аблиця 2.6 Короткий виклад ризиків по проекту.

Потенційний ризик	Зниження ризику або заходи по управлінню/контролю ризику
Збільшення вартості електроенергії	Можливість введення автономного джерела
Збільшення вартості природного газу	Використання других альтернативних джерел
Зупинка роботи	Постачання барди із сусідніх заводів аналогічного профілю
Зникнення внутрішнього ринку збуту	Орієнтація на експорт

 

Доведені і постійно вдосконалюються нормативи управління виробництвом: нормативи продовжуваності виробничого процесу, окремих його стадій, нормативи витрат праці у відповідності з розробленими прогресивними галузевими нормами і нормативами та на підставі нормування праці на підприємстві, норми витрат сировини, палива, електроенергії, води, норми втрат та відходів готової продукції.

Плануються норми використання матеріалів на ремонт обладнання, проведення планово попереджувального ремонту.

На підприємстві розроблена чітка система управління підприємством. Це сприяє злагодженому функціонуванню всього підприємства, його виробничих та управлінських структур.

Найголовніше завдання – задоволення очікуваних потреб споживача. Це завдання підприємство планує виконати шляхом технічного та технологічного вдосконалення виробництва, спрямованого на покращення умов праці працівників, ефективного використання всіх видів ресурсів, стабілізації високої якості продукції, зменшення її собівартості.

Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що суха барда не вимагає значних матеріальних витрат на виробництво і є ліквідним комерційним продуктом, для якого існує ринок збуту.

З огляду на досвід західноєвропейських виробників спирту, рекомендується і на українських заводах переводити барду в сухий стан для підвищення ефективності її використання. Суха барда більш придатна до тривалого зберігання, крім того, її можна використовувати для виготовлення комбікормів. Таким продуктом є суха гранульована барда, відома в усьому світі як DDGS (Distillers Dried Grainwith Solubles) (див. Додаток 4). Цей продукт є цінним білковим кормом і досить високо використовується на світовому ринку.

Таким чином, можна зробити висновок, що впровадження виробництва гранульованої барди на підприємствах малого бізнесу з подальшою її реалізацією в якості кормової білкової добавки, дозволяє не тільки переробити великі обсяги рідкої барди і уникнути екологічних санкцій, а й отримувати додатковий прибуток.

Пропонований проект носить екологічний характер, спрямований на зменшення кількості викидів парникових газів і шкідливих елементів, що приносять велику шкоду навколишньому середовищі та місцевому населенню.

Основний вплив проекту на оздоровлення екологічної ситуації регіону Тернопільської області за рахунок утилізації відходів після спиртової зернової барди - великий.

З огляду на всю зростаючу продуктивність спиртових заводів, а значить і значне збільшення кількості рідких відходів, на практиці призводить до скидання барди на поля фільтрації та забруднення водойм.

Грунт вважається самою мобільною частиною біогеоценозу. Вона має низьку здатність до самоочищення та самовідтворення при попаданні в неї забруднень антропогенного походження, які призводять до змін в грунті окисно-відновного потенціалу, змісту поглинених катіонів кальцію і магнію, а також може відбуватися загибель великої кількості грунтових мікроорганізмів і безхребетних, і як наслідок стає причиною зменшення і погіршення гумусового шару.

На сьогоднішній день для утилізації барди використовуються відстійники, які становлять підвищену небезпеку. У зв'язку з теоретичною можливістю злив і паводків в регіоні можливий прорив дамб відстійників, який може призвести до екологічної катастрофи. Поліпшення якісного складу повітря місцевості.

Реалізація даного проекту дала можливість створити робочі місця для 15 жителів регіону, зменшення викидів не утилізованої барди дає можливість зменшити кількість метану, С0₂, N0, СВ в регіоні, що поліпшить екологічну ситуацію.

Пропонований проект носить демонстраційний характер і може бути успішно впроваджений на численних спиртових заводах та інших підприємствах малого бізнесу інших областей України.

 

ІІІ. ОБЄКТИВНА НЕОБХІДНІСТЬ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ ПІДПРИЄМСТВ СПИРТОВОЇ ГАЛУЗІ.

 

Спиртова галузь України відіграє значну роль у забезпеченні галузей національної економіки сировиною, стабільних надходжень коштів до Державного бюджету України.

Виробництво етилового спирту у сфері управління Мінагрополітики здійснюють 82 державних спиртових заводи сумарною потужністю 61,2 млн. декалітрів в розрахунку на рік.

Метою Програми є збереження виробничого потенціалу спиртової галузі та створення умов для її ефективної роботи за рахунок перепрофілювання частини надлишкових потужностей на виробництво технічного спирту, продукції технічного призначення, біоетанолу, біопалив, організації виробництва біогазу, кормопродуктів на основі післяспиртової барди та реструктуризації неперспективних підприємств.. [7; с. 225]

Шляхи розв’язання проблеми полягають в організації системної роботи з перспективного планування розвитку спиртових заводів, удосконалення їх діяльності, зокрема через внесення в установленому законом порядку пропозицій щодо:

Визначення переліку підприємств виробників спирту для підприємств лікеро-горілчаної, виноробної, парфумерної промисловості, медицини тощо.

Перелік підприємств визначається виходячи з обсягів споживання спирту на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Перепрофілювання спиртових заводів на виробництво біоетанолу. Перепрофілювання спиртових заводів на виробництво біоетанолу здійснюється шляхом дообладнання існуючих схем виробництва спирту установками зневоднення спирту.

Перепрофілювання спиртових заводів на виробництво продукції технічного призначення. Перепрофілювання спиртових заводів на виробництво продукції технічного призначення здійснюється шляхом дообладнання існуючих схем виробництва вузлами денатурації та фасування готової продукції.

Перепрофілювання спиртових заводів на виробництво спирту для технічних потреб. Перепрофілювання спиртових заводів на виробництво спирту етилового для підприємств органічного синтезу здійснюється шляхом дообладнання технологічної схеми додатковим обладнанням, вузлами денатурації та фасування готової продукції.

Перепрофілювання спиртових заводів на виробництво біопалив. Перепрофілювання спиртових заводів на виробництво біопалива здійснюється шляхом дообладнання існуючих схем виробництва спирту установками щодо його зневоднення та обладнання для організації виробництва біопалива.

Організація виробництва біогазу. Організація виробництва біогазу здійснюється шляхом встановлення обладнання для метанового зброджування післяспиртової барди.

Організація виробництва кормо продуктів. Організації виробництва кормопродуктів здійснюється шляхом дообладнання підприємств установками з сепарації барди, її упарювання та сушки з подальшою грануляцією.

Організація комплексної переробки кукурудзи. Організація комплексної переробки кукурудзи здійснюється шляхом встановлення обладнання для виділення зародків.

Організація виробництва газу метану із продуктів бродіння (СО₂). Організація виробництва газу метану із продуктів бродіння (СО₂) здійснюється шляхом дообладнання підприємств установками з каталітичного перетворення СО₂ в метан.

Припинення діяльності неперспективних спиртових заводів шляхом реорганізації або ліквідації. Припинення діяльності шляхом реорганізації або ліквідації здійснюється у встановленому чинним законодавством порядку.

Завданнями Програми є:

- стабілізація роботи підприємств спиртової галузі за рахунок організації виробництва іншої продукції та припинення діяльності неперспективних підприємств;

- забезпечення стабільного збуту продукції аграрного сектору;

- створення внутрішнього ринку біопалив;

- нарощування експортного потенціалу;

- зменшення залежності держави від імпорту енергоносіїв;

- покращення екологічного стану довкілля.

Програма передбачає здійснення заходів згідно з додатками в три етапи:

Перший (2007 – 2008 рік) – визначення переліку підприємств, які:

- виробляють спирт, спирт технічний, біоетанол, біопаливо, біогаз;

- підлягають перепрофілюванню на виробництво продукції технічного призначення;

- розроблення ресурсо- та енергозберігаючих технологій переробки зерна, меляси та цукрового буряка на спирт, біоетанол, біопаливо;

Другий (2007-2009) – реорганізація та ліквідація підприємств, які припинили виробництво, або випускають збиткову продукцію;

Третій (2008 - 2010 роки) – перепрофілювання підприємств на виробництво біоетанолу, біопалив та організація виробництва біогазу та кормопродуктів із післяспиртової барди.

Здійснення заходів, передбачених Програмою, забезпечить прибуткову роботу спиртової галузі.

Використання біотанолу, біопалив, біогазу, кормопродуктів зменшить обсяги імпорту енергоносіїв, значно поліпшить стан довкілля.

Збільшення обсягів експорту продукції спиртових заводів сприятиме покращенню зовнішньоторговельного балансу держави.

За рахунок організації виробництва продукції українського виробництва зменшиться обсяги продукції, яка до цього часу імпортувалися.

Виконання Програми сприятиме стабілізації роботи підприємств спиртової галузі та агропромислового комплексу в цілому, збереженню та створенню нових робочих місць в харчовій промисловості, сільському господарстві, соціальній сфері, забезпеченню безперебійного функціонування об'єктів соціальної інфраструктури в сільській місцевості.

Виробництво товарної продукції після впровадження заходів збільшиться з 1536 млн. грн. до 2570 млн. грн., сплата податків до бюджету збільшиться на 83 млн. грн. у розрахунку на рік.

Фінансування Програми планується здійснювати за рахунок коштів спиртових підприємств, державного бюджету (в обсягах коштів, передбачених Державним бюджетом) та інших джерел, не заборонених законодавством.. [8; с.335-348]

Для реалізації Програми планується залучення коштів в сумі 347650 тис. грн., в тому числі: коштів Державного бюджету України в сумі 112150 тис. грн., іноваційних коштів в сумі 228000 тис. грн., власних коштів підприємств в сумі 7500 тис. гривень.

Розвиток спиртової галузі стосується безпосередньо і ПП «Біокор» яке займається переробкою післяспиртової барди у високобілковий корм. При збільшені потужності спиртових заводів, збільшиться і потужність заводів із переробки вторинних відходів, а в подальшому й можливе їхнє розширення і розвиток. На цьому цей ланцюг не припиняється, адже коли в регіоні буде працювати завод який виробляє корм для сільськогосподарських тварин, то в ньому буде широко розвиватись тваринництво, яке за рахунок споживання комбікормів знизить собівартість мяса в регіоні.

Повноцінні комбікорми знижують витрата фуражу на третину. Однак у наших господарствах комбікормів в концентрованих кормах менш ніж 50%, внаслідок чого держава недоодержує 250 тис. т мяса, при чому переводячи до 800 тис. т зерна, через що у півтора рази було підвищено собівартість мясних продуктів.

Найголовнішою причиною є недостатність в раціонах легкоперетравлюючого протеїну і незамінних амінокислот, що становить 30 — 35 відсотків від необхідної кількості.

Чи можливо різко, і швидко збільшити виробництво саме тих поживних речовин які потрібні для розвитку тваринництва? Проблема забезпеченості кормів протеїном успішно вирішується у багатьох країнах світового співтовариства.

Найбільшим у світі виробником комбікормів є США (близько чверті світового виробництва).

Найбільший обсяг комбікормів виробляється в кукурудзяному поясі — 16,9% й у південно-східних штатах — 15,4%, тобто в зонах інтенсивного виробництва кормів зерна (переважно кукурудзи) і промислового птахівництва. За останнім збільшувалася частка комбікормів для птахів, великої рогатої худоби — зменшилась.

Загальновідомо, що ступінь інтенсифікації тваринництва значною мірою визначається рівнем споживання концентратів. Так, частка в раціонах бройлерів становить 100%, свиней — 96%, великої рогатої худоби на відгодівлі — 67%, молочної худоби — 40%. США володіють великими ресурсами білкових компонентів для комбікормової промисловості. В основному це кукурудза і соєвий шрот. Чималу роль кормових ресурсах країни грають також решта видів кормового зерна. Частка ж збіжжя у комбікормах становить близько 50—60%.

У Нідерландах частка збіжжя у комбікормі для курей не більше 55%, для свиней — 20%, а комбікорм великого рогатого худоби практично їх не містить. Проте тваринництво країни досягло найвищого рівня життя та є прикладом найвищою мірою раціонального використання обмежених кормових ресурсів.

У комбікормах, вироблюваних нашої промисловістю, зерна 70 — 73%, а у комбікормах і кормових сумішах — до 85%.

Зіставлення змісту незернових компонентів в комбікормі нашого виробництва та закордонного (США, ФРН, Франція, Нідерланди) показує, що окремі або зовсім не використовуються чи застосовуються у вельми малих кількостях.

У країнах з інтенсивним сільським господарством велике значення надається розвитку комбікормовій промисловості. У Європейському співтоваристві (держави ЄС) вона входить до системи виробництва та розподілу сільськогосподарської продукції. Комбікормові підприємства тісно взаємопов'язані, інтегровані з фермами, що роблять тваринницьку продукцію, при низькій окупності комбікормів компенсують фермерам затрати.[1; с. 29]

Як кажуть, у сучасних умовах ощадливе споживання зерна, нормативні його витрати у тваринництві набуває все більшої гостроти. Це диктує необхідність переорієнтації наших господарств і переробки їх сировини на промислових підприємствах виробництва високоякісної енергетичної й білкової кормової продукції, збільшення вироблення збалансованих комбікормів.

Корми високої якості окупаються у тваринництві, принаймні, на 25 — 30% вище, ніж згодовування неповноцінного фуражу. Високопродуктивне тваринництво за умов нашої держави — найважливіша умова економічного розвитку сільського господарства, забезпечення населення молоком, м'ясом, олією та інші продуктами харчування. Тому оптимальне функціонування тваринництва можливе лише за раціонального забезпечення господарств усіма основними елементами його матеріально- технічної бази, у тому числі першочергового значення мають корми, їх кількісний та якісний склад.

 

ВИСНОВКИ

Як відомо, на виробництво спирту із зернової сировини – пшениці, жита, кукурудзи, забирається тільки крохмаль, а крохмаль в сировині становить 50-60 відсотків. Решта маси, так звана після спиртова зернова барда швидко-закисаюча рідина, яка володіє поживною цінністю адже саме в барді знаходиться весь білок зерна. На даний момент барда роздається безплатно фермерам на корм с/г тварин. Але такий метод вкрай не є ефективний, тим більше при потужності заводу 3000 дал. спирту/добу, вихід барди становить 390 тонн в сутки. Сучасні спиртові комплекси передбачають концентрацію і сушку барди. На основі сухого концентрату можна виготовити повноцінний комбікорм.

ПП «Біокорм» являється спеціалізованим підприємством. Основною діяльністю є переробка вторинної сировини – післяспиртової барди. Відходи спиртового виробництва при переробці зерна і меляси на спирт - це барда.

Барда ПП «Біокорм» - суха, збалансована білково-вітамінна добавка для кормів для всіх видів тварин, птахів і риб на відгодівлі.

Основні переваги продукції:

-Низька собівартість виробництва;

-Значний ріст ринку збуту;

-Широкий спектр потреб;

-Високий вміст білка і вітамінів;

-Екологічна чистота;

-Унікальне співвідношення ЦІНА-ЯКІСТЬ, дозволять успішно конкурувати на ринку.

Спеціалізація переробки таких відходів дала можливість впроваджувати найновішу техніку, передову технологію, механізацію і автоматизацію виробничих процесів. За рахунок цього чисельність працівників порівняно з іншими галузями харчової промисловості невелика. Це значить, що продуктивність праці висока. Основним чинником, який вплинув на спеціалізацію даного підприємства є його географічне розміщення по відношенню до джерел сировини, енергії і водопостачання, суміжників, споживачів готової продукції.

Найбільшою проблемою залишається збут продукції. Ця проблема заставляє постійно бути в напруженні, передбачувати ситуацію, працювати на перспективу.

Друга проблема - екологічна. Для утилізації барди збудовані цехи упарювання та сушіння. Перша стадія - упарювання барди до концентрації сухих речовин 18-20 відсотків, що значно покращує її кормову цінність і зменшить обсяги транспортування втричі. Друга стадія - сушіння барди робить виробництво безвідходним.

Даний сухий кормопродукт поставляється або на комбікормові заводи і вводиться в повнораціонний комбікормові корму, або купується господарствами і змішується з зернофуражем безпосередньо на фермі

Підприємство в даний час працює весь час в пошуках ринків збуту.

Теперішні і майбутні замовники можуть бути впевнені, що ПП “Біокор» і його кваліфікований персонал створять всі необхідні умови для успішної співпраці.

Практика діяльності підприємств з переробки вторинної сировини засвідчила, що на багатьох з них система управління ефективністю виробництва або відсутня, або потребує подальшого вдосконалення і розвитку, розробки нових методичних підходів, які дали би змогу на всіх ієрархічних рівнях орієнтувати її на досягнення високих кінцевих результатів.

З економічної точки зору, використання сухих продуктів має високу рентабельність. Так як барда - продукт переробки відходів виробництва, то її вартість суттєво дешевша фуражного зерна, що в цілому знижує затрати на корм, і відповідно, зменшує собівартість продукції.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы. – М.: Финансы и статистика,2001.

2. Бойчик І.М., Харів M.I. Економіка підприємств. – Львів: Сполом, 2004. – 212 с.

3. Бєляєв О.О., Бебело А.С., Комяков О.М. Держава і перехідна економіка: механізм взаємодії. – К.: КНЕУ, 2003. – 190с.

4. Верлок В.С. Управління організацією: сучасний аспект. К.: ОСНОВИ, 2003.

5. Економіка підприємства: Навч. посіб. / А.В. Шегда, Т. М. Литвиненко, М.П. Нахаба та ін.; За ред. А. В. Шегди. – 2-ге вид., стер. – К.: Знання-Прес, 2002. – 335 с.

6. Економіка підприємства: Підручник. За ред. акад. С.Ф. Покропивного. 2-е вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.

7. Крушельницька О.В., Мельничук Д.П. Управління персоналом: Навчальний посібник. - К., „Кондор". - 2003. - 296 с

8. Кузнєцова Л. Структурні зміни у промисловості України: критерії прогресивності // Економіст. – 2005. - № 8. – С.50-55.

9. Осовська І.Г. Сучасні підходи управління організацією. К.: Либідь, 2003.

10. Планування діяльності підприємства: Навч. – метод. посібник для самост. вивч. дисц. / М.А. Белов, Н.М. Євдокимова, В.Є. Москалюк та ін.; За заг. ред. В.Є. Москалюка. – К.: КНЕУ, 2002. – 252 с.

11. Становлення ринкового механізму в Україні: теорія та практика / За ред. І.Ф. Комарницького. – Чернівці. - 2003. – 216с.

12. Тарасюк Г.М., Шваб Л.I. Планування діяльності підприємства. Навч. посіб. – К.: "Каравела", 2003. – 432 с.

13. Шах А.Д., Погостин С.З., Альман П.А. Организация, планирование и управление предприятием комбикормовой промышленности: Учебник / Под ред. Н.П. Федоренко. 3-е изд., перероб. и доп. – М.: Высш. Школа, 2001. – 432 с.