунками, графіками, таблицями.

Для невеликих інвестиційних проектів (наприклад для об'рунту-вання одержання кредиту) допускається скорочений варіант бізнес-плану (10-15 сторінок), який накреслює загальні цілі та шляхи їх досягнення.

Крім того, порядок складання бізнес-планів залежить від багатьох інших факторів та особливостей інвестиційного проекту.

У закордонній практиці терміни і вартість складання бізнес-плану визначаються таким чином. Як правило, для локальних проектів з невеликим (до 1 млн. дол.) обсягом фінансування, вартість послуги з підготовки бізнес-плану становить 1000 - 4000 дол., залежно від індивідуальних особливостей конкретного проекту. Термін виконання - 10-20 днів. Для проектів з обсягом фінансування понад 1 млн. дол., терміни і вартість виконання робіт визначаються індивідуально, після ознайомлення фахівців з основними параметрами проекту.

Підготовка будь-якого бізнес-плану інвестиційного проекту -це складний та трудомісткий процес. Для його розробки необхідно розглядати декілька сценаріїв розвитку з урахуванням чутливості до змін на ринку, а також здійснювати постійний контроль та коригування проекту з урахуванням фактичних змін у грошовому потоці.

У 1994 році Міністерство економіки України розробило та затвердило "Методичні рекомендації з підготовки інвестиційних проектів", метою яких є забезпечення єдиного підходу до під­готовки бізнес-планів інвестиційних проектів в Україні, які б задовольняли вимоги іноземних банків та інвесторів у разі їх участі у реалізації інвестиційних проектів. В основу цієї методики закладено інформаційно-комп'ютерну технологію PROJECT EXPERT, яка пройшла апробацію у структурі Дер­жавного інноваційного фонду та у провідних банках України.

Вона дозволяє розробляти стратегічний бізнес-план розвитку діючого підприємства або бізнес-план інвестиційного проекту, незалежно від його галузевої приналежності та з урахуванням специфіки економічних умов України. В цьому комплексі програм зібрано все необхідне для ефективної автоматизації процесів введення та обробки даних, проведення розрахунків, а також аналізу ефективності проекту на основі загально прийнятних фінансових показників, у відповідності до міжнародних методик та стандартів.

У разі розробки бізнес-плану власними силами підприємства його підготовка проходить такі етапи:

1-й етап. На основі наказу або рішення зборів засновників, визначаються загальні напрями майбутніх інвестиційних програм, склад робочої групи, конкретні виконавці і відповідальні особи, календарні строки підготовки бізнес-плану, менеджери, які будуть здійснювати загальне і оперативне керування роботою.

Загальне керівництво розробкою плану здійснює керівник підприємства, а оперативне - його заступник з економічних питань або консультант. Робоча група включає провідних спеціалістів технічних служб, планово-економічного відділу, відділу маркетингу, юридич­ного, фінансового відділу, бухгалтерії, головного технолога, відділу кадрів, консультантів з інжинірингу тощо.

2-й етап. Робочою групою визначаються обсяги роботи, збирається необхідна інформація, виконуються розрахунки, таблиці і текстова частина бізнес-плану.

На невеликому підприємстві до бізнес-планування доцільно залу­чати професійних консультантів. Саме консультанти, що мають досвід такої роботи, здатні оцінити ефективність проекту, його слабкі та сильні сторони, а також якісно оформити документи.

Фінансові інституції (банки, страхові компанії, кредитні спілки тощо) можуть висувати свої вимоги щодо складання і структури бізнес-плану інвестиційних проектів.

З урахуванням чинних вимог узагальнена структура бізнес-плану інвестиційного проекту може мати такий вигляд (рис. 10.10).

Зазвичай бізнес-план розпочинають з титульної сторінки Титульна сторінка бізнес-плану - як правило, містить такі реквізити: назву підприємства; його адресу та номери телефонів; назву, координати власників (засновників); стислий опис компанії і характер господарської діяльності, потребу в обсягах фінансу­вання; імена розробників та узгоджувальні візи відповідальних осіб. Бажано, щоб сама назва проекту у стислій формі відображала його суть та результати.

Резюме наводиться для того, щоб потенційні партнери та інвестори (кредитори) змогли визначитися з тим, чи є потреба у подальшому вивченні бізнес-плану. Нерідко, розгляд проекту на цьому розділі і закінчується. Отже, саме цей розділ має особливе значення. Як правило, дуже важливо перше враження від запропонованого проекту.

Резюме зазвичай складається після того, як усі інші розділи вже опрацьовані. Це короткий і зрозумілий підсумок бізнес-плану, або по-іншому - це основні тези кожного розділу бізнес-плану в тому розрізі, в якому їх хочуть бачити ті суб'єкти, котрим адресовано бізнес-план. Важливо окреслити сторони, які вигра­ють від здійснення проекту. Обсяг цього розділу не повинен бути більше кількох (2-3) сторінок.

Для іноземних інвесторів мають наводитися основні положення законодавчої та нормативної бази щодо даного бізнесу в Україні. У разі залучення іноземного капіталу необхідна сума інвести­ційних ресурсів може бути номінована у доларах США або в іншій конвертованій валюті.

Зміст резюме детально розкривається у основних розділах бізнес-плану.

2. Опис підприємства.

Цей розділ робить наголос на самому підприємстві, яке здійснює проект, і не повинен перевищувати 5-ти сторінок.

Перша частина розділу відводиться для опису історії ство­рення, виду діяльності та динаміки розвитку підприємства.

Друга частина містить аналіз діяльності підприємства за попередній період на основі фінансово-господарських показників. Це, по суті, коротка аналітична записка, в якій подана оцінка фінансового стану підприємства.

Якщо підприємство має раніше залучені кредити, у розділі вказуються умови і графік повернення коштів.

У розділі наводяться також дані порівняльного аналізу показників- діяльності підприємства з середньогалузевими значеннями.

3. Характеристика продукції чи послуги. В розділі наводяться характеристики продукції (послуг) проекту і порівняльний аналіз продукції проекту з продуктами-аналогами чи замінниками. Акцент робиться на перевагах продукції по відношенню до конкурентів: кращі технічні характеристики, кращий дизайн, на­дійність, простота в експлуатації тощо. Можуть бути вказані приблизна ціна, витрати та розмір прибутку 'на одиницю товару, специфіка пакування, організація сервісу, ключові чинники ухвалення рішення про покупку на основі проведеного опитування споживачів, експертів, цільових фокус-груп тощо.

У розділі можуть наводитись фотографії зразків продукції, відгуки потенційних покупців, результати опитування споживачів.

4. Характеристика конкурентного середовища. У. даному розділі подається:

· опис ринку, на якому підприємство буде функціонувати;

· характеристика попиту на коротко- та довгостроковий період з поясненням того, чому такий попит очікується;

· поділ ринку на сегменти та визначення цільового сегменту для підприємства;

· частка ринку на даний момент та прогнозована з їхніми детальними характеристиками;

· аналіз наявних та майбутніх конкурентів.

5. Маркетинговий план. У даному розділі висвітлюється підхід до маркетингової політики підприємства. Основними елементами маркетингового плану є продукт (послуга), ціна, збут та просування. Оцінюється конкурентоспроможність підприємства на основі:

· SWOT-аналізу бізнесу, тобто сильних та слабких сторін підприємства, його можливостей та загроз функціонування;

· визначення стратегічної мети підприємства у довгостро­ковому періоді;

· оцінки методів продажу та каналів збуту продукту (послуги).

· цінової політики;

У ньому подається план просування продукту (послуги) на ринку та описуються методи, які будуть використовуватись.

6. Виробничий план. У ньому зосереджена інформація про:

► місце виготовлення товарів (надання послуги);

► причини обрання саме цього місця та зміни витрат, пов'язані з ним;

► необхідні будівлі, споруди, виробнича інфраструктура, а також земельні ділянки;

► обладнання та можливості його придбання;

► постачальники;

► схема виробничого процесу;

► виробнича програма;

► графіки освоєння проектної потужності.

7. Організаційний план включає інформацію про:

► форму власності і правовий статус підприємства;

► організаційну схему управління підприємством;

► потребу у персоналі та його кваліфікацію;

► навчання персоналу;

► мотивацію персоналу.

8. План охорони довкілля передбачає:

► наявність та способи розповсюдження інформації про вплив на довкілля;

► засоби і заходи щодо запобігання негативного впливу на довкілля;

► джерела фінансування природоохоронних заходів;

► терміни і виконавці проведення природоохоронних заходів;

► розрахунок можливих розмірів штрафів за забруднення довкілля.

9. Фінансовий план.

Даний розділ включає в себе розрахунки, які базуються на даних попередніх розділів. Усі таблиці супроводжуються ко­ментарями, припущення повинні бути обґрунтовані чи пояснені.

Розділ містить:

► обсяг необхідних коштів та джерела їх залучення;

► калькуляцію собівартості та ціноутворення, види змінних та постійних витрат;

► планові обсяги реалізації продукції (послуг);

► фінансові розрахунки, включаючи таблиці грошових потоків, прибутків/збитків, прогнозований баланс, розрахунок точки беззбит­ковості (тобто обсяг продаж, при якому доходи дорівнюють видаткам);

► строк окупності інвестицій, показники ефективності інвести­ційного проекту та рентабельності підприємства;

► пояснення усіх припущень.

10. Інвестиційний план. Розділ характеризує:

► мету інвестування;

► обґрунтування джерел власних коштів для реалізації проекту;

► досвід співпраці з інвесторами;

► інформацію про форму та напрямки співпраці з інвесторами;

► очікуваний (необхідний) обсяг та механізм і інструменти залучення інвестицій;

► стратегію розвитку інвестиційного проекту;

► графік реалізації проекту.

11. Аналіз можливих ризиків та страхування.

У даному розділі досліджуються ризики, які можуть виникнути в процесі виконання проекту. При цьому аналізується:

► які існують ризики, пов'язані з недотриманням запланованого графіку виконання бізнес-плану;

► наскільки чутливим є бізнес до впливу інфляції, падіння кур­су національної валюти, збільшення облікової ставки НБУ;

► які є можливості протидії кризових ситуацій.

12. Додатки.

Додатки сприяють розвантаженню основного тексту від дета­лізації і надають потенційним партнерам і інвесторам додаткові наочні матеріали, що:

· підтверджують і розкривають відомості про підприємство (копії реєстраційного посвідчення, статуту і засновницького договору підприємства, наявні ліцензії і сертифікати, копії матеріалів преси про діяльність підприємства, відгуки замовників і партнерів тощо);

· характеризують продукцію (фото, малюнок, креслення, па­тент, відгуки, результати випробувань і сертифікати про­дукції, інші відомості);

· підтверджують потрібність продукції (матеріали маркетин­гового дослідження, порівняльні дані про конкурентів, дого­вори, протоколи про наміри і заявки на поставку продукції);

· показують можливості виробництва (фотографію підпри­ємства, устаткування, копії документів щодо сертифікації виробництва тощо);

· розкривають організаційно-правову готовність проекту (схе­ми організаційної структури, механізму реалізації проекту, виписки з нормативних документів тощо);

· фінансово-економічні розрахунки (калькуляції, таблиці, графіки);

· підтверджують реальність заходів попередження ризику, нейтралізації форс-мажорних обставин і реальність гарантій повернення позики (гарантійні листи, договори, склад і вартість застави, виписки із законодавчих і нормативних документів, інші матеріали);

· підтверджують спрямованість, значущість (масштабність) і ефек­тивність проекту (програми, плани, акти, листи, відгуки тощо).

Сучасна методологія підготовки бізнес-планів передбачає, що бізнес-план має створюватись на базі сертифікованих програмних продуктів, використання яких дає змогу:

· легко й оперативно коригувати бізнес-план у процесі реалізації проекту з урахуванням зміни середовища, поточних госпо­дарських рішень;

· перетворювати бізнес-план за вимогами потенційних парт­нерів, в тому числі іноземних;

· використовувати бізнес-план для управління проектом створення і розвитку підприємства.