сновні тенденції розвитку світової економіки ІІ пол. XIX – поч. XX ст..

Прискорений розвиток продуктивних сил на межі XIX- XX ст. супроводжувався якісними змінами в економіці:

- значною перевагою промисловості над сільським господарством у структурі економіки країн, що минули стадію промислового перевороту;
- швидкими темпами розвитку нових галузей виробництва - автомобільної, літакобудівної, електротехнічної,нафтодобувної,хімічної,сталеливарної.алюмінієвої.фармацевтичної промисловості, а також транспорту;

- радикальними перетвореннями в аграрному секторі;

- випереджаючими темпами розвитку США і Німеччини;

- концентрацією виробництва і капіталу;

- концентрацією і централізацією банківської системи;

- змінами у валютній системі (заміна золотомонетного стандарту білонною системою і системою золотозливкового стандарту);

- масовою корпоратизацією провідних галузей господарства, формуванням нових господарських форм (партнерства, грюндерства, акціонерні товариства, корпорації тощо);

- виникненням і розвитком монополій;

- змінами в організації виробництва і управлінні ним;

- посиленням вивозу капіталу із розвинених країн в усі кінці світу,
формуванням колоніальної системи;

- переходом до поліцентричного розвитку економіки.
Всі ці зміни призвели до формування на межі XIX - XX ст. нової економічної реальності - світового господарства-системи світогосподарських зв'язків між національними господарствами на основі машинного виробництва, спеціалізації, міжнародного поділу праці та функціонування світового ринку.

Головною рисою економічного розвитку у цей період був поступовий перехід національних економік від вільної конкуренції до утворення монополій (крупних господарських об'єднань, які знаходяться у приватній власності та здійснюють контроль над ринками з метою одержання монопольного прибутку шляхом конкуренції матеріальних, фінансових, науково-технічних ресурсів).

Перша світова війна (липень 1914 - листопад 1918 рр.).

* У ході затяжної позиційної війни господарство європейських держав, де був театр воєнних дій, зазнало значних втрат (Німечччина, Англія, Франція, Австро-Угорщина).
* Відбулася мілітаризація економіки (більше 50% продукції випускали для військових потреб).

* Порушилися торговельні зв'зки між країнами.

* Відбулося розпорошення трудових ресурсів.

* Посилилися тенденції державного регулювання у національних
економіках, що призвело до інтенсивного формування їхнього військово-промислового сектора.

* Сталися революційні зміни у ряді держав, які відбилися на їхній
економіці.
* Центр світового господарського розвитку перемістився до США.
* Зміцнилися позиції у світовій економіці Японії (на 25% зросло на-
ціональне багатство).

* Інтенсивно почали розвиватися на основі нових технологій нові галузі, пов'язані з ВПК.

* У Радянській Росії почала створюватися нова система господарства - соціалістична.

 

25. Загальна характеристика Маржиналізм

Маржиналізм (від marginal – граничний), відомий під назвою теорій граничної корисності та граничної продуктивності, перетворився на самостійну течію буржуазної політекономії в другій половині XXI ст.

Виникнення маржиналізму зумовлювалось передусім об’єктивними чинниками: поглибленням поділу праці, розширенням капіталістичного ринку, зростанням взаємозалежності та конкурентної боротьби між економічними суб’єктами. Головна функція підприємця була пов’язана з вибором правильного рішення щодо розміру ресурсів і продаж, рівня ринкових цін. Теорії маржиналізму стали формою відображення пурвинних економічних потреб і прагнень приватних підприжмців. Крім того, нова течія виконувала й ідеологічну функцію, протиставляючи свої концепції марксизму й виступаючи проти трудової теоріх вартості. Для маржиналізму характерна нова методологія, основними ознаками є такі:

1) психологізація економічного аналізу – участь індивіда в економічних процесах зумовлюється психологічними.ю суб’єктивними чинниками й оцінками;

2) суб’єктивно – ідеалістичний підхід – погляд на систему вільного підприємництва з боку ізольованого господалюючого суб’єкта;

3) принцип раціональної поведінки людини на основі власних, суб’єктивних уявлень;

4) позаісторичний підхід – предмет дослідження однаковий і вічний для будь-яких суспільств (раціональний розподіл обмежених ресурсів);

5) примат обміну споживання над виробництвом – корисність блага може оцінити лише споживач;

6) принцип рідкісності – обмеженість пропозиції того чи іншого блага, унаслідок чого ціна потрапляє в повну залежність від попиту, пов’язаного з суб’єктивними величинами;

7) оперування граничними величинами – граничною корисністю, граничною продуктивністю;

8) ідеологічна нейтральність економічного аналізу – спроба побудувати теорію „чистої економіки” без урахування політичних чинників.

Маржиналізм не однорідна течія, він складається з кількох шкіл – австрійської, кембриджської, американської та лозаннської.

 

28. Основні економічні ідеї Тугана-Барановського.

Як підставу для своєї теорії він бере ідею про зв’язок промислових коливань з періодичним зростанням основного капіталу. М. Ту­ган-Барановський розглядає проблему криз, аналізуючи економічні коливання, рух «економічної активності», а також фактори, що зумовлюють таку активність.

Звертає увагу на виявлення головного внутрішнього рушія «економічних активностей» і робить висновок, що таким є рух інвестицій. Він першим сформулював основний закон інвестиційної теорії циклів, відповідно до якого фази промислового циклу визначаються активністю інвестування. Саме збільшення інвестицій у галузях, що виготовляють засоби виробництва (за кейнсіанською термінологією — «капітальні блага») породжує мультиплікаційний процес всіх елементів економічної активності.

Підкреслюв анархічний характер капіталістичного виробництва, диспропорційність у розміщенні вільних грошових капіталів у різних сферах їх застосування, що й спричиняє кризи. Він писав, що причина криз криється «у сфері нагромадження і витрачання суспільного капіталу» за порушення пропорційності його розподілу в різних сферах застосування капіталу.

Регулювання інвестицій, правильний їх розподіл хоча б тільки в галузях, що виготовляють капітальні блага, відкриває можливості для безмежного розширення капіталістичного виробництва.

Інвестиційна теорія циклів М. Туган-Барановського мала величезний вплив на розвиток політичної економії. На його праці не лише й досі посилаються численні західноєвропейські та американські економісти, а й плідно розвивають його ідеї.

Визнаючи методологію Маркса, його ідеї про визначальну роль економічних явищ у розвитку суспільства, М. Туган-Барановський критикує Маркса за економічний детермінізм, за ігнорування психології людей, їхньої моралі.

У багатьох дослідженнях: «Учення про граничну корисність господарських благ» (1890), «Основна помилка абстрактної теорії капіталізму К. Маркса» (1898), «Нариси з новітньої історії політичної економії і соціалізму» (1903), «Теоретичні основи марксизму» (1905), «Основи політичної економії» (1909) — учений намагався переорієнтувати політекономію в Росії і в Україні на позиції суб’єктивно-психологічної школи та неокласицизму. Уже 1890 р. у «Вченні про граничну корисність господарських благ, як причину їхньої цінності» він зробив порівняльний аналіз класичної та австрійської шкіл і заявив про можливість їхнього синтезу. На Заході цю ідею здійснив Маршалл у праці «Принципи економічної науки» (1890), що ознаменувала початок неокласичного напрямку в політичній економії. Хоч підходи до такого синтезу в Туган-Барановського і Маршалла не були цілком ідентичними, вони свідчили про єдність наукового пошуку обох визначних економістів.

Велику увагу приділив М.Туган-Барановський питанню розвитку капіталізму в Росії, що в останнє десятиріччя ХІХ ст. стало головним теоретичним питанням у країні. У 1898 р. було опубліковано його докторську дисертацію «Російська фабрика в минулому та сучасному. Історико-економічне дослідження». Ця праця здобула високу оцінку західноєвропейських економістів (зокрема І. Шумпетера).