ринципи та фактори розміщ. транспортного комплексу Укр.

азова промисловість!!

Газова промисловість є досить молодою і перспективною галуззю. Природний газ – найбільш ефективна паливна та хімічна сировина. Його видобуток було розпочато в Україні в 50-х роках ХХ ст. і на сьогоднішній день видобувається до 20 млрд. м3 газу, що зодовольняє власні потреби в ньому на 20-25%. Використання газу в 2 рази дешевше порівняно з нафтою.

Першою було освоєно Передкарпатську нафтогазоносну провінцію. Тепер на неї припадає 3,1% усього видобутку газу в Україні. Дніпровсько-Донецьку нафтогазоносну провінцію виявлено у другій половині 60-х років. На неї припадає майже 94% видобутку газу країни. Основні родовища природного газу розташовані у Харківській (Шебелинське, Хрестищенське, Кегичівське, Дружелюбівське), Сумській (Рибальське, Качанівське), Полтавській (Солохо-Дуканське); Дніпропетровській (Перещепинське) та Чернігівській (Гнідинцівське) областях.

Найбільше із зазначених родовищ – Шебелинське, яке містить 80% усіх запасів газу в Україні.Україні щорічно потрібно майже 85 млрд. м газу. Його будуть надалі закуповувати в Росії, Туркменії та Узбекистані. Головними резервами нарощування газовидобутку в Україні є пошуки перспективних родовищ та запровадження нових технологій.

6.Електроенергетика. Структура: 1) 4 енергогенеруючих компанії на базі теплових електростанцій; 2) 1 енергогенеруюча компанія на базі атомних елетростанці; 3) 2 енергогенеруючі компанії на базі гідроелектростанцій; 3) 40 енергопостачальних компаній – власників розподільних мереж, які поставляють електроенерію споживачам. Принципи розміщення: ТЕС – працюють на мазуті, до споживача. АЕС – 100% до споживача, найнебезпечніші, найекологічночисті. ГЕС – до сировини. Альтернативні(сонячні та вітрові). Найбільша частка в виробництві електроенергії належить ТЕС. Від функціонування електроенергетики залежить економіка і добробут населення ргіонів України.

8.Машинобудівний. Структура: 1. Важке машинобудування: металургійне, гірничорудне, енергетичне. 2. Середнє: транспортне, сільське і транспортнене, верстатобудування, устаткування для легкої і харчової промисловості. 3. Точне машинобудування: приладомашинобудування, електротехнічне машинобудування. 4. Транспортне: залізничне машинобудування, автомобілебудування, авіабудування, суднобудування.

Найбільше підприємство важкого машинобудування є – Новокраматорський завод. В Україні транспортне машинобудування представлено всіма галузями. Великі заводи, що виробляють залзничне устаткування розташовані в Луганську, Харкові та Дніпропетровську. Морське суднобудування – Миколаїв, Херсон, а річного – Київ. Літакобудування – Київ, Харків.

14. Хіміко-лісовий. Хімічна промисловість має дуже складну галузеву структуру, що охоплює бизько двохсот взаєоповязаних виробництв з великою номенклатурою продукції. Ці виробництва обєднані в три великих групи галузей: основна хімія, хімія органічного синтезу та гірничо-хімічна промисловість. Неорганічна хімія виробляє нпівфабрикати (кислота, содова про-сть, мінеральні добрива) Органічна хімія–склад-виробництво вуглеводної сировини, органічних напівфабрикатів, синтетичних матеріалів. Сировина – газ, нафта. Підприємства тяжіють до раонів нафтовидобутку, масового споживанн нафтопродуктів, магістральних нафтопроводі. Гірничо-хімічна промисловість утворює сировинну базу передусім для неорганічної хімії. Найважливіше значення для розміщення галузей хімічної промисловості мають сировинний, паливний та споживчий фактори. Хімічна промисловість зосереджена в Донбасі, Придніпровї, Прикарпатті. Лісосировинні бази характеризуються запасами та якістю деревини, транспортною забезпеченістю територій, природними умовами, розташовуються до споживача. Лісова помисловість – ліс заготовлюють у Закарпатській, Ів.-Фр., Львівській, Чернівецькій, Волинській, Рівненьській обл. Деревообробна – усі великі міста. Целюлозно-паперова – Рахів, Херсон, Ізмаїл та ін. Вона виробляє 150 видів продукції,але задовільняє лише на 50%.

еталургійний комплекс.

До його складу входять чорна та кольорова металургія. Сировинна база чорної металургії: Криворізький, Кременчуцький, Керченський, Білозерський, Приазовський басейни – залізна руда;Придніпровський Марганцевий басейн – марганцева руда;Донбас, Придніпровя – коксівне вугілля. Принципи розміщення чорної металургії: 1)орієнтація на власне коксівне вугілля і довізну сировину;2) орієнтація на сировину і довізне вугілля (Кривий Ріг);3) орієнтація на наявність прісной води, споживача металу(Запоріжжя. Дніпропетровськ);4) орієнтація на морські порти(Маріуполь). Провідними галузями кольорової металургії в Україні є алюмінієва, цинкова, магнієва, титанова, ртутна, феронікілева. Якраз ці галузі складають структуру кольорової металургії. Розміщення підприємств кольорової металургії зумовлено переважно двома основними факторами — сировинним і енергетичним. Підприємства, які переробляють руди з незначним вмістом основного металу, тяжіють до джерел сировини (виплавка ртуті, нікелю, рідкісних металів та ін.) Енергомісткі виробництва (титано-магнієве, цинкове, алюмінієве) розмішуються в місцях дешевої електроенергії, як правило, поблизу потужних електростанцій.

9.АПК

А) Сфери АПК: 1) промисловість, що виробляє засоби виробництва для сільського господарства; 2) власне сільське господарство; 3) галузі, зайняті транспортуванням, переробкою та збутом кінцевої продукції; 4) виробнича і соціальна інфраструктура; 5) підготовка наукових кадрів. Фактори, що впливають на розвиток АПК: соціально-економічний, науково-технічний, соціальний. Б) Формування ринку продовольчих товарів обумовлено наявністю розвинутого сільськогосподарського виробництва та харчової промисловості, які забезпечують участь регіону у формуванні внутрішньо регіональних і міжрегіональних зв’язків щодо продовольчих товарів. В) На ринку продовольчих товарів взаємодіють: 1) суб’єкти с/г, які формують пропозиції продуктів харчування; 2) суб’єкти переробної промисловості, які формують пропозиції продовольчих товарів; 3) суб’єкти ринкової інфраструктури, які забезпечують заготівлю, транспортування, зберігання та реалізацію продукції.

16.Міжгалузеві господарські комплекси

А) Продукція легкої промисловості йде на задоволення потреб населення, забезпечуючи його тканинами, одягом, взуттям та іншими предметами споживання, а також використовується в інших галузях промисловості у вигляді сировини і допоміжних матеріалів (у харчовій, машинобудуванні та ін.) Легка промисловість – це комплексна галузь, що включає майже 20 підгалузей, які можуть бути об’єднані в три групи: 1)текстильна, в тому числі, бавовняна, лляна, вовняна, шовкова, трикотажна. Сюди входить первинна обробка льону, шерсті та ін., виробництво нетканих матеріалів, в’язання сіток, виробництво текстильної галантереї та ін.;2) швейна; 3) шкіряно-взуттєва і хутрова. Б) Рекреаційний комплекс поділяється на 3 групи: 1) лікувально-оздоровчий(санаторно-курортне лікування та оздоровлення); 2)пізнавальний(туризм); 3) економічний(сфера господарської діяльності). Україна має всі необхідні умови для розвитку цього комплексу. Є лікувально-оздоровчі, спортивні(туристичні) системи. Багато рекреаційних ресурсів: мінеральні води, грязі, клімат, пляжі, ландшафт. В) До соціального комплексу входить комплекс галузей легкої промисловості (текстильна, взуттєва та швейнв галузь).

 

1. Структ. аналіз трансп. комплексу Укр.:

а) Структура, значення.Транспорт-найважливіша ланка у сфері економ. стосунків, він бере участь у створенні продукції та доставці її споживачам, здійснює зв’язок між виробництвом та споживанням, між різними галузями та господарствами, між країнами та регіонами. Трансп. комплекс склад. з окремих видів: залізничного, морського, річкового, автомобільного, трубопровідного та повітряного. Вони взаємодіють між собою і становлять транспортну систему, що розвиваються під впливом господарства в цілому та окремих його галузей. Найбільший вплив на транспорт справляє промисловість, бо вона формує основні вантажопотоки. Транспортний фактор є одним із вирішальних при розміщенні пром. підприємств. Транспорт Укр.. являє собою потужну сис-му, що включає всі види транспорту, які пов’язані із світовою транспортною системою. У Європі залізнична мережа Укр.. є однією з найпотужніших. Транспорт має велике значення як для внутрішньодержавних, так і для зовнішньоекономічних зв’язків. б) Трубопровідний транспорт.Трубопровідний транспорт відрізняється найменшою собівартістю і використовується для перекачування нафти, нафтопродуктів, газу, а також деяких хімічних продуктів (зокрема, аміаку). Він є одним з найефективніших, бо, порівняно із залізничним і автомобільним транспортом, доставка нафти ним в три рази дешевша. Перевагами цього виду транспорту є і можливість функціонування протягом усього року, висока продуктивність праці, мінімальні втрати при транспортуванні, можливість прокладання трубопроводів за найкоротшою відстанню незалежно від рельєфу, а також його екологічна чистота. Нині довжина газопроводів становить понад 35 тис. км, нафтопроводів – 2,5 тис. км, нафтопродукто-проводів – 2,9 тис. км. Найбільший нафтопровід – “Дружба” – є транс’європейським і в межах України має протяжність 680 км. З Прикарпаття йдуть газопроводи до Чехії, Словенії, Польщі. в) Водний транспорт.

Річковий транспорт, один з основних видів транспорту, що здійснює перевезення вантажів та пасажирів внутр. водними шляхами. Природні умови для транспорту на укр. р. досить сприятливі. Річковий транспорт має ряд переваг перед сухопутним. Зокрема, він використовує готові природні шляхи, течії води, можливість одночасного транспортування великих вантажів і пасажирів. Утримання водних шляхів потребує набагато менше капітальних вкладень, до того ж перевезення вантажів водним транспортом обходиться дешевше. Майже за всіма показниками перевезень вантажів і пасажирів цей вид транспорту знаходиться на одному з останніх місць.

Морський транспорт має велике значення для зовнішньоеконом. зв’язків, його частка у вантажообігу транспорту становить 8%. В укр.. морському транспорті є усі види морських перевезень. Найважл. порти Укр..: Одеса, Миколаїв, Іллічівськ, Южне, Херсон, Маріуполь, Керч, Феодосія, Ізмаїл, Севастополь. Осн. вантажі морських портів: кам. вугілля, руди, хліб, сіль, фрукти, цукор, чай тютюн, нафта, метал, риба будматеріали, обладнання, добрива тощо.. Цей транспорт концентрується винятково на півдні країни на узбережжі Чорного і Азовського морів. Організаційно морський транспорт нашої держави складається з трьох пароплавств: Чорноморського, Азовського та Українсько-Дунайського. За середніми відстанями вантажних перевезень (близько 6000 км) морський транспорт посідає перше місце серед інших видів транспорту. Але за відстанню перевезення пасажирів значно поступається залізничному і, особливо, повітряному.

 

ринципи та фактори розміщ. транспортного комплексу Укр.

а) Залізничний транспорт. Транспорт є галуззю, яка знаходиться на стику виробничої сфери і сфери послуг. Транспорт поділяється на вантажний і пасажирський, залежно від того, які об'єкти ним перевозяться. Вантажний транспорт забезпечує виробничі зв'язки між підприємствами і доставку населенню продуктів споживання; основними показниками ефективності його роботи є вантажоперевезення і вантажообіг. Пасажирський транспорт забезпечує перевезення населення; його основними показниками є пасажироперевезення і пасажирообіг. Залізничний транспорт мае вирішальне значення у забезпеченні економічних зв'язків як у межах України, так і в її зв'язках з іншими країнами...Залізничний транспорт України має шість залізниць, об'єднаних департаментом "Укрзалізниця. Залізничний транспорт України — четвертий у світі після Росії, США та Канади. За обсягом вантажних перевезень українські залізниці вдвоє перевищують сумарний обсяг перевезень дванадцятьох разом узятих країн ЄС. б) Автомобільний транспорт. Автомобільний транспорт в Україні набуває дедалі більшого значення. Особливо він зручний при перевезенні вантажів на короткі відстані, при доставці їх до залізничних станцій, пристаней і портів, в обслуговуванні місцевого і сільськогосподарського вантажообороту. За обсягом вантажообороту автотранспорт не поступається залізничному й морському. Найважливіші автомагістралі — Київ — Брест, Москва — Харків, Дніпропетровськ — Запоріжжя — Сімферополь, Дніпропетровськ — Нікополь, Львів — Київ, Харків — Ростов-на-Дону. Вантажами, які перевозять автотранспортом, в основному є продукція с/г, харчової і легкої пром., будівельні матеріали. Переважна сфера використання автотранспорту — перевезення всередині підприємства (технологічні), в межах міста, між населеними пунктами області. Частково автотранспорт використовується в міжреспубліканських і міжнародних перевезеннях. Автомобільно-транспортний комплекс потребує значного поновлення, розвитку.

в) В Україні виділяється кілька великих транспортних вузлів. Економічні ознаки їх — характер продуктивних сил і чисельність населення обслуговування районів. З цими характеристиками пов'язані обсяги роботи галузі, залежно від чого транспортні вузли поділяють на малі, середні та великі з активним (як правило, вузли-центри добувної промисловості, де переважає відбуття) та пасивним (вузли-центри обробної промисловості, де переважає прибуття) транспортним балансом. Транспортні вузли виділяють також за територіально-функціональним призначенням (розвитком міжсистемних соціально-економічних зв'язків) і характером експлуатаційної роботи: ті, які обслуговують переважно транзитні пасажирські та вантажні потоки, в тому числі перевалочні; ті, які, крім того, обслуговують місцеві промислові підприємства і потреби населення міста; місцеві, які не виконують транзитних операцій. Найважливішими транспортними вузлами України є Київ, Харків, Дніпропетровськ, Львів, Одеса, Донецьк.

 

10.С/г України

а) Земельні ресурси склад. основу с/г виробництва, одержали назву с/г угідь: склад. з ріллі, перелогів, сінокосів, пасовищ, насаджень. Сьогодні майже 69% (понад 30 млн. га) с/г угідь визнані деградованими і біля 15 млн. земель в Укр.. – ерозійно небезпечні.

б) Природі зони с/г. Україна має всі умови для розвитку с/г, але вони диференційовані за природними зонами. Кожна зона мае власні особливості у структурі земельних ресурсів, с/г та лісових угідь. Полісся займає близько 20% площі України і вирізняється порівняно низьким ступенем розвитку с/г, освоєністю земельного фонду, але високою питомою вагою природних кормових угідь. Тому для зони характерні дрібноконтурністъ, подрібненість землекористування. Тут переважають дерново-шдзолисті грунти (до 70% території). На Поліссі обробляється близько 35% земельної площі. Лісостеп - найбільша природна зона: близько 30% загальної площі країни. Враховуючи високу освоєність (76%) та розораність (65,9%), значну частину земель складають сінокоси, ліси та кущі, болота, яри та зсуви, що розділяють орні масиви. Грунтові та кліматичні умови найбільш сприятливі для інтенсивного ве­дення с/г. В лісостепу переважають типові чорноземи та сірі опідзолені грунти. Степова зона розділяється на дві підзони: Північну та Південну. Північна частина Степу займає більше 25% території. Південний Степ - 1/7 частину, але освоєність та розораність зе­мель тут дещо нижче, ніж у Північному Степу. Гірський Крим займає невелику територію, шо вирізняеться підвищеною лісистістю, а орні землі становлять тут лише 21,8%. Українські Карпати характеризуються найбільшою лісистістю, низькою с/г освоєністю земель. На Прикарпатті переважають кислі, дерново-підзолисті, гле­єві та суглинкові грунти. Ці фактори несприятливо впливають на розвиток с/г. в) Галузі с/г Укр. Рослинництво: - зернові культури (пшениця, ячмінь, жито, овес, рис, кукурудза, гречка, та ін.);- зернобобові культури (горох, квасоля, чечевиця, соєві боби та ін.);- кормові культури (кормові трави, силосні культури, кормові коренеплоди, кормові баштанні культури);- технічні культури (харчові, текстильні культури);- овоче-бахчеві культури (картопля, листові, плодові, цибулинні культури, коренеплоди, баштанні культури);- олійні і ефіроолійні культури; -виноградарство;-садівництво;-грибництво.

Тваринництво: -скотарство (вирощування великої рогатої худоби);-вівчарство;-козівництво;-кролівництво;-конярство;-бджільництво;-птахівництво;-свинарство;-шовківництво; Рибальство.

г Укр.

а) Рослинництво. У рослинництві Укр.. переважають зернові культури. Друге місце в посівах належить кормовим культурам – 26% від усієї посівної площі. Третє місце в посівах займають технічні культури – 15,4%, а картопля і овоче-баштанні культури – 8,4% посівної площі України. У степовій зоні зернов і культури займають більше половини посівних площ, у інших зонах цей показник трохи нижчий. Найбільша кількість зерна виробляється у центральних областях Лісостепу, а також на більшій частині Степу, менше – на Поліссі, в Карпатах, де врожайність зерна у 1,5-2 рази нижча, ніж в центр. та півд. областях. У структурі посівів зернових переважає озима пшениця-43%, яровий ячмінь-21%, кукурудза-13%, зернобобові-7%, овес-5%, озиме жито-4,6%, просо-2,5%, озимий ячмінь-1,5%, гречка-1,5%. Технічні культури в Україні – соняшник, цукрові буряки, льон-довгунець – займають дещо більше десятої частини посівних площ. „Найсолодшою” областю України є Вінницька, найбільш олійною (соняшниковою) – Дніпропетровська, а „шовковою” – Чернігівська. Овочівництво розвинене в Україні недостатньо.Деякі культури – помідори, перець, баклажани – найбільш продуктивні на Півдні й у Закарпатті, решта – вирощуються повсюдно й особливо навколо великих міст, де організовано приміські овочеві господарства. На Півдні країни розвинене баштанництво – вирощування кавунів, динь тощо. Садівництво – в Україні ще не стало високотоварною галуззю, хоч має сприятливі для цього природні умови Степу, Лісостепу і Закарпаття. Воно включає у себе ягідництво (вирощування агрусу, порічок, смородини тощо) та плодівництво (вирощування сім’ячкових – яблука, груші та кісточкових – вишня, черешня, слива, абрикоси, персики). б) Тваринництво – галузь с/г виробництва, рівень розвитку якої є свідченням інтенсивності аграрного сектора економіки загалом. Крім продовольства, тваринництво дає сировину для харчової (м’ясо, молоко) та легкої (вовна, шкури) промисловості. Скотарство і свинарство – дві визначальні галузі тваринництва України. Провідне місце займає скотарство, це галузь мясно-молочного напряму. Найбільший напрям у структурі скотарства- виробництво яловичини. Свинарство – дуга за значенням галузь. Найпоширенішою породою є велика біла (понад 80% поголів’я). Найвища концентрація поголів’я великої рогатої худоби в Правобережному Степу і на заході Поліської зони.. Питома вага вівчарства у структурі тваринництва невелика – 2%, тим часом продукція цієї галузі має більший попит як у галузях господарства, так і у населення. Птахівництво забезпечує потреби населення у м’ясі птиці та яйцях, зосереджене у Лісостепу та Степу. Серед птиці переважають кури, на 2 місці- качки.

в) Рибне господарство розвивається на основі ставків, водоймищ Дніпра, Дністра, Під. Бугу, Сіверського Дінця, озер, лиманів та багатьох невеликих річок. Розвиток ставкового рибництва стримується низкою факторів. Серед них – обмежені водні ресурси, слабке використання наявних ставкових ресурсів, погане утримання водосховищ. Теперішнє виробництво товарної риби не задовольняє потреб її населення.

арчова пром.

а) Структура. Харчова промисловість України включає в себе понад 40 різноманітних галузей виробництва: борошномельнокруп'яну, цукрову, спиртову, пивоварну, хлібопекарську, кондитерську, молочну, рибну, крохмально-мелясну, лікеро-горілчану, макаронну, м'ясну, олійно-жирову, виноробну, консервну, соляну, овочеву тощо. Крім харчосмакової продукції, Х.п. випускає добрива, комбікорми, тютюнові, косметичні вироби, мило тощо.Підприємства Х.п. виробляють майже 20 % від загального об'єму промислової продукції. Найбільша частина реалізованої продукції — це напої, м'ясні і молочні продукти, тютюнові вироби, хліб і хлібобулочні вироби, жири. б) Цукрова, олійно-жирова, плодоовочева галузі.. Цукрова пром. розміщена переважно у лісостеповій зоні, в районах де сіють буряки. Найбільша концентрація – в Вінницькій, Хмельницькій та Тернопільській обл. Цукрова пром. знаход. у кризовому стані: виробництво цукру знизилося на найнижчу за останні 50 років позначку. Розвали цукрового комплексу сприяли: недолуга приватизація цукр. заводів, ввіз до Укр.. тростинного сирцю, хибна цінова політика, не захищений від контрабандних поставок внутр. ринок цукру.

Олійно-жирова пром. – це переробка насіння соняшника, сої, ріпаку, льону з метою виробництва олії, маргарину, мила та інших похідних від насіння та олії продуктів. Найбільші підприємства галузі розміщені у Запоріжжі, Одесі, Вінниці, Чернівцях, Словянку, Ніжині, Дніпропетровську, Кіровограді, Харкові, Києві, Львові, Донецьку, Ужгороді. Плодоовочева пром. зосереджена у Степовій та частково Лісостеповій зонах. Сировина для пром. малотраспортабельна, тому переробка її здійснюється біля місць вирощування. Найбільші підприємства діють у АРК, Одеській, Херсонській та Миколаївській обл. в) Молокопереробна, м’ясопереробна галузі. М’ясна пром. забезпечує населення свіжим та мороженим м’ясом, ковбасними виробами та м’ясними напівфабрикатами. У структурі цих продуктів провідне місце займає свинина та яловичина, використовується також м’ясо птиці, баранина. Найб. м’ясокомбінати розм. у Києві, Дніпропетровську, Полтаві, Одесі, Харкові, Запоріжжі, Вінниці, Черкасах. Великі птахокомбінати орієнтовані на виробництво м’яса, розмішені поблизу найб. міст Укр., а також у курортних зонах. Молокопереробна пром. включ. маслоробну, сироварну, молочноконсервну галузі. В Укр.є понад 500 підпр. молочної пром., у тому числі 10 виробляють високоякісні молочні консерви. Найб. комбінати та заводи розм.. у Києві, Харкові, Дніпропетровську, Одесі, Львові, Запоріжжі, Первомайську, Лубнах.

13.Будівельний комплекс:

а) Склад і структура. Будів. комплекс охоплює систему підпр. і галузей, продукція яких призначається для капітального будівництва у сферах промисловості, с/г, транспорту, а також для потреб житлово-комун. госп. та всіх інших сфер людської діяльності. Затрати на будівельно-монтажні роботи становлять 0,5 загального обсягу капітальних вкладень у народне госп. Склад:1) видобуток і обробка мінерально-будів. сировини (пісок, гравій, щебінь);2) виробництво в’яжучих матеріалів (цемент, вапно, гіпс);3) виробн. стінових матеріалів, виробів і конструкцій.Галузі будів. комплексу розвиваються у всіх районах, але переважна більшість підприємств тяжіє до районів індустріального будівн. На розміщ. найбільший вплив має сировинний фактор. б) Цементна і цегельна пром.

Цементна пром.- основна галузь будів. комплексів, розвивається у тих районах, де сировина територіально суміщена з мінеральним паливом або залягає вздовж основних напрямків його транспортування. Характериз. високим рівнем виробничої концентрації. Перше місце в Укр.. з виробництва цементу посідає Донбас, потужні підпр. діють на Дніпропетровщині та Харківщині, Львівщині, Рівненщині. Виробництво цементу тяжіє до сировинних баз. Цегельна пром. – одна з найстаріших галузей будів. комплексу, виробляється глиняна та силікатна цегла. Цегельне виробн. відзначається високою матеріаломісткістю, розміщення підприємств орієнтується на споживача.

в) Виробництво віконного і технічного скла є важливою галуззю. Віконне скло виробляється на заводах Донецької і Луганської областей, на Запорізькому і Львівському склоробних підприємствах.

15.Господ. комплекс Укр.: структура сфери і трансформація

а) сутність і структура сусп. виробництва. Національна економіка розгляд. як складний госп. комплекс, який характериз. як динамічна, цілісна система виробництва, обміну, розподілу і споживання. Головна характеристика госп. комплексу – розвиток у історичній динаміці галузевої та те ритор. структури суспільного виробництва. Сусп. виробн. Укр.. характериз. співвідношенням та структурними відмінностями, що відображають галузевий та сусп. поділ праці. б) галузева та терит. структура госп. комплексу. Традиційно господ. комплекс розгляд., по-перше, як систему галузей господарювання, і, по-друге, як систему терит.-виробничих комплексів. Галузь — це сукупність підприємств та організацій, об'єднаних спільними функціями, які вони виконують у системі сусп. поділу праці. Галузі мають різні функції і за цією ознакою поділяються на основні та обслуговуючі. До основних (головних) галузей відносяться районоутворюючі галузі спеціалізації, які мають високу питому вагу у виробництві району. Ці галузі є визначальними у функціональній характеристиці регіону. Обслуговуючі галузі забезпечують потреби основних галузей та населення регіонів у електроенергії, теплі, воді, будів. матеріалах, перевезеннях, послугах зв'язку, торпвлі, фінанс1в, науки, культури, житлово-комунального обслуговування тощо. Існують також локальні галузі промисловості та сільського господарства, які для регіонів мають місцеве значення і задовольняють їх потреби у певній кількості. За характером об'єднання - супутні та паралельні. Супутні галузі тісно пов’язані між собою технологічно, доповнюють одна одну. Паралельні галузі розвиваються дещо ізольовано на базі спільних природних і екном. умов (ресурсів). в) територ.-виробн. комплекс та його типи. ТВК-це об’єднання підприємств, певної спеціалізації на певній території з метою отримання найкращого ефекту завдяки комплексному використанню природних, економ. умов та трудових ресурсів. В Укр.. за те ритор. розмірами, спеціалізацією та ін. ознаками виділяють ТВК економ. районів та адмін. обл.., промислові, с/г, промислово-транспортні, агропромислові, портово-пром., морегоспод., рекреаційні.